Річний бюджет використання матеріалів повинен бути деталізований за місяцями на основі даних бюджету виробництва про місячний обсяг виробництва.
При складанні бюджету витрат на придбання матеріалів необхідно враховувати зміни їх запасів на складі. В зв`язку з цим, важливим завданням є визначення (нормування) залишків матеріальних цінностей. Підтримання значних запасів веде до збільшення коштів в обороті, сповільненню їх оборотності, зниженню рентабельності активів й росту податку на прибуток. В той же час, низький рівень запасів може спричиняти нестачу матеріалів для виробничого циклу, простої та неритмічне виготовлення продукції, а також додаткові витрати, пов`язані з необхідністю швидкого придбання відсутніх видів сировини й матеріалів, можливо за більш високими цінами, оплатою часу простоїв працівників й інше.
Основне завдання при нормуванні запасів – пошук оптимального їх розміру, який забезпечить нормальну господарсько-фінансову діяльність.
Четвертий етап.
Бюджети витрат на оплату праці складаються з врахуванням витрат робочого часу, необхідного для забезпечення виконання бюджету виробництва, а також зміни чисельності та планових ставок заробітної плати (табл. 6). Бюджетування витрат на оплату праці, доцільно проводити окремо за працівниками основних цехів, обслуговуючого персоналу, персоналу допоміжних виробництв, збутових відділів й адміністративно-управлінського персоналу. В західній практиці, бюджет витрат на оплату праці першої категорії працівників є самостійним бюджетом, а витрати на заробітну плату інших категорій працівників плануються в складі бюджетів накладних витрат відповідних центрів відповідальності.
Бюджет прямих витрат на оплату праці. Таблиця 6.
| Показник | Квартал | Разом за рік | |||
| І | II | III | IV | ||
| Обсяг виробництва, одиниць | 1 050 | 2 100 | 3 100 | 4 050 | 10 300 |
| Витрати праці на одиницю, годин | 1,5 | 1,45 | 1,4 | 1,35 | X |
| Загальні витрати праці, годин | 1 575 | 3 045 | 4 340 | 5 467,5 | X |
| Тарифна ставка за годину, грн. | 10,0 | 10,0 | 10,0 | 10,0 | X |
| Загальні витрати на оплату праці, грн. | 15 750,0 | 30 450,0 | 43 400,0 | 54 675,0 | 144 275,0 |
При складанні бюджету витрат на оплату праці основного виробничого персоналу необхідно виділяти дві складові: фіксовану (постійну) частину витрат на оплату праці та по часову (змінну) частину. Змінна частина витрат на оплату праці включає оплату операцій і робіт за узгодженими нормативами і розцінками, тарифними ставками чи відсотками від обсягу реалізації, тобто у відповідності з прийнятими на підприємствах системах оплати праці. Тому, для розрахунку змінної частини обсягу витрат на оплату праці виробничого персоналу необхідно очікуваний обсяг виробництва в бюджетному періоді помножити на трудомісткість виготовлення одиниці продукції і отриманий результат помножити на вартість людино-години. Постійна частина витрат на оплату праці розраховується додавання посадових окладів працівників які задіяні у виробничо-господарській діяльності не залежно від обсягів виробництва.
П`ятий етап
Бюджет комерційних витрат, розробляється у вигляді самостійного бюджету чи складової частини бюджету реалізації. Даний бюджет, допомагає розставити пріоритети між цілями та стратегіями маркетингової діяльності, приймати правильні рішення при розподілі ресурсів й здійснювати контроль за витратами на маркетинг, а також оцінювати результативність маркетингових заходів. За основними статтями комерційних витрат, можуть складатись додаткові деталізовані бюджети для відповідних підрозділів. Наприклад, рекламні витрати доцільно класифікувати в залежності від каналів, за якими здійснюється реклама (в пресі, на телебаченні, розсилка поштою тощо), від кількості газетних колонок, кількості примірників, ефірного часу тощо, чи витрат на одиницю частоти використання. Планову величину комерційних витрат, не слід представляти однією сумою. Для підвищення ефективності контролю за такими витратами в бюджеті необхідно деталізувати всі заплановані витрати. Причому, якщо підприємство практикує аналіз витрат в розрізі умовно-постійних й умовно-змінних, то в бюджеті бажано здійснювати відповідне їх групування. Додамо, що можливе виділення крім постійних й змінних витрат, так званих спеціальних витрат, які виникають внаслідок прийняття спеціальних рішень.
