Основи фінансового аналізу (стр. 15 из 25)

У процесі функціонування підприємство може мати різну фінансову стійкість, яку поділяють на чотири типи.

Для зручності визначення типу фінансової стійкості доцільно представити розраховані показники в табл.8.8.

Таблиця 8.2

Зведена таблиця показників за типами фінансової стійкості

Показник	Тип фінансової стійкості
	абсолютна стійкість	нормальна стійкість	нестійкий стан	кризовий стан
Фс = Кс. об - З	Фс£ 0	Фс < 0	Фс < 0	Фс < 0
Фт = Кс. д. з - З	Фт³ 0	Фт³ 0	Фт < 0	Фт < 0
Фо = Ко - З	Фо³ 0	Фо³ 0	Фо³ 0	Фо < 0
Стисла характеристика	Висока платоспроможність: підприємство не залежить від кредитів	Нормальна платоспроможність: ефективне використання позикових коштів - висока дохідність виробничої діяльності	Порушення платоспроможності: необхідне залучення додаткових джерел	Неплатоспроможність підприємства - межа банкрутства

Перший тип фінансової стійкості - це абсолютна стійкість фінансового стану підприємства. За цього типу стійкості запаси і витрати менше суми власного оборотного капіталу та кредитів банку під товарно-матеріальні цінності.

Другий тип фінансової стійкості - це нормальна стійкість фінансового стану. За цього типу стійкості гарантується платоспроможність підприємства і виконується умова:

і відповідно дорівнює одиниці коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами засобів.

Третій тип фінансової стійкості - це нестійкий (передкризовий) фінансовий стан. За цього типу стійкості відбувається порушення платоспроможності, але зберігається можливість відтворення рівноваги платіжних засобів платіжних зобов’язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Дт. в) в оборот підприємства.

Четвертий тип фінансової стійкості - це кризовий фінансовий стан. За цього типу стійкості підприємство знаходиться на межі банкрутства, за якого запаси і витрати більші від суми власних оборотних коштів, кредитів під товарно-матеріальні цінності та залучених тимчасово вільних джерел засобів

Таблиця 8.3

Визначення типу фінансової стійкості ЧМОЗ в 2008-2009 році тис. грн.

Показники	2008р.	2009р.	Відхилення
Запаси	1793	1411	- 382
Власний капітал	8265	8349	84
Необоротні активи	6415	6187	- 228
Дебіторська заборгованість	532	1084	552
Кредиторська заборгованість	679	1478	799
Надходження ВОК для покриття запасів	1850	2162	-

Отже, ВОК вистачає підприємству для покриття запасів.

Аналіз фінансової стійкості за критерієм ступеня покриття запасів стабільними джерелами фінансування, а також за критеріями показників платоспроможності та ринкової стійкості показників грошового потоку дає змогу дістати повне уявлення про поточний та очікуваний рівні фінансової стійкості як найважливіші показники фінансового стану підприємства.

Тема 9. Аналіз кредитоспроможності підприємства

Кредитоспроможність - наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи - це здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти.

Перш ніж планувати залучення капіталу шляхом одержання банківської позички, фінансові служби підприємства повинні оцінити можливості отримання кредиту. Для цього доцільно провести аналіз відповідності параметрів діяльності підприємства критеріям кредитоспроможності, які вимагаються тим чи іншим банком.

Кожен банк розробляє власні критерії та методики оцінки кредитоспроможності позичальника. Систематизуємо найтиповіші підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства.

У науково-практичній літературі здебільшого виокремлюють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні критерії пов’язані з оцінкою поточного та перспективного фінансового стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції.

Вважається, що якісні чинники досить важко оцінити і систематизувати: на це слід витратити більше часу і затрат, ніж на оцінку фінансового стану. Зазначені чинники досліджуються за двома напрямами: якість менеджменту та ситуація на ринку факторів виробництва і збуту продукції (товарів).

При оцінці рівня менеджменту увага концентрується на персональних і фахових якостях керівництва, а також на організації управління підприємством. Відповідні висновки робляться на основі вивчення інформації, яка характеризує:

1) наявність і реальність довгострокової стратегії розвитку підприємства;

2) уміння керівника чітко формулювати стратегічні цілі та концепцію розвитку підприємства;

3) наявність та функціональну спроможність системи контролінгу;

4) освіту, досвід та імідж керівництва;

5) дотримання ділової етики, договірну та платіжну дисципліну підприємства;

6) вміння менеджменту вчасно оцінювати підприємницькі ризики та вживати заходів щодо їх нейтралізації;

7) внутрішній клімат, який склався на підприємстві, та виробничу дисципліну;

8) рівень розмежування функціональних обов’язків працівників, наявність посадових інструкцій;

9) плинність кадрів на ключових посадах.

