Смекни!
smekni.com

Статистика фінансів

#ТЕМА:
Статистика фінансів
#НАЗНАЧЕИЕ:
Курсовая
#ФОРМАТ:
WINWORD 7.0
#АВТОР:
Плахин О.В.
#СДАВАЛСЯ:
ДНУ
#ПРИМЕЧАHИЯ:

П ла н


1. Завданнястатистичноговивчення фінансів
2. Статистикадержавногобюджету
3. Статистикагрошовогообігу
4. Статистикаінвестиційноїдіяльності
5. Статистикакредитноїдіяльності
6. Статистикастраховоїдіяльності

1. Завданнястатистичноговивчення фінансів

Фінанси— цесистема економічнихвідносин, якаохоп­лює процесиутворення,розподілу тавикористаннягро­шових фондів,а також виконуєфункції економічногорегуляторавиробництва,розподілу таперерозподілусу­спільногопродукту танаціональногодоходу.

Фінансово-кредитнасистема в останніроки знахо­дитьсяу стадії постійногорозвитку тареформ відповіднодо вимог розвиткуекономічнихта політичнихпроцесів.

У Деклараціїпро державнийсуверенітетУкраїни (16 липня1990 р.) зазначається,що Українасамостійностворює банкову(включаючизовнішньоекономічнийбанк), цінову,фінансову,митну, податковусистеми, формуєдержавнийбюджет, а якщотреба, впроваджуєсвою грошовуодиницю.

Утвореннянових економічнихвідносин усфері фінансівпередбачаєформуванняринків кредитута цінних паперів.

Ринок кредитівстворюєтьсяна базі реформибанків­ськоїсистеми. Згідноз Законом УкраїниПро банки табанківськудіяльність,прийнятому20 березня 1991 р.,банківськасистема країниє дворівневою.До її складувходить Національнийбанк Українита комерційнібанки, у томучислі Зовнішньоекономічнийбанк, Ощаднийбанк та іншікомерційнібанки різнихвидів та формвласності.Дворівневасистема забезпечуєліквідаціюмонополізмув сфері кредитування.

Національнийбанк Україникоординує ірегулює на­явнийта безнаявнийгрошовий оборот,резервуючикре­дитні ресурсибанків другогорівня та встановлюючиоб­ліковупроцентнуставку за кредитніресурси, якіна­дають комерційнимбанкам, що забезпечуєдержавне регулюваннякредитноїдіяльності.Національнийбанк проводитьєдину державнуполітику вгалузі грошовогообігу, є емісійнимцентром країни,організовуєміжбанківськірозрахунки,визначає курсгрошової одиницівід­носно валютінших країн,має монопольнеправо на випускнаявних грошейу обіг, а такождрук національнихгрошових знаків,створює і організовуєдіяльністьдержавноїскарбниці,зберігає резервніфонди грошовихзнаків, дорогоцінніметали тазолотовалютнізапаси, представляєінтереси Україниу відносинахз централь­нимибанками іншихкраїн та міжнароднимифінансово-кредитнимиорганізаціями,проводитьреєстраціюта вста­новлюєформи облікуі звітностікомерційнихбанків дру­гогорівня.

Банки другогорівня, в томучислі спеціалізованідер­жавні тагалузеві кооперативній інші створюютьсяна акціонернихабо пайовихзасадах, у здійсненнісвоєї кредитноїдіяльностіповністю самостійніі працюють нагоспрозрахунковій,комерційнійоснові. Наявністьвіль­них можливостейу дебіторіву виборі тогочи іншого банкудля одержаннякредитів забезпечуєстворення ринкукредиту, щоспонукає обидвісторони добільш ефективноївзаємодії.

Ринковийобіг ціннихпаперів забезпечуєфондовабіржа.До категоріїцінних паперівналежать різноманітнігрошові документи,що визначаютьфінансовівідносини міжюридичнимита фізичнимиособами, яківипустили ціпапери, та їхфактичнимивласниками.Такі паперинайчастішепередбачаютьодержання,а також можливістьпередачі прав,зумовленихв документі,іншим особамчерез вільнукупівлю-продаж.Докатегоріїцінних паперівможуть бутивіднесеніоблігації,казначейськізобов'язання,ощадні сертифікати,акції,векселіта ін. Облігаціїпосвідчуютьвнесення власникомкоштівіз зобов'язаннямповернути їхномінальнувартість взумовленийстрок з виплатоюпроцента увиглядівиграшу.Ощадні сертифікатипередбачаютьповерненнячерез зумовленийстрок їх номінальноївартостітапроцента кожномувласнику.Казначейськізобов'язаннядержави гарантуютьвласнику погашенняноміналу взумовленийстрок з виплатоюдоходу щорічно.Вексельгарантуєповерненнявласнику означеноїу ньому суми,яка, як правило,перевищує сумуборгу, в конкретнийстрок.Акції посвідчуютьвнесок коштівз правом одержаннявідповідногодивіденду увигляді часткиприбуткупідприємства.

Власникугрошей ринокцінних паперівзабезпечуєвільний вибірформи вкладусвоїх коштівз бажаним сту­пенемризику. З позиційнародногогосподарствавільний оборотцінних паперівприводить добільш раціональногоперерозподілута використанняфінансовихкоштів, прискорюєгрошовий обіг.

Упроцесі вивченняфінансово-кредитноїсистеми статистиказдійснює аналіз:виконання,структури ідинаміки бюджету)вивченнякредитних тарозрахунковихоперацій у народномугосподарстві:діяльностіощадних банківпо акумуляціїкоштів населення;показниківдіяльностіорганів державногострахування;основнихпоказниківгрошовогообігу;фінансовихрезультатіввиробничо-господарськоїдіяльностіпідприємств;вивченнярозрахунковихвідносин фінансовоїсистемизгалузями народногогосподарства.

2. Статистикадержавногобюджету

Державнийбюджет —це план утворенняі використанняфі­нансовихресурсів длязабезпеченняфункцій, якіздійснюютьсяорганами державноївлади. Вінхарактеризуєсистему економіч­нихвідносин щодоформуваннядержавнихфінансовихресурсів інапрямки їхвикористанняв інтересахсуспільства.

Бюджетнасистема складаєтьсяз Державногобюджету Украї­ни,республіканськогобюджету АвтономноїРеспублікиКрим тамісцевихбюджетів.

Бюджет АвтономноїРеспублікиКрим об'єднуєреспублікан­ськийбюджет та бюджетирайонів і містреспубліканськогопід­порядкуванняАвтономноїРеспублікиКрим.

До місцевихбюджетів належатьобласні, міські,районні, рай­оннів містах, селищніта сільськібюджети.

Сукупністьусіх бюджетів,що входять доскладу бюджетноїІ системи України,є Зведенимбюджетом України.Останнійвикористовуєтьсядля аналізута визначеннязасад державногорегу­люванняекономічногоі соціальногорозвитку.

Розрізняютьдва види бюджетів:бюджет-брутто—форма побудовибюджету, заякої доходиі видатки показуютьсяв розгор­нутомувигляді безсальдуваннязустрічнихплатежів, щомають місцев бюджетнійсистемі країни,та бюджет-нетто—форма побудовибюджету, заякої доходиі видатки окремихбюджетів показуютьсяяк сальдо, тобтоз урахуваннямзустрічнихплатежів і(наприклад,кошти державногобюджету можутьбути спрямованів місцеві бюджетиі навпаки).Бюджет-неттоменший забюджет-брутто.Різниця міжними являєсобою внутрішнійоборот грошо­вихкоштів, якийне збільшуєреальних доходіві видатківЗведе­ногобюджету України.

Збір і обробкаданих про доходита видаткидержавногобюд­жету — справастатистики.Державний тамісцеві бюджетискладаютьсяз дохідної тавидатковоїчастин. Статистикааналізує Іструктуру тадинаміку цихчастин. Аналізструктуридоходів і ви­тратдозволяє визначитиосновні джерелаформуваннядоходів державиі напрямкирозподілуодержанихкоштів, що маєприн­циповеекономічнеі соціально-політичнезначення.

При виконаніцих задач статистикаспираєтьсяна звітністьпро виконанняДержавногобюджету Україниі місцевихбю­джетів, яканадаєтьсябюджетнимиі банківськимиустановами,органами Державногокомітету статистикиі господарськимиор­ганізаціями.

У процесіаналізу складдоходів тавидатків державногобю­джету вивчаєтьсябільш докладніше.Надходженнявід підпри­ємстврозподіляютьсяза галузямита формамивласності,надхо­дженнявід населення— за видамиподатків таіншими ознаками.

Дохід державногобюджету утворюютьусі надходженнявід підприємств,установ танаселення добюджетів усіхрівнів упра­вління.Вони поділяютьсяна поточні такапітальнідоходи.

Поточні доходивключаютьподаткові танеподатковідоходи, крімбезоплатнихнадходжень,надходженнявід продажуземлі, нематеріальнихактивів, державногомайна, капітальнітрансферти.

Податковідоходи включаютьрізні видиподатків, тобтобез­поворотнихобов'язковихплатежів органомуправління,згрупо­ванимза об'єктамиоподаткування:доходи, заробітнаплата, майно,товари та послуги,зовнішня торгівля.

Неподатковідоходи включаютьусі безоплатній безповоротнінадходженнядо державногобюджету, такіяк доходи державивід власностіта підприємницькоїдіяльності,продажу товарівта послуг (завинятком доходіввід продажуосновних фондів),над­ходженнявід адміністративнихштрафів занесплату податків,а також добровільні,безоплатніпоточні надходженняз недержав­нихджерел.

Капітальнідоходи включаютьдоходи відпродажу основногокапіталу, запасівдержавнихрезервів, землі,нематеріальнихак­тивів ікапітальнихтрансфертіввід недержавнихпідприємств,некомерційнихорганізацій,приватних осіб.

Доходи бюджетівутворюютьсяза рахунокнадходженьвід сплатифізичними таюридичнимиособами податків,зборів та іншихобов'язковихплатежів, надходженьз інших джерел,уста­новленихзаконодавствомУкраїни.

Види доходівзведеногобюджету України:податок надоходи (прибуток)підприємстві організацій,податок надодану вартість,акцизний збір,державне мито,відрахуванняна геологорозвіду­вальніроботи, надходженнядо Фонду поліквідаціїнаслідківЧо­рнобильськоїкатастрофи,надходженнядо Пенсійногофонду, прибутковіподатки з громадян,плата за землю.

У міжнароднихстандартахзі статистикита облікувикористо­вуютьсядві класифікаціїподатковихплатежів:класифікаціясис­теми статистикидержавнихфінансів (СДФ)і класифікаціясис­теми національнихрахунків (СНР).Перша класифікаціярозроб­ленаМіжнароднимвалютним фондом.Вона використовуєтьсядля задоволенняпотреб державнихфінансів, аналізуі розробкифінансовоїполітики.

У СДФ податкикласифікуютьсяза однією ознакою— типом, а типподатку визначаєтьсявидом діяльностіабо податковоюба­зою. Дляподатковоїбази використовуютьсуму доходу,загальну сумувиплаченоїзаробітноїплати, сумупродажу, вартістьмайна, розмірімпорту. Класифікацієюподатковихдоходів державив СДФ передбаченотакі типи податків:прибутковіподатки, внес­кидо Фонду соціальногозабезпечення,податки назаробітну платуі робочу силу,податки наоперації вміжнароднійторгівлі, рештаподатків, якіне віднесенідо інших податків.

Класифікаціяподатків,застосовуванав СНР, виходитьз по­треб економікив цілому. В основуцієї класифікаціїпокладені такиознаки:

1)тип податку,як він визначенийу СДФ (акцизи,податок нанерухомістьтощо);

2) тип інституційноїодиниці, якасплачує податок(домашнє господарство,державнепідприємство,комерційнаорганізація);

3) обставини,за яких сплачуєтьсяподаток (продукціявироблена,імпортована,підготовленана експорт).

Згідно з цимподатковіплатежі об'єднуютьсяв такі групи:1) ви­робничіподатки; 2) прибутковіподатки; 3) податкина капітал.

Виконаннядержавногобюджету аналізуєтьсяобчисленнямвідноснихвеличин виконанняплану за доходамита видаткамив цілому, а такожза окремимиїх видами тацільовимпризначен­ням.Такий аналіздає змогу нелише дістатисукупну оцінкувиконаннябюджету, а йсхарактеризуватиступінь виконанняплану І за кожноюгрупою доходівта видатків,докладнопроаналізуватиту групу доходівабо видатків,за якою виявленоістотні відхи­ленняфактичних данихвід запланованих,установити,чим було зумовленевідхиленняфактичнихнадходженьвід запланованих.

Прирістсуми податковихдоходів можливийз двох причин:зростанняподатковоїбази і змінив оподаткуванні.Перший вид змінподатковихдоходів називаютьавтоматичнимефектом,а другий —дискреційним.Цізміни пов'язаніз видами фіскальноїполітики. Дискреційнафіскальнаполітика — цесистема заходів,яка передбачаєцілеспрямованізміни в розмірідержавнихвитрат, податківі сальдо державногобюджету. Дискреційнафіскальнаполітикавикористовуєтьсядержавою дляактивної протидіїцик­лічнимколиванням.Для стимулюваннясукупногопопиту в пері­одекономічногоспаду урядцілеспрямованостворює дефіцитдержавногобюджету, збільшуючидержавні витратиабо знижу­ючиподатки. Відповіднов період підйомуцілеспрямованоство­рюєтьсябюджетнийнадлишок. Занедискреційної(автоматичної)фіскальноїполітики дефіцитта бюджетнийнадлишок виникаютьавтоматичновнаслідок діїавтоматичнихстабілізаторівекономі­ки.Автоматичнийстабілізатор— механізм,який дозволяєзмен­шитициклічні коливанняв економіцібез проведенняспеціальноїекономічноїполітики. Такимистабілізаторамиє прогресивнапо­датковасистема і трансфертніплатежі.


Розглянемоприклад розрахункувпливу на прирістсуми пода­ткуна прибутокпідприємстві організаційставки податкуі пода­тковоїбази (сума прибутку).Для цьогоскористаємосяумовними данимиз табл. 18.1, щохарактеризуєподаток наприбуток під­приємствта організаційі податковубазу.

Таблиця 1

ПОДАТОК НАПРИБУТОК, СТАВКАПОДАТКУ І СУМАПРИБУТКУ ВОБЛАСТІ, тис.грн.

Показник


За планом


Фактично


Абсолютневідхилення


Сума Н податкуна прибуток,тис. грн.


6000


7000


1000


СтавкаС податку наприбуток, %


30


23,3


- 6,7 п.п.


Сума Б прибутку,тис. грн.


20000


30000


10000


Фактичносума податкуна прибутокпідприємствзросла порі­вняноз плановою на1000 тис. грн. Цепояснюєтьсятаким: фактичнимзменшеннямрівня ставкиподатку на 6,7п.п.

