Тому під час розробки регулятивної політики в Україні доцільно враховувати три аспекти:
- проста й чітка схема регулювання для залучення іноземних і сприяння вітчизняним інвесторам;
- орієнтація на загальну міжнародну тенденцію до посилення державного регулювання;
- розвиток ефективної системи саморегульованих організацій паралельно з посиленням державного регулювання для подолання корупції в системі регулювання [8, С.102].
Для ефективного розвитку українського фінансового ринку потрібні мегарегулятор, створення якого відповідатиме загальним міжнародним тенденціям, а також перспективна система розвитку фінансового ринку. Мегарегулятор доцільно створити через злиття ДКЦПФР, Держкомфінпослуг та виділеного зі складу НБУ департаменту, який відповідає за банківський нагляд.
В Україні така ідея неодноразово обговорювалась. Створення мегарегулятора передбачається в "Концепції Державної цільової економічної програми модернізації ринків капіталу в Україні". Доцільність створення мегарегулятора обґрунтовують у своїх дослідженнях Н.І.Версаль та О.М.Іваницька.
Для України буде доречним досвід нових членів ЄС, де успішно працюють моделі з єдиним регулятором, оскільки вітчизняний фінансовий сектор має більше спільних рис з моделлю, характерною для країн Європи, а не для США, де в основу розвитку фінансового ринку покладено модель, орієнтовано на ринок цінних паперів.
Критики ідеї створення мегарегулятора вважають, що вона не прийнятна в Україні через особливості інституційного середовища і рівня розвитку фінансового ринку. Але при цьому слід зважати і на таку обставину, як зростання відкритості і лібералізації фінансового ринку України.
На сьогодні інтеграція українського фінансового ринку в загальносвітовий посилюється, при цьому збільшуються обсяги залучення фінансових активів на міжнародних ринках капіталу. Потрібно пам'ятати і про процеси злиття і поглинання за участю компаній-нерезидентів, оскільки створення фінансових конгломератів вимагає не тільки обміну фінансовими активами, а й фінансовими стратегіями і технологіями [9].
Як слушно зазначають О.Г.Білоус і Д.Г.Лук'яненко, внаслідок процесів глобалізації та посилення взаємозалежності національних фінансових ринків можливості окремих країн у прийнятті повністю незалежних рішень знижуються, а можливості міжнародних організацій – зростають. При цьому відмінності між національними моделями державного регулювання поступово згладжуються, що зумовлено уніфікацією норм і стандартів такого регулювання. створоення нової глобальної системи регулювання "Об'єктивно веде до вирівнювання базових параметрів систем національного регулювання, їхньої прогресуючої адаптації до загальносвітових критеріїв побудови регулюючих механізмів". Крім того нині, в Україні активно (хоча й не настільки, як в економічно розвинених країнах) йде процес створення фінансових холдингів і посилення перехресних зв'язків між різними сегментами ринку[6, С.403].
На нашу думку, не можна погодитися з тією точкою зору, що в Україні порушувати питання про створення мегарегулятора буде доцільно тільки за умови формування зрілого сучасного фінансового ринку. Як слушно зауважує О.М.Іваницька, добре розвинена фінансова інфраструктура може бути каталізатором ринкових трансформацій, мати позитивний вплив на загальний процес економічного розвитку і допомагати передбачати негативні зміни в майбутньому.
З позиції К. Майєра, основною передумовою створення ефективного регулювання фінансового ринку є потреба дотримання збалансованості між ринковою конкуренцією і захистом інтересів інвесторів. Крім того, у новій системі регулювання фінансових послуг особливого значення набуває принцип превентивності, оскільки мета такого регулювання – запобігти можливим зловживанням і порушенням, а не реагувати на випадки порушень після того, як вони вже сталися. Це створює для окремих компаній та підприємств додаткові стимули управління власними ризиками[11, С.25].
