¾ проведення заходів по розширенню виробничого інструменту;
2. Підвищення інтенсивної роботи обладнання:
¾ вдосконалення техніки і технології виробництва;
¾ забезпечення постачання матеріалів, що відповідають необхідним стандартам для зниження часу на допоміжні і підготовчі процеси;
¾ найбільше використання парку обладнання;
¾ забезпечення умов для стабільної і рівномірної роботи без простоїв.
Високий вплив на зміну фондовіддачі, обсяг реалізованої продукції затрат, показав факторний аналіз. Покращення інтенсивності використання обладнання можна досягнути також встановленням більш потужного обладнання, яке б мало високу продуктивність та порівняно невеликі витрати електроенергії.
Покращення екстенсивного використання обладнання сприяє зменшення простоїв, часу на підготовчі та допоміжні операції, збільшення часу роботи обладнання, що досягається шляхом покращення організації виробництва через проведення заходів по розширенню виробничого інструменту. В результаті освоєння раціональних методів, і прийомів праці робітником по виготовленні деталі на токарних верстатах, зменшується витрата часу на виконання цього комплексу прийомів [25, 130].
І. Для нематеріальних активів шляхи покращення можуть бути такі, як:
переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих об'єктів;
використання нової джерел інформації про удосконалення програмного забезпечення;
можна істотно розширити склад активів
ІІ. Для запасів шляхи покращення можуть бути такі, як:
розрахунок потреби у запасах, та визначення відхилень від нормативу;
налагодження стабільних зв'язків між партнерами, які успішно виконують свої договірні зобов'язання;
збільшення або пошук нових ринків збуту продукції;
забезпечення належної організації виробничого процесу;
пошук заміни дефіцитних запасів;
збільшення або пошук нових постачальників.
ІІІ. Для дебіторської заборгованості шляхи покращення можуть бути такі:
удосконалення розрахункових документів;
застосування передоплати, вексельної форми розрахунків;
проводити (якщо це швидко і можливо) поглиблений аналіз платоспроможності клієнтів;
своєчасно оформляти розрахункові документи;
VІ. Для ефективного управління станом дебіторської заборгованості потрібно:
розширювати кількість клієнтів з метою зменшення ризику неплатежів;
контролювати стан рахунків з клієнтами за відтермінованою (простроченою) заборгованістю;
контролювати співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей;
робити знижки на товар за умови швидкої оплати рахунка.
Особливу актуальність має проблема неплатежів в умовах інфляції, коли відбувається знецінювання грошей. При цьому дебіторська заборгованість набуває астрономічної суми, значна частина якої в ході інфляції губиться. Тому невигідно продавати товари у борг і тримати гроші готівкою.
Також для покращення стану майна товариства варто "звернути увагу" на грошові кошти, сума яких повинна бути такою, щоб вистачало на здійснення всіх першочергових платежів.
Отже, з вище наведених розрахунків очевидно, що ЧМОЗ потребує змін в складі активів для подальшої ефективної роботи, і в цьому допоможуть вище наведені заходи з покращення використання необоротних активів, основних засобів як складових та майна в цілому.
Оборотний капітал - це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговує господарський процес і повністю використовується протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. У практиці бухгалтерського обліку до них відносять майнові цінності (активи) всіх видів зі строком використання менше від одного року або операційного циклу, якщо він перевищує рік.
Оборотний капітал безпосередньо бере участь у створенні нової вартості, функціонуючи в процесі кругообігу всього капіталу. Співвідношення основного й оборотного капіталу впливає на величину отримуваного прибутку. Оборотний капітал обертається швидше, ніж основний. Тому зі збільшенням частки оборотного капіталу в загальній сумі авансованого капіталу час обороту всього капіталу скорочується, а отже, уможливлюється зростання нової вартості, тобто прибутку. Для здійснення ефективного аналізу оборотного капіталу фінансовий аналітик має виходити із суті цього поняття, що визначають такі основні ознаки:
¾ по-перше, оборотні активи підприємства формуються і використовуються з досить локальною метою - для обслуговування лише його операційної діяльності;
¾ по-друге, важливою ознакою оборотних активів є те, що вони належать до складу так званих мобільних активів підприємства (швидко можуть бути перетворені в гроші);
¾ по-третє, суттєвою ознакою оборотних активів підприємства є значна (порівняно із необоротними активами) різноманітність їх видів, груп та конкретних найменувань, що значно ускладнює процес поточного управління ними та потребує забезпечення певної гнучкості цього управління;
¾ по-четверте, відповідно до практики бухгалтерського обліку до оборотних активів включають певні види засобів праці, які віднесені до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів;
¾ по-п’яте, суттєвою ознакою поняття оборотних активів є те, що їх формування як активів підприємства нерозривно пов’язано із конкретними джерелами капіталу, що забезпечують це формування [9, 96].
