Найважче, як свідчить практика, забезпечити принцип збалансованості бюджету, згідно з яким повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.
З причин об'єктивного і суб'єктивного характеру держава в процесі свого функціонування витрачає все більше коштів. Це, у свою чергу, викликає необхідність зростання доходної частини бюджету за рахунок додаткових надходжень, зокрема податків. Але збільшення податкового тягаря призводить до зниження ефективності виробництва, скорочення робочих місць, зростання рівня безробіття. Як наслідок, з одного боку, скорочується дохідна частина бюджету (у зв'язку зі зниженням ділової активності), а з іншого боку, - зростає його видаткова частина (у зв'язку зі зростанням соціальних виплат). У такому випадку утворюється зворотня ситуація: бажання уряду підвищити доходи бюджету за рахунок підвищення податкового тиску в середньо і довгостроковій перспективі призводять до їх зменшення та зростання витрат. На мою думку, вищезазначена проблема може бути вирішена за умов розширеного відтворення доходів бюджету, створення ефективної системи контролю за їх використанням, досягнення оптимуму в процесі надання суспільних благ і послуг за рахунок коштів бюджету. Ще однією з вагомих для України проблем можна назвати проблему зростання державного боргу і витрат з його обслуговування. Державний борг виникає в основному в результаті фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок запозичень, здійснюваних на зовнішньому та внутрішньому фінансових ринках. Тут також спостерігається взаємовплив: бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує розмір бюджетного дефіциту поточного року.
Можна відзначити, що боргова криза в Україні обумовлена такими основними причинами:
- Слабке законодавче та нормативне поле з питань регулювання бюджетних взаємовідносин, низька фінансова дисципліна, неоптимальна організаційна структура управління державним боргом;
- Недосконалість фіскальної політики в частині регулювання бюджетного дефіциту та політики управління державним боргом;
- Постійне недовиконання протягом останніх років прибуткової частини бюджету і пов'язане з цим недофінансування або затримка у фінансуванні окремих видів видатків;
- Недостатній рівень відповідальності за порушення бюджетного законодавства;
- Неповне відображення в бюджеті доходів, які отримують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності та надання платних послуг, що призводить до неконтрольованого використання державних коштів і майна.
У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макроекономічними показниками економічного й соціального розвитку України на відповідний рік.
У нашій країні формування бюджету з дефіцитом зумовлюється тим, що є значна потреба у проведенні реформ у різних сферах, фінансуванні розвитку інфраструктури, підвищенні якості адміністративних і соціальних послуг. Проте в Україні використання бюджетного фінансування не можна розцінювати як виважене. Наслідком цього стало недостатнє державне фінансування розвитку національної економіки, проведення структурної перебудови, формування ринкової інфраструктури та реформування інших сфер господарського комплексу. Управління фінансуванням дефіциту державного бюджету доцільно зорієнтувати на запобігання загострення ситуації у фінансовій сфері. Для цього слід збільшити інвестиційні видатки бюджету і витрати на підтримку вітчизняного бізнесу, а також посилити стимулювання внутрішнього попиту. Необхідною є фінансова підтримка державних банківських установ, спрямована на зміцнення їх стійкості за рахунок нарощування статутних капіталів. Потребують підтримки програми стимулювання організованих заощаджень населення та обмеження відпливу депозитів.
Щорічно в нашій державі надходження податків зростають у порівнянні з попереднім роком. Але це не означає посилення податкового тиску на суб’єктів підприємництва, які працюють легально. Так, вони більше заплатять у бюджет, якщо результати їхньої діяльності покращаться, збільшиться об’єкт оподаткування. Не треба забувати, що розпочався процес стабілізації економіки, і більшість підприємств нарощює обсяги виробництва, отримуючи прибутки і сплачуючи податки. До податкових органів доведені напружені завдання збільшення надходжень до бюджету. Дуже важливо реалізувати ці завдання не за рахунок фіскальних методів, а насамперед через активізацію бізнесу, інвестицій, боротьби з “тіньовою” економікою
Однією з головних проблем щодо наповнення Державного бюджету в Україні є необхідність кардинальної реформи системи пільг, які надаються платникам податків та платежів.
Податок на додану вартість втратив основну роль джерела доходів бюджету і фактично використовується як інструмент регулювання виконання Державного бюджету. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», надходження від найбільшого податкового джерела Державного бюджету, податку на додану вартість, у 2010 році становитимуть 119,0 млрд. грн. Це на 40,1% більше, ніж фактичні надходження від цього податку у минулому році. При цьому передбачено, що доходи від ПДВ із вироблених в Україні та ввезених на територію України товарів збільшаться, відповідно, на 26,8% та 15,3% до попереднього року.
Податок на додану вартість є найбільш криміналізованим видом податку, за яким скоєно, за даними Державної податкової адміністрації, більше 50 відсотків злочинів у податковій сфері, в основному при експортно-імпортних операціях платників податку. Очевидно, найкращим за цієї ситуації було б запровадження іншого, зрозумілого і простого, адміністрування податку.
Таким чином, можна констатувати, що проблема наповнення доходної частини Державного бюджету України на сьогодення є однією з найбільш гострих.
Заходи держави щодо наповнення бюджету повинні ґрунтуватися на політиці оптимізації податкового навантаження та детінізації економіки. Для цього необхідно створити гнучку та максимально ефективну податкову систему. Вона на даний час має цілу низку недоліків, які вже набули системного характеру. Не виникає сумніву щодо того, що податкова система України потребує перетворень. Для того щоб змінити поточний стан податкової системи необхідні структурні зрушення в даній сфері. Основними напрямками трансформації податкової системи є:
- зниження податкових ставок;
- спрощення механізму обчислення податків;
- стимулювання розвитку бізнесу та підвищення ефективності виробництва;
- посилення оподаткування екологічно шкідливих і небезпечних виробництв;
- реформування податкових пільг;
- зменшення ставки або диференціація ставок ПДВ;
- зміцнення податкового законодавства;
- запровадження податкового кодексу.
У першому питанні розгляньте призначення фінансових ресурсів, розкрийте поняття «фінансові» та «бюджетні» ресурси, їх особливості в умовах ринкових відносин.
У другому питанні проаналізуйте склад та структуру бюджетних ресурсів в динаміці за кілька років (по ланках бюджетної системи).
У третьому питанні проведіть аналіз формування та використання бюджетних ресурсів на поточний рік (на практичних даних одного із видів бюджетів).
У четвертому питанні розкрийте проблеми зміцнення бюджетних ресурсів та викладіть шляхи Їх рішення.