HС=(С101=(0,233-0,3)30000 = -2000 тис. грн.;приростом сумиприбутку підприємстві організацій

Hб= (Б1- Б00= (30000 - 20000) 0,3 = 3000 тис. грн.

Зв'язок доходівдержавногобюджету знайважливішимимакроекономічнимипоказникамиможна схарактеризувати,побуду­вавшипаралельнідинамічні ряди,рівняння регресії,застосував­шибагатофакторнііндексні моделі.

Одним іззавдань статистикидержавногобюджету єпрогнозу­ванняйого доходіві видатків.

Для прогнозуванняподатковихдоходів державногобюджету можутьбути використанірізноманітніметоди, наприкладекст­раполяціятрендів. Протеці методи,передбачаючизбереженняминулої тенденціїрозвитку, невраховуютьзмін у податковійба­зі, а такожставки податків.Через це їхзастосуванняможе при­звестидо помилок упрогнозах.Більш обґрунтованоює побудовафункції залежностіподатків відподатковоїбази.

Видаткибюджетів включаютьусі платежі,що не повертаються.

Видаткивизначаютьсяяк державнівитрати, щоутворюютьсяна безповоротнійоснові, тобтоне пов'язаніз виникненнямабо погашеннямфінансовихвимог. Ці видаткиможуть бутиспрямо­ваніяк на поточні,так і на капітальніцілі, вони можутьбути як відшкодованими,так і безповоротними.

Поточнівитрати включаютьвідшкодованівитрати, непов'я­зані зпридбаннямосновногокапіталу, товаріві послуг длявиробництваосновногокапіталу, атакож безоплатнівиплати. Безоплатнівиплати невключаютьпридбаннякапітальнихактивів, відшкодування збитків за пошкодження основного капіталу абоІ збільшенняфінансовихактивів одержувачів.У складі поточнихвитрат виокремлюютьвидатки натовари та послуги,виплату процентівз державногоборгу, субсидіїта інші поточнітрансфертий видатки.

Капітальнівидатки — цевидатки напридбанняосновногокапіталу, резервів,землі та нематеріальнихактивів, капітальнітрансфертита інші капітальнівитрати.

Витратидержавногобюджету деталізуютьсяза конкретнимиоб'єктамифінансуванняв рамках статейі параграфів.Важливим завданнямстатистикидержавногобюджету є вивченняпоказни­ківвикористаннякоштів державив установахі організаціях,що фінансуютьсяз бюджету. Дотаких об'єктівналежать дитячіта дошкільнізаклади, установиосвіти та охорониздоров'я, ветери­нарнаслужба в сільськомугосподарстві,частина науково-дослід­нихустанов, організації,підпорядкованіМіністерствуоборони, Службабезпеки України,Національнагвардія, Міністерствовну­трішніхсправ, ПрокуратураУкраїни, организаконодавчої,вико­навчоїта судовоївлади.

Перевищеннядоходів надвидатками(профіцит)розраховує­тьсяяк різниця міжсумарнимидоходами, включаючибезопла­тнінадходження,та сумарнимивидатками.Значення цієївели­чини зпротилежнимзнаком (дефіцит)дорівнює сумічистих запозиченихдержавою коштівплюс чистескороченнядержав­нихкасових залишків,вкладень іцінних паперів,які мають лік­віднезначення.

Фінансуваннядефіциту затипами кредиторівявляє собоювсі кошти (внутрішніабо іноземні),отримані дляпокриття дефіцитубюджету або,навпаки, розміщеннясуми, яка перевищуєдоходи надвидатками.

Дефіцитзведеногобюджету Українифінансуєтьсяза рахуноккредитівНаціональногобанку України,облігаційдержавноївну­трішньоїпозики і зовнішніхджерел фінансування.

Сумавидатків можебути похідноювід доходівдержавногобюджету і рівняйого дефіциту.Елементомпрогнозу видатківбюджету можебути розмірдержавноговнутрішньогоі зовніш­ньогоборгу. Внутрішнійборг державискладаєтьсяз відсотківза виплатамипозик та із сумпогашенняпозик. Томупрогнозуванняцієї статтівидатків маєбудуватисяна рівняннітренду відсотко­воїставки і сумиотриманихурядом кредитів.Прогнозуваннязо­внішньогоборгу маєпов'язуватисяіз зовнішньоюзаборгованіс­тюта її структурою,а також зі станомплатіжногобалансу і йогопрогнозом.


3. Статистикагрошового обігу

В економіцігрошова масає важливимчинником, якийвпли­ває нарівень цін,обсяг виробництваі стан платіжногобалансу.

Грошовоюмасою (запасами)називаютьсукупний обсягкупі­вельнихта платіжнихкоштів, щообслуговуютьгосподарськийобіг і належатьприватнимособам, підприємствамі державі. Угрошовій масірозрізняютьактивнігроші,що застосовуютьсяв готівковомута безготівковомуобігу, і пасивні(нагромадження,резерви, залишкина рахунках),котрі лишепотенційноможуть бутивикористанів угодах.

При визначеннігрошової масивиходять згрошових агрегатів,під якими розуміютьспецифічнукласифікаціюплатіжнихкоштів за рівнемїх ліквідності.Грошовим агрегатомназиваютьособливу групуліквіднихактивів, щослужать альтернативнимивимі­рювачамигрошової маси.

Грошовіагрегати цезобов'язаннябанківськоїсистеми нефінансовимсекторам: готівка,депозити дозапитання,строкові депозитита заощадження.Розвиток зазначенихдепозитіввідби­ває станмонетарноїполітики. Грошовіагрегатипротиставляють­сячистим зовнішнімактивам (обчислениму національнійвалю­ті) тачистим внутрішнімкредитам.

Грошовабаза єсумою готівкив обігу, готівкив сейфах таре­зервівкомерційнихбанків.

Грошовийагрегат М1складаєтьсяз агрегату М0,розрахунковихрахунків іпоточних депозитів.Параметр М0включає готівкув обігу (у касахпідприємстві організаційта на рахункаху населення).

Грошовийагрегат М2 включаєпараметр М1 тастрокові депо­зити.Строкові депозитискладаютьсяіз залишківна строкових(до трьох років)рахунках завкладами населеннята депозитівпідприємстві населенняна розрахунковихрахунках укомерцій­нихбанках.

Грошовіагрегати різнятьсяміж собою зарівнем ліквідності.Останню властивістьрозуміють так:це можливістьвикористаннядеякого активуяк засобу обігуабо перетворенняактиву на коштиобігу та йогоздатністьзберігати своюномінальнувартість не­змінною.

Абсолютноліквіднимивважаютьсягроші параметраМ1. До високоліквіднихгрошових активівслід віднеститакож грошовийагрегат М2. Надумку економістів,цей параметргрошової масибільш тіснопов'язаний зішвидкістюгрошової маси,реальним національнимпродуктом іцінами.

Поводженнягрошових агрегатіву консолідованійбанківськійсистемі можебути пов'язаноз грошовоюбазою центральногобанку за допомогоюгрошовогомультиплікатора,обчисленогояк відношенняМ2 (або іншогогрошовогоагрегату) догрошової ба­зи— суми готівки,що утримуєтьсяпоза банківськоїсистемою, тазагальнихрезервів комерційнихбанків, тобтосуми мінімаль­нихобов'язковихрезервів інадлишковихрезервів, включаючиготівку в сейфах.

Обсяг грошовоїмаси є результатомскладної взаємодіїбага­тьохсуб'єктів економічноїдіяльності,а не самої лишедіяльностікредитно-грошовихорганів, яківизначаютьрозмір грошовоїба­зи. Комерційнібанки визначаютьрозмір позичок,інших активіві надлишковихрезервів.Небанківськийсектор вирішує,як розпо­ділятисвої грошовікошти між строковими,ощадними, поточни­мивкладами таіншими зобов'язаннями,фінансовимиактивами абопросто зберігатиготівку. У своючергу рух суспільногопро­дукту інаціональногодоходу, створеннядоходів у народномугосподарстві— усі ці діїневіддільнівід грошовихвідносин, якіскладаютьсяміж населенням,урядом, підприємствамий орга­нізаціями.Ці відносинихарактеризуютьсяобсягом грошовогообігу, що являєсобою сукупністьоперацій, упроцесі вико­нанняяких відбуваєтьсярух грошовоїмаси. Необхідновідріз­нятиобсяг грошовогообігу від середніхзалишків грошей.Перший показниквизначаютьпідсумовуваннямрезультатівоперацій знаходження(або списання)грошей за певнийпері­од, а другийдістають яксередню величинуіз залишківгрошей на рахункахна окремі дати.

Грошовийобіг поділяєтьсяна безготівковийта готівковий.Безготівковийгрошовий обіг— це сукупністьгрошовихроз­рахунків,здійснюваниху формі записівна рахункаху банках і шляхомзаліку взаємнихвимог. У безготівковомуобігу грошіви­конуютьлише функціюкоштів платежу.

Готівковийгрошовий обіг— це сукупністьгрошовихрозра­хунків,які застосовуютьсяу взаємовідносинахдержави, підпри­ємств,установ і населення,набираючи формиготівковихгрошей. Дляуправлінняпроцесамигрошового обігупотрібно спирати­сяна статистичнуінформаціюпро розміргрошовогообігу, йогосклад і динаміку,а також обіговістьгрошових коштів,додержан­нярозрахунковоїдисципліни,про склад ішвидкість обігугрошо­вої маси,купівельноїспроможностігрошей, а такожвиявлятиза­кономірностіцих процесів.

Захарактеромплатежів розрізняютьтоварнийплатіжний обігінетоварнийплатіжний обіг.Доскладу товарногообігу включаютьплатежі затовари, виконаніроботи та послуги,а до нетоварногообігу — платежідо бюджету таплатежі заіншими фінансовимиопераціями.

Обсяг готівкив обігу залежитьвід монетарноїполітики, пла­тіжноїдисциплінита інфляційнихочікувань ташвидкості обігуготівки.

Розглядаючишвидкість обігуготівки, розрізняютьвласне швидкістьїї обігу ташвидкість обігуагрегату М2.

Швидкістьобігу обчислюєтьсяяк відношеннямісячного(квар­тального,річного) ВВПдо обсягу М0 іМ1 на серединуперіоду, щомножиться на12 (відповідно4 для квартальнихта 1 для річ­нихданих). При цьомутемпи зростанняагрегату протягомперіо­ду вважаютьсясталими. Обсягготівки та М2на серединуперіоду обчислюєтьсяна підставіданих про готівкуна кінець звітногоперіоду таагрегату М2,включаючистрокові депозитив інозем­нійвалюті на кінецьзвітного періоду.Депозити віноземнійва­люті перераховуютьсяза обміннимкурсом, якийє середнім міжаукціоннимта міжбанківським,з одного боку,та некомерційним— з іншого.

Основнимдокументом,за допомогоюякого характеризуєтьсярух грошовоїготівки, є прогнозкасових оборотівбанків. Вінві­дображаєрух грошовоїмаси зі сфериобігу в касибанківськихустанов і видачуготівки підприємствам,установам,організаціямі населенню.Прогноз касовихоборотів складаєтьсяна квартал зрозподіломза числами ізатверджуєтьсядля кожноїбанківськоїустанови.

Прогнозкасових оборотівстосуєтьсядвох аспектів— надхо­дженьта видач (витрат)готівки і відповідноподіляєтьсяна дві частини.У кожній частинівиокремлюютьсястатті згідноз кана­ламируху готівки.У першій частиніпоказуютьпрогнозненадхо­дженняготівки до касибанківськоїустанови, а вдругій — про­гнознувидачу готівкиз кас банківськоїустанови. Упроцесі балансуваннякасового планувизначаєтьсяемісійне завданняз випуску готівкив обіг чи вилученняїї з обігу.

Дозавдань статистикигрошового обігуналежить вивченнякупюрногоскладу грошовоїмаси. Під купюрнимскладом розу­міютьпитому вагугрошових знаківрізної вартостів загальніймасі грошей,що обертаються.При цьому купюрнийсклад може бутивизначенийяк за кількістю,так і за сумоюкупюр.

Купюрнийсклад грошовоїмаси формуєтьсяпід впливомгро­шових доходівнаселення,роздрібнихцін на товарита послуги,структуритоварообороту,схильностінаселення довитрачаннягрошей. Динамікукупюрногоскладу грошейможна схарактери­зувати,скориставшисьпоказникомпро середнюкупюрність,значення якогообчислюєтьсяза формулоюсередньоїарифмети­чноїзваженої.

Кількістьоборотів грошейвизначаєтьсяза формулою

де ВВП — номінальнийваловий внутрішнійпродукт; М —за­гальна масагрошей, щовизначаєтьсяяк середнізалишки грошейза період.

Цей показникхарактеризуєскільки в середньомуза рік оборо­тівздійснилагрошова маса.

Швидкістьгрошового обігуможна визначитияк кількістьоборотів, щоїх робить грошовийагрегат (наприклад,М2), щоб забезпечитипевний рівеньекономічноїдіяльності,який прибли­знодорівнює номінальномуВВП. Зміна швидкостіобігу відбиваєзміну реальногогрошовогопопиту. Отже,швидкість обігузрос­тає, колиекономічніагенти очікуютьзростанняальтернативноївартості утриманнягрошових активіву національнійвалюті, на­прикладзростанняномінальнихпроцентнихставок, рівняінфля­ції абообмінногокурсу. Зростанняшвидкості обігугрошей при­зводитьдо росту цін.

Сукупнашвидкістьобсягу грошовоїмаси формуєтьсяпід впливомобіговостігрошових агрегатів,рівень якихдля окремихагрегатівнеоднаковийі може бутирізний у динаміці.За допомо­гоюіндексногометоду можнакількісновимірюватиприріст сере­дньоїшвидкості обігугрошей, зумовленийзміною швидкостіокремих агрегатівгрошей, структурнимизрушеннямив масі грошейта неоднаковимитемпами зростанняпараметрівгрошової маси.

Кількістьгрошей, якіперебуваютьв обігу, впливаєна випуск продукції,рівень цін,зайнятістьта інші явища,тому важливоюзадачею статистикиє прогноз грошовоїмаси.

Прогнознірозрахункигрошової масиможна виконуватидвома шляхами:

1) прогнозуванняпопиту на гроші;

2) прогнозуванняпропозиціїгрошей.

Зіставленняпрогнозівпопиту на грошіі пропозиціїгрошей дозволяєзробити висновкипро рівновагугрошовогообігу, ста­лістьйого розвитку.

Початковиммоментом припрогнозуванніпропозиціїгрошей є визначеннягрошової бази.Грошова базавключає в себеготівку небанківськогосектору економіки,готівку банківськихустанов, депозитикомерційнихбанків, приватногосектору і державнихструктур.

