Незначні надходження до районного бюджету залучаються завдяки: податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності 13,68% (1038,10 тис.грн). Що стосується податкових надходжень, то вони становлять 17,55% у загальній сумі доходів, а саме найбільшу питому вагу займає єдиний податок 42,49%. Неподаткові надходження мають менший вплив на загальну суму доходів району і становлять 0,46%.
Сума закріплених доходів у загальній сумі доходів районного бюджету становить 9,29%, сума власних доходів 5,47%. Найбільшу частину складають трансферти з бюджету, а саме субвенції з Державного бюджету та дотації вирівнювання, які становлять 85,24% у загальній сумі доходів районного бюджету. Що стосується виконання бюджету за 2007 рік, то спостерігається збільшення надходжень за рахунок податку на рекламу , який було заплановано на 2007 рік 103,70тис.грн, але в той час план було перевиконано і надходження склали 201,20 тис.грн, що є більшим на 97,50 тис.грн. або на 194,02% від запланованого. Також зросли надходження від адміністративних штрафів та інших санкцій на 0,8 тис.грн (140%) від запланованих у 2007 році.
В той же час скоротились субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'я, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям на 4473,00тис.грн. або можна сказати, що план було виконано лише на 82,63%. Також не надійшли в повному обсязі субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -,водопостачання і водовідведення, квартирної плати,вивезення побутового сміття та рідких нечистот ; субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на ведення та адміністрування Державного реєстру виборців. Таким чином, до доходів району не надійшло 5850,00 тис.грн., що є негативним чинником для виконання соціальних функцій, які покладені на органи місцевої влади.
Аналіз виконання плану щодо надходження доходів за різними джерелами наведено в табл.2.3 та в табл. 2.4.
Таблиця 2.3 – Виконання бюджету Комінтернівського району щодо бюджетного регулювання
| Доходи | 2007 рік | 2008 рік | ||
| Сума, тис.грн. | Питома вага,% | Сума, тис.грн. | Питома вага,% | |
| Закріплені | 12209,4 | 10,40 | 12890,1 | 9,29 |
| Власні | 6310,80 | 5,37 | 7586,90 | 5,47 |
| Регулюючі | 98893,90 | 84,23 | 118299,20 | 85,24 |
| Разом | 117414,10 | 100,00 | 138776,2 | 100,00 |
З таблиці 2.3 видно,що найбільшу питому вагу щодо виконання бюджету за бюджетним регулюванням склали регулюючі доходи, що мають 85,24% або 118299,20 тис.грн. до загальної суми. Найменший вплив мають власні доходи, які склали у 2008 році 5,47% (7586,90 тис.грн), що є менш позитивним у формуванні доходної бази місцевого бюджету.
Таблиця 2.4 - Виконання бюджету Комінтернівського району за джерелами надходження
| Доходи | 2007 рік | 2008 рік | ||
| Сума, тис.грн. | Питома вага,% | Сума, тис.грн. | Питома вага,% | |
| Податкові надходження | 18054,80 | 19,07 | 19863,60 | 17,55 |
| Неподаткові надходження | 465,40 | 0,49 | 523,40 | 0,46 |
| Трансферти | 76141,50 | 80,44 | 92768,60 | 81,98 |
| Разом | 94661,70 | 100,00 | 113155,60 | 100,00 |
З таблиці 2.4 видно,що найбільшу питому вагу щодо виконання бюджету за джерелами надходження мають трансферти, що складають 81,98% до загальної суми. Найменшу питому вагу мають неподаткові надходження, що склали 0,46% або 523,40 тис.грн. у 2008 році.
Отже, можна зробити висновок, що основними джерелами наповнення доходної бази Комінтернівського району є єдиний податок, податок на землю, податок на прибуток підприємств і організацій , які належать до комунальної власності, плата за торговий патент,податок на рекламу, що складають найбільшу питому вагу у загальній сумі доходів району. Також можна відзначити комунальний податок, який має прогресивний характер, надходження від якого зростають. Разом з тим, бюджет не отримує зовсім надходжень від податку з доходів фізичних осіб, що мало б стимулювати підвищення рівня зайнятості населення району.
2.3 Вплив міжбюджетних трансфертів на дохідну базу місцевих бюджетів
Формування доходів органів державної влади кожного рівня є результатом двох заходів: розподілу видів податків та створення механізмів перерозподілу податкових надходжень за допомогою трансфертів. Трансферти місцевих бюджетів можна поділити на декілька видів:
1) Для короткострокового збалансування фінансових можливостей бюджетів (дотації).
2) Для вирівнювання фінансових можливостей регіонів (дотації вирівнювання).
3) Для фінансування певної діяльності (субвенції).
