Зміст
Вступ
1. Сутність, задачі і функції, контролінгу
2. Суть і класифікація фінансових ризиків підприємства
3. Методи нейтралізації і мінімізації фінансових ризиків
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
В умовах сьогодення, коли Україну визнано світовим співтовариством, як країну з ринковою економікою, ще актуальнішою стає проблема здійснення дієвого та ефективного внутрішнього контролю діяльності суб'єктів господарювання. Сучасні ринкові відносини в Україні виставляють нові вимоги до якісного рівня управління, характеру розв'язуваних при цьому завдань, до методів їхнього вирішення.
Безперечною умовою вдосконалення методів управління є повне використання внутрішніх можливостей підприємства, тобто утворення такої системи управління, яка б могла своєчасно виявляти, координувати, контролювати, аналізувати відхилення, коригувати, планувати, здійснювати внутрішній консалтинг, інформувати вище керівництво про економіку підприємства. Вдосконалюючи систему управління, підприємства орієнтуються на досягнення головної мети - отримання оптимального прибутку, а також на вирішення конкретних оперативних, поточних та стратегічних задач.
Аналіз досліджень показав, що останнім часом з'являються наукові праці з розроблення питань розвитку системи економічного контролю на підприємстві. Проблема набуває особливої актуальності ще й у зв'язку з перенесенням у вітчизняну дійсність запозичених західних концепцій, що безпосередньо стосується проблеми контролю. З-поміж них певне місце охоплює концепція контролінгу, як один із можливих варіантів налагодження ефективного менеджменту.
1. Сутність, задачі і функції,контролінгу
Контролінг - нова концепція в теорії і практиці сучасних інформації та управління, яка забезпечує підтримку внутрішнього балансу стану підприємства шляхом формування інформації про витрати та доходи як основу для прийняття оптимальних управлінських рішень.
Це явище виникло на стику економічного аналізу, планування, управлінського обліку і менеджменту. Контролінг (управління управлінням) переводить управління підприємством на якісно новий рівень, інтегруючи, координуючи і направляючи діяльність різних служб і підрозділів підприємства на досягнення оперативної і стратегічної мети. Це своєрідний механізм саморегулювання на підприємстві, забезпечуючи зворотній зв'язок в контурі управління.
Контролінг - це функціонально відособлений напрям економічної роботи на підприємстві, пов 'язаний з реалізацією фінансово-економічної коментуючої функції в менеджменті для ухвалення оперативних і стратегічних управлінських рішень.
Основна кінцева мета будь-якого комерційного підприємства-отримання прибутку (контролінг можна назвати системою управління прибутком, підприємства), але в деяких випадках цілі підприємства можуть бути і іншими, - наприклад, завоювання частки ринку, усунення конкурентів, - тоді контролінг орієнтує зусилля підприємства у напрямі цієї мети, хоча кінцева мета теж отримання прибутку.
Контролінг почав використовуватися у 1980-тір.р. країнах з розвитою ринковою економікою для запобігання кризовим ситуаціям на підприємстві. Зараз поширюється впровадження системи контролінгу на українських підприємствах.
Контролінг ґрунтується на наукових досягненнях різних дисциплін: економічної теорії, аналізу господарської діяльності, бухгалтерського обліку, планування, менеджменту, кібернетики, соціології. Не існує готових рішень для всіх проблем, з якими може зіткнутися підприємство. Реальні економічні проблеми завжди нестандартні і заплутані, а часу і початкової інформації для їх вирішення звичайно недостатньо. Тому варто навчитися сміливо комбінувати різні підходи, застосовувати весь накопичений багаж знань, для пошуку творчих рішень в умовах невизначеності і неповної інформації.
Основна мета контролінгу - орієнтація управлінського процесу на досягнення всієї мети, що стоїть перед підприємством забезпечення прибутковості та ліквідності підприємства шляхом виявлення причинно наслідкових зв'язків при зіставленні фінансових результатів від реалізації та витрат, а також вживання заходів регулювання виявлених відхилень і оптимізація співвідношення витрати - обсяг – прибуток.
Мета системного контролінгу визначає основні її функції. Серед фахівців, що займаються проблемами контролінгу, немає чіткої і єдиної думки з даного питання. Головним аргументом при виділені комплексу функції системи контролінгу є суть концепції і мети системи. Виходячи з визначення системи контролінгу,суттю якого є інтеграція окремих елементів функції управління (обліку, аналізу, контролю, планування ) витікає, що даній системі властиві такі функції:
- координація управлінської діяльності по досягненню мети підприємства;
- інформаційна і консультаційна підтримка ухвалення управлінських рішень;
- створення і забезпечення функціонування загальної інформаційної системи управління підприємством;
- облікове – контрольне зіставлення планових та фактичних величин;
- аналітичне вироблення основних підконтрольних показників оцінки ефективності роботи підприємства;
- забезпечення раціональності управлінського процесу;
- планування та координації окремих виробничих планів по відношенню до загального плану.