Грошова базавимірюєтьсяяк прирістактивів банківськоїсис­теми: державногоборгу грошово-кредитнимустановам,зобов'я­занькомерційнихбанків передцентральнимбанком, закордон­нихчистих активів(результатплатіжногобалансу), а такожпри­ростунерезервнихзобов'язаньцентральногобанку (капіталі прибутокцього банку,закордонніта інші зобов'язання).

Динамікагрошових агрегатівоб'єднаноїбанківськоїсистеми можебути пов'язаназ динамікоюгрошової базицентральногобанку такимрівнянням:

M=kR= K(NFА+ NDCG+ DCB+ OIN),

деМ — грошовийагрегат, NFА— чисті зовнішніактиви; NDCG—чисті зобов'язанняуряду; DСВ— чисті зобов'язаннякомерційнихбанків; OIN—інші статті(нетто).

Припрогнозуванніпопиту на грошінезалежнимпараметромє обов'язковіфактори і змінніфактори «обов'язковихвитрат». Обов'язковіфактори маютьураховуватиспіввідношеннякілько­стігрошей з обсягомоперацій, якіпотрібнопрофінансувати.Під обов'язковимфактором звичайнорозуміютьваловий внутрішнійпродукт. Фактор«обов'язковихвитрат» виявляєступінь перевагиготівки порівняноз іншими активами.Деякі економістипропо­нуютьдля «обов'язковихвитрат» використовуватиставки зако­роткостроковимицінними паперами(ощадні та позичковідепозити, векселі).На думку іншихекономістів,попит на гроші(ре­альні касовізалишки) залежитьвід рівня доходівна облігаціїта акції. З оглядуна це вонирекомендуютьпри прогнозуванніпо­питу на грошідля фактора«обов'язковихвитрат» використову­ватипроцентніставки надовгостроковіактиви.

Попит на грошізалежить такожвід рівня інфляції.В інфляціїбільш реальновідбиваєтьсязміна цін іпопиту на гроші.


4. Статистикаінвестиційноїдіяльності

Організаціябудь-якої справи(бізнесу) потребуєпочатковоговкладаннякоштів дляпридбанняприміщень,устаткування,сиро­вини,матеріалівта найманняробочої сили.Для виробництвапродукції чинадання послугпотрібен певнийчас; лише післяцього в обмінна товари чипослуги можутьбути одержанігроші длявідшкодуваннявитрат первинногокапіталу, а вразі переви­щенняодержанихгрошей надсумою вкладених— для одержан­няприбутку.

Ці коштиможуть бутиотримані зтрьох джерел:

• власні(нагромадженішляхом заощаджень)кошти організа­торівбізнесу;

• позиченікошти від тихюридичних осіб,які акумулюютьгрошові коштитретіх осіб;

• залученікошти — заощадженняюридичних тафізичних осіб,інакше кажучи— тимчасововільні грошовікошти юридич­нихта фізичнихосіб.

Перше джерелодля організаціївеликого, солідногобізнесу використовуєтьсярідко з двохпричин:

• недостатнійобсяг коштівнавіть у багатихлюдей;

• ризик, притаманнийбудь-якійпідприємницькійдіяльності,що означаєймовірністьвтрати власнихкоштів, тобтоймовірністьзалишити себеі свою родинубез засобівдо існування.

Ризик існує,звичайно, і привкладаннікоштів, якібудуть отриманівід інших джерел,але в цьомуразі він, як іможливі майбутнівтрати, будерозподіленийсеред багатьохосіб, чим зменшуєтьсярозмір втрат,що припадатимутьна кожногоучас­никабізнесу.

Друге джерело— кредити банківчи фондів —використовує­тьсяв загальномувипадку дляфінансуванняреально існуючогобізнесу підгарантію поверненняпозики у виглядізастави, якоїв нових бізнесменівнемає.

Томунайчастішефінансуваннянового бізнесуздійснюєтьсятак, як це блискучеописано Т. Драйзерому відомій трилогії«Фінансист»,«Титан», «Стоїк»— шляхом створенняакціонер­ноготовариства.Засновникиакціонерноготовариства,витрати­вшимінімальнунеобхідну сумудля оформленнявсіх належнихдокументів,отримують правона випуск ціннихпаперів. Ванг­лійськомуваріанті останнізвуться «security»,що означає«за­безпеченість»,«безпека»,оскільки вонимають бутизабезпеченівідповіднимицінностями.На практиціцих цінностейможе й не існувати,а отже й цінніпапери жодноїцінності нематимуть. Уцьому ми встиглипересвідчитисьза вісім роківіснування цихцінних паперіву країнах СНД,а громадяникраїн Заходупере­конуютьсяв цьому вжепротягом неодного століття.Але все одной далі купуютьцінні папери!Бо вже давнодоведено, щоекономікарозвиненихкраїн пов'язанапрямо пропорційноюза­лежністюз обсягамиторгівлі ціннимипаперами: ринокпритя­гує тіінвестиції,які потім вкладаютьсяв економіку.Вплив тут обопільний:з одного боку,розвиток фондовогоринку сприяєрозвитку економіки,а з іншого —показникирозвитку фондово­горинку є індикаторамистану економікикраїни.

Перш ніжрозглянутистатистичніпоказники таметоди ана­лізуфондовогоринку, ознайомимосяз основнимипоняттями, якізастосовуютьсяйого учасникамита дослідниками,їх визна­ченнянаведені вЗаконах України«Про інвестиційнудіяль­ність»,«Про цінніпапери та фондовубіржу» і деякихінших, що регулюютьдіяльністьфондових тарешти сегментівфінансовогоринку.

Інвестиції—це всі видимайнових таінтелектуальнихцінно­стей,які вкладаютьсяв об'єкти підприємницькоїта інших видівдіяльності,завдяки чомустворюєтьсяприбуток (дохід)чи дося­гаєтьсясоціальнийефект.

Розрізняютьвалові та чистіінвестиції.

Валовіінвестиціїявляютьсобою загальнийобсяг засобів,що інвестуютьсяу визначеномуперіоді, спрямованихна нове будів­ництво,придбаннязасобів виробництваі на прирісттоварно-матеріальнихзапасів.

Чистіінвестиціїявляютьсобою сумувалових інвестицій,зменшену насуму амортизаційнихвідрахуваньу визначеномуперіоді.

Динамікапоказникачистих інвестиційвідображаєхарактер економічногорозвитку країнина тому чи іншомуетапі. Якщосума чистихінвестиційскладає від'ємнувеличину (тобтоякщо обсягвалових інвестиційменше сумиамортизаційнихвідраху­вань),це свідчитьпро зниженнявиробничогопотенціалуі як на­слідок— зменшенняобсягу продукції,що випускається(така си­туаціяхарактеризуєкраїну, що «проїдаєсвій капітал»).Якщо сума чистихінвестиційдорівнює нулю(тобто якщообсяг вало­вихінвестиційдорівнює суміамортизаційнихвідрахувань),це свідчитьпро відсутністьекономічногозростання, томущо виро­бничийпотенціалзалишаєтьсяпри цьому незмінним(така ситуа­ціяхарактеризуєдержаву, що«топчетьсяна місці»). Якщосума чистихінвестиційє додатноювеличиною(тобто обсягвалових інвестиційперевищує сумуамортизаційнихвідрахувань),це оз­начає,що економіказнаходитьсяна стадії розвитку,тому що за­безпечуєтьсярозширеневідтворенняїї виробничогопотенціалу(така ситуаціяхарактеризуєдержаву з розвинутоюекономікою).

Інвестиціїкласифікуються:

1.За об'єктамивкладень коштів—реальні, фінансовіта ін­новаційні.

Реальніінвестиціївключаютькапітальнівкладення восновні засоби(створеннянових, реконструкціята модернізаціядіючих), придбанняцілісногомайновогокомплексу, ут. ч. в процесіпри­ватизації.

Фінансовіінвестиціївключаютьпридбанняфінансовихактивів (акцій,облігацій,сертифікатів,відкриттядепозитнихрахунків), участьу заснуваннінових підприємствта в спільнійдіяльності.

Під інноваційнимиінвестиціямирозуміютьпридбанняліцен­зій,патентів, програмнихпродуктів,фінансуваннянаукових роз­робок,підготовкута перепідготовкуфахівців.

2.За характеромучасті в інвестуванні—прямі та непрямі.

Підпрямимиінвестиціямирозумієтьсябезпосередняучасть інвесторау виборі об'єктівінвестуванняі вкладеннякоштів. Прямеінвестуванняздійснюютьпідготовленіінвестори, якіма­ють доситьточну інформаціюпро об'єктінвестуванняі добре знайоміз механізмомінвестування.

Піднепрямимиінвестиціямирозуміютьінвестування,опо­середкованеіншими особами(інвестиційнимиабо іншимифінан­совимипосередниками).Не всі інвесторимають достатнюквалі­фікаціюдля ефективноговибору об'єктівінвестуванняі наступ­ногоуправлінняними. У цьомувипадку воникупують цінніпа­пери, щовипускаютьсяінвестиційнимиабо іншимифінансовимипосередниками(наприклад,інвестиційнісертифікатиінвести­ційнихфондів і інвестиційнихкомпаній),посередникизібрані такимчином інвестиційнікошти розміщуютьна власнийроз­суд, а одержанідоходи розподіляютьпотім середвласниківцін­них паперів.

3.За періодомінвестування—короткостроковіта довго­строкові.

Підкороткостроковимиінвестиціямирозуміютьвкладеннякапіталу наперіод не більшийза один рік(короткостроковідепозит­нівкладення,придбаннякороткостроковихощадних сертифікатів).

Піддовгостроковимиінвестиціямирозуміютьвкладенняка­піталу наперіод більшийза один рік.

4.За формамивласностіінвесторів—приватні, державні,іноземні таспільні.

Підприватнимиінвестиціямирозуміютьвкладеннякоштів, щоздійснюютьсягромадянами,а також підприємстваминедер­жавнихформ власності,перш за все —колективної.

Піддержавнимиінвестиціямирозуміютьвкладення, щоздійснюютьсяцентральнимиі місцевимиорганами владиза ра­хуноккоштів бюджету,позабюджетнихфондів та позиковихкош­тів, а такождержавнимипідприємствамиза рахуноквласних тазалученихкоштів.

Підіноземнимиінвестиціямирозуміютьвкладення, якіздійс­нюютьсяіноземнимигромадянами,юридичнимиособами тадержавами.

Підспільнимиінвестиціямирозуміютьвкладення, щоздійс­нюютьсясуб'єктамиданої країнита іноземнихдержав.

5.За регіональноюознакою —усерединікраїни і закордоном.

Підінвестиціямивсерединікраїни розуміютьвкладеннякош­тів у об'єктиінвестування,що розташовуютьсяна територіїданої країни.

Підінвестиціямиза кордономрозуміютьвкладеннякоштів у об'єктиінвестування,що розташованіза межами кордонівданої країни(до цих інвестиційналежать такожпридбаннярізних фі­нансовихінструментівінших країн— акцій закордоннихкомпа­ній,облігацій іншихкраїн).

Окремимвипадком інвестуванняє вкладаннякоштів у фінан­совіінструменти(цінні папери).При цьому коженз учасниківін­вестиційногопроцесу вирішуєвласні завдання:

емітенти—компанії-позичальникикоштів на фондовомуринку — маютьзапропонуватитакі цінніпапери, які заінших однаковихумов користуватимутьсябільшим попитомі забезпе­чатьефективністьінвестиційноїстратегії. Підостанньоюрозу­міютьзадоволенняпотреби вінвестиційнихресурсах найбільшвигідним інайменш ризикованимспособом;

інвесторивибираютьтип цінногопапера, якийвідповідаєстратегіїзберіганнякоштів чи одержанняприбутку зурахуван­нямризикованостівідповіднихоперацій нафондовомуринку, пі­слячого добираєтьсяконкретнийоб'єкт вкладаннякапіталу, тобтоцінний паперпевної фірми.

Цінніпапери —грошові документиз такими властивостями:

1) засвідчуютьправа володіннячи відносинипозики;

2) установлюютьвзаємостосункиміж особою, якавипустилацінний папір,та власникомостаннього;

3) передбачає,як правило,виплату доходуу вигляді дивіден­дівчи процентів;

4) передбачаєможливістьпередачі грошовихта інших правтретім особам.

Види ціннихпаперів, випускяких дозволенийв Україні:

1) акції;

2) облігаціївнутрішньоїпозики;

3) облігаціїпідприємств;

4) казначейськізобов'язання;

5) ощадні(депозитні)сертифікати;

6) векселі.

З усіх переліченихцінних паперівчистими інструментамидля інвестуванняє акції та облігаціїпідприємств.Адже обіг облігаційвнутрішньоїпозики таказначейськихзобов'язаньє обігом дер­жавнихцінних паперів,які випущенів інтересахдержави й обігяких суворорегламентується,а отже, і не потребуєдокладноговивчення. Аощадні сертифікатита векселі єінструментамигро­шовогоринку, тобтовикористовуютьсяяк борговізобов'язання,а не джерелофінансовихресурсів.

Водночасфондові цінніпапери — акціїі облігації— мо­жуть багаторазовоі довгий часобертатисьна ринку, маютьособливостіціноутвореннята специфічніякості (привабли­вість,надійність,дохідність),які змінюютьсяв процесі обігуі залежать відзміни:

• економічногостану емітента;

• власника;

• стану фондовогоринку.

Ці багатограннівзаємозв'язкипотребуютьстатистичногопід­ходу доїх аналізу тапрогнозування.Для правильноговикорис­таннявідповіднихстатистичнихпоказниківі методів необхіднознати особливостіпереліченихфондових ціннихпаперів.

Акція—цінний папірбез установленоготерміну обігу,який:

• засвідчуєчастку участів статутномуфонді акціонерногото­вариства;

• підтверджуєчленство вакціонерномутовариствіта право участів управлінніним;

• надає правона отриманнячастини прибуткуу виглядідиві­дендів;

• надає правона участь урозподілі майнав разі ліквідаціїак­ціонерноготовариства.

Емісія акційвідбуваєтьсяза таким принципом:

1) перший випуск— у розмірістатутногофонду (чи вартостімайна державногопідприємства,яке приватизуєтьсяшляхом створенняакціонерноготовариства);

2) наступнівипуски — післявикупу попередніхза ціною, ненижчою відноміналу, урозмірі, якийне перевищуєіснуючого намомент емісіїакціонерногокапіталу.

Акції можутьбути:

привілейованими(на суму не більшяк 10% від статутногофонду), за якимипередбаченовиплату гарантованихдивідендівта пріоритетнуучасть у розподілімайна в разіліквідаціїтоварис­тва,але які не надаютьправа управліннятовариством;

простими,за якими надаєтьсяправо управлінняакціонернимтовариствомта право наотриманнядивідендівза рахунокприбу­тку післясплати податків,платежів добюджету тапроцентів закредит.