Необхідність у трансфертах першого виду виникає в таких випадках, коли доходи і (або) видатки бюджетів різних рівнів змінюються по різному, і можливим є виникнення фінансових труднощів, а також, коли треба внести певний розподіл доходів. Такі дотації мають надаватися для вирішення саме короткострокових проблем, оскільки у випадку їх надання для усунення незадовільних фінансових можливостей окремих регіонів «лікує не саму хворобу, а тільки її прояви»[26]. Нестача доходів могла б бути усунута за допомогою заходів регіональної та структурної політики. Отже, при наданні дотацій окремим місцевим бюджетам існує небезпека, що це перешкоджатиме бажаним, з економічної точки зору, трансформаційним процесам.
У випадках, коли трансферти не мають спеціальної цільової спрямованості, а також не пов’язані з контролем виконання якихось попередніх умов, їх надання не порушує самостійності місцевих органів влади, одержувач коштів залишається вільним у своїх рішеннях. Якщо кошти надаються не всім бюджетам одного рівня (не всім регіонам), то має бути визначено, як розподілиться загальна сума (наприклад, за чисельністю або щільністю населення). Так, додаткові проблеми в бюджетах ряду областей України зумовлені порівняно великими розмірами території і низькою щільністю населення.
Трансферти можуть надаватися для фінансування певної діяльності, тобто мати цільовий характер. Найважливішим аргументом на користь цільових трансфертів (субвенцій) є наявність «зовнішніх » ефектів. Ключова проблема субвенцій полягає в тому, щоб забезпечити фактичне збільшення пропозиції відповідних благ. Для цього не досить лише ув’язати надання коштів з певною метою – вирішальною обставиною є реакція одержувачів на додаткові кошти. Реакція може бути різною. Одержання субвенцій може стати мотивом до зниження власних доходів або призвести до збільшення витрат на реалізацію даної мети. Який з цих ефектів буде викликаний субвенцією, залежить від цінової еластичності попиту на суспільні товари і послуги.
Надання цільових субвенцій пов’язане з контролем за виконання обов’язкових умов, отже, з можливим порушенням самостійності органів місцевого самоврядування. Цей аргумент має особливо важливе значення, коли субвенції стають головним видом доходів місцевих бюджетів, оскільки за таких умов, ті, хто їх надають, фактично дістають право прийняття рішень з багатьох питань.
Центральні органи влади можуть надавати субвенції місцевим бюджетам також у випадках, коли певні види благ належать до корисних, пропозицію яких необхідно збільшувати, а тому загальна вимога щодо їх надання залежить від чисельності населення відповідної адміністративно - територіальної одиниці. Для того,щоб гарантувати мінімальні норми забезпечення таким соціально важливим благам, субвенції доцільно встановлювати у формі твердих сум.
Таким чином, головні методичні висновки щодо цільових трансфертів місцевим бюджетам полягають у наступному:
1. Субвенції місцевим бюджетам є доцільними у двох випадках:
а) для фінансування діяльності, при якій виникають «зовнішні» ефекти;
б) при необхідності збільшення пропозиції соціально важливих благ.
2. Розмір субвенцій має відповідати масштабам «зовнішніх» ефектів, та залежити від чисельності населення.
3. Важливою передумовою ефективного витрачання цільових трансфертів є участь одержувача у витратах за рахунок власних коштів.
4. Витрачання наданих місцевим бюджетам субвенцій має контролюватися з боку того органу влади, що їх надає, з боку Рахункової палати України, а також громадських організацій.
Крім використання трансфертів, для розв’язання короткострокових проблем деяких бюджетів і фінансування деяких видів діяльності, особливе значення мають трансферти, призначені для вирівнювання фінансових можливостей регіонів і доходів відповідних бюджетів.
Зміцненню фінансової бази місцевих бюджетів має сприяти збільшення суми дотацій вирівнювання місцевим бюджетам, які наведені в табл. 2.5.
Таблиця 2.5 – Оцінка рівня трансфертування за 2008 рік
| Назва трансферту | План на 2008р.,тис. грн | Перераховано, тис.грн | Відсоток виконання плану,% | Залишок не перерахованих трансфертів, тис.грн |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Дотація вирівнювання | 28810449,2 | 28810449,2 | 100 | 0,00 |
| Додаткові дотації | 1628806,7 | 1569880,9 | 96,38 | 58925,8 |
| Субвенції соціального значення | 19404266,6 | 18218464,0 | 93,89 | 1185802,6 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Субвенції на виконання бюджетних програм | 51637020,9 | 50373064,4 | 97,55 | 1263956,5 |
| Субвенції по спеціальному фонду | 7207630,4 | 4117573,6 | 57,13 | 3090056,8 |
| Всього | 63548741,3 | 58900721,0 | 92,69 | 468020,4 |
| Кошти, що надходять з місцевих бюджетів | 7423199,1 | 7143896,0 | 96,24 | 279303,1 |
З табл. 2.5 видно, що дотація вирівнювання була надана в повному обсязі до запланованого на 100%. Найбільший залишок не перерахованих трансфертів належить субвенції по спеціальному фонду, яка залежить від виконання плану цільових надходжень до спеціального фонду Державного бюджету.