При переході до суспільного поділу праці (спочатку – на скотарство і землеробство) виникла необхідність обміну продуктами праці. У цей період виникли відносини обміну, що вже були економічними відносинами, тому що припускали певну оцінку продуктів і товарів, які підлягали обміну [8, с.9].
Основними витратами рабовласницьких і феодальних держав були витрати на ведення війн, утримання монаршого двору, державного апарату, будівництво суспільних споруд (храмів, каналів, зрошувальних систем, доріг, водопроводів). Основними доходами були надходження від державного майна (доменів) і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами), військова здобич, данина з покорених народів, натуральні і грошові збори, мито, позики [9, с. 5].
З розпадом феодалізму і поступовим розвитком у його надрах капіталістичного способу виробництва все більшого значення стали набувати грошові доходи і витрати держави, а частка натуральних зборів скорочувалася. Найвищого розквіту фінанси досягли у ХХ ст., коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах. Значний розвиток отримали місцеві (регіональні) фінанси, позабюджетні спеціальні фінансові фонди, фінанси підприємницьких структур [9, с. 7].
При переході до обміну не товарами, а їх еквівалентами по вартості – грошима та по мірі розвитку державних інститутів влади – армії, суду, верховної влади, виникають не просто економічні, а вже фінансові взаємовідносини між суб’єктами економічного життя держави: у зв’язку з необхідністю сплати податків, мита, різних зборів. Таким чином, необхідність розвитку фінансових відносин пов’язана з виникненням і розвитком товарного виробництва.
Фінанси сприяють забезпеченню збалансованості економіки держави на основі досягнення відповідності між матеріальними і грошовими ресурсами. Фінанси надають можливість державі формувати цільові фонди грошових ресурсів суспільного призначення, необхідні для виконання усіх функцій держави. Об’єктивна необхідність фінансів обумовлюється існуванням держави, товарно-грошових відносин і дією закону вартості [8, с. 9].
Отже, виникнення фінансів пов’язано з розвитком товарно-грошових відносин, з посиленням ролі держави, розширенням її функцій. Причиною появи фінансів можна вважати потреби суб’єктів господарювання і держави у фінансових ресурсах, які забезпечують їх діяльність.
2.2 Призначення та роль фінансів
Фінанси, як ніяка інша економічна категорія (ціна, кредит, заробітна плата) дають змогу пристосувати потреби виробництва до потреб споживання. Без фінансів неможливо забезпечувати індивідуальний і суспільний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву та територіальну структуру економіки, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність і задовольняти різноманітні суспільні потреби [9, с. 17].
Найважливіша роль належить фінансам на рівні господарських структур . Тут створення й використання фондів фінансових ресурсів спрямовані на підвищення ефективності господарської діяльності, тобто одержання високої норми прибутку на вкладений капітал. Досягнення визначеної мети імовірне при залученні фондів фінансових ресурсів на впровадження нових технологій, кращому використанні основних фондів через застосування методів прискореної амортизації, забезпечення великих резервів для підтримки зростання ефективності виробництва, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності.
Резервом щодо підвищення ефективності господарювання є використання обігових коштів за рахунок залучення в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів, прискорення обігу коштів, раціоналізації господарських зв’язків, кращої організації виробництва.
Активне й дієве використання фінансів для підвищення ефективності економіки можливе лише тоді, коли фонди фінансових ресурсів на рівні підприємницьких структур доповнюються відповідними фондами на рівні держави. Йдеться про створення фондів фінансових ресурсів у складі державного бюджету або поза бюджетом [2, с. 12]
У складі державного чи місцевих бюджетів – це витрати на розвиток економіки в формі капітальних вкладень, дотацій, витрат на виконання окремих загальнодержавних комплексних програм. За умов перехідної економіки – це насамперед фонди, призначені для структурної перебудови економіки, проведення прикладних науково-дослідних робіт, створення нових видів машин і механізмів, розробки нових технологій.
Роль фінансів найвідчутніше проявляється при розв’язанні соціальних проблем. Тут створюються фонди фінансових ресурсів для здійснення соціальних заходів як на рівні кожного громадянина для покриття витрат на соціальні цілі, так і на рівні господарських структур для задоволення соціальних, позабюджетних і благодійних потреб, започаткування позабюджетних і благодійних фондів, а також фондів фінансових ресурсів на соціальні цілі в складі бюджетів.
