Аналіз фінансового стану
Завдання бухгалтерського обліку для аналізу
Аналіз фінансово-майнового стану та аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства можливий лише за наявності вихідних даних для його проведення. Вихідні дані, в свою чергу, можна почерпнути лише з даних бухгалтерського обліку. До того ж не абияк поставленого, а зробленого на базі реальних подій, тобто тих, що насправді відбулися у господарстві, а не тих, що лише задокументовані, аби менше податків сплачувати. У противному разі фінансові показники, добуті аналізом, будуть перекрученими, тобто такими як і той бухоблік, що хворий на витратоманію. І як наслідок - користі з проведеного аналізу не буде. Не забувайте, що фінансовий аналіз вашого підприємства перш за все потрібен вам самим.
Взагалі, пора відходити від практики ведення бухгалтерського обліку "для когось". Наприклад, для податкових інспекторів. Тим паче, що, як ми всі давно переконалися, бухгалтерський облік нашим податківцям менш за все потрібен. До речі, дані податкового обліку (валові доходи і валові витрати) зовсім не варто застосовувати при аналізі, оскільки вони не містять жодного фінансового показника.
Важливість достовірності облікових даних
1. Організація перевірки боргових прав і зобов'язань
Бухгалтери добре знають, що арифметичний збіг дебету з кредитом означає лише дотримання подвійності в записах, але не завжди є ознакою правильності визначення фінансового результату або фактичної наявності активів, у тому числі боргових прав, а також достовірності виведення величини боргових зобов'язань. Важливу роль відіграють первинні документи, що надійшли до бухгалтерії, правильність їх оформлення та ще те, як бухгалтер зрозумів той чи інший документ. Можливо, тут потрібна допомога керівника.
Отже, в той день, на який ви з бухгалтером домовились звірити достовірність облікових даних з реальним, на вашу думку, станом справ, бухгалтер повинен покласти на ваш стіл визначену ним дебіторську і кредиторську заборгованість у розрізі всіх зовнішніх суб'єктів, котрі мали справу з підприємством. Якщо при перегляді цих залишків у вас виникатимуть запитання - бухгалтер повинен пояснити, яким чином виникло те чи інше сальдо розрахунків, тобто відтворити картину від самого початку даної угоди. Може статися, що для закриття розрахунків не вистачає відповідного первинного документа (накладної, акта тощо). Його необхідно передати бухгалтеру для проведення. Можлива також ситуація, коли бухгалтер не зрозумів зміст документа і помилково закрив розрахунки зовсім з іншим суб'єктом. Таке трапляється нерідко, особливо при наявності значної кількості дебіторів і кредиторів, та ще у разі коли відбуваються розрахунки по закриттю однієї угоди між трьома або більше учасниками. Проводки по таких угодах ми називаємо "павуками", в них легко заплутатись, керуючись лише документами, тому іноді вони потребують додаткових пояснень. Це тим більше необхідно, коли виявляється, що документи від самого початку були неправильно оформлені і ця неправильність стала причиною помилок у бухгалтерських проведеннях.
Перевірка правильності відображення боргових прав (дебіторів) і боргових зобов'язань (кредиторів) є дуже важливою справою, оскільки операції, котрі проводяться по цих рахунках, мають значний вплив на формування підсумкового балансу, який ви збираєтесь аналізувати.
Щодо перевірки наявності матеріальних активів, що входять до складу основних і поточних, то її зовсім необов'язково проводити щомісяця. Це завдання виконує інвентаризація, яка систематично проводиться згідно з офіційно встановленими термінами, а також внутрішнім розпорядком підприємства.
Після перевірки правильності виведення сальдо розрахунків по дебіторах і кредиторах можна переходити до перевірки формування дохідної і витратної частини бухгалтерського обліку, тобто найважливіших оборотів по рахунках, а саме тих, що беруть участь у формуванні фінансового результату.
2. Як порахувати доходи
З доходами неважко розібратися. Варто лише скласти разом суми по накладних, за якими провадився відпуск товарно-матеріальних цінностей, а також робіт, послуг і нематеріальних активів на сторону (незалежно від термінів їх оплати). Відображені в цінах реалізації, вони будуть оборотами по кредиту р. 46 (реалізація) або різних його субрахунків (у разі ведення двох або більше видів діяльності).
До складу доходів від реалізації повинно увійти як усе те, що відпускалося в кредит (Дт 62 Кт 46), так і за готівку (Дт 50 Кт 46). При цьому не слід забувати відпуск ТМЦ у рахунок погашення заборгованості по заробітній платі (Дт 70 Кт 46) і безоплатний відпуск ТМЦ або надання послуг (Дт 88 Кт 46).
Довідка "ГК":
Основні форми звітності, що використовуються при аналізі фінансового стану:
Форма 1 - Баланс;
Форма 2 - Звіт про фінансові результати та їх використання;
Форма 3 - Звіт про фінансово-майновий стан (складається, як правило, раз на рік, але при бажанні ніщо не заважає робити це частіше).
Позареалізаційні доходи підприємства поповнюються також різними безоплатними надходженнями. Обходячи р. 46, вони одразу потрапляють до оборотів по кредиту р. 80 "Прибутки і збитки поточного року". Крім того, бувають також інші позареалізаційні надходження. У тому числі і грошові. Їх теж необхідно врахувати.
