Розмір дефіциту при плануванні й виконанні державного бюджету визначальною мірою залежить від політичної волі держави, і вплив об'єктивних внутрішніх або зовнішніх обставин на бюджетний процес не є вирішальним. Так, якщо в роки першої світової війни в Росії у 1915—1916 рр. витрати державного бюджету покривалися прибутками лише на одну чверть, у 1917 р. — на 20 %, а кількість паперових грошей в обігу лише за три роки зросла в 14 разів, то під час другої світової війни, значно більш руйнівної для економіки Радянського Союзу, у 1942 р. дефіцит державного бюджету становив 10 %, у 1943 р.— 7 %, а 1944 р. взагалі був бездефіцитним. Грошова маса за цей період зросла лише у 2,4 разу.
Виконання державного бюджету 1997 р. характеризується параметрами, наведеними в таблиці 2.
Таблиця 2 | ||||
Виконання державного бюджету в 1997 р. | ||||
Показники | Виконання | Заплановано законом про державний бюджет 1997 р. | ||
млрд. грн. | % ВВП | млрд. грн. | % ВВП | |
Доходи | 15,7 | 17 | 21,7 | 72,2 |
Витрати | 22 | 23,8 | 27,4 | 80,3 |
дефіцит | 6,3 | 6,8 | 5,7 |
Виконання зведеного державного бюджету (що має у своєму складі місцеві) мало такі кінцеві результати:
доходи—27,1 млрд. грн. (29,3 % ВВП); витрати — 33,3 млрд. грн. (36,1 % ВВП); дефіцит—6,2 млрд. грн. (6,7 % ВВП).
Отже, зведений державний бюджет 1997 р. цілком коректним буде назвати невиконаним. На покриття його дефіциту протягом 1997 р. державою було залучено 4,9 млрд. грн. внутрішніх та 1,5 млрд. грн. зовнішніх позик.
Ціна зовнішніх позик іноді перевищувала 16 % річних (сума даної позики становила 750 млн. DМ). Для порівняння: уряд Німеччини отримує в разі необхідності кредити під 4—5 % річних, що свідчить про високий рівень його платоспроможності та найвищий ступінь довіри до нього інвесторів.
Такий високий рівень попиту України на іноземні кредити (практична готовність залучати кошти за будь-яку ціну на будь-яких умовах) зумовив присвоєння Україні міжнародним агентством МООDY’S досить низького кредитного рейтингу В2. Літера «В» з цифрою від 1 до З характеризує той чи інший ступінь спекулятивності інвестицій у країну. Іншими словами, це означає, що до країни надходять незначні суми короткострокових, так званих «ризикових», отже, саме спекулятивних інвестицій з високим рівнем доходності в зв'язку з тим, що «великі» інвестори не довіряють урядові даної країни й низько оцінюють її довгостроковий економічний потенціал.
Що ж до внутрішніх позик, то їх ціна у І півріччі 1998 р. була ще більшою.
Використання внутрішніх і зовнішніх державних позик для покриття дефіциту державного бюджету є більш «ринковим» інструментом, ніж додаткова грошово-кредитна емісія, проте використання його протягом тривалого періоду в разі збереження незмінними всіх інших параметрів економічної системи (тобто без зростання ВВП, рівня податкових надходжень, інвестицій тощо) призводить лише до механічного стримування грошової маси й сукупного платоспроможного попиту в певних межах, перетворюючи відкриту інфляцію на відкладену. Ціна державних коштів в умовах незмінних параметрів бюджету (основа доходної частини — ПДВ, який у своєму теперішньому вигляді робить неконкурентоспроможними українські товари й обмежує попит на них) цілком закономірно стабільно зростає, утворюючи певну фінансову піраміду на державному рівні.
Таким чином, внутрішні й зовнішні позики не можна розглядати як панацею у бюджетній та антиінфляційній політиці держави. Внутрішній і зовнішній борг України швидко зростає, його обслуговування стає окремою вагомою статтею бюджетних витрат. Закон «Про державний бюджет України на 1998 рік» визначає:
— доходи — 21,101 млрд. грн.;
— витрати — 24,482 млрд. грн., в тому числі обслуговування державного боргу — 2,885 млрд. грн.
Для порівняння: бюджет 1998 р. передбачає витрати на:
— соціальний захист — 1,985 млрд. грн.;
— національну оборону — 1,678 млрд. грн.;
— правоохоронну діяльність— 1,652 млрд. грн.;
— освіту— 1,566 млрд. грн.;
— охорону здоров'я — 0,704 млрд. грн.;
— фундаментальні дослідження — 0,541 млрд. грн.;
— культуру й мистецтво — 0,159 млрд. грн.;
— фізкультуру й спорт — 0,067 млрд. грн.