Проте вирішальна роль у задоволенні соціальних потреб належить фондам, які створюються державою. За нинішніх умов у більшості країн світу державою все більше виділяється коштів на вирішення соціальних питань, які одержали назву суспільних благ і послуг. Ці блага й послуги є не речовими, нетоварними, але вони істотно впливають на рівень добробуту та якість життя.
Суспільні блага й послуги включають асигнування на національну безпеку й правопорядок, оборону, захист довкілля, освіту, охорону здоров`я, науку, спорт [2, с. 13].
Таким чином, фінанси виникли як реакція на реальні потреби суб’єктів суспільного життя. Завдяки акумуляції грошових ресурсів, тобто зібранню та накопиченню їх у спільному фонді, і розподілу їх незалежно від внеску суб’єктів, що формували цей фонд, здійснюється стабілізаційний вплив на економічний стан членів сім`ї, економічний і соціальний клімат підприємства, відбувається економічне та соціальне вирівнювання в суспільстві.
РОЗДІЛ ІІІ. ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСІВ
3.1 Ознаки фінансів
Фінанси, як і будь-яке інше явище, мають певні ознаки, за якими їх ідентифікують. Більшість вітчизняних учених вважають, що суттєвою ознакою фінансів є їх розподільний і перерозподільний характер, а відносини обміну до них не належать. Однак формування доходів та здійснення видатків переважно на основі розподілу та здійснення видатків переважно на основі розподілу та перерозподілу вартості створеного продукту стосується лише державних фінансів. На рівні ж фінансів підприємств цей процес більшою мірою пов'язаний саме з обмінними відносинами. Водночас і обмінні, і розподільні, і перерозподільні відносини охоплюють ширше коло відносин, ніж фінанси, а тому не можуть бути їх ключовою ознакою [7, с. 7].
Окремі фінансисти вважають, що характерною рисою фінансів є не просто розподільні чи обмінні відносини, а процес формування і використання фондів фінансових ресурсів чи грошових коштів. Значною мірою це правильно, але дещо обмежує розуміння фінансів. На макрорівні, у
сфері державних фінансів, фондовий характер відносин яскраво виражений. Однак на макрорівні, у сфері фінансів підприємств, ці відносини сьогодні, як правило, не пов’язані з формуванням і використанням фондів. Оскільки фінансові відносини можуть мати і фондовий, і капітальний характер руху коштів, наявність фондів грошових коштів не є ключовою ознакою фінансів.
Головною ознакою, що визначає сутність і форму функціонування фінансів, є рух грошових потоків, у якому відображаються і фінансові відносини, і фінансова діяльність. Саме вони є тією універсальною властивістю, що поєднує всі аспекти функціонування фінансів. У них завжди чітко відображаються відносини двох суб’єктів з яскраво вираженим їх характером: обмін – оплата рахунків за товари і послуги; розподіл і перерозподіл – сплата податків, виплата дивідендів, отримання субсидій. Вхідні потоки пов’язані або з формуванням фінансових ресурсів – надходженням від розміщення акцій, отримання кредиту, бюджетні асигнування, або з отриманням доходів – надходження оплати за товари, роботи, послуги. Вихідні потоки відображають або видатки чи витрати, або процес повернення фінансових ресурсів, що використовувались на поворотній основі, або розміщення тимчасово вільних ресурсів на фінансовому ринку [7, с. 8].
Із суспільного призначення фінансів випливають їх істотні відмінні ознаки: По-перше, фінанси виступають специфічною формою, підсистемою виробничих відносин, відносин економічного базису. Вони виражають частину відносин, що виникають в процесі розподілу і перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту в грошовій формі. Фінанси завжди звернені до валового внутрішнього продукту і носять вторинний, похідний характер [8, с. 11].
По-друге, фінанси, являють собою сукупність грошових відносин, що виникають між державою, суб’єктами господарської діяльності і населенням у зв’язку з розподілом і перерозподілом частини вартості валового внутрішнього продукту в грошовій формі, формуванням і використанням централізованих і децентралізованих цільових грошових фондів суспільного призначення. По-третє, економічна природа державних фінансів обумовлюється первинними відносинами матеріального виробництва.
По-четверте, фінанси визначаються природою і функціями держави, її діяльністю [8, с. 12].
Таким чином, характерними ознаками фінансів є обмінно-розподільний характер, рух вартості від одного суб’єкта до іншого, грошова форма відносин, формування доходів і здійснення видатків, еквівалентний (за призначенням) характер обміну та розподілу і нееквівалентний перерозподіл.
3.2 Зв'язок фінансів з грошима