Види та причини інфляції (стр. 2 из 2)
В основі інфляції витрат лежить взаємозв'язок витрат і цін, рівень яких підвищується під впливом зростання витрат або надприбутків. Найхарактернішою ознакою інфляції витрат у її класичному вигляді є спіраль "зарплата — ціни". Наприклад, якщо в економічному середовищі відбувається загальне підвищення цін, стає неминучим зниження реальних доходів населення. Щоб зберегти їх рівень, необхідно збільшувати грошові доходи (заробітну плату), а це призводить до зростання витрат виробництва або бюджетних видатків. Як наслідок зростає собівартість продукції фірм, що призводить до підвищення цін на товари. Подорожчання товарів та послуг знову робить необхідним підвищення заробітної плати: розкручується інфляційна спіраль "зарплата ціни". Графічно цей процес відображає відома в економічній теорії "крива Філіпса".
Наведений приклад інфляційної спіралі "зарплата — ціни" демонструє взаємозв'язок чинників інфляції попиту та витрат. З одного боку, підвищення заробітної плати сприяє зростанню доходів населення, а тому є чинником збільшення платоспроможного попиту, з іншого — підвищення заробітної плати збільшує витрати виробництва, оскільки вона є статтею собівартості продукції. А підвищення собівартості продукції, у свою чергу, сприяє зростанню товарних цін.
Важливим чинником інфляції витрат виробництва є значне подорожчання матеріальних ресурсів. Наприклад, фірма, що випускає певний товар і діє за ринкових умов (вільного ціноутворення), під час зростання ринкових цін на матеріальні компоненти виробництва (сировину, проміжні продукти, енергоносії) буде прагнути утриматися "на плаву", а тому в ціну свого продукту включатиме як реальні витрати на виробництво, так і ті, що визначатимуться інфляційними очікуваннями, щоб забезпечити собі майбутній прибуток та зарплату своїм працівникам.
Через взаємопов'язаність виробничих процесів в економічному середовищі зростання ціни на сировину спричинятиме зростання цін на всі інші товари.
Чинником інфляції витрат є також підвищення цін на продукцію економічних агентів у відповідь на збільшення ставок податків чи плати за кредит, що рівнозначне збільшенню витрат виробництва. За високих ставок податків включаються механізми, які обмежують зростання виробництва. В економічних суб'єктів з'являються все більші проблеми з фінансуванням інвестицій та погашенням боргових зобов'язань. Більше того, послаблюється сама схильність до інвестицій, оскільки виробництво продукції стає економічно невигідним.
В економічній науці добре відомі співвідношення між ставками оподаткування та величиною надходжень податків у бюджет — крива Лаффера (рис. 1).
Рис. 1.
За підвищення ставок оподаткування сума податкових надходжень у бюджет зростає тільки до певної величини, а потім знижується за рахунок спаду виробництва й ухиляння від сплати податків. Значний рівень спаду виробництва відповідає відтинку 2 кривої, а отже, зниження ставок оподаткування збільшить не тільки ділову активність, а й суму податкових надходжень у бюджет.
Отже, основне завдання податкової політики полягає в тому, щоб оживити економіку й виробництво, адже збиткове виробництво бюджет не поповнить, не дасть товарного забезпечення грошам.
Зростання цін може відбуватись також через очікування суб'єктами господарської діяльності чергового погіршення економічної ситуації: труднощів із поставками сировини, подорожчання банківського кредиту, платіжної кризи тощо. Наслідком такого очікування є збільшення виробничих витрат на так звану плату за ризик.
Імпортна інфляція. Інфляцію, що імпортується, зумовлюють надмірний наплив іноземної валюти, підвищення імпортних цін тощо. Рівень валютного курсу національної валюти до іноземних може бути як інфляційним, так і антиінфляційним чинником. Низький курс національної валюти робить дорожчим імпорт і дешевшим (за межами країни) експорт товарів. Це призводить до зростання цін на імпортовані товари. Тому існує пряма залежність між інфляційними процесами та обсягом чистого експорту (різниця між експортом та імпортом). Отже, зниження курсу національної валюти підвищує вартість імпортованих товарів та сировини на внутрішньому ринку. А це збільшує загальну собівартість виробництва, у тому числі й виробництва продукції на експорт.
