Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від 4-х факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації продукції, її структура, собівартість та рівень середньо реалізаційних цін.
Обсяг реалізації продукції може здійснювати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції приводить до пропорціонального збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації виникає зменшення суми прибутку.
Структура товарної продукції може здійснювати як позитивний так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться доля більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки при збільшенні питомої ваги низькорентабельних видів то загальна сума прибутку зменшується.
Собівартість продукції і прибуток знаходяться в зворотно пропорційній залежності і зниження собівартості приводить до відповідного росту прибутку і навпаки.
Зміна рівня середньо реалізаційних цін і величина прибутку знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку відповідно зросте і навпаки.
Рентабельність застосованих ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений, як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів [27, 216].
Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.
Рентабельність підприємства - найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових результатів.
Отже показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.
Показники рентабельності можливо об’єднати у декілька груп:
1) показники рентабельності щодо реалізації;
2) показники рентабельності щодо активів;
3) показники рентабельності щодо власного капіталу та зобов'язань;
4) показники рентабельності витрат і продукції.
Всі показники можуть розраховуватись на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку.
Таблиця 10.1
Аналіз рентабельності підприємства ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.
| № | Показники | 2008р. | 2009р. | Відхилення |
| 1. | Показники рентабельності щодо реалізації | |||
| Рентабельність за валовим прибутком | 20 | - 2,5 | - 22,5 | |
| Рентабельність за операційним прибутком | 2,8 | -37,7 | - 40,5 | |
| Рентабельність за чистим прибутком | 2 | - 37,7 | - 40,5 | |
| 2 | Показники рентабельності щодо активів | |||
| Рентабельність активів | 2,9 | - 27,1 | - 30 | |
| Термін окупності активів | 34 | - | - | |
| Рентабельність необоротний активів | 4,4 | - 38,2 | - 42,6 | |
| Термін окупності необоротних активів | 23 | - | - | |
| Рентабельність оборотний активів | 8,8 | - 93,3 | - 102,1 | |
| Термін окупності оборотних активів | 11 | - | - | |
| 3 | Рентабельність власного капіталу та зобов’язань | |||
| Рентабельність ВК | 3,4 | - 32,4 | - 35,8 | |
| Термін окупності ВК | 29 | - | - | |
| Рентабельність позикових коштів | 79,1 | - 288,3 | - 367,4 | |
| Термін окупності позикового капіталу | 1 | - | - | |
| Рентабельність діяльності підприємства | 0,8 | - 19,7 | - 20,5 | |
Показники рентабельності підприємства в 2008 році показували досить непогані результати. Якщо нормативне значення рентабельності за чистим прибутком 6-12%, то на заводі в 2008 вона становила лише 2%, при цьому а поточному році зменшилась на 22,5%. Найбільш рентабельним було використання позикових коштів в 2008 році - 79,1%. Проте за 2009 рік рентабельність зменшилась на 367,4%. Від'ємне значення рентабельності по всіх статтях в 2009 році показали від'ємне значення через отримання збитку.
Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.
Таблиця 10.1
Аналіз рентабельності продукції ЧМОЗ за 2008-2009 роки тис. грн.
| № | Показники | 2008р. | 2009р. | Відхилення |
| Рентабельність операційних витрат | 12,9 | 89 | 76,1 | |
| Рентабельність продукції за валовим прибутком | 25 | - 2,5 | - 27,5 | |
| Рентабельність витрат діяльності | 0,7 | - 18,9 | - 19,6 | |
| Рентабельність адміністративних витрат | 23,7 | 32,2 | 8,5 | |
| Рентабельність витрат на збут | 1,7 | 2,7 | 1 |
Порівнюючи рентабельність витрат протягом 2008-2009 років, очевидно, що рентабельність операційних витрат зросла на 76,1%, що є досить позитивним. Проте негативним є зменшення рентабельності продукції за валовим прибутком на 27,5%, в зв’язку із зменшенням валового прибутку на 2896 тис. грн.
Найважливішими умовами зростання прибутку від реалізації продукції є збільшення обсягу випуску продукції, забезпечення ритмічності виробництва і відвантаження продукції, зниження її собівартості, підвищення її якості та конкурентоздатності, оптимізація запасів готової продукції на складах, своєчасна оплата покупцями замовленої ними продукції, застосування прогресивних форм розрахунків за продукцію
Проаналізувавши в роботі прибутковість і рентабельність, як в цілому по підприємству, так за окремими група продукції, а також прибутковість і рентабельність продажу в цілому по підприємству і за окремими видами, спираючись на методологічні і теоретичні засади можна зробити наступні висновки.
В 2009 році спостерігається значне зниження рівня рентабельності як в цілому по підприємству, так і за окремими групами продукції. це негативне явище те ж викликано зростанням собівартості реалізованої продукції.
В цілому стан підприємства за рівнем прибутковості та рентабельності не можна вважати нормальним, проте сподіваємось, що незначні негативні зрушення є тимчасовими, і в майбутньому підприємство знизить свої змінні витрати і тим самим знизиться рівень собівартості, зростання якого є небажаним для підприємства.
Одним із найважливіших напрямів трансформування економіки України до ринкових відносин є орієнтація на створення і випуск конкурентоспроможної продукції, що потребує від підприємств активізації процесу модернізації та реконструкції виробництва, вдосконалення технології, підвищення рівня їх матеріальної бази.
В Україні інвестиційна активність сьогодні характеризується незначними темпами підготовки підприємств до діяльності в умовах ринку і конкурентної боротьби. Основними причинами такої ситуації, з одного боку, є політична та економічна нестабільність, а також інфляційні процеси, а з другого - відсутність у вітчизняних підприємствах досвіду самостійного здійснення вибору найбільш ефективних інвестиційних шляхів свого розвитку.
Узагальнюючи підходи, що мають місце в економічній літературі щодо визначення економічної сутності категорії "інвестиції", можна виділити такі основні концепції:
1) коли інвестиції ототожнюють з капіталовкладеннями, хоча останні передбачають лише вкладення у відтворення основних засобів - як виробничого, так і невиробничого характеру. Інвестиції більш широке поняття, під яким слід розуміти не тільки вкладення в основні, а й у оборотні активи, в різні фінансові інструменти, окремі види нематеріальних активів;
2) коли інвестиції пов’язують виключно з цілями приросту капіталу або отриманням прибутку. Хоча в умовах ринкової економіки ця мета є визначальною, інвестиції можуть переслідувати й інші цілі вкладення капіталу (екологічні, соціальні);
3) коли інвестиції розглядають як будь-яке вкладення капіталу, навіть таке, що не пов’язане з метою отримання прибутку. Йдеться про вкладення коштів в придбання товарів довгострокового споживання (телевізорів, автомобілів);
4) коли інвестиції тлумачать як вкладення грошових коштів. З таким визначенням не можна погодитися, оскільки інвестування може здійснюватися в формі рухомого та нерухомого майна, нематеріальних активів, різних фінансових інструментів;
5) коли інвестиції характеризують як довгострокові вкладення. Безумовно, окремі форми інвестицій мають довгостроковий характер (вкладення в основні засоби, будівництво, інноваційну діяльність), однак інвестиції можуть бути короткостроковими (короткострокові фінансові вкладення, депозитні сертифікати з періодом обігу до одного року);