До 1 січня 2004 р. формою звітності про дохід, нарахований (сплачений) на користь платників податку, і суми утриманого з них податку, була «Довідка про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб» (форма № 8ДР). 29вересня 2003р. наказом ДПАУ № 451 була затверджена форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1ДФ) й Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.
Форма № 1ДФ надається в податкову інспекцію не пізніше 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Податковий розрахунок складається у двох примірниках: перший залишається у податковому органі, а другий з відміткою про прийняття форми № 1ДФ повертається податковому агенту.
Протягом року в Державному реєстрі фізичних осіб ─ платників податків накопичуються дані про виплачені громадянам доходи й утримані суми податку. В разі відсутності зауважень податковий інспектор здійснює розрахунок суми податку, виходячи з сукупного річного доходу, і визначає сальдо розрахунків з бюджетом. На суми, які потрібно доплатити за результатами перерахунку, виписується податкове повідомлення. Зазначену суму потрібно внести до бюджету протягом 30 календарних днів із дня одержання повідомлення. Якщо в установлений термін громадяни не сплатили зазначені суми, складається відповідний список для вжиття заходів згідно із Законом № 2181.
2. Контроль податкових інспекцій у сфері оподаткування доходів громадян
Контроль за правильністю розрахунку і своєчасним перерахуванням до бюджету покладається на Державну податкову адміністрацію України.
Перевірка податковими органами здійснюється не рідше одного разу в два роки відповідно до річного плану-графіку податкової адміністрації, що складається на початок року. Підприємства й організації, де були встановлені значні порушення законодавства при утриманні податку з доходів фізичних осіб, перевіряються повторно протягом року.
Перевірка розрахунку, утримання й перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, одержаних за місцем роботи, здійснюється безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях на основі перевірки розрахунково-платіжних відомостей нарахування заробітної плати й утримання податку, касових виплат (заробітної плати, премій, відпускних, разових виплат, у підзвіт та ін.), документів, що підтверджують право на пільги тощо.
Під час перевірки встановлюється, чи виконуються обов'язки платниками податку, а саме:
─ чи ведеться облік доходів, отриманих протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням за формою, установленою ДПАУ. Зазначена умова не поширюється на громадян, що отримують доходи тільки за місцем основної роботи; ─ чи надаються в передбачених випадках податковим органом декларації про доходи і витрати й інші необхідні документи, що підтверджували б вірогідність зазначених у декларації даних; ─ чи надавалися підприємствам, установам, організаціям і фізичним особам ─ суб'єктам підприємницької діяльності, а також податковим органам документи, що підтверджують право на отримання податкових соціальних пільг;
─ чи вчасно й у повному обсязі сплачувалися в бюджет суми податку, що підлягає сплаті.
Під час перевірки важливе значення має контроль за своєчасністю і повнотою перерахувань до бюджету утриманих сум податку. Крім зазначеного, контролю підлягають порядок утримання і повернення помилково стягнених сум податків.
З цією метою здійснюється звірка відомостей, що ведуться в податковій службі, з відомостями бухгалтерського обліку підприємства.
Працівник податкової служби виявляє розбіжності між перерахованою до бюджету сумою податку з доходів фізичних осіб і виписками банку.
При визначенні загальної суми нарахованого податку перевіряючий звертає увагу на повноту і правильність відображення нарахованих сум податку з доходів фізичних осіб у бухгалтерському обліку. Під час перевірки виявляються суми, що були нараховані у вигляді дивідендів у результаті розподілу прибутку (доходу) підприємств, і перевіряється правильність їх оподатковування.
Інспектори зобов'язані здійснити контроль і забезпечити під час перевірки: ─ своєчасність надання громадянами декларацій про доходи і ретельно перевіряти їх на підставі матеріалів, що маються в податкових органах, а також наданих підприємствами, установами й організаціями довідок, необхідних для правильного і повного оподатковування доходів платників;
─ дослідження діяльності громадян, яка пов'язана з одержанням доходів, у терміни, встановлені керівником податкової адміністрації;
─ здійснення перевірок у місцях реалізації виробів, надання послуг і виконання інших робіт.
Правильність визначення сукупного оподатковуваного доходу та нарахування податку здійснюється окремо за кожним працівником.
Під час перевірки важливо визначити, чи має право працівник підприємства на застосування податкової соціальної пільги. Податкові соціальні пільги, які матимуть платники податку з доходів фізичних осіб, визначені у п. 6.1 ст. 6 Закону № 889. Потрібно мати на увазі, що складові заробітної плати розкрито в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5. До речі, згідно з цією Інструкцією оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації та допомога з тимчасової непрацездатності не входять до фонду оплати праці і, отже, заробітною платою в контексті Закону про оплату праці не є.
Під час перевірки потрібно упевнитися, що платник подав працедавцю заяву про застосування податкової соціальної пільги за встановленою формою, а також відповідні документи, що підтверджують його право на таку пільгу.
У разі порушення платником податку умов застосування пільги (наприклад, отримання пільги більш ніж у одного роботодавця) платник втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу і зобов'язаний повернути суму недоплати податку та сплатити штраф.
Згідно із законом юридичні та фізичні особи ─ резиденти мають право надавати нецільову благодійну допомогу та не оподатковувати її за умов, якщо на платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги.
Під час перевірки декларацій необхідно мати на увазі таке нововведення в оподаткуванні доходів фізичних осіб, як податковий кредит.
Суми податкового кредиту, нараховані громадянином за кожною з підстав надання, зазначаються у річній податковій декларації, яка у встановленому порядку подається ним до податкового органу за місцезнаходженням податкової адреси такого платника податку до 1 квітня року, наступного за звітним.
Під час проведення перевірки потрібно враховувати, що закон встановлює деякі обмеження щодо нарахування громадянам податкового кредиту: ─скористатися правом нарахування податкового кредиту може лише платник податку, який є резидентом України, що має податковий ідентифікаційний номер, який зазнав у звітному році зазначених витрат у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) лише у резидентів ─ фізичних або юридичних осіб;
─ загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата;
─ якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься. Особливої уваги заслуговує правильність розрахунку прибуткового податку з доходів, отриманих за межами України громадянами з постійним місцем проживання в Україні. Під час перевірки необхідно провести контроль заоподаткуванням окремих видів доходів.
Як зазначалося раніше, новий порядок оподаткування дивідендів, виплачених фізичним особам, відрізняється від старого, коли суми дивідендів, оподатковані при їх виплаті на підставі Закону про прибуток, не потрапляли до складу сукупного оподатковуваного доходу і, як наслідок, вони не оподатковувалися прибутковим податком.
Починаючи з 2004 p. особи, які виплачують дивіденди громадянам, повинні утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів за встановленою ставкою від нарахованої суми. Винятком є реінвестування дивідендів, коли пропорції між власниками в статутному фонді не змінюються. Ще один обов'язок податкового агента ─ надавати в податкову інспекцію податковий розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем виплати дивідендів.
До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не входить і не відображається в його річній податковій декларації сума коштів, отриманих платником податкуна відрядження або під звіт.
Згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Нацбанку України від 19.02.2001 р. № 172, зареєстрованою в Мін’юсті України 15.03.2001 р. за № 237/5428, видача готівки під звіт провадиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.
Підставою для видачі працедавцем грошового авансу платнику податку на відрядження є наказ про службове відрядження, згідно з яким оформляється посвідчення про відрядження.
Сума коштів під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх падала, не підлягає оподаткуванню, тобто не входить до загального місячного чи річного оподатковуваного доходу платника податку, у сумі фактичних витрат платника податку, понесених на здійснення таких дій і підтверджених документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.