Вищим керівним органом колективного підприємства є загальні збори власників майна. Виконавчі функції по управлінню здійснює правління.
Господарська, економічна і соціальна діяльність підприємства. Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвітку, виходячи з попиту на вироблювану продукцію, виконувані роботи чи надавані послуги та з необхідності підвищення доходів. Воно самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення через систему прямих угод ( контрактів) , а також встановлює форми, системи і розміри оплати праці, здійснює реалізацію своєї продукції на основі прямих угод ( контрактів), державного замовлення через товарні біржі, мережу власних торговельних підприємств.
Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток ( доход), амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, пайові внески. Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток ( доход). Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, а валютна виручка зараховується на валютний балансовий рахунок і використовується ним самостійно.
Фінансовий рік підприємства відповідає календарному. Фінансово-господарська діяльність підприємства підлягає ревізії, яка здійснюється:
1) ревізійною комісією АТ. Ревізійна комісія перевіряє фінансові документа, звіти про отримані прибутки та завдані збитки, документи, що надсилаються до податкової інспекції, інші документи;
2) аудиторськими та іншими організаціями, які відповідно до чинного законодавства мають право контролювати діяльність підприємства.
Підприємство на протязі 2-х місяців до закінчення фінансового року подає детальний звіт про свою діяльність Правлінню АТ.
Підприємство і держава. Держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства. Останнє при здійсненні господарської та іншої діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України. Втручання в діяльність підприємства з боку держави, громадських, політичних партій і рухів не допускається. Збитки, завдані підприємству внаслідок вказівок державних чи інших органів або їх службових осіб, підлягають відшкодуванню за їх рахунок. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або арбітражнем відповідно до іх компетенції.
Держава забезпечує підприємствам ( незалежно від форм власності) рівні правові та економічні умови господарювання, сприяє розвітку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою економічних законів та стимулів, реалізує антимонопольні заходи, гарантує соціальну захищеність усіх трудящих. Вона забезпечує також пільгові умови підприємствам, що впроваджують прогресивні технології, створюють нові робочі місця, стимулює розвіток малих підприємств.
4.2 Правові основи кредитування підприємства
Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів. Отримання кредитів підприємством регулюється згідно Закону “ Про банківську діяльність” та положенням № 325 від 06.08.2003 Національного банку України “ Про кредитування”.
Це Положення визначає правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування.
Нині найпоширеним видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.
Суб’єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб’єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша – позичальником. Хлібокомбінат № 6 працює з банком “ Хрещатик”. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об’єктом кредиту.
Банківський кредит класифікують за такими ознаками:
- цільове спрямування;
- термін кредиту;
- вид відсоткові ставки;
- валюта кредиту;
- види обслуговування.
Залежно від мети використання розрізняють кредити, що спрямовані на фінансування:
- оборотних коштів;
- основних засобів;
Підприємство має можливість отримувати кредити на придбання товарно-матеріальних запасів, обладнання, інших активів, розширення та модернізацію виробничих потужностей.
Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.
Не можуть отримати кредити підприємства:
- проти яких порушено справу про банкрутство ( крім кредитування заходів фінансової санації);
- під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов’язаних із затримками в поставках товарів;
- коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.
За терміном надання розрізняють короткострокові, середньострокові, довгострокові кредити.
Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати в разі фінансових труднощів, які виникають у зв’язку з витратами виробництва та обороту. Термін короткострокового кредиту не перевищує одного року.
Середньострокові кредити ( від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень.
Довгострокові кредити ( понад три роки) можуть надаватися для формування основних фондів. Об’єктами кредитування є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та корпоратизацію підприємств тощо.
Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.
Позички з фіксованою відсотковою ставкою підприємствам надаються переважно за умов стабільної економіки. Іноді такі позички підприємство може отримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткий термін. За економічної нестабільності підприємствам, як правило, надаються позички з плаваючою відсотковою ставкою. Ставки за такими позичками залежать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної облікової ставки Національного банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в банках позички з фіксованою відсотковою ставкою.
Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті.
Для здійснення реконструкції підприємству потрібно відкрити кредитну лінію. Кредитна лінія - згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатити рахунок кредиту будь-які розрахункові документи, передбачені кредитною угодою, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позичку без додаткових переговорів з банком та інших формальностей. Проте за банком зберігається право відмовити підприємству у видачі чергової частини позички в межах затвердженого ліміту, якщо банк виявить погіршення фінансового стану позичальника. Через це кредитну лінію відкривають підприємствам зі стійким фінансовим становищем та доброю репутацією. На прохання підприємства ліміт кредитування можна переглядати.
Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну ( пов’язану із сезонністю виробництва) й постійно відновлювальну. Відновлювальну кредитну лінію може бути відкрито підприємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі. Відновлювальна кредитна лінія надається на термін, який не перевищує одного року. Особливість відновлювальної кредитної лінії полягає в тім, що підприємство, погасивши частину кредиту, може одержувати нову суму, але в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитної угоди. У зв’язку з цим підприємство має заставити банку основні фонди або надати якусь іншу гарантію.
Банк-кредитор у поцесі оцінки діяльності підприємства-позичальника ставить такі вимоги:
- підприємство має бути кредитоспроможним;
- підприємство має забезпечувати зростання обсягів виробництва та реалізації продукції;
- співвідношення суми зобов’язань, включаючи суму кредиту, що планується отримати, до суми власного капіталу має становити не більше 70:30;
- інвестиційний проект підприємства-позичальника має бути фінансово окупним та передбачати виробництва з високим екологічним ризиком;
- кредит має бути забезпечений.
Процедура отримання кредиту підприємством:
На першому етапі підприємство і банк ведуть переговори на предмет можливого укладання кредитної угоди. За позитивних наслідків переговорів банк готовий прийняти документи підприємства для розгляду.
На другому етапі підприємство звертається в банк і подає йому документи, необхідні для визначення юридичного статусу, фінансового стану підприємства, оцінки проекту, аналізу можливості його успішної реалізації, забезпечення кредиту, у тому числі:
- клопотання підприємства;
- копії засновницьких документів ( статут, засновницький договір) та змін і доповнень до них;
- бізнес-план проекту та додатки до нього або техніко-економічне обргунтування;
- баланси підприємства, звіти про фінансові результати за останні три роки діяльності;
- перелик та розрахунок вартості майна, що передається банкові в заставу, з визначенням його залишкової балансової вартості, року будівництва чи випуску, місця розташування, короткої характеристики.
Перелик інших документів, що необхідні для проведення поглибленого аналізу фінансового стану позичальника: