Державні видатки – це сукупність грошових відносин, які складаються в процесі розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових ресурсів для фінансування основних витрат суспільства. Відповідно до законодавства України видатки республіканського бюджету спрямовуються на фінансування:
а) виробничого й невиробничого будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт;
б) заходів у галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення;
в) загальнореспубліканських програм підвищення життєвого рівня та заходів соціального захисту населення;
г) загальнореспубліканської програми охорони навколишнього середовища та ресурсозбереження;
д) утримання органів державної влади й державного управління, судів, прокуратури;
е) утворення резерву коштів для ліквідації наслідків стихійних явищ, аварій і катастроф;
є) створення республіканських матеріальних резервів і резервного фонду та ін.
Структура бюджетної системи та призначення бюджетної класифікації
Згідно з Бюджетним кодексом, прийнятим Верховною Радою України у червні 2001 р. структура бюджетної системи України будується на основі бюджетного устрою держави.
Склад бюджетної системи та основи взаємозв’язку між окремими її елементами в умовах переходу України до ринку визначені Бюджетним Кодексом, З огляду на це бюджетна система України має визначену основу та взаємопов’язані напрямки її побудови системи, становлять зведений бюджет України. Він використовується для здійснення державного регулювання економічного і соціального розвитку. Провідне місце у бюджетній системі України належить Державному бюджету. За його рахунок фінансуються витрати на державні заходи в галузі господарського і культурного будівництва, на охорону здоров’я, утримання органів державної влади та ін. Через Державний бюджет здійснюється перерозподіл 20% фінансових ресурсів держави. У загальному обсязі видатків майже 60% здійснюється через Державний бюджет України.
3.3 Функції бюджету України
До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад, сіл, селищ та їх об’єднань).
Розподільча функція бюджету дозволяє сконцентрувати грошові кошти у розпорядженні держави та використовувати їх на задоволення загальнодержавних потреб. Їй притаманний багатовидовий (міжгалузевий, міжтериторіальний) та його багаторівневий розподіл коштів. Об’єктом бюджетного перерозподілу є національний дохід, іноді – національне багатство
Контролююча функція бюджету дозволяє дізнатися:
– наскільки своєчасно та повно фінансові ресурси потрапляють у розпорядження держави;
– чи відповідають розміри державних централізованих ресурсів її потребам;
– як фактично складаються пропорції у розподілі бюджетних коштів;
– чи ефективно використовуються бюджетні кошти.
Контролююча функція бюджету охоплює майже всіх учасників бюджетного процесу, відбиває економічні процеси, що відбуваються у всіх структурних ланках економіки, її об’єктом є рух бюджетних ресурсів, які відображаються у відповідних показниках бюджетних надходжень і витратних призначень.
Функція бюджету забезпечення існування держави дозволяє створити матеріально-фінансову базу існування держави на основі формування доходних статей бюджету.
Призначення бюджету в державі виявляється через систему економічних відносин між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансувань з бюджету; між державою і населенням у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту; між ланками бюджетної системи при бюджетному врегулюванні.
Специфіка бюджетних відносин полягає в тому, що вони пов’язані з формуванням і використанням централізованого фонду грошових коштів, які використовуються для забезпечення загальнодержавних потреб, та виникають у розподільчому процесі, учасником якого є держава в особі відповідальних органів влади.
Висновок
Отже,фінанси є однією з найбільш важливих, складних та суперечливих економічних категорій. Правильне розуміння сутності цієї категорії є дуже важливим. Воно дозволяє формувати фінансову сферу та здійснювати фінансове управління адекватно до рівня розвитку національної та міжнародної економіки. Фінанси мають як видиму, так і приховану форму прояву. Видимість фінансів проявляється у потоках коштів, які рухаються між суб'єктами фінансових відносин, формують вміст фондів, забезпечують економічні трансакції. Прихована сторона фінансів пов'язана з обмінними та розподільчими відносинами, які виникають при формуванні, розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту.
Узагальнений аналіз фінансової системи свідчить про її незбалансований характер: як за обсягом ресурсів, так і за роллю у суспільстві провідне місце посідають державні фінанси, насамперед бюджет, фінанси суб’єктів господарювання перебувають у стадії трансформації, фінансові інститути перебувають у стадії формування.
