Основні напрями вдосконалення лізингових відносин в умовах ринку (стр. 2 из 3)

Вважаємо, що найбільш важливі особливості лізингових операцій з малими сільськогосподарськими підприємствами полягають в наступному:

– вони потребують особливих стимулюючих заходів, пов’язаних з наданням пільг на придбання техніки та обладнання в лізинг;

– коло таких підприємств повинно бути чітко визначене (з урахуванням пріоритетних напрямів селективної політики держави);

– має бути розроблена взаємопов'язана система заходів зі стимулювання інвестицій у сільське господарство, зокрема фермерські господарства.

Зарубіжний досвід свідчить про високу ефективність даного способу фінансування інвестицій та інновацій. У 2005 році частка лізингу в глобальних інвестиціях провідних країн становила: у Великобританії – 38 відсотків; у Швеції – 28; у Німеччині – 18; у Чехії – 20; у Болгарії – 4,5 відсотка, у Росії – 5.7 відсотка.

Аналіз фінансової структури витрат на реалізацію лізингових проектів в Україні необхідно розглядати у два етапи: до кризи – серпень 1998 р. і після – 1998 рг. Перший етап свідчив про тенденцію до збільшення середньої вартості по основній масі договорів з 80 до 260 тис. дол. Окремі договори для малого бізнесу укладалися і на суму до 10 млн. дол. – дорогі бензоколонки, лінії з розливу води. Крім того, спостерігалася тенденція до збільшення тривалості терміну лізингу. У 1994 році всі лізингові договори укладалися на строк до одного року. У 1995 році 25 відсотків лізингових операцій було оформлено на термін у два роки. У 1996 році частка лізингових договорів тривалістю до одного року становила 31 відсоток, до двох років – 23,8 відсотка, до трьох років – 46 відсотків. Активізація лізингових проектів у сільському господарстві України відбулася у 1997 році після створення “Всеукраїнської асоціації лізингу”, а також Державної лізингової компанії, основна маса укладених договорів лізингу – 92,4% мали термін дії до 5 років. У 1995-1997 рр. довгострокові договори на лізинг обладнання на термін понад 5 років складали від 0,3% до 1,0%. У першій половині 1998 року цей показник зріс до 3,6%. Трохи більше одного відсотка договорів було укладено на термін понад 10 років. Ця статистика свідчить про те, що терміни лізингових договорів почали наближатися до загальноприйнятої тривалості інвестиційних проектів.

У ході дослідження ми переконалися, що актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена, перш за все, несприятливим станом парку обладнання: значна питома вага морально застарілого обладнання, низька ефективність його використання, відсутність забезпечення запасними частинами тощо.

На сучасному етапі є потреба в модернізації українських сільськогосподарських підприємств, піднятті рівня їх технічного переозброєння, створенні нових робочих місць.

Унаслідок застосування лізингових схем для технічного оснащення українських підприємств стане можливим збільшення виробничих потужностей суб'єктів господарювання, виробництва ними якісної конкурентоспроможної продукції, збільшення прибутку і податкових надходжень до бюджетів різних рівнів.

Оскільки лізингові операції є дієвим і реальним капіталозберігаючим способом фінансування виробництва, тож лізинг наразі є найперспективнішим фінансовим інструментом, здатним ефективно сприяти розвитку виробництва, активізувати інвестиційний процес у державі.

Таким чином, нинішня економічна ситуація в Україні, як підтверджують результати дисертаційного дослідження, сприяє лізингу, тому що він згладжує суперечності між сільськогосподарськими підприємствами, надаючи кошти в кредит, оскільки гарантій їх повернення не має.

Розвиток лізингового ринку в Україні обумовлений несприятливим станом парку техніки та обладнання в сільському господарстві. Знос сільськогосподарської техніки в середньому становить 70-80 % (за офіційними даними – від 50 до 60% для різних галузей). У цілому по Україні, обсяг інвестицій для відновлення зношених основних фондів становить, за різними оцінками, від 90 до 106 млрд. доларів США.

Враховуючи, що у складі комплексів обладнання для сільського господарства України від 70 до 85% обсягу може бути поставлене у фінансовий лізинг, загальний потенційний обсяг поставок обладнання в лізинг становить близько 40,8 млрд. доларів. З них обсяги лізингу комплексів фізично спрацьованого обладнання оцінюються майже у 12 млрд. доларів США.

У цілому, частка лізингу в інвестиціях становить менше 1,8% (у 18 разів менше Естонії і 13,6 разу – Великобританії).

Обсяги лізингу в Україні в останні роки становили:

2003 р. – 877,5 млн. грн. (близько 170 млн. доларів США)

2004 р. – 1173 млн. грн. (близько 221 млн. доларів)

2005 р. – 2038 млн. грн.(близько 385 млн. доларів)

2006г. – 3,572 млрд. грн. (близько 750 млн. доларів)

2007г. – 9,98 млрд. грн. (близько 2079 млн. доларів)

2008г. – 6,9 млрд. грн. (близько 1150 млн. доларів)

Частка лізингу техніки та обладнання для сільського господарства – у 2007 році становила 7,5%, у 2008 році 9,5% у загальному обсязі лізингу.

