Головними причинами створення і збільшення державного боргу є:
― трансформаційний спад виробництва і звуження на цій основі податкової бази;
― циклічні спади в економіці;
― несприятливий інвестиційний клімат;
― збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;
― впилив політичних циклів — надмірне збільшення бюджетних видатків у виборчий період.
Економічна суть державного боргу виявляється через такі його функції: 1) фіскальну — залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків;
2) регулювальну — коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів національним банком країни.
Державний борг складається з двох частин залежно від сфери розміщення: внутрішнього боргу і зовнішнього.
Державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. До складу державного внутрішнього боргу України входять позики уряду і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних потреб. Державний внутрішній борг України складається з заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає знову за борговими зобов'язаннями уряду.
До боргових зобов'язань уряду належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом, а також одержані ним кредити. Визнання інших зобов'язань державним боргом встановлюється лише законом.
Державний зовнішній борг — це боргові зобов'язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу) та відсотків за ними. Іноземні запозичення дають змогу країні інвестувати і споживати більше, ніж виробляє національна економіка. За продуктивного використання таких запозичень як інвестицій країна може прискорити своє економічне зростання. І навпаки, нераціональне їх використання загострює проблему повернення боргів.
До державного зовнішнього боргу України належать:
1) Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку.
2) Заборгованість за позиками, наданими іноземними органами управління.
3) Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками.
4) Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій.
Залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може бути прямий та умовний (гарантований). Прямий державний борг — це борг, що відображає обсяги позичених ресурсів, що надійшли у розпорядження уряду країни. Умовний (гарантований) державний борг — це зобов'язання держави як гаранта повернення ресурсів кредитору у разі неплатоспроможності позичальника.
Залежно від типу кредитора виділяється державний борг перед внутрішніми і перед зовнішніми кредиторами. Внутрішні кредитори: борг перед юридичними та фізичними особами; борг перед банківськими установами; борг перед іншими органами управління; борг, не віднесений до інших категорій; борг, що виникає внаслідок коригування вартісних оцінок. Зовнішні кредитори: борг перед міжнародними організаціями економічного розвитку; борг перед іноземними державами, в тому числі під гарантію уряду; борг перед іноземними комерційними банками; борг перед іноземними постачальниками; борг, пов'язаний з коригуванням вартісних оцінок.
Таблиця 2.1. Державний бор України станом на 30 червня 2007 року
| Складові боргу | Сума (тис. грн.) | Сума (тис. дол. США) | % від загальної суми |
| Загальна сума державного боргу | 78 333 353,08 | 15 511 555,07 | |
| Зовнішній борг | 62 458 397,50 | 12 367 999,51 | 79,73 |
| прямий | 46 385 790,44 | 9 779 364,45 | 63,05 |
| гарантований | 13 072 607,06 | 2 588 635,06 | 16,69 |
| Внутрішній борг | 15 874 655,58 | 3 143 555,56 | 20,27 |
| прямий | 15 598 989,33 | 3 088 908,77 | 19,91 |
| гарантований | 275 966,25 | 54 646,79 | 0,35 |
Залежно від ступеня охоплення державних боргових зобов'язань державний борг поділяється на капітальний та поточний. Капітальний державний борг — це вся сума випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи нараховані проценти, що повинні бути виплачені за цими зобов'язаннями. Поточний державний борг — це сума витрат поточно періоду з виплати відсотків кредиторам за всіма борговими зобов'язаннями держави і за погашенням зобов'язань, строк сплати яких настав.
Залежно від позиції уряду держави щодо накопичення державного боргу борг може бути активним і пасивним. Активний державний борг виникає внаслідок дискретних заходів уряду щодо залучення додаткових ресурсів. Пасивний державний борг створюється при виникненні пасивного бюджетного дефіциту.
Залежно від типу боргового зобов'язання розрізняється: заборгованість за довгостроковими облігаціями; заборгованість за середньостроковими облігаціями; заборгованість за короткостроковими облігаціями і векселями; заборгованість за кредитами, отриманими для фінансування дефіциту бюджету; заборгованість за іншими зобов'язаннями.