Причини появи на сучасних підприємствах контролінгу:
- підвищення нестабільності внутрішнього і зовнішнього середовища висуває додаткові вимоги до системи управління підприємством:
1)зсув акценту з контролю минулого на аналіз майбутнього;
2)збільшення швидкості реакції на зміни внутрішнього і зовнішнього середовища, гнучкості підприємства;
3)необхідність в безперервному відстежуванні змін, що відбуваються в
зовнішньому і внутрішньому середовищах підприємства;
4)необхідність швидкого виявлення та реагування на зміни зовні та всередині підприємства;
5) необхідність продуманої системи дій по забезпеченню виживання підприємства і уникненню кризової ситуації;
- ускладнення систем управління підприємством вимагає механізму координації усередині системи управління;
- недолік релевантної (суттєвої, значної) інформації вимагає побудови спеціальної системи інформаційного забезпечення управління;
- прагнення до синтезу, інтеграції різних областей знання і людської діяльності.
2. Суть і класифікація фінансових ризиків підприємства
Фінансова діяльність підприємства у всіх її формах пов'язана з багатьма ризиками, ступінь впливу яких на результати діяльності посилюється зі збільшенням обсягів діяльності. Ризики, що пов’язані , фінансовою діяльністю підприємства, виділяють в особливу,групу фінансових ризиків, які є одними з визначальних серед ризиків усієї господарської діяльності підприємства.
Фінансовий ризик – це ймовірність виникнення небажаних фінансових наслідків у формі втрати доходу чи капіталу в умовах невизначеності здійснення фінансової діяльності підприємства.
Характеристика фінансових ризиків:
- ймовірнісний характер;
- невизначеність наслідків;
- різноманітність рівня;
- економічна природа:
- об’єктивність прояву;
- суб’єктивність оцінки.
Фактори, що впливають на рівень сукупного ризику:
Операційний ризик – постачання, виробництво, збут.
Інвестиційний ризик – проектні ризики, ризики фінансового інвестування.
Фінансовий ризик – структура капіталу, ризики ліквідності, премія за ризик.
Класифікація фінансових ризиків
1. За видами:
- ризик зменшення фінансової стійкості(процентний ризик, валютний ризик);
- ризик непластпроможності (депозитний)
- інвестеційний ризик (кредитний)
- інфляційний ризик (структуриний)
2. За об’єктами :
- ризик окремої фінансової операції;
- ризик різних видів фінансової діяльності;
- ризик фінансової діяльності підприємства в цілому;
3. За джерелами виникнення:
- зовнішній;
- внутрішній;
4. За фінансовими наслідками:
- пов'язаний з економічними втратами;
- пов'язаний з втратою вигоди;
- пов'язаний як з економічними втратами, так і з додатковими доходами.
5. За характером прояву в часі:
- постійний;
- тимчасовий:
6. За рівнем фінансових втрат:
- допустимий;
- критичний;
- катастрофічний.
7. За рівнем передбачувальності:
- прогнозований;
- не прогнозований.
8. За можливістю страхування:
- підлягають страхуванню;
- не підлягають страхуванню.
9. За видами діяльності:
- операційний;
- інвестиційний;
- фінансовий.
3. Методи нейтралізації і мінімізації фінансових ризиків
У фінансовому менеджменті розрізняють внутрішні і зовнішні методи нейтралізації і мінімізації ризиків.
Внутрішні механізм нейтралізації фінансових ризиків:
- Уникнення ризику;
- Лімітування концентрації;
- Хеджування;
- Диверсифікація;
- Розподіл ризиків;
- Страхування.
Система зовнішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків передбачає використання зовнішнього страхування. Таке страхування здійснюється за допомогою страхових компаній, яким передаються повністю або частково ризики значних фінансових втрат. При цьому фінансові ризики повинні відповідати певним умовам, а саме: можливість страхування, високий ступінь ймовірності настання ризикової події, не прогнозованість та нерегулярність ризику, прийнятна ціна страхового захисту.
При страхуванні фінансового ризику визначають:обсяг страхової відповідальності, страхової суми, розмір страхового тарифу, розмір страхового платежу, порядок його сплати, порядок визначення розміру страхового збитку та порядок виплати страхового відшкодування.
Висновки
контролінг фінансовий ризик