В умовах переходу до ринкової системи господарювання, як було з'ясовано у попередніх темах, зароджується конкуренція - важливий механізм регулювання економічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна, не охоплює усі сфери економічного життя. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за умови розвинутої конкуренції, що призводить до зменшення попиту, застою у виробництві, безробіття, а в кінцевому підсумку - до соціально-економічної та політичної нестабільності, блокування розвитку підприємництва.
Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Суть фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства.
Фінансовий механізм підприємства - це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати діяльності підприємства. Взаємодія фінансових відносин досягається завдяки використанню усіх фінансових категорій (виручки, прибутку, амортизації, оборотних коштів, кредиту, бюджету, податків), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.
Як нам вже відомо, на підставі маркетингового дослідження підприємство вирішує такі три проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги?
Підприємці зобов'язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для виробництва і реалізації продукції, виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, партнерами по бізнесу.
Процес виробництва відбувається в певній технологічній послідовності, коли безперервно повторюються стадія придбання сировини, матеріалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію, тобто відбувається оборот, рух ресурсів. Потреба в коштах у
підприємства виникає на кожній із цих стадій ще до відшкодування виробничих витрат з виручки від реалізації продукції. Саме тому кожен підприємець, формуючи свій капітал (статутний фонд), мусить передбачити необхідну суму оборотних коштів. Вкладені оборотні кошти на кожній стадії виробничого процесу, переходячи з однієї функціональної форми в іншу, зміщуються після реалізації продукції.
Дуже важливим у процесі управління фінансами підприємств є визначення такої потреби в оборотних коштах, яка б забезпечувала мінімально необхідні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової продукції для виконання виробничої програми. За браком власних виробничих коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах.
Брак оборотних коштів у окремих підприємств виникає саме через те, що надходження та використання грошей не збігаються у часі і здійснюються в різних обсягах. Внаслідок цього на одних підприємствах у певний момент з'являються тимчасово вільні кошти, а в інших - виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення вирішується комерційними банками шляхом кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту власних оборотних коштів підприємство звертається до банку з метою одержання кредитів.
Отже, цінова діяльність забезпечує втілення управлінських рішень у життя. Фінанси пов'язані й з іншими напрямами підприємницького управління - виробничим менеджментом, збутом, маркетингом.
Безпосереднім завданням управління фінансами підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасної сплати короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.
Амортизаційні відрахування нині є найважливішим елементом витрат на виробництво та основним джерелом відтворення основних фондів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разі застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями та іншими суб'єктами господарювання.
Чинним законодавством та нормативними актами встановлено конкретні строки платежів за кожним видом податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповне перерахування та ких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних додаткових витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер, а підприємець повинен здійснювати своєчасний контроль.
Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство - у вигляді чистого прибутку, а працівник - від розподілу і використання частини прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація підприємницької діяльності, можливість подальшого збільшення прибутку.
фінанси підприємницький управління оподаткування
Фінансово-кредитна підтримка підприємництва
Вивчаючи етапи розвитку підприємницької діяльності - від заснування справи до отримання прибутку, - ми встановили, що на процес формування, розвитку та стабільної діяльності впливають фактори фінансового забезпечення бізнесу.
Уже з перших кроків своєї діяльності підприємець зустрічається з проблемою формування стартового капіталу, страхування підприємницьких операцій, залучення кредитів для розвитку власної справи.
У подальшому під час аналізу зовнішнього середовища підприємцю доводиться враховувати загальний стан системи фінансування, валютний курс, зовнішньоекономічну політику регулювання експортно-імпортних операцій, вміти користуватися кредитами.
Кредит - це надання фірмі грошових коштів на умовах повернення, визначених строків користування, платності, матеріального забезпечення чи іншого гарантійного покриття.
Кредит зміцнює інвестиційні ресурси, сприяє більш ефективному використанню підприємницького потенціалу.
Особливу роль у розвитку підприємництва відіграє система оподаткування, рівень податків, податкові пільги, форми фінансового сприяння становленню та розвитку підприємницького сектору. Це пояснюється тим, що підприємництво є сектором економіки, найбільш вразливим щодо несприятливих, неусувних зовнішніх факторів впливу. До останніх слід віднести обмеженість власних ресурсів, відсутність резервних капіталів, надмірні податки, нестабільність ринкової кон'юнктури.
Водночас держава зацікавлена у розвиткові підприємницького сектору, особливо тих видів діяльності, в яких є гостра потреба. Це можуть бути ті види підприємництва, завдяки яким досягається вирішення серйозних проблем економічного і соціального розвитку суспільства - збереження і примноження інтелектуального потенціалу, зайнятість населення, задоволення конкретних потреб у певних видах продукції та послуг. До складу фінансових важелів регулювання підприємництва відносять:
—податкову й фінансово-кредитну політику, у тому числі встановлення ставок податків і відсотків із державних кредитів, податкових пільг;
—ціни і правила ціноутворення;
—цільові дотації;
—валютний курс;
—розмір економічних санкцій.
Використання фінансових важелів має різні цілі, серед яких основними виступають такі:
—запобігання зростанню цін;
—стримування або стимулювання виробництва певних товарів;
—вилучення додаткових коштів для державного бюджету;
—запобігання значній диференціації доходів.
Лізинг є формою довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається підприємцем-орендарем у розстрочку.
Лізинг виступає формою фінансової підтримки підприємництва і поєднує елементи оренди та кредитних зобов'язань.
Підприємець має можливість взяти у довгострокову оренду технологічне устаткування, транспортні засоби, обладнання. Вартість об'єкта оренди погашається частинами з віднесенням витрат на рахунок собівартості продукції, яку виробляє підприємець.
Як правило, лізинг значно вигідніший від використання позичкових коштів.
Плата за кредит здійснюється з прибутку підприємства. У разі відсутності прибутку підприємець змушений шукати інші джерела погашення позичкових коштів, а у разі їх відсутності може навіть збанкрутіти, втратити власну справу. Тому отримати значний кредит на придбання дорогого устаткування для більшості малих і середніх підприємств досить складно: адже у них немає надійних гарантій його повернення. Лізинг же надає можливості ефективної підтримки підприємництва, дозволяє мобілізувати більше фінансових ресурсів для розвитку бізнесу.
Система оподаткування підприємницької діяльності
Серед фінансових важелів розвитку підприємництва особливе місце посідає система оподаткування. Вона використовується як інструмент впливу на бізнес, стимулює і обмежує певні види підприємницької діяльності, забезпечує надходження до державного бюджету.