Висновок
Таким чином, державне регулювання фінансово-інвестиційної діяльності суб'єктів ринку інвестування є однією з основних складових забезпечення інвестиційної безпеки. Державне регулювання має значний вплив на розвиток інфраструктури фінансового ринку за чіткого визначення механізмів дії цього регулювання на учасників фінансового ринку та його інститути. Загальносвітовою тенденцією є посилення державного регулювання завдяки активізації фінансових ринків і сфери фінансових послуг, процесів глобалізації та лібералізації фінансових ринків, що спроичинило зростання як мобільності капіталу, так і ризиків. У світовій практиці є декілька підходів до вдосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг і, відповідно, декілька моделей державного регулювання – від традиційної секторної моделі до моделі мегарегулятора, яка передбачає консолідацію регулятивних функцій в єдиному органі. Однак в Україні державне регулювання фінансового ринку залишається непослідовним, що суперечить загальній концепції такого регулювання. Тому сучасна система регулювання фінансового ринку в Україні не повністю виконує свої функції, що негативно впливає на стан економічної безпеки країни в цілому. Хоча в Україні питання про створення такого мегарегулятора є предметом дискусій, на мою думку, створення мегарегулятора доцільне, тому можна пропонувати сформувати цей новий орган через поєднання ДКЦПФР, Держкомфінпослуг і виділеного департаменту НБУ з банківського нагляду.
В Україні модель регулювання фінансового ринку поєднує в собі як державне регулювання, так і саморегулювання всередині різних сегментів ринку. Якщо саморегулювання сприяє розвиткові ринкових відносин, то державне регулювання – захистові прав власників. Очевидно, в країнах з перехідною економікою модель державного регулювання має бути досить жорсткою, оскільки в умовах трансзитивності економіки набагато більше спроб порушити закон. Саме тому, як зазаначає О.М.Мозговий, в Україні разом із загальною тенденцією лібералізації економічних процесів набирає обертів тенденція посилення державного регулювання на фінансовому ринку. Оскільки мегарегулятори запровадили більшість країн ЄС, акумулювання регулятивної функції в одному органі можна вважати важливим етапом наближення вітчизняної фінансової інфраструктури до європейської. Очевидно, перспективи розвитку системи регулювання фінансового ринку в Україні будуть пов'язані з розподілом повноважень за трьома основними завданнями регулювання – забезпечення стабільності, інформаційної прозорості та захисту інвесторів, а основна мета полягатиме у досягненні оптимального поєднання трьох основних критеріїв якості фінансового нагляду – ефективності, економічності та дотримання ринкових принципів.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу"
2. Закон України "Про Національний банк України" від 20.05.99р.
3. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від07.12.2000р.
4. Закон України "Про держ. рег. ринку цінних паперів в Україні"
5. Білорус О.Г., Лук'яненко Д.Г. Глобалізація і безпека розвитку. – К.: КНЕУ, 2001. – 523с.
6. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000.– 416с.
7. Версаль Н.І. Фінансове посередництво в Україні: теоретичні та практичні аспекти // Фінанси України. – 2005. - №9. – С.99-108.
8. Іваницька О.М. Концептуальний підхід щодо регулювання розвитку фінансової інфраструктури в Україні // Державне управління: теорія та практика. Електронне наукове фахове видання. – 2006. - №1
9. Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. – Тернопіль: Економічна думка. Карт-бланш,2001. – 261с.
10. Mayer C. Regulatory Principles and the Financial Services and Markets Act 2000 // Ferran E., Goodhart C. Regulating Financial Services and Markets in the Twenty First Century. – Oxford, 2001, - P.25
11. Миркин Я.М. Рынок ценних бумаг России: воздействие фундаментальных факторов, прогноз и политика развития. – М.:Альпина Паблишер,2002. – С.348-349
12. Мозговий О.М. Фондовий ринок. – К.: КНЕУ,1999. – С.219 – 220
13. Мошенський С.З. Моделі державного регулювання діяльності фінансових інститутів // Фінанси України. – 2008. - №6. – С.89-98
14. Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення. //Вісник НБУ.-2000-№5.
15. Тарасова О.О предпосылках создания органа интегрированного финансового надзора в Беларуси // Банкаускі веснік. – 2008. - №1. – С.34-35