Аудит власного капіталу акціонерного товариства включає в себе також розрахунок показників ринкової активності підприємства, до яких належать:
·коефіцієнт цінності акцій (відношення ринкової ціни однієї акції до суми дивіденду на одну акцію);
·рентабельність акцій (показник, обернено пропорційний до коефіцієнта цінності акцій);
·сума дивідендів на одну акцію.
Розрахунок показників прибутковості акцій розгадається в третьому розділі ПБО 3 «Звіт про фінансові результати» (Положення Міністерства фінансів України. Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку від 31.03.1999 № 87. Зареєстровано: Міністерство юстицій України від 21.06.1999 № 391/3684).
Але у нашому випадку розраховувати ці показники не має сенсу, тому що, по-перше, акції підприємства не обертаються на ринку і к слідство не мають ринкової ціни, а по друге доходів по акція ДВАТ “Шахта ім. Калініна.” ніколи ще не нараховувалися і не сплачувалися
У ході аудиту позичкового капіталу та кредиторської заборгованості вирішуються такі завдання:
·визначаються склад і структура позичкових засобів
·розшифровується поточна кредиторська заборгованість;
·визначається розмір простроченої заборгованості й оцінюються можливості пролонгації та реструктуризації заборгованості;
·вивчаються можливості емісії облігацій та залучення додаткових позик.
Пасиви балансу доцільно розбити (залежно від терміну їх сплати) на чотири групи:
1.Найбільш термінові зобов’язання (ПІ) — до них слід віднести кредити та позики, не по гашені в строк, а також розрахунки за товари, роботи, послуги, не сплачені в строк;
2.Короткострокові пасиви (П2) — уся короткострокова заборгованість за відрахуванням найбільш термінових зобов’язань;
3.Довгострокові пасиви (ПЗ) — довгострокові кредити та позики;
4.Постійні пасиви (П4) —— власний капітал.
Аудитор має перевірити повноту відображення в балансі та у фінансовому плані підприємства поточної заборгованості, тобто заборгованості, ку слід погасити найближчим часом. Особлива увага приділяється тому, чи враховані всі платежі до бюджету (зокрема нараховані штрафи), чи правильно визначена частка довгострокових позик, що її потрібно погасити в короткостроковому періоді, заборгованість із заробітної плати тощо.
Аналізуючи довгострокову кредиторську заборгованість, звертають увагу на цільове використання довгострокових кредитів, банків та інших позикових коштів, які одержано протягом останніх років, а також на розміри штрафних санкцій., відсотків, сплачених через порушення розрахунково-платіжної дисципліни (у тому числі через несвоєчасне повернення банківських кредитів).
У процесі санаційного аудиту за даними статистичного обліку на останню звітну дату розшифровується кредиторська заборгованість з фіксування дати її виникнення та суми. На підставі цих даних проводиться аналіз по наступним напрямкам:
1.Виллються статті, сума боргу за якими найбільша (тобто проводиться структурний аналіз);
2.виявляються найбільші кредитори підприємства;
3.проводяться заходи з метою реструктуризації боргу або його списанню.
Другим етапом аналізу кредиторської заборгованості є аналіз найбільших кредиторів підприємства. Як правило, ці підприємства мають найбільший вплив на процес санації і боржник багато у чому залежить від їх рішень.
При аналізі кредиторської заборгованості на підприємстві, що нами розглдається можна виділити декілька крупних кредиторів. Це наступні підприємства:
1.ЗАО “АРС” – 41,27%;
2.ВАТ “ПЕС-Енергоуголь” – 16,45%;
3.ДХК “Донвугілля” – 9,20 %
4.ГНІ г. Донецька – 7,88%
5.ТОВ “ПРОМимпортторг” – 7,64%;
Загалом на п’ять кредиторів припадає 71,62 % всієї заборгованості підприємства.
Незважаючи на величезні суми боргу, кий майже нічим не забезпечений, керівництву підприємства все ж таки вдалося підписати “мирову угоду” зі значним подовженням термінів оплати та часткової реструктуризації боргу. Цим досягненням керівництво підприємства отримало на деякий час свободу дій в фінансовій та промисловій політиці підприємства.
На перший погляд зів’ється враження, що “мирова угода” потрібна тільки для користі підприємства, але це оманне враження. Кредитори підприємства, а особливо великі кредитори, мають наступні позитивні для себе фактори підписання “мирової угоди”:
1.Підприємство боржник зобов’язується в письмовій формі виплатити свій борг;
2.Кредитор, коли підписує “мирову угоду”, знає реальний перебіг подій на підприємстві та фінансове становище боржника;
3.В тексті “мирової угоди можливо добитися умов сприяння нагляду за підприємством з боку кредитора”.
