Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.
Доходи місцевих бюджетів
Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами. Порядок зарахування доходів до місцевих бюджетів визначається законом про бюджетну систему та іншими законами. У доходній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів. Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значення у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад. Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді дотацій, субвенцій, зараховуються до районних бюджетів і розподіляються районними радами між місцевими бюджетами у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з районного бюджету спільних проектів територіальних громад.
Видатки місцевих бюджетів
Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад;
видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними районними та обласними бюджетами.
Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації в цілях і обсягах, що затверджуються відповідними радами.
У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням. Видатки місцевих бюджетів поділяються на дві частини:
видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.
Використання вільних бюджетних коштів
Доходи, додатково одержані в процесі виконання місцевих бюджетів, суми перевищення доходів над видатками, що утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених законом. Рішення про використання таких коштів приймається відповідною радою.
Збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів
Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.
При забезпеченні збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів не враховуються вільні залишки бюджетних коштів, порядок використання яких передбачено статтею 65 цього Закону.
У разі коли вичерпано можливості збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій відповідно до закону.
Позабюджетні кошти місцевого самоврядування
Органи місцевого самоврядування можуть мати позабюджетні цільові (у тому числі валютні) кошти.
Ці кошти перебувають на спеціальних рахунках в установах банків.
Порядок формування та використання позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів місцевого самоврядування визначаються положеннями про ці кошти, що затверджуються відповідною радою.
Місцеві податки і збори
Органи місцевого самоврядування відповідно до закону можуть встановлювати місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
За рішенням зборів громадян за місцем їх проживання можуть запроваджуватися місцеві збори на засадах добровільного самооподаткування.
Участь органів місцевого самоврядування у фінансово -кредитних відносинах
Рада або за її рішенням інші органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позички з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах.
Органи місцевого самоврядування можуть у межах законодавства створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміщувати належні їм кошти в банках інших суб'єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів відповідно до закону із зарахуванням їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету.
У зв’язку з зростанням чисельності населення у містах України , а разом з цим зростанням кількості автотранспорту , постало питання про слабкість дорожньої інфраструктури міст України . Особливо гостро постає це питання в “старих” містах , в центральних частинах , яких дуже ускладнен рух автотранспорту , не кажучи вже про місця парковки транспортних засобів.
Дуже часто ми може спостерігати картину коли “невдало“ припарковані авто заважають пересуватися іншому транспорту ,а то і зовсім блокують проїзджу частину вулиці . Це призводить до автомобільних пробок , наслідком яких бувають повне або часткове припинення руху транспорту в окрему районі міста , а якщо це трапились на маршрутах руху громадського транспорту, то наслідки цього збою рядові громадяни можуть ощутити на собі в будь-якому районі міста. Тому питання паркування автотранспорту в місцях зручних для цього стоїть дуже гостро.
Одним з можливих варіантів вирішення цієї проблеми може стати платні автостоянки , як приватні так і державні. У першому варіанті ( приватні автостоянки ) підприємці безпосередньо купують патент на право займатися цим свого роду бізнесом , узгоджуючи доцільність розміщення автостоянки в тому або іншому районі міста з місцевою владою , і кожного місяця сплачують окрему своєчасно оговорену платню до місцевого бюджету.
У другому варіанті ( державні автостоянки ) усі кошти зароблені при паркуванні автомобілів йдуть на поповнення місцевого бюджету , а вже з нього на розвиток дорожньої інфраструктури міста.
Розрахунок :
Чисельність населення міста складає 315 тис. чол. Власниками власного авто є кожний десятий , тобто 31,5 тис. автомобілів у місті. Нехай кожний п`ятидесятий скористується за день послугами парковок – 630 авто.
В місті 4 платних автостоянки з пропускною спроможністю за годину 30 автомобілів за 8 роб. год. в день пропускають через себе 960 авто. Загруженість стоянок від максимальної складає 66%. 1 година знаходження автомобілю на стоянці в центральній частині міста 0,5 грн. Якщо при середніх розрахунках прийняти що кожен автомобіль знаходиться на стоянці
1 год. то : 630 * 0,5 грн. = 315 грн. за день.
315 грн.* 30 днів = 9450 грн. за місяць.
Нехай на кожній парковці працює 4 парковщики з з/пл 150 грн. в місяць.
Тоді на 4 парковках 16 парковщиків отримують за місяць 2400 грн. з\пл.
Доход за місяць складає 9450-2400=7050 грн.
Нехай витрати на утримання керуючих та контролюючих органів , та на внутрішні потреби працюючих ( екіпіровка ) складають на місяць 1000 грн.
Прибуток складає 6050 грн. За відрахуванням усіх податків сума чистого прибутку складає приблизно 3000 грн. на місяць, або 36000 грн. на рік.
Висновок : це звичайно приблизні розрахунки , але зважаючи на те ,що кількость авто на наших дорогах постійно зростає , стан дорожного покриття на багатьох вулицях нашого міста залишає бажати кращого , небезпечна аварійна ситуація на вулицях нашого міста постійно загрожує життю наших співгромадян , та і сам той факт , що хоча невелика сума коштів , але всеж поповнить місцевий бюджет , говорить про те , що ідея з платними автостоянками заслуговує на увагу.
Література:
1. Василик О.Д. “Державні фінанси України” – К.: Вища школа – 1997 – 383с.
2. ЗУ “Про державний бюджет” – 22 січня 1998 р. Урядовий курьер;
3. ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” – 12 червня 1997 р. Урядовий курьер;
4. ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні” УК – 14 червня 1997р. Урядовий курьер;
5. ЗУ “Про систему оподаткування” - березень 1998 р., Діло ;
6. Єпіфанова А.О., Сало І.В., Д’яконов І.І. “Бюджет і фінансова політика України”- К.: Наукова думка, 1997 – 304с.;
7. Моісеєнко В.В. “Формування місцевих бюджетів в умовах ринкових відносин” /Фінанси України – 1996 – № 11;
8. Указ президента України “Про Державне казначейство України” /Урядовий кур’єр – 1995 - № 68-69/;
9. Базидевич В., Василенко Л. “Як поновити бюджет та роздуми про податкову систему на Україні” / Бізнес – 1994 - №15/.