Збережено збір за забруднення навколишнього природного середовища, але при цьому його названо як збір за забруднення довкілля та розміщення відходів. Об'єктом оподаткування цим збором визначено обсяги викидів і скидів шкідливих речовин в довкілля, розміщення відходів та обсяги реалізованого пального. При цьому зазначено, що база оподаткування, порядок справляння збору за забруднення довкілля та нормативи для кожного виду шкідливого впливу на довкілля встановлюватимуться Кабінетом Міністрів України.
Проектом Кодексу передбачено, що рентна плата, відрахування від плати за транзит, збір на геологорозвідувальні роботи зараховуються до Державного бюджету України; плата за спеціальне водокористування з водних об'єктів загальнодержавного значення в розмірі 80 процентів до Державного бюджету України і 20 процентів до бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, з водних об'єктів місцевого значення в розмірі 100 процентів до бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту в розмірі 100 процентів до Державного бюджету України; плата за спеціальне використання лісових ресурсів з лісових ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 80 процентів до Державного бюджету України і 20 процентів до бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, з лісових ресурсів місцевого значення в розмірі 100 процентів до бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів; збір за забруднення довкілля та розміщення відходів зараховується до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів у співвідношенні, що встановлюється законодавством України [18. 27].
Включення до податкової системи України поряд з існуючими податками такого платежу, як гербовий збір викликане необхідністю упорядкування ситуації, що склалася в державі внаслідок розвитку тіньового сектора економіки, а також необхідності забезпечення дійового контролю за сплатою податків.
Гербовий збір передбачає запровадження обов'язкового маркування господарських договорів, установчих і деяких інших документів шляхом сплати суб'єктами підприємницької діяльності гербового збору.
Проектом Кодексу передбачається такий порядок, коли учасники договорів та власники векселів і установчих документів мають завчасно придбавати в установах Ощадбанку України марки гербового збору та наклеювати їх на оригінали документів.
Розмір ставки гербового збору встановлюється:
- для договорів залежно від грошової суми, яка підлягає сплаті;
- для векселів – суми яка зазначена у ньому;
- для установчих документів – залежно від розміру статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності або грошової суми та/або вартості майна, що передаються засновниками цій юридичній особі.
Відносно невисокі ставки не призведуть до помітного зростанню інфляції та не спровокують істотне збільшення цін. У той же час запровадження гербового збору надасть можливість підвищити банківський і митний контроль за здійсненням платежів у народному господарстві України, Крім того, інформація про сплачені суми гербового збору та її аналіз дасть уявлення про реальний стан ділової активності суб’єктів господарювання, про кількість і обсяги цивільно-правових договорів укладених між ними.
При прийнятті запропонованої редакції цього розділу проекту Кодексу загальний розмір надходжень від гербового збору складе біля 625 млн. грн.
За період з введення в дію у 1993 році Декрету Кабінету Міністрі України «Про місцеві податки і збори» значно зросли суми тих податків ці надходять до місцевих бюджетів. Лише в 2000 році доходи бюджеті сільських, селищних, міських рад за рахунок цих обов'язкових платежі поповнилися на 393,5 млн. грн, що на 33,3 млн. грн. більше в порівнянні 1999 роком.
Враховуючи, що змінилися соціально-економічні умови для справляння цих податків, у проекті Податкового кодексу України зроблена спроба вдосконалити порядок справляння місцевих податків і зборів. Основною метою при цьому є створення законодавчої бази для забезпечена збільшення надходжень до місцевих бюджетів в умовах різкого скорочення обсягів централізованого фінансування.
Саме місцеві податки і збори покликані забезпечувати основні надходження бюджетів міських, селищних і сільських рад, підтримувати розвивати місцеву інфраструктуру, роль якої дедалі зростає у проведенні соціальної та економічної політики.
З метою створення стабільного і вагомого джерела наповнення місцевих бюджетів пропонується запровадити ряд нових податків, зокрема місцеві акцизні податки, збір за видачу дозволу на будівництво у населених пунктах об'єктів виробничого і невиробничого призначенні індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садови будинків та гаражів, збір за організацію гастрольних заходів.