Облігація—цінний папір,який засвідчуєвнесення йоговла­сникомгрошових коштівта підтверджуєзобов'язанняемітента відшкодуватийому номінальнувартість цьогоцінного паперав передбаченийтермін зі сплатоюфіксованихпроцентів.

На стадіїорганізаціїта становленняакціонерноготоваристваголовною проблемоює формуванняіміджу фірми,який поряд зкритеріяминадійностіта стабільностіявляє собоюважливий фак­тор,що сприятимереалізаціїперших випусківцінних паперів.За умови професійноїкомпетентностіта порядностізасновниківфірми-емітента,кошти, які будутьотримані згідноз бізнес-планомяк невід'ємноюскладовоюкомплексудокументівдля одержаннядозволу наемісію ціннихпаперів маютьбути спрямованіна роз­витокфірми, що забезпечитьотриманнядоходів власникамцін­них паперів.Цей дохід:

має бутисплачений увигляді фіксованихплатежів власникампривілейованихакцій та облігацій;

може бутисплачений увигляді дивідендіввласникампростих акцій.

Різниця міжцими двомавидами виплатє домінуючоюпри ви­боріформи фінансуванняпроекту (інвестування):

позичені(під облігації)кошти слід вобумовленийтермін по­гаситиз обов'язковоюсплатою фіксованихпроцентівпротягом усьогоперіоду діїоблігації;

залучені(шляхом продажуакцій) коштиможуть використову­ватисьяк завгоднодовго без будь-якоїкомпенсаціївласникамакцій.Щоправда, колицей період ужезанадто довгий,то це при­зводитьдо знеціненняцінних паперівфірми, тобтодо неможли­востіїї подальшогозвертання дофондового ринкуз приводуін­вестицій.

З огляду напотребу здійсненнязазначенихвиплат з прибутку,очікуваногов результатіреалізаціїінвестиційногопроекту, доці­льністькапіталовкладеньза бізнес-планомоцінюють:

емітент —для того, абипереконатисяв можливостіотриман­нядостатньогоприбутку длярозрахунківза позиками;

інвестор— з метою виборуцінного паперутого типу, якийвідповідаєстратегії йогоповодженняна ринку (збереженнячи примноженнякоштів).

Розглянемометоди, яківикористовуютьсяпершими і другимидля такогооцінювання.

Емітент длявибору найбільшефективногопроекту з низкиза­пропонованихпорівнює плановівитрати (ПВ)для реалізаціїпев­ного проектуз виграшем,який цей проектобіцяє йогофірмі. Зробитице можна задопомогою добревідомих показників.


Додатковийчистий дохід(за час упровад­женняпроекту)



=

Очікуванийчистий дохід(з урахуваннямпроекту)



Очікуванийчистий дохід(без урахуванняпроекту)





Додатковийгрошовий потік(з урахуваннямподатковихпільг на періодупровад­женняпроекту)



=


Додатковий чистий дохід




Амортизаційнівідрахування




Середня ставкадоходу



=

Середньорічнийдодатковийчистий дохід

Плановівитрати


х


100


Період окупності


=


Плановівитрати

Додатковийгрошовий потік





Простотата доступністьнаведенихрозрахунків,на жаль, мо­жутьнегативнопозначитисяна кінцевійоцінці певногопроек­ту —висновку щодойого прийняттячи відхилення.Це пояснює­тьсяось чим:

1) не враховуєтьсязміна вартостігрошей у часі(інфляція);

2) не враховуютьсяможливі додатковігрошові потоки,які можутьвиникнути, колизакінчитьсяперіод окупності.

Справді,вартість грошей,а отже, і грошовихпоказниківз ча­сом змінюється.Тому змінюватиметьсяй реальна вартістьгрошових потоків,які одержуватимефірма від зробленихсьогодні інвестицій.Переоцінюваннявартості такоригуванняпоказниківдоцільностікапіталовкладеньможна виконатидвома способами.1. Розрахунокчистої сучасноївартості ЧСВ.

ЧСВ = СВ - ПВ,

де СВ — сучаснавартість, ПВ— планові витрати.

Висновокпро доцільністьупровадженняпроекту робитьсяв тому разі,якщо ЧСВ>0.

Сучаснавартість майбутніхгрошових потоків

СВ

=

Майбутнявартість грошовихпотоків

(1 + R)N


деR— дисконтнаставка; N—термін упровадженняпроекту (уроках).

Дисконтнаставка приоцінюваннідоцільностіінвестиціймає дорівнюватитому рівнюдоходу, якиймала б фірмапри альтер­нативному(тобто відмінномувід того, щорозглядаєтьсяв проек­ті)вкладаннікоштів. Бо колив разі реалізаціїпроекту дохідністьбуде нижчою,то краще використатиінші напрямкивкладаннякоштів. У межахфірми альтернативневкладання —це розши­реннявиробництвабез удосконалень,які пропонуєінвестиційнийпроект. І якщоринок здатнийприйняти додатковупродукцію, тодисконтноюставкою длярозрахункуСВ буде останнійзвітний рівеньприбутковостікапіталу фірми(рівень рентабельності).

2. Розрахуноквнутрішньоїставки дохідності(ВСД).

Ідеться провстановленнятакої ставкидисконту, приякій СВ = ПВ абоЧСВ = 0.

Використовуєтьсяцей метод так:

1) напередзадаєтьсязначення граничноїставки, тобтотакий рівеньприбутковостіпроекту, якийнеодмінно маєбути досягне­ний(у протилежномувипадку проектвідхиляється);при цьому необхідновраховуватияк можливостіпідприємства,так і ринко­вукон'юнктуру,але на практицігранична ставкане буває ниж­чоюза фактичнийрівень рентабельності;

2) прогнозуютьсямайбутні грошовіпотоки;

3) обчислюєтьсяВСД та порівнюєтьсяз граничноюставкою.

Наприклад,необхідноз'ясувати доцільністьпроекту, якийпо­требує длявпровадженняПВ у сумі 20555 тис.грн. і обіцяєпро­тягом шестироків щорокумати додатковігрошові потокив роз­мірі 5 млнгрн. за граничноїставки 10%.

Починаємоз формули розрахункусучасної вартості:

СВ

=

Майбутнявартість грошовихпотоків

(1 + R)N


дляякої теперневідомим єR:

Церівняннярозв'язуєтьсяза допомогоютаблиці анюїтетів,в якій знаходимоR=12%> 10% (граничнаставка). Отже,проект приймається.

За допомогоюзапропонованихметодів мизробили вибірпро­екту зпогляду йогодоцільності(дохідності).Але в ринковійеко­номіціприйняттярішення буденеобгрунтованимбез урахуванняіншої складовоїбудь-якої операції— її ризикованості.Який ри­зикі як необхідновзяти до увагипри оцінюванніінвестиційнихпроектів?

Цейризик пов'язанийз розрахункамивикористанихдля оці­нюванняпоказників,до яких входитьпроцентнаставка R.їїрі­вень бувузятий умовно,на підставітеоретичнихприпущень.Зрозуміло, щофактичнийрівень дисконтноїставки протягомпе­ріоду впровадженняпроекту будерізний і напевневідрізнятиме­тьсявід узятогодля розрахунків.Той проект,показники якогобільшою міроюперебуваютьпід впливомзміни R,ібуде більшризикованим.Тобто, достатньооцінити коливання(варіацію),наприклад, ЧСВпід впливомзміни R,щобзробити висновокпро ризикованістьподаних дорозгляду проектів.

Такий методназиваютьаналізом чутливостіреагування.Щоб пояснитиправила йоговикористання,розглянемотакий приклад.До розглядузапропонованодва проекти:

1) проект А зПВ = 1600 тис. грн.,який передбачаєдодатковігрошові потоки:протягом першогороку — 1000 тис.грн., протя­гомдругого — 1500 тис.грн.

2) проект В зПВ = 1600 тис. грн. ідодатковимигрошовимипотоками: протягомпершого року— 1800 тис. грн., протягомдругого — 700 тис.грн.

Потрібнооцінити ризикованістьпроектів приR1= 10% та R2=12%.

ОбчислимоЧСВ для обохзначеньR:


R= 10%

R= 12%

А 549 489
В 615 565

За проектомА відмінностіміж ЧСВ становлять11%, а за про­ектомВ — 8%. Тобто, проектА більш чутливореагує на змінудисконтноїставки, а отже,— він і ризикованіший,ніж проект В.

Наведенірозрахунки,необхідніемітенту, неє достатнімидля інвестора.Адже останній,вибираючи цінніпапери длякупівлі, цікавитьсяне стількиефективністюінвестиційногопроекту, наякий підутьйого гроші,скільки ефективністюроботи фірмив ці­лому (відчого, зрештою,і залежатимутьмайбутні доходиінвесто­ра).Для такої оцінкислугує, як правило,необхіднаставка доходу(вартість капіталу),що являє собоютой мінімальниймайбутнійдохід, на якийпогоджуєтьсяінвестор, купуючицінні папери.

Ураховуючизворотнийзв'язок міждохідністюта надійністю,інвестор погоджуєтьсяна низьку необхіднуставку доходу(тобто на низькодохідніцінні папери)в тому разі,якщо в емітентадохо­ди останнімчасом стабільнозростають івін має низькузаборго­ваністьта добру фінансовурепутацію. Упротивномуразі — зна­чнізміни (варіації)грошових потоків,висока заборгованістьта погана фінансоварепутація —емітентовідоведетьсяпропонува­тивисоку ставкудоходу, щобзнайти покупцяна свої цінніпапе­ри. Тобтоза високоївартості капіталуможна чекатинизької оцінкиякості (надійності)цінних паперів,а за низької— навпаки.

Проте фірмане може суб'єктивновстановитизначення майбу­тньоївартості капіталу,оскільки фактори,які на ньоговпливають,відомі як емітентам,так і інвесторам.Головні середних такі:

• ризикованістьдоходів, щозумовлюєтьсяспецифікоюсфери бізнесу,в якому дієфірма;

• частказаборгованостів структурікапіталу (фінансовийліверидж);

• фінансовасталість фірми,однією з характеристикякої є ди­віденднаполітика;

• ринковаоцінка ціннихпаперів фірми,тобто впливкон'юнк­турнихфакторів.

Вплив галузевогоринку та кон'юнктурнихфакторівустанов­люєтьсяв ході маркетинговихдосліджень,про які йшлосяв по­передньомурозділі. Водночасуміле використанняфінансовоголівериджу тадивідендноїполітики свідчитьпро якістьфінансо­вогоменеджментуфірми і можутьбути оціненіза допомогоюстатистичнихметодів.

Використовуючине власні гроші,фірма будеодержуватипри­буток лишев тому разі,коли віддачавід них перевищуватимеплату за користуванняними у виглядіфіксованихвиплат власни­камоблігацій тапривілейованихакцій. З оглядуна досвідфунк­ціонуванняфінансовогоринку вважається,що цього можнадося­гти, якщоструктуракапіталу неперевищує 40%:


Структуракапіталу


=


Позиченийкапітал

Власнийкапітал


=

Номінальнавартість облігаційта привілейо­ванихакцій

Номінальнавартість простихакцій + Перевищенняринкової

ціни акційнад номіналом+ Нерозподіленийприбуток


х


100


У разі зростанняструктурикапіталу (до40%) акціонеридіс­тають змогуодержуватидодатковийприбуток, невкладаючи уфірму власнихкоштів понадсплачені запрості акції.Вплив тако­госпособу — залученняфінансовоголівериджу —для одержан­нядодатковогоприбутку вимірюєтьсяпоказником:

Рівеньфінансовоголівериджу(DFL)


=

Зміна доходівна одну акцію

Зміна доходівфірми до сплатиподатків


Вплив дивідендноїполітики фірмина вартістькапіталу дво­значний.З одного боку,вона перебуваєв оберненопропорційнійзалежностівід суми сплачуванихдивідендів:чим більша цясума, тим меншівимоги до рівняобіцяної необхідноїставки доходуставить інвестор.Фірма можевстановлюватизазначенийрівень низьким,підтримуючитим самим високийімідж щодосвоєї на­дійності.З іншого боку,високі дивідендиможливі лишеза умови високоїструктурикапіталу (незначнакількістьакціонерівне мо­же забезпечитинеобхідногофінансуванняфірмі, а томудоводи­тьсязвертатисяза позиками).Що ж до реалізаціїв такому разінових емісійцінних паперів,то вона можливалише за високоїнеобхідноїставки доходу.Аби уникнутипотреби підвищуватиструктуру івартість капіталу,акціонернітовариствачасто випла­чуютьдивідендиакціями абообмінюють старіакції на новіме­тодом їхподілу (акціонеродержує двінові акціїзамість однієїстарої).

Якими ж правиламиповинна керуватисяв такому разідруга категоріяучасниківфондового ринку— інвестори?І чи існуютьтакі правилавзагалі?

Відомий банкірДж. П. Морганна проханнядати прогнозщодо поводженняфондового ринкувідповів: «Вінколиватиметься».Це був не лишепрояв обережності— банкір знав,що це єдинетверд­женняпро ринок, якеможна довести.То чи можна,спираючисьна таку хиткутезу, робитивисновки зприводу вкладеннягрошей у цінніпапери? Умілоскориставшисьстатистичнимиметодами ана­лізу,можна дістатипозитивнувідповідь наце запитання.

З огляду нате, що досі вУкраїні розвиваєтьсянасампередри­нок акцій,розглянемозастосуваннястатистичнихметодів тапо­казниківдо цього сегментуфондовогоринку.

Треба запам'ятатина початкуголовне: акції,яку б ви воліликупити, взагаліне існує! Бовам потрібнаакція:

• абсолютнонадійна;

• за якоювиплачуєтьсявагомий дивіденд;

• курсовавартість якоїзростає.

Існує багатоакцій, які можутьзадовольнитиодну з вашихви­мог. Але жоднаакція не задовольнитьусіх трьох.Справді, якщовам необхіднанадійність,то слід відмовитисявід сподіванняна сенсаційнезростання їївартості, аколи маєтенамір примножитикапітал, томають бутиготові йти назначно більшийризик.

Чи можна,принаймнічастково, розв'язатиці проблеми?Так, якщо придбатиі надійні, ідохідні акції.Але, зрозуміло,відповід­нерішення потребуєвкладеннябільшої сумикоштів. І колиюри­дичні особи— банки, фірми,компанії —мають такікошти, то фізичніособи обмеженів можливостяхствореннявласного пор­тфеляцінних паперів(так називаютьсукупністьусіх ціннихпа­перів, якіналежать одномувкладникові).Для наданнядопомогинепрофесіональнимінвесторамз обмеженимикапіталамина рин­ку діютьфінансовіпосередники.До них звертаються,коли необ­хідно:одержатикваліфікованупораду; видатидорученняінвес­тиційномуменеджеру;виконати інвестуваннявід імені клієнта.