Відповідно до термінів користування боргові зобов'язання поділяються на: короткотермінові (до 1 року), середньо-термінові (від 1 до 5 років), довготермінові (більше 5 років).
2.1 Управління державним боргом
Існування державного боргу, його значний вплив на економіку і фінансове становище держави зумовлюють потребу чіткої системи управління ним. Управління державним боргом — це сукупність заходів держави з виплати процентних доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик. Проблема управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел його погашення. Для капітального боргу важливо встановити терміни погашення і виплати процентних доходів за наявності відповідних для цього джерел.
Виплата процентних доходів за позиками та їх погашення звичайно здійснюються за рахунок бюджетних коштів. Однак в умовах зростання державного боргу і обмеженості бюджетних коштів держава може здійснити рефінансування державного боргу. Рефінансування державного боргу — це погашення державного боргу шляхом залучення коштів від випуску нових позик.
Методами управління державним боргом є:
1) Конверсія — це зміна дохідності позики. Держава найчастіше знижує розмір виплачуваних процентів за позикою. Однак не виключається і підвищення дохідності позики.
2) Консолідація — це зміна умов позики, пов'язана з їх строками (як у бік збільшення строку уже випущених позик, так і в бік зменшення). Можливе поєднання консолідації з конверсією.
3) Уніфікація позики — це об'єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися разом з консолідацією, але ми же бути проведена і поза нею.
4) Обмін за регресивним співвідношенням цінних паперів попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це вкрай небажаний спосіб, оскільки він означає часткову відмову держави від своїх боргів.
5) Відстрочка погашення — це перенесення строків виплат боргу. Вона відрізняється від консолідації тим, що під час від строчки не лише переносяться строки погашення, а й припиняється виплата процентних доходів.
6) Реструктуризація — це використання у комплексі повністю чи частково згаданих методів.
7) Анулювання державного боргу — це заходи, внаслідок яких держава повністю відмовляється від своїх боргових зобов'язань.
В умовах зростання боргового навантаження Україна повинна запроваджувати нові механізми активного управління державним боргом, зокрема започаткувавши обмін боргових зобов'язань держави на акції підприємств, які перебувають у державній власності, погашення боргів товарними поставками, викуп державних облігацій на вторинному ринку за гроші, застосування спеціальних знижок до вартості боргових зобов'язань, що враховують котирування цінних паперів на вторинному ринку.
Одним із сучасних методів управління державним боргом є викуп боргу, тобто надання державі-боржникові можливості викупити свої боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів, з дисконтом за іноземну валюту. Для цього можуть використовуватися як офіційні валютні резерви держави, так і кредити міжнародних фінансових організацій.
2.3 Шляхи подолання державного боргу України
Невідкладним завданням для України є зменшення боргового навантаження та вдосконалення системи управління державним боргом. Необхідно вжити заходів щодо вдосконалення управління борговими ризиками, поліпшення прогнозування боргової політики та її координації з бюджетною, податковою та грошово-кредитною політикою.
Шляхами подолання державного боргу України є:
— вдосконалення законодавчого забезпечення формування і обслуговування державного боргу, зокрема прийняття Закону України "Про державний борг України";
— розроблення обґрунтованої стратегії залучення позик як внутрішніх, так і зовнішніх;
— проведення інвентаризації державного боргу;
— зміни структури державного боргу і переведення його на довгостроковіше обслуговування;
— зменшення вартості позикових коштів і, відповідно, вартості обслуговування державного боргу;
— розвиток повноцінного сектору муніципальних цінних паперів (місцевих облігацій) з метою диверсифікації напрямів вкладення капіталу на боргових ринках;
— продовження практики заборони надання державних гарантій при одержанні кредитів суб'єктами підприємницької діяльності, заборони реструктуризації або списання заборгованості за кредитами, залученими під державні гарантії;
— моніторинг і прогноз стану, підготовка проектів політичних рішень щодо обсягу, структури, вартості та інших параметрів державного боргу.