Аналіз ефективності використання основних фондів на підприємствах харчової промисловості на прикладі (стр. 9 из 12)
Цей рух при сприятливій ринковій кон'юнктурі може відбуватися лише до визначеної межі – виробничої можливості підприємства (Qм), обумовленої його наявними виробничими ресурсами. В ефективній виробничій потужності підприємства, яка відображає кінцеві результати формування і використання економічного потенціалу підприємства, пересікаються траєкторії руху трьох її важливих складових: виробничої потужності підприємства як сукупності складових її факторів, ринкових умов придбання підприємством необхідних ресурсів (умови "на вході"), ринкових умов реалізації виробленої продукції (умови "на виході"). Реалізація ефективної виробничої потужності підприємства на ринку відбувається згідно із законом пропозиції: чим вище ринковий рівень цін на продукцію підприємства, тим більше ефективна виробнича потужність. Але існує і такий рівень цін на продукцію підприємства, нижче за який не забезпечується одержання прибутку, і тоді стає неможливим нормальний хід відтворювального процесу, руйнується виробничий потенціал підприємства.
Радикальні зміни зовнішніх і внутрішніх умов виробництва, таких, як технічна модернізація, вдосконалювання систем організації та управління, впровадження високих технологій, застосування більш дійових систем стимулювання праці, підвищення якості продукції приводить до розширення ефективної виробничої потужності. Звуження ефективної виробничої потужності підприємства призводить до зменшення його кон'юнктурних можливостей і є прямим наслідком різкого подорожчання матеріальних ресурсів, збільшення банківських процентних ставок, незбалансованого зростання заробітної плати і непосильного податкового тягаря. Уведення в економічну теорію поняття "ефективна виробнича потужність підприємства", подальше поглиблення його змісту, розкриття його взаємозв'язку з категоріями, що відображають господарську діяльність підприємств у ринкових умовах – все це має важливе методологічне значення для дослідження шляхів підвищення ефективності використання виробничих потужностей і основних фондів промислових підприємств у перехідній економіці[9].
В умовах швидко мінливого споживчого попиту, тенденцій гнучкості виробництва і проведення диверсифікації для забезпечення конкурентоспроможності підприємств потрібне знаходження оптимального співвідношення номенклатури продукції, що випускається, та обсягів її реалізації з виробничою потужністю. У зв'язку з цим постачає задача формування оптимальної виробничої програми підприємства, що найбільше повно задовольняє попит і забезпечує максимальний прибуток від реалізації продукції. У роботі запропоновано визначати оптимальну виробничу програму підприємства за допомогою математичної моделі нелінійного програмування.
Математична постановка даної задачі припускає, що цільова функція приймається як прибуток підприємства від реалізації продукції (Ζ):
, (1)
де Cj – ціна за кожною позицією номенклатури, грн.;
хj – обсяг випуску j-ої продукції, j = 1… n, шт.;
S j – фактична собівартість j-ої одиниці продукції, грн./од.
Оптимальна програма визначається з урахуванням обмежень за використанням фонду часу роботи обладнання за формулою (2) та обмежень за сировинними ресурсами за формулою (3). Система обмежень у найбільш загальному випадку визначається такими співвідношеннями:
, (2)де tuj – норма часу роботи обладнання групи u за j-ою одиницею продукції, нормо-годин;
u – вид групи обладнання;
Фu– дійсний фонд часу роботи обладнання групи u, год.;
k – кількість груп обладнання.
, (3)де aij –норма витрачання i-го виду сировини (матеріалів) за j-ою одиницею продукції, кг.;
Аi – установлена кількість i-го виду сировини (матеріалів), кг.;
p – кількість видів сировини (матеріалів)[10].
Використання даної математичної моделі дозволяє підприємствам харчової промисловості проводити розрахунок оптимальної виробничої програми, яка забезпечує максимальний прибуток шляхом визначення оптимальних цін та обсягу випуску продукції, задовольняє попит та, в кінцевому підсумку, реалізує основні положення, що містяться у запропонованому понятті "ефективна виробнича потужність підприємства".