Це може бутибанк, товариствоабо фінансовакомпанія. Голо­внийнапрямок діяльностіфінансовихпосередників(за виняткомбанків, про якідокладнішейтиметься внаступномупідрозділі)полягає вкомплектуваннівласного портфеляцінних паперів,співвласникомякого, відповіднодо вкладенихкоштів, є кожнийклієнт. Тобто,цей клієнтотримуватимеприбуток завдякидохо­дам відцінних паперівта операційз ними всьогопортфеля фі­нансовогопосередника.

Але кожнийклієнт фінансовогопосередникамає стежитиза діяльністюостанньогоз такою метою:

• бути певнимщодо кваліфікованогота ефективногоуправліннясвоїми грошима,діючи за принципом«довіряй, алей перевіряй»;

• завдякизнанням тадосвіду, набутиму процесі такоїроботи, навчитисясамостійноприймати рішеннящодо операційна фондо­вомуринку, а такожсамостійнокупувати акціїі завдяки цьомууни­кнутинеобхідностісплачуватикомісійніфінансовомупосереднику.

Але в останньомуразі інвесторпотребує інформаціїдвох видів:

* узагальнюючої,яка характеризуєкон'юнктуруконкретногосегменту ринку(стан, тенденціїрозвитку таїх прогноз);

* конкретної,що характеризуєкількох учасниківринку, з якихцей клієнт маєнамір вибратисобі майбутньогопартнера.

У країнахз розвиненоюекономікою,зі сталимиринковимивід­носинаминемає жоднихперешкод дляодержання такоїінформації.

По-перше,існуєзакон, якийзобов'язуєкожного суб'єктаринку публікуватипевну інформаціюпро свою діяльністьабо періодич­но(баланси, звітипро прибуткита збитки,бізнес-плани),або за певнихобставин (емісіяцінних паперів,реорганізація,ліквідація).

По-друге,суб'єктиринку зацікавленінадати про себедодат­ковуінформаціюбудь-якомупотенційномупартнеру, причомуобов'язковоправдиву інформацію,оскільки передбаченосудову відповідальністьза дефомацію.

По-третє,функціонуєшироке колофінансовиханалітиків,які публікуютьчи надають наокреме проханняне тільки інформацію,а й кваліфіковануоцінку певноїситуації чисуб'єкта ринку.

По-четверте,кожнийсуб'єкт ринкурозуміє: безвивчення інформаціїпро партнеравступати вділові стосункиз ним не мо­жна,і коли самостійнооцінити ситуаціюне вдається,слід звер­нутисядо фінансовогопосередника.

Іостаннє: коженрозуміє, щогроші не падаютьз неба і не ро­стутьна деревах, атому кожнаобіцянка партнерамає бути га­рантованапланом відповіднихдій, при порушенніяких партнернестиме відповідальність.

Сьогодні,на жаль, маємов Україні протилежнуситуацію. Справді,хоча й існуєзакон про публікаціюданих, що стосуютьсяемітента приемісії ціннихпаперів, протеправдивістьцієї інфор­маціїне перевіряєніхто, а публікуватиплани провикористаннязалученихкоштів законі зовсім непередбачає.Отже, цінністьтакої інформаціїяк гарантіїмайбутньоговиконаннязобов'язаньз цінних паперівпрактичнодорівнює нулю.Те саме можнасказати і прозвіти, що подаютьсяна зібранняакціонерівта до державнихорганів влади:недоліки нашихзаконів даютьзмогу вести«по­двійну»бухгалтерію,використовуючирізні розрахункидля влас­ногокористуванняі для сторонньогоока. Що ж доперевірок, товони проводяться«власними»аудиторамиз відповіднимиви­сновками,а тому на більшудовіру заслуговуютьматеріалианалі­тиків,газет та іншихперіодичнихвидань, в якихредакції пода­ютьсвої прогнозипро надійністьсуб'єктів фондовогоринку.

Виходитимемовсе ж із того,що в Україніпоступовосформу­єтьсяцивілізованийфондовий ринок,діяльністьякого супрово­джуватиметьсяпоявою необхідноїінформації,і тоді кожнийма­тиме змогусамостійнозробити вибірінвестора, якийвідповіда­тимейого вимогамабо, як кажуть,буде для ньогопривабливим.

Усвітовій практиціпідприємстваоцінюють зпогляду надійно­сті,стійкості тадохідності,аналізуючиголовні показникиїх інве­стиційноїпривабливості.Оцінюючипідприємство,що привати­зується,інвесторинамагаютьсявстановитийого теперішнюі майбутнюпривабливістьвідносно іншихоб'єктів. Інвестуванняв Україні —доволі складнийпроцес, щопояснюєтьсямасовим ха­рактеромприватизації,тобто необхідністюпошуку привабливогооб'єкта середвеликого їхрозмаїття. І.О. Бланк запропонувавтаку послідовністьоцінюванняінвестиційноїпривабливостіоб'єктів:

на 1-му етапіоцінюєтьсяінвестиційнапривабливістьрегіонів;

на 2-му — галузей;

на 3-му — галузейу складі регіонів;

на 4-му — підприємствіз галузей ірегіонів, дібранихна попе­редніхтрьох етапах.

Щоб аналізуватий прогнозуватискладні системи,до яких на­лежитьі розглядуванийпроцес інвестування,доцільно системуподіляти напідсистеми.Такі підсистемиоб'єднуютьоб'єкти, про­цесита явища, щохарактеризуютьсясхожими тенденціямий фор­муютьсяпід впливомоднаковихфакторів. Томупараметрипідсис­темє стійкішими,ніж параметрисистеми в цілому,що дає змогудіставатидоведені висновкий складатиобгрунтованіпрогнози.

Системуоцінюванняінвестиційноїпривабливостіза методи­коюІ. О. Бланка ілюструєтабл. 2.

Таблиця 2

Об'єкт оцінювання


Блоки підсистемпоказників


Регіон


  1. Загальноекономічнийрозвиток

  2. Розвитоквиробничоїінфраструктури

  3. Демографічнийстан

  4. Розвитокринкових відносині комерційноїінфраструктури

  5. Інвестиційнірегіональніризики


Галузь


  1. Макроекономічнахарактеристика

  2. Технологічнахарактеристика

  3. Характеристикаринку продукції

  4. Економічнірезультатидіяльності

  5. Інвестиційнігалузеві ризики


Галузь ускладі регіону


Комбінаційнегрупуванняз показниківрегіональ­ноїі галузевоїоцінки


Підприємство


  1. Ліквідність

  2. Платоспроможність

  3. Рентабельність

  4. Діловаактивність

Набори показників,що входять доскладу кожногоблоку, не є чимосьсталим, таксамо як і перелікблоків окремихетапів оцін­киінвестиційноїпривабливості.Відмінностіза різнимиметоди­камистосуються,насамперед,показниківоцінки підприємств.

Зокрема,одна з такихметодик розробленазгідно з вимогамиАSС(ІпtеrnаtіоnаlАссоuntingStаndardsСоmmіtteе),використовуєпоказники,об'єднані втакі групи:

• показникиоцінки майновогостану об'єкта,що інвестується(частка активноїчастини основнихзасобів, коефіцієнтизносу, оновленняі вибуття основнихзасобів);

• показникиоцінюванняфінансовоїстійкості(платоспромож­ності)об'єкта, щоінвестується(надлишок абонестача власнихдовгостроковихта середньостроковихпозикових чиосновних джерелформуваннязапасів і витрат,надлишок абонестача влас­нихоборотнихкоштів, показникробочого капіталу,коефіцієнтинезалежності,фінансування,фінансовоїстійкості,показник фі­нансовоголівериджу);

• показникиоцінюванняліквідностіактивів об'єкта,що інвес­тується(поточний абозагальнийкоефіцієнтпокриття,коефіцієн­тиспіввідношеннякредиторськоїта дебіторськоїзаборгованості,абсолютноїліквідності,покриття періодичнихвиплат, показникнорми грошовихрезервів);

• показникиоцінки прибутковостіінвестиційногопроекту (коефіцієнтиприбутковостіінвестицій,прибутковостівласного капіталу,експлуатаційнихвитрат, прибутковостіактивів, опера­ційнарентабельністьпродажу);

• показникиоцінки діловоїактивностіоб'єкта, щоінвестуєть­ся(продуктивністьпраці, оборотністьоборотнихкоштів, у томучислі у розрахунках,оборотністьвиробничихзапасів, власногота основногокапіталу);

• показникиоцінки ринковоїактивностіінвестиційногопроекту (ди­відендна одну акцію,коефіцієнтцінності акції,рентабельністьакції).

Показникам,залежно відїх вагомості,присвоюютьвідповіднічислові значення.Вагомість можебути визначенаопитуваннямекспертів іє похідною відчасу, конкретноїполітичної,соціальноїситуації, іншихфакторів.

Це дозволяєвизначитирейтинг підприємстввідповіднодо їх інвестиційноїпривабливості.Для визначеннярейтингу підпри­ємствна основіінтегральнихпоказників,розрахованихна базі системипоказниківфінансово-економічногостану, застосовуютьстатистичніметоди, зокремаметод багатовимірнихсередніх.

У деякихвипадках пропонуєтьсярозподіл підприємствза класа­миінвестиційноїпривабливості.Далі наводитьсяодин із прикладівтакого підходу,згідно з якимпідприємствавідносять довідповід­нихкласів за зменшеннямрейтингуінвестиційноїпривабливості:

Клас1-й. Підприємстванайвищогокласу. Маютьдоступ доальтернативнихфінансовихджерел (ринків),що гарантуєтьсястабільнимекономічнимстаном. Маютьстабільнийприплив го­тівкипо відношеннюдо зобов'язань.Зведений балансзабезпечуєреальний захистактивів.

Клас2-й. Підприємствависокого класу.Мають доступдо фі­нансовихринків, алетрохи менший,ніж підприємства1-го класу. Грошовийпотік стабільний.

Клас3-й. Підприємства,клас яких вищийза середній.Мають доступдо альтернативнихфінансовихринків, якийможе знижу­ватисьу періоди економічнихневизначеньта спадів.

Клас4-й. Підприємствасередньогокласу. Доступдо фінансо­вихринків обмежений,навіть у періодисприятливоїекономічноїситуації. Грошовомупотоку притаманнізначні коливання,що може обмежитиплатоспроможність.

Клас5-й. Підприємстваризиковогокласу. Виконаннязо­бов'язаньзначною міроюзалежить відактивів. Обмеженігрошовий потікта захист активів.Можливостірозвитку іполіпшенняфінансово-економічногостану лишаютьсяневизначеними.

Зауважимо,що виконатитакий докладнийаналіз, якийнази­ваютьтрадиційнимфундаментальним,окремомуінвесторовій навіть аналітиковіфінансовогопосередникане завжди підсилу, та й часутака роботапотребує дужубагато. А реагуватина змі­ни, щовідбуваютьсяна фондовомуринку, слідоперативно.

Дляприйняттяоперативнихрішень користуютьсяінформацієюпро операціїна фондовомуринку та провзаємостосункисуб'єктів ринкуз приводу виплатидивідендів.У цьому разіможна скорис­татисятак званимтрадиційнимтехнічним(графічним)аналізом. Вінбазується натакому припущенні:будь-які фактори,що впли­ваютьна ринок — стихійнілиха чи зміниекономічноїполітики —знаходять своєвіддзеркаленняв зміні цінфондовогоринку.

Дляхарактеристикивідповіднихзмін використовуютьзде­більшогобіржовііндекси (середнііндекси цінцінних паперів),серед якихнайбільш відомийіндекс Доу-ДжонсаНью-йоркськоїфондової біржі.Не торкаючисьметодики розрахунківбіржових індексів,зазначимо, щовони даютьзмогу:

• оцінитистан економікикраїни;

• проаналізуватидинаміку (тобтовстановититенденціїзміни) цін нафондовомуринку;

• базуючисьна виявленихтенденціях,розробитипрогноз змі­ницін на фондовомуринку.

Такий прогнозможливий, звісно,лише за умови,що різких змінв економіціта політиціне буде.

Найпростішескористатисятрадиційнимтехнічниманалізом дляприйняттярішень, побудувавшита розглянувшипросту діаг­раму,яка характеризуєзміну цін.

Ціни

Тренд,

який знижується


Час

Ціни

Т

ренд,

який зростає


Час

Рис.1.Динаміка цінцінних паперівпевної групи


Наближенняграфіка доліній трендусигналізуєпро найсприят­ливішиймомент дляпродажу (якщотренд знижується)або купівлі(якщо трендзростає) акцій.При цьому можназіставити рівніцін з часомпроведенняоперацій, днямитижня чи сезоннимфактором. Колиускладнитиграфік, поповнившийого інформацієюпро обся­гипродажу, удаєтьсявиконати йглибший аналізситуації.

Графічнийаналіз — засібобгрунтуватимомент проведенняоперації, протевін не дає змогивстановити,щодо якої акціїцю операціюслід застосувати.Для виборуакції можнапоряд з опи­санимтрадиційнимскористатисясучасним технічниманалізом, якийпередбачаєпорівняльнийаналіз динамікита варіаціїпоказ­никівринку щодопевного наборуцінних паперів,з якого цейви­бір потрібнозробити.

Уважаєтьсяза доцільнекупувати акції,щодо яких протягомпопередньогоперіоду спостерігалисятакі закономірності:

1. Сталий рівеньпоказників:

Коефіцієнтдоходів

(процентдоходів,

які булирозподілені

серед акціонерів)



=

Виплаченодивідендівна одну акцію

Чистий прибутоку розрахункуна одну акцію



Дивіденднавіддача акцій =

Виплаченодивідендів

Ринковаціна акції


Повний дохідвід капіталу

=

Сплаченодивідендів + (Ціна акціїна кінець року Ціна акціїна початокроку )
Ціна акціїна початокроку

2. Незначнаваріація цінта інших показниківринку (для їїоці­нюваннязастосовуютьсереднє квадратичневідхиленнята коефі­цієнтваріації).

При купівлікількох видівцінних паперівз метою комплекту­ванняпортфеля длязниженняризикованостівкладень, крімрівнів доходностіта ризикованостіокремих видівакцій, до увагислід братирівень впливуна них однихі тих самихфакторів. Наприк­лад,курси акційнафтодобувних,нафтопереробних,металургійнихта автомобільнихфірм пов'язаніпрямою залежністю.Або, як ска­залиб математики,коливаютьсяв одній фазі.Водночас курсиак­цій венчурнихкомпаній, яківиробляютьсучасне високотехнічнеустаткування,а також електротехнічнихта залізничнихкомпаній коливаютьсящодо названихраніше в різнихфазах.