Іншими словами, обслуговування зовнішнього і внутрішнього державного боргу в 1998 р. згідно з оптимістичними прогнозами (тобто в разі виконання бюджету) становитиме 11,8 % всіх витрат. Це більше, ніж витрати на освіту, охорону здоров'я, науку й спорт разом узяті.
Цей же закон передбачає до кінця року такі параметри державного боргу: зовнішній —5,85 млрд. грн., внутрішній — 16,96 млрд. грн. Це — 22,81 млрд. грн., що більше, ніж державні доходи бюджету 1998 р.
Таким чином, до кінця поточного року Україна матиме борг, оформлений у вигляді позик (без урахування поточної заборгованості по зарплатах, пенсіях тощо), який перевищує річні доходи бюджету. Обслуговування й сплата цього боргу в найближчі роки буде найвагомішою статтею витрат державного бюджету і визначальним фактором інфляції.
Деформації на бюджетному рівні зумовили збереження на початку 1998 р. значного рівня заборгованості щодо заробітної плати та інших соціальних виплат (див. табл., 3). З одного боку, несвоєчасні виплати заробітної плати, штучно обмежуючи сукупний попит в економіці, в короткостроковому періоді позитивно впливають на загальний рівень цін, стримуючи інфляцію «попиту», проте з другого боку, в довгостроковому періоді, стримуючи збут товарів, вони вкрай негативно впливають на виробництво, знижують ВВП та зумовлюють інфляцію «витрат» за рахунок подорожчання одиниці продукції, що її виробляють в умовах зниження обсягу виробництва (ефект масштабу виробництва).
Таблиця 3 | ||
Заборгованість по зарплаті та інших соціальних виплатах | ||
(млн. грн.) | ||
Показники | На 1 січня 1998 р. | На 1 лютого 1998 р. |
Всього по Україні в тому числі: | 4907,8 | 5156,3 |
по бюджетних організаціях | 716,8 | 783,4 |
по не бюджетних організаціях | 4191,0 | 4372,9 |
По всіх підприємствах строком: | ||
до 1місяця | 416,1 | 475,0 |
1-2 місяці | 429,7 | 472,1 |
2-3 місяці | 507,4 | 538,3 |
більше 3 місяців | 3554,6 | 3670,9 |
Незважаючи на збереження значних обсягів заборгованості щодо заробітної плати, її середній рівень по країні протягом 1997 р. і в І кварталі 1998 р. повільно зростав, а сукупні доходи населення перевищували витрати.
При цьому додатне сальдо між доходами і витратами населення за другу половину 1997 р. (близько 1 млрд. грн.) направлялося переважно на купівлю іноземної валюти (різниця між проданою й купленою валютою теж дорівнює приблизно 1 млрд. грн.). Що ж до заощаджень та інвестицій у національну економіку (купівля цінних паперів), то їх сума порівняно з вкладеннями в іноземну валюту становить лише 12% (563 та 4690млн. грн., відповідно).
Традиційно високий попит на іноземну валюту як основний засіб заощадження разом з іншими негативними факторами (напружений графік зовнішніх платежів по державних позиках, відплив нерезидентів з ринку ОВДП) зумовив зниження курсу гривні по відношенню до іноземних валют у І півріччі 1998 р. з 1,8990 гри. за долар США на 1 січня 1998 р. до 2,0662 гри. на 1 липня 1998 р., що становить 9 %.
Зниження валютного курсу гривні призводить до багатьох негативних наслідків, головними серед яких, на мій погляд, є:
— зростання оптових і роздрібних цін товарів, що імпортуються;
— підвищення цін на послуги, що зафіксовані у так званих «умовних одиницях» — квитки на міжнародні пасажирські рейси й тарифи на вантажні перевезення, послуги зв'язку тощо;
— тенденція відпливу іноземних інвесторів з ринку цінних паперів держави та юридичних осіб (ця тенденція є як наслідком, так і однією з причин зниження валютного курсу гривні).
Наступним інфляційним фактором (фактором подвійної дії, що впливає на інфляцію, як провокуючи, так і стримуючи) є регулювання дисконтної ставки НБУ. Протягом перших семи місяців 1998 р. дисконтна ставка змінювалася п'ять разів: 6 лютого — з 35 до 44 %; 18 березня — до 41 %; 21 травня — до 45 %; 29 травня — до 51%; 7 липня— до 82 %.
З одного боку, підвищення дисконтної ставки в короткостроковому інтервалі дало змогу дещо стримати відплив спекулятивного іноземного капіталу з ринку ОВДП, що спостерігалося наприкінці 1997 р. Це позитивно (знову ж — в короткостроковому інтервалі) вплинуло на стан виконання державного бюджету.
З іншого боку, таке підвищення зумовило зростання ставок по кредитах юридичних осіб, що відшкодовуються підприємствами або через підвищення цін, або затримками заробітної плати персоналу, або будь-яким іншим шляхом, але завжди за рахунок суспільства.