Одним із найболючіших питань є пошук шляхів збалансування фінансової системи. На загальнодержавному рівні уже робилися спроби у частині затвердження та виконання бюджету, хоча вони приводили лише до формальної відповідності, а на практиці – дефіцит та зростання державного боргу. На регіональному рівні ситуація також складається не найкраще, оскільки в різних регіонах дохідна та видаткова частини не співпадають. Звітність та подання інформації до реєстру банками не має досконалих механізмів оперативності і прозорості, це зумовлює високий рівень несприятливого вибору і морального ризику. Отже, на розвиток фінансової системи впливає чимало факторів, які потрібно вирішувати, щоб не допустити застою і кризових явищ. По-перше – налагодити функціонування грошової, кредитної, банківської систем. По-друге – всі сфери фінансів і їх ланок, діяльність органів та інститутів, які функціонують в сфері фінансів необхідно вдосконалити. Слід звернути більше уваги на проблеми економічного розвитку та зростання, розробці законодавчо-нормативної бази. Єдиним способом збалансування фінансової системи є застосування системи міжбюджетних розрахунків, хоча в деяких випадках він неефективний.
Першочерговим завданням розвитку фінансової системи в Україні є нарощування фінансового потенціалу банківської системи, створення групи потужних банків, зменшення податкового тиску, упорядкування фінансових потоків, структурно-інституційне перетворення банківської системи, ефективна реорганізація підприємств. На це повинні бути спрямовані всі зусилля органів законодавчої та виконавчої влади.
Глобалізація – явище, що має потужний ефект для усіх сторін життєдіяльності суспільства. Україна поступово інтегрується до міжнародних фінансових ринків і наслідки глобалізаційних процесів стають дедалі відчутними для української фінансової системи, тому потрібно запобігти негативним наслідкам цього процесу.
Підбиваючи підсумок, можна сказати що фінансова система України досить розвинута, але існує чимало проблем, які потребують вирішення в короткостроковому періоді і найближчим часом необхідно провести бюджетну реформу.
Список використаних джерел
1. Башнянин Г.І. Фінансові системи в економіці держави // Фінанси України, 2004, №10, С. 51–55.
2. Ващишин А.М., Яремко Л.А. Фінансова система і соціально-економічна стабільність // Фінанси України. 2005. – №10, С. 80–85.
3. Воробйов Ю.М. Теоретичні основи фінансового капіталу. // Фінанси України. – 2004. – №7. – С. 80–88.
4. Дорогунцов С., Горська О. Трансформація структури економіки: теорія і практика // Економіка України. – 2005. – №1. – С. 4–12
5. Кашенко О.Л. Роль фінансової системи в ринкової економіці // Економіка АПК, 2005, №3, С. 34–37.
6. Кравчук Н. Фінансова система держави: теоретична концептуалізація та проблеми структурування // Світ фінансів. – 2006. – Випуск 3 (8). – С. 81–89
7. Опарін В.В. Фінансова система: теоретичні засади та практичні аспекти її розбудови в Україні // Фінанси України, 2004, №9, С. 49–60.
8. Опарін В. Фінансові ресурси та суспільний капітал. // Вісник НБУ. – 2004. – №7. – С. 26–28.
9. Стоян В.І. Фінансовий ринок України: проблеми і перспективи розвитку // Фінанси України, 2005, №12, С. 135–141.
10. Стукало Н.В. Глобалізація та розвиток фінансової системи України // Фінанси України. – 2005. – №5. – С. 29–35 11. Шокун В.В., Пилипенко Л.П. Про питання вдосконалення фінансової системи України // Фінанси України, 2005, №10, С. 14–23.
12. Юрій Е.О. Фінанси. Навчальний посібник. – Чернівці: БДФА, 2004, С. 14–19.
13. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів [Електронний ресурс]:Фінанси /Юрій С.І., Федлсов В.М. // Підручник-2008–611 с.-Режим доступу: http://pidruchniki.com.ua/19991130/finansi/finansi
14. Сутність фінансів, їх функції та роль у суспільстві. Фінансова система [Електронний ресурс]:Фінанси /Лонард С.Л. // Навчальний посібник-2009 -384с-Режим доступу: http://pidruchniki.com.ua/15840720/finansi/finansi_-_londar_sl
15. Таблиця «витрати-випуск» за 2009 рік [Електронний ресурс]: Державний комітет статистики України – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/