Висновки
Інтенсивний шлях використовування основних фондів діючих підприємств включає технічне їх переозброєння, підвищення темпів оновлення основних фондів. Досвід роботи харчової галузі промисловості показує, що швидке технічною переоснащення діючих фабрик і заводів особливо важливо для тих підприємств, де має місце більш значний знос основних фондів.
Поліпшення екстенсивного використовування основних фондів припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування в календарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, року) і з другого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування у складі всього устаткування, що є на підприємстві і в його виробничій ланці.
Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:
1. постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій ділянці, між цехами підприємства в цілому, між окремими виробництвами усередині харчової галузі промисловості, між темпами і пропорціями розвитку галузей промисловості і всього народного господарства;
2. поліпшення догляду за основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, що сприяє правильній експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті і збільшуючого міжремонтний період;
3. проведення заходів, що підвищують питому вагу основних виробничих операцій у витратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств ряду галузей промисловості, підвищення змінності роботи підприємств.
Відомо, що на підприємствах окрім діючих технологічних ліній, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина — на складі. Своєчасний монтаж невстановленого устаткування, а також введення в дію всього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно покращує використовування основних фондів.
Підвищення рівня використання основних фондів у реалізації виробничого потенціалу підприємств можливе шляхом проведення реінжинірингу бізнес-процесів. Запропоновані методичні підходи та розроблена проектна схема першого етапу реінжинірингу бізнес-процесів включають цілі, критичні чинники успіху і ключові бізнес-процеси. Це дозволяє здійснювати відбір найбільш важливих бізнес-процесів для наступних етапів проекту реінжинірингу в напрямку підвищення ефективного використання основних фондів та виробничих потужностей на промисловому підприємстві.
Список використаної літератури
1. Господарський кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України. Офіційні тексти /Міністерство юстицій України. – Львів: „Новий світ-2000”, 2005.
2. Закон України "Про підприємства в Україні" // www.rada.gov.ua – офіційний сервер Верховної ради України
3. МСБО 16 - Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку "Основні засоби".
4. ПСБО № 7 - Наказ Мінфіну "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" від 27.05.2000 р. № 92.
5. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Київ: Атіка, 2002, 480 с.
6. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань . Київ: Вища школа, 2002, 543 с.
7. Горобинская М.В. Диффузия технологических нововведений – форма обновления активной части основных фондов предприятий // Вісник ХДЕУ. – 2001. – № 4 (20). – С.61-65.
8. Горобинская М.В. Эффективная производственная мощность предприятия как катего-рия рыночной экономики // Вісник ХДЕУ. – 2001. – №1 (17). – С.57-60.
9. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств. Київ: Знання-Прес, 2004, 424 с.
10. Должанський М.І., Должанський А.М. Бухгалтерський облік в Україні з використанням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Львів: Львівський банківський інститут НБУ, 2003, 494 с.
11. Егоршин А.А., Горобинская М.В. Определение оптимальной производственной про-граммы предприятия с учетом функции спроса // Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України: Зб. наук. ст. – Харків: Основа, 2001. – С.271-272.
12. Єщенко П.С., Палкін Ю.I. Сучасна економіка. Київ: Вища школа, 2005, 327 с.
13. Зубковський В.М. Економіка підприємства. Київ: Видавництво Європейського університету, 2000, 64 с.
14. Зятковський І.В. Фінанси підприємств. Київ: Кондор, 2003, 364 с.
15. Карпінський Б.А., Герасименко О.В. Фінансова система. Київ: "Центр навчальної літератури", 2003, 184 с.
16. Кольцова С.Д., Горобинская М.В. Влияние методов учета основных фондов на инве-стиционный потенциал предприятия // Вестник Харьковского государственного университета. Сер. "Проблемы регулирования рыночных отношений в Украине", 401’97. – Харьков: Основа, 1997. – С.141-144.
17. Крайник О.П., Барвінська Є.С. Економіка підприємства. Львів: Національний ун-т "Львівська політехніка", 2003, 208 с.
18. Михайлов М.Г., Мельник О.А., Теслюк В.М. Національні стандарти в бухгалтерському обліку. Питання використання. Київ: Вища освіта, 2002, 400 с.