Реферат з теми:
Фінанси і податки
Вступ
Успіх підприємницької діяльності значною мірою визначається вміннями і знаннями з багатьох питань управління виробничою, збутовою, маркетинговою діяльністю за допомогою фінансів. Термін фінанси (від лат. Нпапііа - платіж, /іпо - плачу) означає сукупність усіх грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства. Водночас це система формування, розподілу і використання грошових коштів для втілення в життя підприємницьких задумів, управлінських рішень.
Важливою складовою державного регулювання підприємництва, сприяння розвитку ініціативної, самостійної діяльності є використання фінансових важелів впливу на ділову активність бізнесу. До складу фінансових важелів відносяться податки, політика ціноутворення, бюджетні витрати, кредитно-грошове регулювання.
З'ясування основ організації фінансів підприємств, форм фінансового забезпечення, фінансово-кредитної підтримки підприємницької діяльності та системи її оподаткування і становить провідну ідею теми.
Організація фінансів підприємств
Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі підприємницького управління. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються добре налагодженою організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства повинна сприяти підвищенню ефективності прийнятих підприємством управлінських рішень. Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а за допомогою цілеспрямованої їх організації.
Організація фінансів підприємств - це сукупність форм, методів, способів формування та використання ресурсів, контролю за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.
В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок, який базується на принципах саморегулювання, самоокупності та самофінансування. Сутність комерційного розрахунку полягає у постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, у ринкових умовах для підприємця визначаються основним орієнтиром - прибутком.
Комерційний розрахунок в ринкових умовах має значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає зміну взаємовідносин держави і підприємця. Фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами - за допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки, що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.
Кожен суб'єкт підприємницької діяльності має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, як і що виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавчо закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.
Суб'єкти підприємницької діяльності несуть реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку.
Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації продукції, виконаних робіт та наданих послуг. Економічна відповідальність підприємств настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов'язання перед кредиторами.
У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками, фінансовими посередниками, страховими компаніями. Підприємства і банки є рівноправними партнерами, які налагоджують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Фінансові посередники допомагають краще залучати та використовувати грошові кошти підприємств. Страхові компанії страхують численні ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.
У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. У разі необхідності підприємствам виділяють бюджетні асигнування у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.
На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми, сфера та характер підприємницької діяльності. Це проявляється у процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілі прибутку, утворенні грошових фондів, а також внутрішньовідомчому розподілі засобів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо. Ринкова економіка зовсім не виключає наявності поряд з іншими і державної власності. До державного сектору належать ті установи та організації, які повністю або частково фінансуються із державного бюджету. Створюються також підприємства зі змішаною формою власності, у статутному фонді яких держава є основним власником. Так, на малих підприємствах управління фінансами найчастіше здійснює підприємець - власник (власники) фірми. Бухгалтерія здійснює збір та первинну обробку інформації, але управлінські рішення приймає власник.
Фінансова діяльність у підприємницькому управлінні
В управлінській роботі підприємця фінансова діяльність посідає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.
Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів фінансового забезпечення щодо функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшує її результати.
Фінансове забезпечення управління здійснюється за такими основними напрямками:
—фінансове прогнозування та планування;
—аналіз та контроль підприємницької діяльності;
—поточна фінансово-економічна робота.
Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ланок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.
За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрями використання та розмір прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податку.
Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції або виконаних робіт, наданих послуг, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки значною мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.
Мета планування витрат - визначення можливості найеконом-нішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу - важливий фактор збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування, приведення в дію конкурентних переваг. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів, зростання можливостей розширення підприємницької діяльності.
Підприємці та менеджери, орієнтуючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та оперативні фінансові плани. Так, поточний фінансовий план складається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів. Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового
стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування, визначення потреб залучення зовнішніх джерел фінансування.