Бюджет витрат на збут Таблиця 7.
| Показник | Квартал | Разом за рік | |||
| І | ІІ | ІІІ | IV | ||
| Обсяг продажу, грн. | 50 000 | 90 000 | 126 000 | 164 000 | 430 000 |
| Ставка змінних витрат на збут (комісійні), %. | 1,5 | 1,5 | 1,5 | 1,5 | – |
| Змінні витрати на збут (комісійні), грн. | 750 | 1 350 | 1 890 | 2 460 | 6 450 |
| Постійні витрати на збут, грн.: | |||||
| – зарплата | 2 400 | 2 400 | 2 400 | 2 400 | 9 600 |
| – реклама | 1 500 | 2 000 | 2 500 | 3 000 | 9 000 |
| – оренда | 700 | 800 | 900 | 1 000 | 3 400 |
| – відрядження | 300 | 400 | 500 | 600 | 1 800 |
| – амортизація | 300 | 250 | 200 | 150 | 900 |
| – інші | 500 | 500 | 500 | 500 | 2 000 |
| Разом постійних витрат | 5 700 | 6 350 | 7 000 | 7 650 | 26 700 |
| Разом витрат, грн. | 6 450 | 7 700 | 8 890 | 10 110 | 33 150 |
Спеціальні витрати встановлюються на плановий період в постійному обсязі й відрізняються від звичайних постійних витрат тим, що включаються до бюджету, по мірі необхідності (наприклад, витрати на рекламу, стимулювання збуту тощо). Ефект від таких витрат на обсяг збуту може проявлятись не відразу, а через деякий час після початку проведення відповідних заходів й зникнути відразу після закінчення останніх. Для забезпечення найбільш ефективного функціонування системи, класифікація статей витрат в бюджеті повинна співпадати з обліковою. Таким чином, підприємство при складанні бюджету комерційних витрат, може використовувати існуючу в обліковій практиці номенклатуру витрат.
Шостий етап.
При розрахунку бюджету адміністративних та загальногосподарських витрат, слід враховувати характер поведінки окремих статей витрат в залежності від зміни обсягу виробництва. Відповідальність за складання зазначених бюджетів покладається на керівників виробничих підрозділів (цехів, участків тощо).
Бюджет адміністративних витрат, грн. Таблиця 7.
| Показник | Квартал | Разом за рік | |||
| І | ІІ | ІІІ | IV | ||
| Зарплата | 4 000 | 4 000 | 4 000 | 4 000 | 16 000 |
| Орендна плата | 6 000 | 6 000 | 7 000 | 7 000 | 26 000 |
| Комунальні послуги | 1 200 | 1 200 | 1 400 | 1 400 | 5 200 |
| Амортизація | 8 000 | 7 500 | 7 000 | 6 500 | 29 000 |
| Відрядження | 2 000 | 2 000 | 2 500 | 2 500 | 9 000 |
| Інші витрати | 4 000 | 4 000 | 5 000 | 6 000 | 19 000 |
| Разом | 25 200 | 24 700 | 26 900 | 27 400 | 104 200 |
При плануванні зазначених витрат слід враховувати характер поведінки окремих статей витрат в залежності від зміни обсягу виробництва. Так як витрати поділяються на постійні і змінні. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.
Відповідальність за складання зазначених бюджетів покладається на керівників виробничих підрозділів (цехів, участків, тощо). На базі окремих бюджетів загальновиробничих витрат (при наявності декількох виробничих підрозділів) складається узагальнений бюджет по всьому підприємству.
Сьомий етап.
Ефективно діюча система бюджетування передбачає структурування (поділ) витрат при складанні бюджетів та при їх обліку, на постійні і змінні. Даний поділ (групування) використовується при аналізі беззбитковості й пов`язаних з нею показниках з метою оптимізації структури продукції яку планується виготовляти, прийняття рішень при цінотворенні, додатковому виробництву продукції, підвищенні рентабельності, а також для інших цілей. Регулярний розрахунок маржинального доходу дозволяє з більшою ймовірність вирішувати питання асортиментної політики. Маржинальний підхід дозволяє також більш гнучко підходити до ціноутворення максимально використовуючи такі категорії як «ефект від масштабу», «операційний леверидж», «цінову еластичність». Тому, побудова аналітичних бюджетів на підприємстві має важливе значення для підготовки інформації з метою прийняття правильних управлінських рішень.