Банківська практика свідчить, що в результаті суб’єктивних оцінок якість менеджменту систематично завищується [26]

Оцінюючи ситуацію підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції, використовують результати галузевого аналізу, співбесіди з клієнтами позичальника, а також повідомлення засобів масової інформації. Основна увага при цьому концентрується на з’ясуванні таких питань:

¾ рівень відповідності якості товарів їх цінам і вимогам ринку;

¾ конкурентоспроможність продукції (на внутрішньому та зовнішньому ринках), конкурентні переваги;

¾ якість маркетингової політики та концепції збуту продукції;

¾ величина ринкового сегмента, який належить підприємству;

¾ управління товарним асортиментом (розробка нових видів продукції);

¾ основні споживачі готової продукції та їх частка в загальному обсязі реалізації;

¾ наявність замовлення на реалізацію продукції (робіт, послуг);

¾ залежність виробничо-господарської діяльності підприємства від постачальників сировини і матеріалів;

¾ рівень зносу основних засобів і необхідність їх оновлення;

¾ наявність ефективної системи логістики на підприємстві.

¾ Глибина оцінки якісних критеріїв кредитоспроможності значною мірою залежить від строку, на який видається кредит.

З метою оцінки кількісних критеріїв проводиться аналіз поточного та перспективного фінансового стану підприємства. Головне завдання, яке ставить перед собою фінансовий аналітик, - прогнозування майбутньої платоспроможності підприємства. Для цього аналізуються всі можливі фактори, які можуть вплинути на платоспроможність. На практиці використовуються різні моделі аналізу: дискримінантний та регресійний аналіз, комплексна оцінка на основі розрахунку окремих фінансових показників тощо.

Розглянемо найтиповіший підхід до оцінки фінансового стану підприємств, який застосовується провідними європейськими банками. В основі цього підходу лежить розрахунок таких основних блоків показників:

¾ ліквідності та платоспроможності;

¾ які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;

¾ прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні);

¾ оборотності.

Завдяки аналізу робиться висновок про здатність підприємства обслуговувати свої борги. Об’єктивність висновків підвищується в результаті порівняння значень отриманих показників з рекомендованими, середньогалузевими, а також у динаміці.

Існують різні способи оцінки кредитоспроможності. Кожен їх їх взаємно доповнює один одного. Якщо, наприклад, аналіз цільового ризику дозволяє оцінити кредитоспроможність клієнта у момент здійснення операції тільки на базі однієї позикової операції, то система фінансових коефіцієнтів прогнозує ризик з урахуванням сукупного боргу, середніх стандартів, що склалися, і тенденцій.

Аналіз грошового потоку клієнта не тільки оцінює в цілому кредитоспроможність клієнта, але і показує на цій основі граничні розміри нових позик, а також слабкі місця управління підприємством, з яких можуть витікати умови кредитування і т.п. Розглянемо детальніше деякі з них.

Метод оцінки кредитоспроможності позичальника на основі системи фінансових коефіцієнтів, які визначаються по балансових формах [30, 12].

У світовій практиці застосовуються групи таких коефіцієнтів:

1) коефіцієнт заборгованості;

2) коефіцієнт ліквідності;

3) період індексації дебіторської заборгованості;

4) тривалість обороту запасів;

5) коефіцієнт прибутковості витрат;

6) окупність активів.

Цей метод, по суті, тільки різною мірою вибірковості фінансових коефіцієнтів використовує, напевно, будь-яка сучасна методика оцінки кредитоспроможності позичальника. У подальшому викладі докладніші зупинимося на окремих її моментах при тій, що проводиться оцінки кредитоспроможності позичальників одним з сучасних банків, а тут лише скажемо, що безліч коефіцієнтів цього методу дозволяють оцінити поточний стан справ позичальника на основі порівняння їх з нормативними критеріями. Позичальники підрозділяються на декілька груп і кредитуються банком з урахуванням номера групи позичальника і специфіки галузі.