Купуючи акцію,необхідно вмітивідрізнитиринкову ціну,за якою продавецьпропонує конкретнуакцію, від їїреальної ціни,що відповідаєрозміру майбутніхдисконтованихгрошових пото­ків(МДГП). Здебільшогоці відмінностіневеликі, алев разі про­веденняспекулятивнихоперацій нафондовій біржіабо під часперіодів підйомучи спаду в економіцівідмінностіможуть става­тизначними, і їхслід умітивстановлювати.

Номінальнаціна акціїзумовленавартістю проекту,який має намірпрофінансуватиемітент. Ринковаціна в моментемісії встановлюєтьсяна базі МДГПіз бізнес-плану.Надалі цінаакції змінюватиметьсяпід впливомяк результатівфінансово-госпо­дарськоїдіяльностіфірм, так і факторівринку. Протефактори ринкувпливають навсі акції одноговиду. А томурізниця в рів­няхцін саме йзумовлюватиметьсядосягнутимифірмою резуль­татами,що знайде відгуку таких показниках:

• рівеньсплачуванихдоходів;

• темпи приростудивідендів;

• рівеньдисконтноїставки (якийбереться доуваги інвесторомдля компенсаціїризику привкладаннікоштів у цюфірму і якийемітент маєзабезпечити).

Вплив кожногоз цих факторівна ціну акціївраховуєтьсятак:

  1. Рівеньсплачуванихдивідендів:


Ціна акції =
Сума виплаченихдивідендівна одну акцію
Дисконтнаставка

  1. Темпиприросту дивідендів:



Ціна акції


=

Сума виплаченихдивідендів х Темпи зростаннядивідендів
Дисконтнаставка Темпи приростудивідендів

Але найскладнішимє завданнявстановленнярівня дисконтноїставки, адекватноїризику операції.Емітент цейризик уже оці­нив,установившивідповіднудисконтнуставку приоцінюванніефективностіпроектів, прощо докладнойшлося раніше.Дискон­тнаставка ризикукупівлі певноїакції формуєтьсяпід впливомдвох груп факторів:

1) ризикуфінансовогоринку в цілому;

2) ризикуконкретногоемітента.

Перший— диверсифікований— ризик ураховуєтьсяусеред­ненимипоказникамидохідностіринку на підставіпрямо пропор­ційноїзалежностіміж дохідністюі ризиком: Другий— недивер-сифікований,притаманнийемітенту —ризик вимірюєтьсявідхиленнямдохідностіконкретноїакції порівняноз дохідністюринку. Найпоширенішимметодом, якийураховує цідва ризики, єметод МОКА —модель оцінюваннякапітальнихактивів. Позна­чимоRs.дисконтнуставку длярозрахункуціни конкретноїпрос­тої акції.

Тоді

деRfбезпечнаставка дохідності(звичайно цедохідністьза державнимикороткотерміновимизобов'язаннями);Кmдохід­ністьринку (установлюєтьсяза допомогоюфондових індексів);β — коефіцієнт,який характеризуєреакцію (чутливість)акцій на змінуринкової ситуації;

β =

Дохідністьакцій

Дохідністьринку


Зауважимопроте, що Rsнеє тією величиною,яку можна під­ставитиу формули дляобчисленняреальної ціниакції. Аджевона не являєсобою показниквартості капіталу,який, як ужезазнача­лося,і є тим рівнемдохідності,на який погоджуєтьсяінвестор, ку­пуючицінні папери,оскільки стосуєтьсялише частиникапіталу.

Пригадаємо,що капіталфірми включає:

Позичений
    1. позиченікошти (у томучислі підкапітал облігаціїз фіксованимпроцентом);

    2. привілейованіакції;

Власний

3) залучені кошти (акціонернийкапітал тал);

4) нерозподіленийприбуток зазвітний період.


Зрозуміло,що необхіднийрівень дохідностідля кожноїчас­тини капіталубуде різний,а тому і вартістькапіталу являтимесобою осередненийпоказник.

Розглянеморозрахунокі зміну вартостікапіталу докладнішена умовномуприкладі.

Дляпозиченогокапіталу необхіднийрівень дохідностівідо­мий позичальникунаперед і записанийна самому цінномупапе­рі. Длянашого прикладуце 6% за облігаціямиі 10,3% за приві­лейованимиакціями. Дляпростих акційфірми це ставкаR,яка в нашомуприкладі, зарозрахункамиметодом МОКА,дорівнює 13,4%. Тойсамий рівеньдохідностікерівництвофірми маєга­рантуватиі щодо нерозподіленоїчастини прибутку.Адже інакшеакціонеривимагатимутьотримати йоговесь за дивідендамина акції, щобуже самим шукатишляхи використанняцих грошей зне меншою віддачею,ніж за акціямифірми.

372

Капітал фірмирозподіленийтак:

• позиченікошти — 754 млнгрн., або 45%;

• привілейованіакції — 40 млнгрн., або 2%;

• власнийкапітал — 896 млнгрн., або 53%. Виходячиз цього обчислюємотаку середньозваженувар­тістькапіталу:

Це і є тойрівень дисконтноїставки, якийбажано використо­вуватипри розрахункахреальної ціниакцій.

Прийнятирішення пропродаж акційне менш складно,ніж розв'язатипроблему їхкупівлі. Зміни— спільнийзнаменник усіхподій життя.Вони можутьвпливати івпливають націнність ін­вестицій.Це — безперечнийфакт, а отже,те, що вартобуло ку­питиминулого року,можна ще кращепродати в цьомуроці. Зві­дсивипливає важливарекомендаціякожному інвесторові:потрібно неменш як одинраз на рік об'єктивнопроаналізуватисвої вкладиі відповістина запитання:«Якби в менебули гроші, чикупив би я цюакцію за сьогоднішнімицінами?» І вразі запе­речноївідповіді слідподумати проїї продаж, навітьякщо це за­вдастьзбитків (особливов такому разі).


5. Статистикакредитноїдіяльності

Розширеннягосподарськоїсамостійностіпідприємствкарди­нальнозмінює характеруправлінськихрішень, спрямовуючиїх до вищоїефективностіі результативності.Головною метоюфун­кціонуванняпідприємствстає досягненнятаких фінансовихре­зультатів,які сприяютьвирішеннюстратегічнихзавдань ізабез­печеннюфінансовоїстійкості.

Результативністьдіяльностіпідприємствзалежить відбага­тьохфакторів, інасамперед— від ефективноговикористанняфі­нансовихресурсів, утому числікредитів дляздійсненняпоточної діяльності.

У загальномувигляді кредитніресурси єматеріальниминосі­ями економічнихвідносин, яківиникають міжсуб'єктамикреди­тнихугод з приводуперерозподілувартості назасадах повернен­ня,терміновостіта платності.

Зміст цьогоположеннядиференціюєтьсязалежно відсфери застосування.Головні джерелакредитнихресурсів, щоформують місткістькредитногоринку, такі:установи банківськоїсистеми, господарюючісуб'єкти, посередникифондовогоринку, кредит­но-фінансовіустановинебанківськоготипу.

Кредитніресурси економікидержави (позиковийфонд краї­ни)— це грошовікошти, якіакумулюютьсяНаціональнимбан­ком івикористовуютьсяним для наданняпозик державіта комерційнимбанкам з метоюзабезпеченняпропорційногорозвитку йпідвищенняефективностісуспільноговиробництва,їх обсяг за­лежитьвід обсягугрошовихнагромаджень,системи розподілута перерозподілугрошових доходів,цінової політики,економічноїкон'юнктуритощо. Важливоюпередумовоюефективногоуправ­ліннякредитноюдіяльністює статистичнахарактеристикаобсягу і структурикредитнихресурсів основнихгосподарюючихсуб'єктів —комерційнихбанків і підприємств.

Кредитніоперації банків— це вид активнихоперацій комер­ційнихбанків, пов'язанихіз наданнямклієнтам позик.В основу кредитнихоперацій покладеноекономічнівідносини, щовини­каютьміж кредиторомі позичальникомз приводу одержанняостаннім позикина умовах поверненняв певний строкзі сплатоюпроцентів.

Банківськийкредит надаєтьсябанками в грошовійформі під­приємствам,установам,населенню,державі.

Згідноз принципамикредитуванняформулюютьсявідповіднізавдання банківськоїстатистики.

Принцип Завданнястатистики

1.Строковості—позика маєбути поверненапозичальникомбанку в заздалегідьобумовленийстрок.


1. Контрольстроків поверненняпо­зик, визначеннярозмірівпростроче­ноїзаборгованості,порівнянняїї з коштамина рахункахклієнтів.

2. Аналізоборотностіпозик.

2.Забезпеченостіпозик —потрібнийзахист інтересівбанку і недопущеннязбитків віднеповерненняборгу черезнеплатоспроможністьпозичальника.


Оцінкакредитоспроможностіклієнтів


3.Платності —за користуванняпо­зикоювстановлюєтьсяпроцентнаплата. Рівеньпроцентнихставок, щовстановлюєтьсякомерційнимбан­ком, залежитьвід термінукористу­ванняпозикою і відступеня ризику,що виникає узв'язку з кредитноюоперацією.


1. Аналіз складуі динамікипроцент­нихставок.

2. Аналізформуванняприбутку зарахунок процентнихставок і обсягівпозик.

3. Аналіз ролікредитноїдіяльностіу формуванніприбутку іприбутковостібанківськоїдіяльності


У процесіаналізу кредитноїдіяльностівдаються догрупувань затакими ознаками:

Позичальники.

Строки наданнякредитів.

Наявністьта характерзабезпеченняпозики.

Ступеньризику кредитів.

Об'єктикредитування.

Інформаційно-аналітичнезабезпеченняуправліннякредитноїдіяльностібанків включаєтакі показники.

1.Кредитовийоборот загальнийКОзаг,у тому числіза рахун­компростроченихпозик КОпр.

2.Залишок позикзагальний Ззаг,У тому числіза рахункомпро­строченихпозик Зпр;на початокперіоду Зп,на кінець періоду(Зк).

3. Видача позикВ.

Балансовийзв'язок міжцими показниками:Зп+ В = КО + Зк.

На підставіцих абсолютнихпоказниківобчислюютьвідносні показники.

1.Середній залишокпозик за певнийперіод часу

.

2. Частканесвоєчасноповернутихпозик у загальномуобсязі погашенихпозик:

3. Часткапростроченоїзаборгованостів загальномуобсязі за­боргованості:

Рівеньоборотностіпозики вимірюєтьсядвома показниками:кількістюоборотів, якіздійснилапозика за певнийперіод, та се­редньоютривалістюкористуванняпозикою. Кількістьоборотів позикиV,абошвидкістьобороту, визначаєтьсяза формулою:

Тривалістькористуваннякороткостроковоюпозикою, абочас оборотуt,визначаєтьсяза формулою:

Для аналізуоборотностікредитіввикористовуютьрізні статис­тичніметоди і прийоми.Характеристикишвидкостіоборотностікредиту заокремими банківськимизакладами абогосподарськимиорганізаціямиможна дістатиза допомогоюпоказниківдинамічногоряду: темпівзростання таприросту, абсолютногоприросту і т.ін.

Швидкістьобороту позикиза групамиклієнтів досліджуютьіндекснимметодом, зокремаз допомогоюіндексів середніхвели­чин —змінного, фіксованогоскладу та структурнихзрушень.

Факторами,які формуютьдинаміку кредитовогообороту, є швидкістьобороту кредитівта середнізалишки позик.Абсолют­навеличина зміникредитовогообороту зарахунок динамікишвидкостіобороту кредитіввизначаєтьсяза формулою:

а за рахунокдинаміки середніхпозик — за формулою

Водночасфактором, якийвпливає нашвидкістьобороту кре­дитноїмаси, є динамікакредитовогообороту тасередніх залиш­ківпозик.

За наданіпослуги у виглядіпозики клієнтивносять платуу вигляді процентноїставки. Це цінапозиковогокапіталу, якаформуєтьсяна фінансовомуринку. Ціноваполітика банкузумов­люєтьсятакими факторами:тип послуги,ставка за кредитами,установленабанком, нормативнівимоги (ставки)НБУ, ціни, щовстановлюютьсяконкурентами,фінансовіпотреби банку,вартість йогопродуктів тапослуг, рівеньі характерпопиту споживачів.

Кількіснимвираженнямбанківськогопроцента єставка, що являєсобою відношеннясуми коштів,яка сплачуєтьсяу вигляді процента,до суми позики.

Статистикавивчає формуванняпроцентноїставки підвпливом основнихфакторів, досліджуєїї динамікута здійснюєпрогнозу­вання.

Процентнаставка зазнаєвпливу передусімпопиту і пропози­ціїна позиковийкапітал. Підвищенняпопиту відповіднопідви­щує цінуі навпаки. Другимважливим чинникомє інфляція. Призростанніінфляції зростаютьі процентніставки, оскількиін­фляціязнецінює гроші.

Одним з визначальнихфакторів єтакож обліковаставка Націо­нальногобанку України.

За допомогоюстатистичнихметодів вивчаютьсядинаміка процентнихставок підвпливом основнихфакторів, атакож впливна динамікудоходів банкудинаміки обсягупозик і про­центнихставок.

Важливимфактором ефективноїкредитноїдіяльностібанку є статистичнезабезпеченняконтролю з бокубанку за виконаннямумов кредитногодоговору, особливосвоєчасностісплати позичаль­никомчергових внесківна погашенняпозики і процентівза нею.

Для запобіганнявідповіднимризикам оцінюютькредитоспро­можністьпозичальників.

Оцінкакредитоспроможностіклієнтів банкує складовоюоцін­ки банківського,насампередкредитногоризику. Ефективнеупра­вліннякредитнимризиком є основоюстворенняміцного банку.

У ході аналізута превентивногопрогнозуваннякредитоспромо­жностіклієнтів банкуі на цій основіуправліннякредитнимпортфе­лемдається оцінка:

• впливузовнішньогосередовищана кредитоспроможність.

На підставівивчення становищапозичальникав економіців ці­лому і вконкретнійгалузі зокремавизначаєтьсяйого схильністьдо спадів, атакож залежністьвід бізнес-циклів(здатністьадеква­тнореагувати наситуацію залежновід бізнес-циклів);

• життєвогоциклу виробництваі основнихвидів продукції;

• збутовоїстратегії;

• здатностівиробляти тапродаватитовари за цінами,які ком­пенсуютьвитрати тагенеруютьприбуток;

• залежностіприпливу готівкивід зовнішніхфакторів.

Здійснюютьсягрупуваннянапрямківкредитів звиокремлен­нямнайбільш ризикованих,а саме:

  • для початкубізнесу, деобсяг позикнепропорційновисокий порівняноз інвестиціямивласників;

  • кредити дляспекулятивнихугод за товарамий фондовимицінностями;

  • кредити дляоперацій знерухомістюдля власниківпідпри­ємствз обмеженимикоштами;

  • кредити дляпідтримкизначного залишкуна депозитів банку бездостатньогокапіталу ізаставногозабезпечення;

  • кредити підпроекти з ризикомморальногостаріння тощо.