Термін "оборотні активи" в економічній теорії має кілька синонімів (оборотні кошти, оборотний капітал, робочий капітал), однак незважаючи на різноманітність термінів, економічна суть цього поняття трактується у вітчизняній та зарубіжній літературі однаково.
Аналіз оборотних активів здійснюють з метою забезпечення такої організації, щоб забезпечити ефективність їх використання. Зазначений аналіз здійснюють за такими напрямами:
¾ аналіз складу та структури оборотних активів;
¾ оцінка оптимальності визначеної потреби підприємства в оборотних активах;
¾ аналіз джерел формування оборотних активів;
¾ оцінка маневрування оборотними активами;
¾ аналіз оборотності оборотних активів за звітний період;
¾ аналіз виробничих запасів і дебіторської заборгованості;
¾ аналіз грошових коштів на підприємстві;
¾ аналіз збереження та ефективного використання оборотних активів.
Для аналізу оборотних активів необхідна відповідна інформація. Визначення потреби в інформації на підприємстві для аналізу оборотних активів належить до компетенції її власника або уповноваженого органу (посадової особи) - економічної служби підприємства.
Відповідно до розробленої економічної політики та необхідної інформаційної бази підприємство:
¾ обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних засад, установлених Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності й технології обробки облікових даних;
¾ розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності;
¾ затверджує правила документообігу та технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;
¾ передбачає складання балансів філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
Основною інформаційною базою для аналізу оборотного капіталу є фінансова звітність підприємства.
Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку регламентовано форми фінансової звітності та зміст. До складу фінансової звітності входять:
1) Баланс (ф. № 1);
2) Звіт про фінансові результати (ф. № 2);
3) Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);
4) Звіт про власний капітал (ф. № 4);
5) Примітки до звітності (ф. № 5).
За доступністю інформація поділяється на відкриту і закриту, що є комерційною таємницею, тому й фінансовий аналіз може бути двох видів: внутрішній і зовнішній.
Особливість звітності, розробленої згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, полягає в тому, що нею можуть широко користуватися різні користувачі, вивчаючи ту інформацію, яка їм потрібна. Здійснювати аналіз оборотних активів необхідно з урахуванням їх класифікації.
За фінансовими особливостями формування оборотні активи підприємства поділяють на валові та чисті. Така класифікація оборотних активів набула поширення у зарубіжній практиці.
Валові оборотні активи (або валовий оборотний капітал) - це увесь їх обсяг незалежно від джерел фінансування.
Чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) - це різниця між валовою сумою активів та загальною сумою поточних (короткострокових) пасивів підприємства. Чистий оборотний капітал являє собою власні оборотні активи. У нормальних умовах функціонування суб’єктів господарювання величина поточних активів вища від поточних зобов’язань, тобто сума оборотних активів перевищує кредиторську заборгованість.
За належністю оборотні активи поділяють на власні та позикові (залучені).
Власні оборотні активи характеризують ту їх частину, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства, до якого згідно з нормативною базою України умовно відносять так звані "стійкі пасиви".
Власний оборотний капітал підприємства з розвитком підприємницької діяльності та акціонування відіграє визначальну роль, оскільки забезпечує фінансову стійкість і оперативну самостійність суб’єкта господарювання. Власні оборотні активи приватизованих підприємств перебувають у повному їх розпорядженні, тобто підприємства мають право їх продавати, передавати іншим суб’єктам господарювання, громадянам, здавати в оренду тощо [28, 126].