Реферат
Об'єктом є дослідження процесу формування стратегії державного фінансового контролю в Україні.
Метою курсової роботи є дослідження проблем розробкидержавного фінансового контролю в Україні.
Предметом є теоретичні і практичні розробки стратегіядержавного фінансового контролю в Україні.
Завданням курсової роботи є аналіз фінансового стану Промінвестбанку.
Вступ
Своєрідність державних фінансів перехідного періоду, їх глибока внутрішня суперечливість, незавершеність процесів переходу від економіки одного типу до економіки зовсім іншого типу найбільш проявляються у фінансовому контролі. Це зумовлено його об'єктивною роллю в реалізації державної фінансової політики, його складністю і всеохоплюючим характером. Фінансовий контроль так чи інакше чіпає інтереси практично кожного громадянина і всіх без винятку юридичних осіб.
Фінансовий контроль є однією із завершальних стадій управління фінансами. Водночас він є необхідною умовою ефективності управління фінансовими відносинами в цілому. Складність розуміння фінансового контрою зумовлена складністю самих фінансів. Так само, як фінанси є основою суспільної діяльності в будь-якій сфері і водночас відображають її матеріальну результативність, так і фінансовий контроль виступає в ролі свого роду лакмусового папірця, з допомогою якого зримо проявляється весь процес руху фінансових ресурсів, починаючи зі стадії їх формування, шо необхідно для початку здійснення діяльності в будь-якій сфері публічного життя, і завершуючи одержанням фінансових результатів цієї діяльності.
Становлення України як країни з ринковою економікою передбачає формування потужної автономної системи державних фінансів. У той же час, аналіз результатів економічної діяльності господарюючих суб'єктів, показав вади економіко-правової бази, державної політики у бюджетній сфері, на страховому та фінансовому ринках, що значно ускладнює процеси трансформаційних перетворень. Розв'язання складних економічних, науково-технічних та соціальних проблем пов'язане з фінансуванням, у тому числі, за рахунок державних коштів. Тому необхідно знати, які існують механізми формування фінансових ресурсів, що слугує джерелами їх наповнення, та в який спосіб можна підвищити ефективність їх використання.
Особливе місце фінансового контролю в загальній системі контролю як елемента в системі управління суспільними процесами зумовлюється його специфікою, що найяскравіше проявляється в контрольній функції самих фінансів. Об'єктивно властива фінансам здатність виражати специфічну сторону виробничо-господарської діяльності в будь-якій сфері робить фінансовий контроль всеохоплюючим.
Розділ 1. Теоретичні основи формування стратегії державного фінансового контролю в Україні
1.1 Види, форми та методи проведення фінансового контролю
Фінансовий контроль є конкретним проявом контрольної функції фінансів, тобто є об'єктивно існуючою економічною категорією.
Оскільки фінансова система держави охоплює всі види грошових фондів, фінансовий контроль є багаторівневим.
Фінансовий контроль має забезпечувати інтереси і права як держави та її закладів, так і всіх інших економічних суб'єктів.
Основні види державного фінансового контролю.
В організаційному плані фінансовий контроль можна поділити на:
- державний;
- відомчий;
- місцевих органів самоврядування;
- аудит (недержавний);
- внутрішній.
Державний контроль призначений для реалізації фінансової політики держави, утворення умов для фінансової стабілізації.
Це передусім:
1) розробка, затвердження і виконання бюджетів всіх рівнів, а також позабюджетних фондів;
2) контроль за фінансовою діяльністю державних підприємств та організацій, державних банків та корпорацій.
Фінансовий контроль з боку держави за недержавною сферою економіки стосується лише:
- сфери виконання грошових зобов 'язань перед державою, включаючи податки та інші обов'язкові платежі;
- дотримання законності та доцільності щодо витрачання виділених підприємствами недержавної форми власності бюджетних субсидій та дотацій,
- дотримання встановлених урядом правил організації грошових розрахунків, ведення обліку та звітності.
Відомчий контроль здійснюється структурними підрозділами міністерств, відомств, державних комітетів та інших органів державного управління фінансово-господарською діяльністю підвідомчих їм підприємств, закладів та організацій. [12, с. 471].
Ревізії та перевірки призначаються керівником державного органу та відбуваються комплексно - раз на рік в комерційних організаціях та один раз в два роки - в інших закладах та організаціях.
Діяльність контрольно-ревізійних служб міністерств та відомств знаходиться, в свою чергу, під контролем Міністерства фінансів України.
Сфера відомчого фінансового контролю:
- збереження та використання матеріальних та фінансових ресурсів;
- упередження фактів нераціонального, безгосподарського їх використання;
- стан бухгалтерського обліку та звітності.