Підчас оцінюваннякредитоспроможностіклієнтів банкуви­користовуєтьсясистема показників,яка сигналізуєпро можливіфінансовіутрудненнята банкрутство:

  • перевищеннякритичногорівня простроченоїзаборгованості;

  • надмірневикористаннякороткостроковихпозик як джерелафінансуваннядовгостроковихвкладень;

  • низькі значенняпоказниківліквідності;

  • нестачаоборотнихкоштів;

  • підвищеннядо небезпечнихмеж часткипозичковихкоштів у загальномуобсязі коштів;

  • невиконаннязобов'язаньперед кредиторамита акціонерамищодо своєчасногоповерненняпозик, виплатипроцентів тадиві­дендів;

  • погіршеннявідносин зпідприємствамибанківськоїсистеми;

  • використаннянових джерелфінансовихресурсів навіднос­ноневигіднихумовах;

  • застосуванняу виробництвізамортизованогообладнання;

  • негативнізміни в портфелізамовлень.

Кредитніресурси підприємства— це сукупністькредитнихкоштів, залученихдля фінансовогозабезпеченняйого функціо­нування.Залученнякредитнихресурсів дляпоповненняобігових коштівзбільшує сукупнийдохід за рахуноквіддачі залученихкоштів, підвищенняефективностівласних обіговихкоштів, що дозволяєпідприємствуефективнішездійснюватисвою господар­сько-фінансовудіяльність.

Кредитніресурси підприємствформуютьсяна основі потребив них для формуванняобігових коштів(виробничихзапасів, за­пасівготової продукціїта товарнихзапасів, дляфінансуванняінших виробничихпотреб) і задоволенняінвестиційнихпотреб (реальних,фінансовихта інноваційних).

Узагальномувигляді окремікредитні кошти,які формуютьсклад кредитнихресурсівпідприємства,можна класифікуватиза схемою, наведеноюна рис. 2.


КРЕДИТНІРЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

За цільовимхарактеромзалучення

Застроками

участі вдіяльностіпідприємства

За джереламиформування

За складомзалучених


1. Дляфінансу­ванняпоточ­ноїдіяльності

2. Для реалізаціїінвестиційнихпрограм


1. Короткостро­ковийкредит

2. Довгостроко­вийкредит


1. Цільовийдержав-нийкредит

2. Банківськіпозики 3. Комерційнийкре-дит

4. Кредит, щофор-муєтьсяна ринку ціннихпаперів

5. Інші позиковікошти

1. Кредитуформі грошовихкоштів

2. Кредит уформі товарно-матеріаль-нихцінностей

3. Кредит уформі обладнаннядля використання



Рис. 2. Класифікаціякредитнихресурсів

торговельногопідприємства


Основнізавданнястатистичногозабезпеченняформуваннята використаннякредитнихресурсів підприємствполягають у:

• дослідженнікредитнихресурсів якелементу фінансовихре­сурсівпідприємств;

• аналізівпливу механізмузалученнякредитнихресурсів наефективністьфункціонуванняпідприємства;

• аналізівпливу факторівзовнішньогосередовищаі внутріш­ніхпараметрівпідприємствана рішення щодозалученняпозич­ковихкоштів;

• обґрунтуванніуправлінськихрішень щодозалученнякреди­тнихресурсів.

Упровадженняринкових механізміву регулюванняекономікикраїни змінилонасампередзначущістьтакого джерелазовніш­ньогофінансуваннядіяльностіпідприємств,як цільовийдержав­нийкредит. Цільовийдержавнийкредит являєсобою формупі­льговогофінансуваннядержавою підприємстві галузей, розвитокяких має великесоціальне таекономічнезначення вмасштабахкраїни.

Традиційнимджерелом залученняпозиковихкоштів, як іра­ніше, лишаєтьсябанківськийкредит.

Поряд ізбанківськимкредитом подальшогорозвитку набува­ютьі позабанківськіформи залученнякредитнихресурсів.

Становленняринкових відносин,відмова відмонопольноїор­ганізаціїбанківськоїсправи зумовиливідродженняі розвитокміжгосподарськогокредиту і насампередкомерційногокредиту (щоособливо важливодля торговельнихпідприємств).

Комерційнийкредит пов'язанийз торговельнимита торгове­льно-посередницькимиопераціямиі в загальномувигляді являєсобою відстрочкуплатежів одногогосподарюючогосуб'єкта іншому.Історичнокомерційнийкредит виникраніше відбан­ківського.

Особливостіекономічногорозвитку країнисьогодні зумовилиповерненнядо невиправданозабутої практикивзаємокредитування.

Процес формуваннястатистичногозабезпеченняуправліннязалученнямкредитнихресурсів складаєтьсяз таких етапів.

Аналізстатики і динамікиобсягу та структуриобігових коштів,утому числікредитнихресурсів зогляду на те,що вони маютьгнучко змінюватисязгідно з циклічнимипотребамипоточ­ноїдіяльностіта урахуваннямзалученняфінансовихресурсів відповіднодо їх вартості.

Для цьогозастосовуютьсяметоди аналізурядів динаміки,зокре­ма ті,що дають змогувизначатиосновну тенденцію,індекси сезон­ності,коливання зарахунок іншихфакторів; методианалізу коре­ляціїта регресії,за допомогоюяких установлюєтьсявзаємозв'язокпотреби в кредитахта показниківгосподарськоїдіяльності.

Аналізуєтьсявзаємозв'язокзалученнякредитів ізфінансови­мирезультатами,зокрема ліквідністюта рентабельністю.

При цьомувраховується,що підвищеннячастки залученихкоштів у обіговихкоштах можезабезпечитивищий рівеньрента­бельності,але водночасспричинюєзростанняризику ліквідності.

Протилежнийпроцес — збільшеннячастки готівкив обіговихкоштах — зменшуєризик ліквідності,але супроводжуєтьсязмен­шеннямрівня рентабельності.

Статистичнезабезпеченняуправлінняцими процесамиперед­бачаєвикористаннясистеми відноснихпоказників— рентабельності,ліквідності,частки залученихкоштів у загальномуобсязі обігових.Зокрема ефективністьвикористанняпозиковихресурсів вивчаєтьсяна основі такихпоказників:

Кредитовіддача(обсяг діяльностіна одиницюпозиковихресурсів) =

Реалізованапродукція

Позиковіресурси

Кредитомісткість(використанняпозиковихресурсів дляодержанняодиниці обсягудіяльності) =

Позиковіресурси

Реалізованапродукція



Обіговістьресурсів =

Позиковіресурси х Кількістьднів у періодікредитних

Оборот попогашеннюпозики


Надалі методамианалізу взаємозв'язку(групуванням,кореля­ціїта регресіїі т. ін.) установлюєтьсязв'язок міжрезультатамифінансовоїдіяльності(рентабельністю,ліквідністю)і обсягом тачасткою залученихкоштів.

Результатитакого аналізувикористовуютьсяпри формуванніполітики залученняпозиковихкоштів, якавпливає нарівень і структурузаборгованості,і на цій основі— на відшуканнякомп­ромісупри виборіпозиції «рентабельність— ризик».

Статистичнезабезпеченняуправлінняефективністюдіяльнос­тіпідприємствз урахуваннямпроцесу залученнякоштів пере­дбачаєоцінку доцільностіцього залучення.У свою чергу,оцінку такоїдоцільностіможна дістатиу вигляді різниціміж обсягамидоходів відпозичковихкоштів та вартістюїх залучення.


5. Статистикастраховоїдіяльності

Страхування— це системаекономічнихвідносин, щополя­гаютьу створенніза рахунокпідприємств,організаційта насе­ленняспеціальногофонду коштіві використаннійого для відш­кодуваннявтрат, що сталисяв результатістихійноголиха й іншихнесприятливихвипадковихявищ, а такождля наданнядо­помогигромадянаму разі настанняв їхньому життірізних кризо­вихситуацій (досягненняпевного віку,втрата працездатностітощо). У процесістрахуванняберуть участьстрахова організа­ція— страховикта страхувальники— юридичні іфізичні осо­би,— які вносятьдо страховоїорганізаціївстановленіплатежі. Крімтого, учасникомстраховихвідносин можебути особа,при­значенадля одержаннястрахової суми.

Страхуваннявідіграє дужеважливу рольу процесі переходукраїни доконкурентноговільного ринку.Не виключаючиповністю ринковоїневизначеності,страхуванняможе певноюмірою гаран­туватифінансовубезпеку якприватнихкомерційнихі промисло­вихпідприємств,так і фізичнихосіб. Страхуваннятакож сприяєвиникненнюі розвиткуринку довгостроковогопозиковогокапіта­лу,необхідногодля фінансуванняпроцесу створеннянових висо­копродуктивнихпідприємстві економічногорозвитку вцілому.

Страхуваннядозволяє зменшитиймовірністьбанкрутству ра­зі настаннянесприятливихподій, пом'якшуючи,зокрема, наслід­киекономічноїнестабільності.

Особистестрахуваннядозволяє громадянаму разі настаннястраховихвипадків дістатипевну матеріальнупідтримку звідпо­віднихфондів.

Про економічнийрозвиток країничасто судятьна підставітого, як у нійорганізованострахову справу.Ця справа задохідністюв багатьохкраїнах посідаєдруге місцепісля туризму,випереджаючипромисловістьта банківськусправу. Розвиненасистема страху­ванняє певним гарантомзалученняіноземнихінвестицій.

Головнезавдання статистикистрахування— вивченнятенде­нційрозвитку страховихпродуктів іпопиту на них,складу стра­хувальників,оцінюваннядиференційованихризиків і пов'язанихз ними збитків,дослідженняефективностіінвестиційі діяльностістраховихкомпаній уцілому.

Страховудіяльністькласифікуютьза такими ознаками.

1. За функціями:

• нагромадження— учасникистраховогопроцесу створюютьрезерв коштівдля покриттяможливих збитків;

• перерозподільна— страхуванняє засобомперерозподілузбитків на всіхучасниківстраховогоринку;

• відшкодування(ризикова) —надаєтьсядопомога тим,хто постраждаввід страховоговипадку;

• попереджувальна— фінансуютьсязаходи, спрямованіна зниженнявтрат від страховихподій.

2. За формамистрахування:

• добровільнена підставідоговорів міжстрахувальникамита страховиками;

• обов'язкове— згідно іззаконодавчимиактами.

3. За видами:

• особисте— страхуванняжиття, від нещаснихвипадків, ме­дичнестрахування;

• майнове— страхуваннятранспорту,вантажів, іншихвидів майна,фінансовихризиків;

• страхуваннявідповідальності,предметом якогоє можливізо­бов'язаннястрахованогощодо відшкодуваннявтрат третімособам;

• перестрахування,у результатіякого страховик,приймаючи настрахуванняризики, частинувідповідальностіза ними передаєіншим страховикамдля створеннязбалансованогостраховогопортфеля тазабезпеченнястабільностістраховихоперацій.

4. За формамивласностістраховихкомпаній:

• створеніна капіталіфізичних осіб;

• створеніна капіталіюридичних осіб;

• створеніна капіталіфізичних таюридичних осіб;

• створеніна основі приватногоі державногокапіталу;

• створеніна основі капіталудержави.

Для характеристикистраховоїдіяльностізастосовуєтьсятака системапоказників:

N—загальна чисельністьзастрахованихоб'єктів;

n— чисельністьоб'єктів, якіпостраждалив результатістра­ховихвипадків, випадків,які відбулися,і ризик за якимибув за­страхований;

S— страховавартість усіхзастрахованихоб'єктів абострахо­вавідповідальність,тобто сумагрошових коштів,у межах якоїстрахувальникзгідно з умовамистрахуваннямає зробитивипла­ту в разінастання страховоговипадку;

S— страховавартість об'єктів,що постраждали;

Р — страховийплатіж (страховийвнесок, страховапремія), тобтоплата за страхування,яка передбаченаугодою страхуванняі розмір якоїзалежить відстрахової сумиі страховоготарифу;

W—сума виплатстраховоговідшкодування;

m— кількістьстраховихвипадків.

Застосовуючипереліченіабсолютнівеличини, визначаютьта­кі відносніпоказникиінтенсивності:

• середнюстрахову вартістьзастрахованихоб'єктів

;

• середнюстрахову вартістьоб'єктів, щопостраждали

;

• середній розмір виплаченого страхового відшкодування

;

• часткуоб'єктів, якіпостраждали

;

• показниквиплат страховоговідшкодуванняв розрахункуна страховіплатежі

;

• страховіплатежі в розрахункуна страховувартістьзастрахованихоб єктів

;

• показникзбитковостістрахової суми

.

Одним знайважливішихпоказниківстатистикистрахової Ісправи є страховітарифи, абоставки страховихплатежів. Вонимають бутирозрахованітак, щоб забезпечитивиплату страховикомналежноговідшкодуваннястрахувальникуі забез­печитиприбутковістьстраховоїдіяльності.

Страховийтариф, абобрутто-ставкаСб,складаєтьсяз двох ча­стин:нетто-ставкиСняка забезпечуєвиплату страховоговід­шкодування;навантаженняН, яке забезпечуєвідшкодуванняви­трат страховикаі прибутковістьйого діяльності.

Нетто-ставкаСн— це, по суті,планова збитковістьстрахової суми.Вона характеризуєрозмір відповідальностістраховика.Чим менший цейпоказник, тимефективнішайого діяльність.Показник збитковостізалежить відчастки об'єктів,які постраждали,тобто вірогідностістраховоговипадку

, середньогорозміру страховоговідшкодування
і середньоївартостізастрахованихоб'єктів
.

Звідси показникзбитковості:

Для визначенняплановогорозміру нетто-ставкивикористову­єтьсядинамічнийряд показниківзбитковості,на основі якоготехніку розрахункунетто-ставкиілюструє такийприклад.

РОЗРАХУНОКВАРІАЦІЇ НЕТТО-СТАВКИ

Квартал


Страховасума, тис. грн.


Страховевідшкодування,тис. грн.


Коефіцієнтзбитковостіна 100 грн. страховоїсуми, q




2

І


63,0


1,0


1,59


-0,33


0,1089


II


125,0


1,9


1,52


-0,40


0,1600


III


148,0


2,5


1,69


-0,23


0,0529


IV


162,0


3,0


1,85


-0,07


0,049


V


141,0


2,6


1,85


-0,08


0,064


VI


181,0


3,8


2,10


0,18


0,0324


VII


155,0


3,4


2,19


0,27


0,0729


VIII


124,0


2,9


2,33


0,41


0,1681


Разом


1099,0


21,1


1,92



0,7082


Середняфактична збитковістьстрахової суми

=1,92;середнє квадратичневідхилення
.