4.При банкрутстві боржника та його ліквідації кредитор може недоотримати, а іноді і зовсім нічого не отримати від боржника.
Враховуючі специфіку галузі, структуру активів боржника, а також реальну можливість виходу підприємства на прибутковий режим праці рішення кредиторів, щодо укладання “мирової угоди” цілком зрозуміло.
На етапі аудиту ліквідності активів підприємства та його платоспроможності вирішуються такі основні завдання:
·аналізуються оборотні активи;
·визначається рівень ліквідності активів;
·оцінюється платоспроможність підприємства;
·визначається, к виконуються умови забезпечення фінансової рівноваги.
Активи підприємства та їх структура вивчаються к з погляду їх участі у виробництві, так і щодо оцінки їх ліквідності. Ліквідність означає здатність окремих елементів активів трансформуватися в грошові кошти.
Платоспроможністю (ліквідністю) підприємства називаєтьс його спроможність здійснювати платежі наявними засобами або такими, що безперервно поповнюються за рахунок його діяльності.
Управління ліквідністю дозволяє уникнути тривалої, а нерідко й тимчасової неплатоспроможності і полягає в гнучкому, оперативному плануванні та координуванні виплат за борговими зобов’язаними з огляду на грошові надходження на рахунок підприємства.
Про неплатоспроможність підприємства можуть свідчити відсутність грошей на розрахункових рахунках, наявність непогашеної в строк заборгованості, порушення строків вишити оплати праці тощо. В аналітичній роботі використовують наступні показники оцінки ліквідності підприємства (таблиця 2.7.).
Таблиця 2.7.
| Найменування показника | Формула розрахунку | 2. Оцінка показника | |
| за нормативним значенням | за динамікою | ||
| 1 . Загальний коефіцієнт покриття | Ф. 1 (сума рд. 260-270) : (рд. 620) | >1 | збільшення |
| 2. Коефіцієнт швидкої ліквідності | Ф. 1 (сума рд. 150-250) : (рд. 620) | >0,5 | збільшення |
| 3. Коефіцієнт незалежної (забезпеченої) ліквідності | Ф. 1 (сума рд. 130-150 + 230, 240) : (рд. 620) | >0,5 | збільшення |
| 4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності | Ф. 1 (сума рд. 220-240) : (рд. 620) | >0,2 | збільшення |
| 5 . Частка оборотних активів в загальній сумі активів | Ф. 1 (рд. 260) : (рд. 280) | за планом | за планом |
| 6. Частка виробничих запасів в оборотних активах | Ф. 1 (сума рд. 100-120) : (рд. 260) | >0,5 | збільшення |
Ліквідність суб'єкта господарювання показує його можливість погашати свою заборгованість. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності доцільно визначати з врахування здійсненої оцінки окремих активів за можливою сумою доходу. Коефіцієнти ліквідності визначаються відношенням величини ліквідного майна, тобто засобів, які можуть бути використані для оплати боргів до поточних зобов’язань. Ліквідність визначається мірою покриття зобов’язань підприємства його активами, строк для перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов’язань. В залежності від ступеню ліквідності, активи підприємства класифікуються за на ступними групами (табл. 2.8.).
| 1. Активи | 1. Характеристика майна | ||
| види | умовне позначення | сума рядків балансу | |
| 2. Високоліквідні | А1 | ф1.Сума стр. 220-240 | Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення |
| Швидколіквідні | А2 | ф1.Сума стр. 130-210 | Готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, ка буде погашена згідно умов договорів |
| Повільноліквідні | а3 | ф1.Сума стр. 100-120, 250, 270 | Сировина і матеріали, МШП, незавершене виробництво, дебіторська заборгованість, строк сплати якої минув |
| 1. Важколіквідні | А4 | ф1. Стр. 80 | Основні засоби, обладнання та незавершені капітальні інвестиції, довгострокові фінансові вкладення, нематеріальні активи |
Високоліквідними і найбільш мобільними активами підприємства є грошові кошти у касі та рахунках у банку, тому що вони у будь-кий час можуть бути використані для здійснення всіх господарських операцій. Менш ліквідними є кошти в дебіторській заборгованості, тому що по таких коштах немає впевненості в строках їх надходження. Наступними активами за ступенем ліквідності слід вважати товари, готову продукцію і виробничі запаси, які можна продати або використати на бартер в погашення заборгованості. Необоротні активи підприємства, к правило, не передбачають ліквідовувати, а за умови їх ліквідації зменшуються обсяги господарської діяльності.