ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА «КРОК»
Факультет заочного навчання
Кафедра міжнародної економіки та бізнесу
Курсовий проект
НА
ТЕМУ:
«ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ FOREX»
2009
ВСТУП
У кожної людини рано чи пізно виникають запитання, що робити з особистимигрошовими накопиченнями, як їх примножити та зберегти. Для людей, які прагнуть отримати фінансову свободу, є багато шляхів, один з них – це торгівля на різниці курсів світових валют на ринку FOREX.
ринок форекс валютний
РОЗДІЛ I: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ
Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно купити й продати іноземну валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини – не моли б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов’язань, не могли б перетворити одержану іноземну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов’язань. Такий ринок заведено називати валютним.
За своїм економічним змістом валютний ринок – це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.
Торгівля валютою має багатовікову історію, яка сходить до часів Стародавнього Сходу, а в період середньовіччя, коли виникли міжнародні банки стали застосовувати обмінні платіжні засоби, дійсні для пред’явлення третім особам, що сприяло підвищенню гнучкості і зростанню числа валютних угод, що укладалися, почалося остаточне формування валютного ринку.
Сучасний ринок валют, для якого характерні періоди зростання волантності (частоти та розмаху зміни) цін і їх відносній стабільності, що періодично змінюють один одного, склався в двадцятому сторіччі. До середини 30-х років Лондон був провідним центром валютної торгівлі, а британський фунт був валютою для розрахунків і створення валютних резервів. Оскільки у той час валютою торгували за допомогою телексів або по телеграфу, британський фунт мав загальноприйняту назву “cable” (телеграма). Після другої світової війни, коли економіка Великобританії зазнала великих втрат, а Сполучені Штати були єдиними з промислово розвинених країн, такими, що не постраждала економічно від війни, долар США, відповідно до Бреттон-вудським договором (1944) між США, Великобританією і Францією став резервною валютою для всіх капіталістичних країн з жорстокою штучною прив’язаністю їх валют до американського долара (створення валютних коридорів, які повинні були забезпечувати центральні банки відповідних країн шляхом інвестицій або скупки валюти). В свою чергу, долар США був прив’язаний до вартості золота, на той час, з розрахунку 35 доларів за унцію. Тим же договором був утворений Міжнародний валютний фонд (МВФ), що відіграє важливу роль в поданні кредитної підтримки соціалістичним країнам, що розвиваються і колишнім, провідним економічні реформи. Для виконання цих цілей МВФ використовує такі інструменти, як резервні транші, що дозволяють країнам використовувати ресурси з їх власних членських квот при настанні термінів платежів, кредитної лінії і угоди типу stand-by.
Кредитні лінії і stand-by – угоди, що є стандартними формами позик МВФ, на відміну від таких, як компенсаційна фінансова підтримка, яка призначена для розширення фінансової допомоги країнам з тимчасовими проблемами, обумовленими зменшенням об’єму експорту; поповнення резервних запасів, призначене для допомоги в накопиченні первинних товарних ресурсів в цілях забезпечення стабільності цін та особливі групи товарів, і розширена підтримка для надання допомоги країнам, які зазнають фінансові труднощі, яка за розміром або тривалістю перевершує об’єм інших видів допомоги.
Валютні ринки у сучасному розумінні склались в XIX ст. Цьому сприяли такі передумови, як:
- розвиток міжнародних економічних зв’язків;
- створення світової валютної системи, що покладає на країни учасниці визначені обов’язки у відношенні їх національних валютних систем;
- широке поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;
- посилення концентрації і централізації банківського капіталу;
- розвиток кореспондентських відносин між банками різних країн;
- поширення практики ведення поточних кореспондентських рахунків в іноземній валюті;
- вдосконалення засобів зв’язку – телеграфу, телефону, телефаксу, що спростили контакти між валютними ринками та знизили ступінь валютного і кредитного ризиків;
- розвиток інформаційних технологій, швидкісна передача повідомлень про курси валют, банки, стан їх кореспондентських рахунків, тенденції в економіці та політики.
Основна частина валютних операцій проводиться в безготівковій формі, тобто по поточних і термінових банківських рахунках і тільки незначна частина ринку приходиться на торгівлю монетами і обмін готівкових грошей. Територіально валютні ринки прив’язані до великого банківського і валютно-біржових центрів (Лондон, Париж, Нью-Йорк, Франкфурт - на Майні, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Амстердам, Брюссель).