Існує відповідна залежність (еластичність) рівня цін на продукцію вітчизняного виробництва від рівня цін на імпортовану продукцію (сировину, енергоресурси тощо). Підвищення цін на світовому ринку істотно впливає на загальний рівень цін на внутрішньому ринку.
2. Задачі
Задача № 1
Підприємством вкладені засоби в розмірі 140000 грн., під 12 % річних. Проаналізуйте зміну капіталу при піврічному та поквартальному нарахуванні відсотків.
Рішення
Капітал має тимчасову цінність з тимчасовим аспектом вкладення капіталу зв’язані операції:
- дисконтування – це процес визначення сьогоднішньої вартості грошей, коли відома їхня майбутня вартість. Дисконтування заходу застосовується для оцінки майбутніх надходжень з позиції поточного моменту;
- компаундінг – процес переходу від сьогоднішньої вартості капіталу до його майбутньої вартості.
Для визначення нарощеного капіталу використаємо формулу:
Kt = R * (1 + n)t,
де Kt – розмір вкладення капіталу до кінця t-го періоду часу з моменту внеску первісної суми, грн.;
R– первісна сума капіталу, грн.;
n – коефіцієнт дисконтування;
t – фактор часу.
За піврічним нарахуванням відсотків підприємство отримає:
K = 140000 * (1 + 0,12)2 = 175616 грн.
За поквартальним нарахуванням відсотків підприємство отримає:
K = 140000 * (1 + 0,12)4 = 220293 грн.
Висновок: за піврічним нарахуванням відсотків, підприємство отримає 175616 грн., а за поквартальним – 220293 грн. Підприємство за поквартальним нарахуванням відсотків отримає на 44677 грн. більше, тому так буде вигідніше вкладати гроші.
Задача № 2
Банк пропонує 20 % річних. Який повинний бути первісний внесок, щоб через три роки мати на рахунку 310000 грн.
Рішення
Процес, протилежний компаудінгу, являє собою дисконтування. Інвестор оцінює, який дохід він може отримати в майбутньому суму фінансових ресурсів припустимо вкласти в дану справу. Ця оцінка виробляється по формулі:
де Kt – розмір вкладення капіталу до кінця t-го періоду часу з моменту внеску первісної суми, грн.;
n – коефіцієнт дисконтування;
t – фактор часу.
Висновок: первісний внесок має бути 179398 грн.
Задача № 3
Банк видав кредит підприємству для отримання комплектуючих 140000 грн. під 14 % річних на 14 днів. Визначити суму повернення кредиту.
Рішення
Для визначення нарощеного капіталу використаємо формулу:
Kt = R * (1 + n)t,
де Kt – розмір вкладення капіталу до кінця t-го періоду часу з моменту внеску первісної суми, грн.;
R– первісна сума капіталу, грн.;
n – коефіцієнт дисконтування;
t – фактор часу.
14 % річних дорівнюють 1,17 % місячних. Тому сума повернення кредиту становитиме:
K = 140000 * (1 + 0,0117)2 = 143295 грн.
Висновок: сума повернення кредиту буде 143295 грн.
Задача № 4
Банку пред’явлений вексель на суму 7100 грн., при ставці дисконтування 10 % річних з терміном погашення 15 днів. Зробіть розрахунок виплачуваної банком суми і визначити комісійні банку.
Рішення
Облік / покупка векселів:
де PV – дійсна вартість;
FV – майбутня вартість;
t / Td – відносна тривалість періоду погашення;
t – кількість днів;
T– розрахункове число днів у році;
d– коефіцієнт дисконтування.
Комісія банка буде дорівнювати:
PV – FV
7100 – 7070,4 = 29,6 грн.
Висновок: реальна вартість контракту становить 7070,4 грн., комісія банку – 29,6 грн.
Література
1. Іванов В.М. “Гроші та кредит”. Курс лекцій – К. 2006р.
2. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник – Тернопіль: Карт-бланш, 2005р.
3. Мочерний С.В. Основи економічної теорії, Знання, К., 2000р.
4. Савлук М.І. “Гроші та кредит”. КНЕУ, Київ 2001р.