Внутрішньогосподарський фінансовий контроль проводиться на підприємстві його фінансовими та економічними службами бухгалтерією, фінансовим відділом, службою фінансового менеджменту.
Сфера внутрішньогосподарського фінансового контролю -фінансово-господарська діяльність підприємства, його філій та дочірніх підприємств.
Децентралізація управління народним господарством, приватизація державних та муніципальних підприємств, поява нових господарюючих суб'єктів призвели до необхідності пошуку та засвоєння нових методів управління фінансами, включаючи контроль з використанням досвіду фінансового менеджменту.
Внутршньогосподарський контроль можна поділити на:
- оперативний (поточний);
- стратегічний. [6, с. 109-113].
Оперативний фінансовий контроль здійснює головний бухгалтер протягом поточної фінансово-господарської діяльності за допомогою чітко відлагоженої системи бухгалтерського обліку та контролю за рухом грошових коштів. Підпис головного бухгалтера є обов'язковою для всіх грошових документів. Головний бухгалтер несе відповідальність за дотримання державної фінансової дисципліни та фінансового законодавства. [7, с. 98].
Стратегічний фінансовий контроль передбачає розробку оптимальних рішень щодо використання фінансових ресурсів та вкладанню капіталу, які забезпечують економічну ефективність та максимізацію прибутку.
Внутрігосподарський контроль може відбуватися і за допомогою залучених зі сторони фахівців - за ініціативою керівництва підприємства або його власників - засновників, акціонерів.
Взагалі, існує багато підходів щодо класифікації видів та форм фінансового контролю за різними критеріями.
Так, за часом проведення, існує:
- попередній;
- поточний (оперативний);
- підсумковий фінансовий контроль.
Попередній проводиться до здійснення фінансових операцій і має важливе значення щодо попередження фінансових порушень. Здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків бюджету та плану. Його метою є перевірка обґрунтованості розрахунків та пошук можливостей ефективнішого їх використання.
Прикладом такого контролю на макрорівні є процес складання і затвердження бюджетів усіх рівнів та фінансових планів позабюджетних фондів на засадах оцінки обґрунтованості розподілу ВВП та розробки макроекономічних показників розвитку економіки країни.
На мікрорівні - це процес розробки фінансових планів та кошторисів, кредитних та касових заявок; фінансових розділів бізнес-планів, складення прогнозних балансів, а також засновчих договорів, договорів про спільну діяльність.
Поточний застосовують у ході виконання прогнозних і планових передбачень. На цій стадії ставиться завдання домогтися найбільш раціонального використання фінансових ресурсів і виявити резерви збільшення доходів і зменшення видатків. Значна роль в цьому процесі належить бухгалтерським службам підприємств.
Підсумковий здійснюється при розгляді бухгалтерської та статистичної звітності шляхом їх аналізу та ревізії. Його завданням є оцінка досягнутих результатів і розробка стратегії на майбутнє. [8, с. 269].
За сферою фінансової діяльності фінансовий контроль поділяється на:
- бюджетний;
- податковий;
- валютний;
- кредитний;
- страховий;
- інвестиційний;
- контроль за грошовою масою в обігу.
За формою проведення розрізняють:
- обов'язковий (зовнішній) фінансовий контроль ;
- ініціативний (внутрішній) фінансовий контроль.
За методами проведення фінансового контролю розрізняють:
- перевірки;
- обслідування;
- нагляд;
- аналіз фінансової діяльності;
- спостереження (моніторинг);
- ревізії.
В процесі проведення перевірок на основі звітної документації та видаткових документів розглядаються окремі питання фінансової діяльності та визначаються межі виправлення виявлених порушень.
Обслідування на відміну від перевірки охоплює більш широкий спектр фінансово-економічних показників економічного суб'єкта, який досліджується, для визначення його фінансового стану та перспектив розвитку. [10, с. 78].
Нагляд застосовується контролюючими органами за економічними суб'єктами, що отримали ліцензію на той чи інший вид фінансової діяльності, і передбачає дотримання ними встановлених правил та нормативів.
Наприклад, Національний банк України здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків. Недотримання встановлених НБУ нормативів, може бути причиною настання ризику банкрутства та утиску інтересів клієнтів і може призвести до позбавлення ліцензії або припинення її дії.
Аналіз фінансової діяльності як різновид фінансового контролю передбачає детальне вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської звітності з метою загальної оцінки результатів фінансової діяльності, оцінки фінансового стану, забезпеченості підприємства власним капіталом та ефективності його використання.