Для валютних ринків характерні такі основні види операцій:
1. Операції «спот» передбачають негайну постановку валюти за курсом, зафіксованим в угоді.
2. Операції «форвард» - це угоди, в яких сторони домовляються про постановку певної суми валюти через домовлений термін за узгодженим на момент операції курсом.
3. Операція «аутрайт» означає, що продавець зобов’язаний продати, а покупець – купити валюту в установлений строк за фіксованим наперед курсом.
4. Операція «опціон», коли клієнт сплачує банку невелику премію й одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за фіксованим при укладенні угоди курсом або відмовитися від купівлі-продажу, якщо виконання угоди за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більше невигідним, ніж втрата коштів на премію.
Головною ознакою розвитку валютного ринку в Україні у 1993 р. стало запровадження елементів системи його регулювання. З прийняттям низки декретів Кабінету Міністрів щодо валютного регулювання в Україні була створена юридична основа для подальшого розвитку валютного ринку.
Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольованої кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енергоносії, відсутність як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблеми, пов’язані з використанням «тимчасової» валюти – карбованця, призвели до різкого падіння курсу карбованця відносно іноземних валют.
Внаслідок цього урядова політика протягом з 12 серпня 1993 р. по серпень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньоторговельної та валютної монополії. Така політика знайшла відображення: по-перше, у введені режиму так званих «спецекспортерів»; по-друге, у впровадженні фіксованого валютного курсу на рівні 5970 крб. за 1 дол. США (пізніше 12610 крб. за 1 дол. США); по-третє, в різкому зменшенні обсягів операції на валютній біржі, а згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності; по-четверте, у впровадженні так званого аукціонного продажу іноземної валюти за адміністративно встановленим курсом до іноземних валют через «тендерний комітет». Слід підкреслити, що в результаті зазначених заходів гальмувався експорт з України та стимулювався імпорт, що, у свою чергу, призвело до зменшення валютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту на іноземну валюту.
Розуміння безперспективності політики адміністративного регулювання зовнішньоекономічних та валютних відносин знайшло відображення в поверненні до ринкових методів. Указом Президента від 22 серпня 1994 р. «Про вдосконалення валютного регулювання», який передбачав ряд заходів щодо лібералізації валютного ринку в Україні, насамперед передбачалося з 1 жовтня 1994 р. відновити роботи Валютної біржі НБУ, розробити систему заходів для наближення та уніфікації офіційного та ринкового курсів, встановлення валютного курсу карбованця за результатами торгів на валютній біржі. Ці заходи були спрямовані на децентралізацію валютного ринку, стабілізацію курсу карбованця, створення передумов для проведення грошової реформи.
Таким чином, перехідний етап розвитку валютного ринку в Україні можна поділити на декілька періодів:
1) попередній – з прийняття Декларації про Державний Суверенітет України до виходу України з «рублевої зони»;
2) період упровадження власної грошової одиниці та прийняття національного валютного законодавства;
3) період спроби відновлення державної валютної монополії;
4) період лібералізації валютного ринку та відносної стабілізації валютного курсу карбованця, який закінчився запровадженням національної валюти – гривні.
2. ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ РИНКУ ФОРЕКС
FOREX (Форекс) або ForeignExchangeCurrencyMarket – Міжнародний Міжбанківський Валютний Ринок сформувався на початку сімдесятих років минулого сторіччя (1971), коли втратила свою актуальність Бреттон-вудська система регулювання валютних ринків. Основною передумовою для його появи став перехід міжнародного трейдінга від фіксованих курсів валют до плаваючих. Головний принцип на Форекс полягає в обміні однієї валюти на іншу. Ринок Форекс є сукупність контрактів агентів, що працюють на валютному ринку, міняють певну суму грошових одиниць однієї країни на валюту іншої. При цьому курс однієї валюти щодо іншої визначається дуже просто: попитом і пропозицією. Тобто обмін проводиться тільки тоді, коли обидві сторони згодні на наявні умови. Залежно від зміни співвідношення попиту і пропозиції, курси постійно змінюються.
Якщо згадати початковий курс економіки, лінії попиту/пропозиції показують, якими будуть попит і пропозиція при даній ціні.