Збір за організацію гастрольних заходів пропонується справляти організаторів концертів, шоу-програм, фестивалів, інших гастрольних заходів У розмірі 3 процентів виручки від реалізації білетів. При цьому передбачається, що виручка від реалізації білетів на гастрольні заходи, які І проводяться тільки за участю вітчизняних виконавців, не є об'єктом оподаткування [12. 19].
Крім того, передбачається надання права місцевим органам самоврядування додатково встановлювати місцеві акцизні податки на продукцію, що оподатковуватиметься загальнодержавним акцизним податком. При цьому об'єктом оподаткування будуть реалізовані підакцизні товари, які підлягають оподаткуванню відповідно до положень цього Кодексу. Платниками місцевих акцизних податків передбачається визначити суб'єктів підприємницької діяльності, що реалізують ці товари в роздрібні торговельній мережі.
Передбачені законопроектом зміни щодо діючого порядку справляння податку з реклами та збору за припаркування автотранспорту обумовлені, насамперед, порівняно низькими на даний час надходженнями цих платежів при наявності значної їх бази оподаткування.
З метою зниження розміру нарахувань на фонд оплати праці проектом Кодексу запропоновано змінити об'єкт оподаткування комунального податку.
У проекті Податкового кодексу України запропоновано справляння 13 місцевих податків і зборів замість 16 діючих на даний час.
Для підтримки окремих категорій галузей народного господарства та малого підприємництва в розділі "Спеціальні податкові режими" проекту Податкового кодексу передбачена можливість застосування на обмежений період для окремих платників податку спрощеної системи оподаткування.
З метою підтримки окремих галузей народного господарства для вітчизняних виробників продукції передбачена можливість сплачувати інтегрований фіксований податок.
Перелік галузей, для яких доцільно запровадити спеціальний податковий режим, визначатиметься відповідно до програми промислової політики України шляхом прийняття Верховною Радою України нормативно-правового акту.
Розмір інтегрованого податку передбачено встановлювати за єдиною методикою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності на рівні фактично нарахованої підприємством за базовий податковий період суми податків.
До розділу включено положення про порядок встановлення деяких видів підприємницької діяльності. Передбачається, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, діяльність у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльність з надання послуг у сфері зального бізнесу та платних послуг, що провадяться суб'єктами підприємницької діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України.
Для сільськогосподарських виробників в проекті передбачається можливість сплачувати фіксований сільськогосподарський податок, ставки якого встановлюються з одного гектара – сільськогосподарських угідь у відсотках до їх грошової оцінки: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,5 відсотка, а для багаторічних насаджень – 0,3 відсотка.
При цьому, платники фіксованого сільськогосподарського податку матимуть право на вибір форми сплати фіксованого сільськогосподарського податку – в грошовій або у натуральній формі [4. 18].
Для юридичних осіб – суб'єктів малого підприємництва проектом передбачається можливість сплати єдиного податку у вигляді оподаткування виручки від продажу товарів, робіт, послуг, отриманої за звітний період, за ставкою 6 відсотків.
Для фізичних осіб – суб'єктів малого підприємництва запроваджується сплата єдиного податку за ставкою 20 відсотків з нормативного чистого доходу, встановленого місцевими радами по кожному виду господарської діяльності.
Нормативний цьому платники єдиного податку здійснюють облік та складають звітний розмір чистого доходу встановлюватиметься на основі даних статистичних спостережень, в ході перевірок в залежності від:
- типу населеного пункту, в якому здійснюється діяльність;
- віддаленості місця здійснення діяльності від центру населеного пункту, транспортних розв'язок;
- асортименту товарів, що виробляються чи реалізуються;
- виробничої потужності обладнання, що використовуватиметься;
- споживчих якостей товарів, робіт, послуг, що пропонуються споживачам або майна, що здається в оренду чи у під найом тощо.
Проектом податкового кодексу передбачено можливість застосування спеціального режиму оподаткування для суб'єктів підприємницької діяльності вільних економічних зон лише при справлянні прямих податків.