При цьому в 2009 році число компаній, які надають лізингові послуги в Україні, збільшилося більше ніж у два рази – до 200, у т.ч. 24 фінансові компанії і 82 нефінансові установи – лізингові компанії (ЛК), послуги фінансового лізингу надають 2 фінансові компанії і 56 із 82 лізингових компаній.

Лізинг не може бути ефективним інструментом розвитку підприємництва, якщо не буде чіткої системи податкових, амортизаційних та інших пільг для того, щоб економічно стимулювати, спонукати банки, спеціальні фінансові інститути розвивати лізингові операції. Йдеться про необхідність всебічної державної підтримки лізингу в усіх відношеннях.

Дослідження показали, що найбільш істотними вигодами від отримання обладнання по лізингу є такі: можливість застосування механізму прискорених у три рази амортизаційних відрахувань; скорочення податку на майно, базою оподаткування для якого є швидко зменшувана залишкова вартість обладнання; віднесення лізингових платежів на собівартість продукції (робіт, послуг) лізингоодержувача, що дозволяє знизити базу оподаткування, якщо податок на прибуток сільськогосподарських підприємств не фіксований, тоді як при придбанні обладнання за рахунок отриманого кредиту виплата відсотків за користування фінансовими ресурсами більш ніж наполовину здійснюється за рахунок прибутку підприємства, який залишається після оподаткування.

Проте не слід обмежуватися тільки цими вигодами для ефективного розвитку лізингу в Україні. Тому в дисертаційній роботі ми спробували сформулювати деякі стимули, яких бракує вітчизняній економіці, для розвитку лізингових відносин.

Одним із таких стимулів є увага з боку держави до регулювання інвестиційної політики. Шляхом встановлення різних умов, диференційованих податкових пільг для інвестицій в окремих галузях економіки держава добивається припливу капіталу в ті галузі, які понад усе потребують цього. Державне регулювання розміру податків, термінів амортизації, визначення галузі для вигіднішого вкладення капіталів веде до розвитку економіки в потрібному напрямку.

У зарубіжних країнах діє система податкових і амортизаційних пільг для всіх учасників лізингових операцій, що дозволяє зробити цей вид фінансування вельми привабливим. В Україні такої системи поки що немає. Вкрає важливо, щоб вона увійшла до Податкового кодексу України, який наразі розробляється. Це зменшило б розміри лізингових платежів для лізингоодержувача.

На даний час тільки 13,5 відсотка лізингових компаній, що отримали ліцензію Мінекономіки України, є суб'єктами малого підприємництва. Тому слід визнати суб'єктами малого підприємництва лізингові компанії, діяльність яких на 70 і більше відсотків формується за рахунок лізингових договорів, укладених із суб'єктами малого підприємництва.

Від податку на додану вартість (ПДВ) звільняються платежі малих підприємств з лізингових операцій у повному обсязі. Проте лізингові компанії, що купують у постачальників обладнання, яке здається в лізинг малим підприємствам, від сплати ПДВ не звільнені. Лізингова компанія купує обладнання у постачальника умовно за 1200 тис. грн., і в тому числі 200 тис. грн. становить ПДВ. Лізингова компанія зараховує обладнання у вигляді основних засобів на свій баланс в обсязі 1000 тис. грн. Ще 200 тис. грн. прибуткують як сплачений постачальникові обладнання ПДВ. При цьому лізингова компанія зазначає в договорі, що протягом терміну лізингу лізингоодержувач повинен перерахувати їй 1000 тис. грн. вартості обладнання плюс 200 тис. грн. ПДВ (для спрощення прикладу не враховуємо лізингову маржу), тобто 1200 тис. грн. Якщо лізингова компанія укладе договір лізингу з малим сільськогосподарським підприємством, останнє, маючи пільги з ПДВ, здавалося б, повинно заплатити їй усього 1000 тис. грн. Але тоді лізингова компанія не зможе відшкодувати понесені нею витрати в повному обсязі. Суми податку, сплачені постачальникам за такі товари (звільненим надалі від сплати ПДВ, як у випадку з малими підприємствами), відносяться на витрати виробництва й оборотність. Це означає, що лізингоодержувач, звільнений від ПДВ, викупляє обладнання по лізингу на загальну суму лізингових платежів у 1200 тис. грн. У результаті лізингоодержувач може додатково списати на собівартість 200 тис. грн. Збільшення витрат дозволяє скоротити обсяг оподатковуваного прибутку малого сільськогосподарського підприємства. Податок на прибуток дорівнює 25 відсоткам. У результаті можливий виграш у 50 тис. грн. (200 тис.; 25%/100). Однак малому підприємству, можливо, і не потрібні додаткові витрати. Це особливо актуально для суб'єктів малого підприємництва, у тому числі і в сільському господарстві, на початку діяльності, коли доходи ще невеликі, а витрати, навпаки значні. У такому разі мале сільськогосподарське підприємство може зазнати збитків.