В. Андрущенко, О. Ковалюк, Т. Демченко, Б. Синельников, Л. Шаблиста, та ін. [5].
Висвітлення принципів оподаткування, які визначали б побудову системи оподаткування в Україні з ефективним поєднанням фіскальної та регулюючої функцій на підставі прикладів досліджень учених-еконо-містів в історичній ретроспективі та особливостей сучасного стану системи оподаткування в Україні.
Аналізуючи будову системи оподаткування, звернемось спочатку до базового Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. № 1251-12 із змінами та доповненнями. В ньому наведено таке визначення системи оподаткування (вживається також термін "податкова система"):
Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.
Це визначення є дещо звуженим, неповним, адже система оподаткування - це не тільки сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а й сукупність законодавчих і виконавчих органів держави, органів контролю, які забезпечують надходження податків до бюджету, самих платників податків, тобто досить складне економічне і політичне явище із своїми взаємозв'язками як продукт розвитку суспільства. Виходячи з цього можна дати таке визначення:
Система оподаткування- це законодавче встановлені економіко-правові відносини між громадянами та державою у їх взаємозв'язку, за допомогою яких відбувається примусове привласнення державою частини створеного суспільного продукту з метою виконання суспільне необхідних функцій, які не можуть виконуватись індивідуально громадянами та які суспільне необхідні для існування самої держави і для покриття державних видатків.
Структурно можна визначити будову системи оподаткування так:
1. Податкова політика держави.
2. Сукупність законодавчих і виконавчих органів держави.
3. Органи контролю, які забезпечують надходження податків до бюджету.
4. Платники податків.
Передусім базисом системи оподаткування, основою для формування її структури є податкова політика держави.
Податкова (бюджетно-податкова) політика -це діяльність держави зі створення та забезпечення функціонування системи оподаткування.
Оскільки система оподаткування є одним із механізмів формування фінансових ресурсів держави, бюджету держави, то відповідно податкова політика - це складова і вагома частина фінансової політики держави.
Складовими елементами податкової політики можна назвати:
• принципи оподаткування;
• законодавство з питань оподаткування (законодавче встановлені податки, збори);
• система взаємовідносин між платниками податків та контролюючими органами, визначена законодавче.
Іншими словами, податкову політику можна інтерпретувати як систему відносин між державою і платниками податків, це так би мовити неформальний кодекс поведінки всіх учасників податкового процесу.
Виходячи з викладеного, можна навести схему побудови системи оподаткування ( Додаток Ї).
Реформування податкової політики слід розпочинати, як зазначалося вище, з формування принципів оподаткування.
Принципи оподаткування були сформульовані англійським економістом Адамом Смітом(1723-1790 рр.). Праця ученого "Дослідження про природу та причини добробуту націй" започаткувала народження ліберальної економічної теорії й стала справжнім проривом у світовій економічній думці [5].
Аналізуючи функції держави, учений обгрунтував чотири основних принципи оподаткування:
1. Піддані держави мають брати участь в утриманні уряду відповідно до своєї здатності й сил, тобто відповідно до доходу, яким вони користуються під протегуванням і захистом держави. Цей принцип можна назвати принципом пропорційності в оподаткуванні.
2. Податок, який зобов'язується сплачувати кожна окрема особа, має бути точно визначеним, а не довільним. Цей принцип можна назвати принципом визначеності в оподаткуванні.
3. Кожен податок слід стягувати в той час або в той спосіб, коли і як платникові має бути найзручніше його платити. Цей принцип можна назвати принципом зручності.
4. Кожен податок має бути так задуманий і розроблений, щоб він дав змогу брати і утримувати із кишень народу якомога менше понад те, що він приносить державній скарбниці. Цей принцип можна назвати принципом необтяжливості податку.
Видатною постаттю серед славної когорти вчених-економістів по праву вважають англійського економіста епохи промислової революції, талановитого фінансиста та послідовника вчень А. Сміта Давіда Рікардо(1772-1823 рр.). Найповніше економічні ідеї вченого викладено у його основній праці "Начала політичної економії та оподаткування" (1817 р.). У цій праці Д. Рікардо не тільки критично проаналізував і розвинув ідеї А. Сміта, а й виклав власний оригінальний підхід до аналізу економічних процесів та явищ. Важливим способом взаємодії держави та населення вчений вважав оподаткування. Визначивши податок як частку продукту праці та землі, що надходить в розпорядження уряду, Д. Рікардо продовжив аналіз принципів оподаткування, започаткований А. Смітом.
Д. Рікардо обґрунтував низку важливих положень оподаткування, згідно з якими:
• податки мають бути справедливими і необтяжливими для населення. "Найкращий податок" писав Д. Рікардо, - найменший податок" [3];
• будь-який новий податок стає тягарем для виробництва, викликаючи підвищення природної ціни;
• необхідно оподатковувати дохід, а не капітал;
• завданням податкової політики є заохочення "прагнення до нагромадження".
Принципи оподаткування, сформульовані А. Смітом та Д. Рікардо, з часом мало змінювались послідовниками вченими-економістами.
У базовому Законі України "Про систему оподаткування" визначено 12 принципів оподаткування, а саме:
1. Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок ви-сокотехнологічної продукції.
2. Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва.
3. Обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на основі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, і встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.
4. Рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку та забезпечення сплати однакових податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи.
5. Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
6. Соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення через запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.
7. Стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.
8. Економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей із урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами.
9. Рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.
10. Компетенція - встановлення та скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам, що здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування винятково Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами.
11. Єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів, із обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.
12. Доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).
Спробуємо провести аналогію між існуючими принципами оподаткування сьогодення в Україні та постулатами, сформульованими А. Смітом:
1. Принцип пропорційностізнаходить своє відображення в принципах № 4 та № 8 системи оподаткування в Україні.
2. Принцип визначеностіпевною мірою викладено в принципах № 7 та № 12, проте він не повністю відображує визначеність в оподаткуванні. Задекларовано тільки незмінність протягом бюджетного року та дохідливість норм податкового законодавства для платників. Крім того, тут немає вимоги щодо точного визначення податку, а також точного визначення строку сплати, суми платежу, способу платежу.