Планованетто-ставкаN=q+ t

,де t— коефіцієнткратностівідхилення(коефіцієнтдовіри), якийвідповідаєймовірностіP;

ЯкщоP= 0,683, t=1;

якщоР = 0,954, t= 2;

якщоР = 0,997, t=3.

Уданому разі q= 1,92,

= 0,2975.

ЗімовірністюР = 0,954 можна очікувати,що рівеньзбитково­стібуде в межах

,тобто становитиме1,92 + 2 • 0,2975 = 2,515 грн.

Нетто-ставкадорівнює коефіцієнтузбитковості,помноженомуна ризиковунадбавку, якав умовах стабільногострахуванняста­новить5%, а за нестабільнихумов — 10% і більше.

Нетто-ставкатака: Сн= 2,515 • 1,10 = 2,77 грн.

Брутто-ставкаобчислюєтьсяза формулою:

Сб

=

Нетто-ставка• 100%

100-Н%

де Н% — частканавантаженняв обсязі брутто-ставки,яка ви­значаєтьсяза даними провитрати страховоїорганізаціїта її прибуток.

Якщо в розглядуваномувипадку часткунавантаженнявзято в розмірі25%, то брутто-ставкабуде така:

277 / 100-25 = 3,69 гри.

Отже, брутто-ставкастановить 3,69грн. на 100 грн.страхової суми,з яких 0,92 грн. або25% припадає напотреби страховика.

Для повнішогообґрунтуваннянетто-ставкианалізуютьзалеж­ністьїї від головнихфакторів згідноз рівняннямимножинноїре­гресії.

На практицізастосовуютьтарифи, щодиференціюютьсяза­лежно відпараметрівризику. Крімтого, страховикможе варію­ватий за рахунокзниження базовоїставки, обмежуючисвій при­бутокдля залученнябільшої кількостіклієнтів, ізавдяки цьомузбільшуватиобсяг доходів.

За окремимивидами страхуваннярозрахунокнетто-ставкимає свою специфіку.Розглянемоприклад розрахункустраховоїставки в медичномустрахуванні.

Наприклад,статистичнимспостереженнямустановлено,що певний видзахворюваннявиникає в середньомув 183 осіб за ріку розрахункуна 100 тис. населення,тобто ймовірністьзахворітидорівнює 0,00183.Якщо страховакомпанія охопиластрахуванням100 тис. осіб, тощороку їй доведетьсявиплачуватидопомогу 183 рази,а якщо 10 тис. осіб,то 18 раз.

Страховіплатежі обчислюютьтак. Припустимо,що кожна особабула застрахованана 1 тис. грн. Тодістраховий фондмає ї дорівнювати183 • 1000 = 183000 грн. Тарифнаставка з 1 тис.грн. становитиме:

(183 особи • 1000грн.): 100 000 осіб = 1,83грн.

Це і є тарифнаставка з 1 тис.грн. страховоїсуми.

Друга частинатарифної ставки— ризикованадбавка.Припус­тимо,що протягомп'яти роківзахворюваністьколиваласятак: 185, 180, 183, 181, 186. Ризикованадбавка обчислюєтьсяза допо­могоюсередньоквадратичноговідхилення

,

деqi— кількістьстраховихвипадків кожногороку;

— серед­някількістьстраховихвипадків; n— тарифнийперіод, абокіль­кістьроків, за якіє дані про страховівипадки.

Отже,маємо

;

.

Далі оцінюєтьсястабільністьряду динаміки,яка застосовуєть­сядля розрахункуризиковоїнадбавки. Якщомедіана рядублизь­ка досередньої, тоза ризиковунадбавку можнавзяти однократнезначення.

Тоді внесок,або тариф на1 тис. грн. становитиме:1,83 +0,023 = 1,853 грн.

Якщо динамічнийряд нестабільний,то ризикованадбавка бу­де2σ або Зσ і т. д.

У випадку,коли варіаціядинамічногоряду занадтовисока абовисока вартістьлікування,доцільно вдаватисядо перестрахування.

Для того щобстраховикимали достатньоресурсів длявиплат за поточнимита майбутнімизобов'язаннямиперед страхуваль­никами,вони маютьпідтримуватимінімальнумежу своєїплато­спроможностіу вигляді резервногофонду. Він забезпечуєзахист страховиківвід ризиків,пов'язаних зістраховоюдіяльністю,зо­крема звипадковимиколиваннямипретензій,негативнимире­зультатамиінвестиційноїдіяльності,недолікамипрограм пере­страхування,великими збиткамиі т. ін.

В економічнійлітературі«платоспроможність»розглядаєтьсяяк здатністьвиконати своїфінансовізобов'язанняв обсягах тана умовах, визначенихпопереднімидомовленостями.

Платоспроможністьзасвідчуєможливостісуб'єкта ринку(страховика)виконати своїстрахові зобов'язаннязгідно з умова­мистраховогодоговору. Саменаявністьвідповідноїстрахової сумиу визначенийтермін і характеризуєрівень платоспромож­ностістраховика.Платоспроможністьє однією ізнайважливішихознак страховогобізнесу, передумовоювиконаннястраховикамисвоїх функційу ринковійекономіці.Неспроможністьстраховикапокрити страховийризик призводитьдо порушеннябезперервно­стіпроцесу відтворення,спричиняєбанкрутствостраховикаі зрештоюдестабілізуєдіяльністьринкової економікита руйнує їїмеханізмсаморегуляції.

Аналізуючиплатоспроможністьстраховика,слід урахувати,що її рівеньзалежить нелише від розмірівстраховихрезервів самогостраховика,а й від інвестиційноїполітики, якупроводитьстрахова компанія,кон'юнктурифінансовогоринку, ступеняризикованостістраховихоперацій наринку страховихпослуг у цілому.

У страховомубізнесі виокремлюютьтри рівні аналізуплато­спроможності:1) аналіз зобов'язаньстраховика;2) аналіз ресур­сівстраховика;3) співвідношеннязобов'язаньта ресурсів.

У свою чергузобов'язаннястраховикаподіляютьсяна внутрішніі зовнішні.Саме зовнішнізобов'язанняперед страхувальникамиви­значаютьрівень платоспроможності,зумовлюютьмасштаби таструктуруресурсів, якимимає володітистраховик. Довнутрішніхзобов'язаньвідносятьвиплати дивідендівакціонерам,заробітну платуспівробітникам,інші види виплат,обумовленідіяльністюстраховоїорганізаціїу ринковомусередовищі.

До зовнішніхфакторів впливуна платоспроможністьстрахо­виканалежать: інфляція;зміна податковогозаконодавства;кон'­юнктураринку; природніаномальніявища; соціальніпотрясінняі т. ін. До внутрішніхфакторів можнавіднести стратегіюстрахо­воїкомпанії імеханізми їїреалізації;масштаби страховоїдіяль­ностіта її диверсифікацію;ефективністьінвестиційноїдіяльностіта структуруінвестиційногопортфеля.

Фінансовадіяльністьстраховихкомпаній передбачаєне лише можливістьстворенняфінансовихресурсів длявідшкодуваннязбитків. Аджеяк і всякийсуб'єкт ринковоїекономіки,страховикпрагне отриматиприбуток. Прибутоквід страховоїдіяльності(крім страхуванняжиття і медичногострахування,порядок таумови здійсненняяких визначеноактами чинногозаконодавства)обчислюєтьсяяк різниця міждоходами відстраховоїдіяльностіта витратамистраховикана наданнястраховихпослуг. До доходіввід страховоїдіяльностіналежать:

• заробленістрахові платежі(страхові внески,страхові премії)за договорамистрахуванняі перестрахування;

• комісійнівинагородиза перестрахування;

• частки відстрахових сумта страховихвідшкодувань,спла­ченіперестраховиками;

• повернутісуми із централізованихстраховихрезервнихфондів;

• повернутісуми технічнихрезервів, іншихніж резервнезаробленихпремій, у випадкахі на умовах,передбаченихактами чин­ногозаконодавства.

До витратстраховиканалежать:

* виплатистрахових сумта страховихвідшкодувань;

* відрахуванняв централізованістрахові резервніфонди;

* відрахуванняв технічнірезерви, іншініж резервнезаробленихпремій, у випадкахі на умовах,передбаченихактами чин­ногозаконодавства;

* витрати напроведеннястрахування;

* інші витрати,що включаютьсядо собівартостістраховихпослуг.

Для оцінюванняекономічноїефективностістраховоїдіяльностіможе бути використанатака системастатистичнихпоказників:

КоефіцієнтфінансовоїстабільностіКф.сстраховоїкомпанії:

Кф.с

=

Доходи + Середня вартістьактивів компанії

Витратистраховоїкомпанії


Точнішеоцінити фінансовийстан, а звідсий стабільністьстраховоїкомпанії можназа допомогоютакої системипоказників(коефіцієнтів):

К1

=

Прибуток

Навантаження– Витрати


К2

=
Прибуток

Обсяг страховихплатежів


К3

=

Прибуток

Сума страховихвідшкодувань


К4

=

Прибуток

Резервнийфонд


К5

=

Навантаження

Резервнийфонд


К6

=

Навантаження

Обсяг страховихплатежів


К7

=

Прибуток

Витрати


К8

=

Прибуток+ Резервнийфонд

Обсяг ризиків

Для обгрунтуванняуправлінськихрішень стосовнофінансо­воїстабільностівизначаєтьсявплив на динамікуцих коефіцієн­тівокремих їхскладовихметодом ланцюговихпідстановок.Оцінку впливурезультатівдіяльностіза окремимивидами стра­хуваннята по регіональнихустановахстраховоїкомпанії наефективністьусієї страховоїкомпанії можнаоцінити задопомо­гоюсистеми індексівзмінного, фіксованогоскладу таструктур­нихзрушень.

Для забезпеченнясвоїх контрактнихзобов'язаньстрахові компаніїмають нагромаджуватиі підтримуватисвої фонди врозмірі, якийнеобхіднийдля покриттяочікуванихзобов'язань,забезпеченнянеобхідногорівня платоспроможностіта прибутко­востіакціонерногокапіталу. Зцією метоюздійснюєтьсяінвесту­ванняфондів компаніїдля одержаннянеобхідногодоходу з міні­мальнимризиком. Длястатистичногозабезпеченняуправлінняпроцесом інвестуваннякоштів страховоїкомпанії необхіднов статиці тадинаміці висвітлититакі процеси.

І. Формуваннякоштів компаніїза рахунокрізних джерел(страхування,операції зцінними паперами,кредити, валютніоперації, власнавиробничадіяльністьтощо).

II. Використаннякоштів на виплатудивідендівакціонерам,зобов'язаньза кредитамитощо.

III. Використаннякоштів на поточнівитрати.

IV. Формуванняфонду коштівдля капіталізації(з урахуван­нямщойно наведеного).

Зв'язок міжрозділамитакий: І - II - III = IV. Дляоцінюванняефективностінарощуваннякоштів страховоїкомпанії маютьбути оціненітакі показники:

• нарощуванняактивів компаніїяк факторазміни ціниакцій компанії;

• ефективністьвкладеннякоштів у акціїпорівняно збанківсь­кимидепозитами;

• вплив націну акційкомпанії різнихнапрямківінвестування;

• ефективністьз поглядуприбутковостіта інших показниківефективностідіяльностікомпанії різнихнапрямківінвестування.

У процесіаналізу кількіснихта якіснихпоказниківдіяльностістраховихкомпаній, щодіють на страховомуринку України,не­обхіднодосліджуватиокрім іншихпараметріві пропорційністьрозподілуекономічнихпоказниківстраховоїдіяльностістрахо­виківу взаємозв'язкуз відповіднимифакторамивнутрішньогоі зовнішньогосередовища.

Під час аналізупропорційвнутрігалузевоїдіяльностістрахо­виків,що утворюютьсяна макрорівні,економічновиправданимє дослідженнявзаємозв'язківміж доходамиі прибутками,які отримуютьстрахові компанії,та їх витратами(фінансові,матері­альнівитрати, затратипраці тощо).

Для кращогорозумінняекономічнихпроцесів, щовідбува­ютьсяна страховомуринку країни,необхідновсебічно вивчатипропорції, щоформуютьсяміж результатамистраховоїдіяль­ностіта факторамизовнішньогосередовища(макроекономічнастабільність,тенденції тарезультативністьінвестиційноїдія­льності,розвитокгрошово-кредитноїта банківськоїсистеми і т.ін.).

З цією метоюзастосовуютьсястатистичніметоди аналізупро­порційностіза базою коефіцієнтівлокалізації,концентраціїта кривих Лоренца.

Розширенняй оновленнястатистичноїбази звітнихданих профункціонуваннястраховогоринку Україниє необхідноюумовою науковообґрунтованоїмаркетинговоїдіяльностістраховихком­паній наоснові дослідженнякон'юнктуриринку страховихпо­слуг, аналізустану відповідноїринкової ситуації,яка поєднуєв собі співвідношенняі збалансованістьсукупногопопиту і пропо­зиціїна страховіпослуги тавідповіднодоходів і витратстрахо­виків;виявляє провіднітенденції, щопритаманнінаціональномустраховомуринку; показуєступінь діловоїактивностіяк страхо­виківтак і страхувальниківта посередників;характеризуєстан конкурентногосередовищана страховомуринку та ступіньйого монополізованостіта. ін.

Удосконаленняінформаційноїбази як на макро-,так і на мікрорівніє вагомою запорукоюобґрунтованогопрогнозуванняекономічнихпараметрівстраховоїдіяльностіта напряміврозвит­кустраховогоринку в цілому.


35


Література:


  1. Статистика:Підручник /СС. Герасименко,А.В.Головач,А.М. Єріна таін.;

За ред.докт.екон.наукС.С.Герасименко– К.: КНЕЦ, 2000р.


  1. Статистика:Підручник /А.В.Головач,А.М. Єріна, О.В.Козирєв таін.;

За ред. А.В.Головача, А.М.Єріної, О.В.Козирєва. – К.:Вища шк., 1993р.


3. Статистика.Збірник задач./ Під ред. А.В.Головач,1994р.


4.ЕлисееваА.Н., ЮзбашевВ.К. Общая теориястатистики.– М. Финансы истатистика,1995г.


5. ПальянВ.С., Ерина А.М.Теория статистики.Практикум.,1997г.


Міністерствоосвіти і наукиУкраїни

__________________________________

Дніпропетровськийдержавнийуніверситет

__________________________________

Факультетприкладноїекономики

__________________________________


КУРСОВАРОБОТА


здисципліни“Соціально-економічнастатистика”


натему:“Статистикафінансів”


виконаластудентка гр.ЕО-00-01

заочноговідделения

КравченкоО.В.


Перевірив:

______________________


м.Дніпропетровськ

2001р.