Від загальної суми оборотів по кредиту р. 46 одразу слід відкинути величину ПДВ - вона не ваша, а тому до складу реалізації не повинна входити. Якщо на даному етапі перевіряєте торговельну діяльність, відкиньте від отриманої суми ще й величину собівартості товарів, що увійшли до складу реалізованих. Залишиться валовий дохід (не плутати з податковим валовим доходом!).
3. Як перевірити склад витрат
Витратну частину перевіряти слід у порядку, зворотному до того, за яким її формують бухгалтери. Тобто спочатку беріть до уваги загальну величину витрат, потім перевіряйте кожну статтю або елемент, з яких склалися витрати; в свою чергу, кожен з елементів розкладайте на ті величини, з яких отримана його сума. Наприклад, якщо сума оборотів по кредиту р. 71 (розрахунки з підзвітними особами), що увійшла до дебетових оборотів того чи іншого витратного (20, 23, 44 і т. ін.) рахунка, видалася вам занадто великою або малою, одним словом, підозрілою, - знайдіть ті величини, з яких вона склалася (відрядження і різні господарські витрати). Для цього відкрийте відомість по цих розрахунках, а якщо і вона по якихось позиціях не допоможе, зверніться до первинних документів (авансових звітів). Так, згори донизу, від синтетичних реєстрів через аналітичні аж до первинних документів, перевіряється формування витратної частини. Це відомий аудиторський метод.
Позитивна різниця в оборотах по кредиту р. 46 і оборотах по дебету цього рахунка становить прибуток, отриманий по відповідному виду діяльності, негативна - збитки. Тут хочеться звернути увагу читачів на те, що обороти по кредиту р. 46 не повинні бути "засміченими" тими операціями, які не є насправді доходами від реалізації. Практика показує, що деякі бухгалтери у разі отримання збитків, замість того, щоб відобразити їх червоним кольором по дебету р. 46 і кредиту р. 80, списують їх величину з кредиту р. 46 в дебет р. 80 чорним кольором, як звичайно. Все ніби правильно, одне погано: сума збитків штучно збільшує величину доходів від реалізації та робить облік некрасивим і малопридатним для бліцаналізу. Крім того, по "засмічених" оборотах важко орієнтуватися при складанні звітних документів. Не варто боятися червоного кольору. Ним не лише помилки виправляють, але й збитки показують, і величину торгових націнок на реалізацію списують, і у деяких інших випадках застосовують.
Звітні форми - база даних для аналізу
Переконавшись у достовірності облікових даних, можна дозволити бухгалтеру складати звітні форми, а дочекавшись, коли вони будуть перед вами, - братися до аналізу.
Однак аналіз буде неповним, якщо не порівнювати отримані показники з тими, що були виведені на початок звітного періоду.
Якщо ви бажаєте проаналізувати фінансово-майновий стан підприємства, використовуйте ф.1 і ф.3, щоправда, іноді можна обійтися одним лише балансом; якщо предметом вашого аналізу є фінансово-господарська діяльність, використовуйте ф.1 і ф.2, застосовуючи при цьому деякі розшифрування по видах діяльності. Разом це й буде аналізом фінансового стану. Фінансового з точки зору отриманих результатів та забезпечення статутної діяльності відповідними фінансовими ресурсами, тобто знаходження джерел покриття: власних і позикових. Фінанси - це перш за все джерела, тобто справжні кошти, а не та грошова маса, якою ми володіємо на певну дату.
Активи підприємства, тобто все наявне майно і цінності разом з борговими правами, розташовані у лівій частині балансу. При цьому вони згруповані за господарським призначенням і розташовані згори донизу за правилом зростаючої ліквідності. Перший розділ - основні активи, другий і третій - поточні, тобто ті, що обертаються скоріше. При цьому чим нижче розташований рядок - тим вища ліквідність облікованих там активів.
Пасиви (права сторона балансу) - це джерела утворення активів, тобто кошти власні (р. І) і позикові (р. ІІ і р. ІІІ). У свою чергу позикові кошти поділяються на фінансові зобов'язання (кредити), які можуть бути довгостроковими (р. ІІ) і поточні зобов'язання (р. ІІІ), тобто по тих коштах, що ніхто насправді не мав на меті вам позичати, вони утворюються поточною господарською діяльністю. Серед останніх є ще так звані стійкі пасиви: зарплата, заборгованість перед бюджетом, органами соціального страхування та позабюджетними фондами.
Баланс - це звітний документ, який складається на базі тих залишків (сальдо), які підприємство має станом на певну дату. Дебетові сальдо з головної книги записуються до активів, кредитові - до пасивів.
Зменшують (точніше, коригують) суму активів деякі контрактивні статті. До їх числа належать: знос ОФ, знос МШП і торгова націнка - всі ці рахунки, незважаючи на те що завжди мають кредитові сальдо, записуються на зменшення облікової вартості відповідних їм активів: основних засобів, МШП, товарів, відтворюючи таким чином їх справжню балансову вартість. Величину зносу ОФ і МШП, а також величину торгової націнки на ще не реалізовані товари не можна віднести до числа пасивів, оскільки вони не відображають ні зобов'язань, ні капіталу.