Гармонізація оподаткування у країнах Євросоюзу (стр. 3 из 6)
Таблиця 2.1. Частка окремих податків і податкових платежів у загальному обсязі податкових надходжень країн ЄС у 2005 році, % [22]
| Країна | Непрямі податки | Прямі податки | Соц. платежі | |||||
| ПДВ | Інші | Разом | Персональний | Корпоративний | Майновий та ін. | Разом | ||
| Швеція | 18,1 | 15,6 | 33,7 | 30,5 | 7,4 | 1,4 | 39,3 | 27,0 |
| Данія | 19,9 | 15,7 | 35,6 | 48,8 | 7,6 | 6,1 | 62,5 | 2,2 |
| Бельгія | 15,7 | 14,8 | 30,5 | 28,3 | 7,5 | 3,2 | 39,0 | 30,5 |
| Франція | 16,7 | 19,3 | 36,0 | 18,2 | 5,6 | 3,0 | 27,1 | 37,2 |
| Фінляндія | 19,9 | 12,2 | 32,1 | 30,7 | 7,6 | 2,4 | 40,7 | 27,2 |
| Австрія | 18,8 | 16,2 | 35,0 | 22,8 | 5,7 | 2,2 | 30,7 | 34,4 |
| Італія | 14,8 | 21,0 | 35,8 | 25,6 | 5,7 | 1,7 | 33,2 | 31,0 |
| Словенія | 22,1 | 18,4 | 40,5 | 14,7 | 7,1 | 1,1 | 23,0 | 36,6 |
| Німеччина | 16,1 | 15,2 | 31,3 | 22,2 | 2,6 | 1,6 | 26,6 | 42,1 |
| Угорщина | 21,9 | 19,1 | 41,0 | 17,1 | 5,5 | 1,1 | 23,6 | 35,3 |
| Люксембург | 15,5 | 19,5 | 35,0 | 19,1 | 15,6 | 2,2 | 36,9 | 28,1 |
| Нідерланди | 19,1 | 15,3 | 34,4 | 17,5 | 9,7 | 4,0 | 31,2 | 34,4 |
| Великобританія | 18,5 | 17,4 | 35,8 | 28,5 | 9,0 | 7,9 | 45,4 | 18,8 |
| Чехія | 20,0 | 12,9 | 32,9 | 12,8 | 12,3 | 0,5 | 25,6 | 41,5 |
| Болгарія | 34,4 | 18,3 | 52,8 | 8,4 | 8,2 | 1,3 | 17,9 | 29,3 |
| Іспанія | 17,8 | 17,3 | 35,1 | 18,7 | 11,1 | 2,2 | 32,0 | 34,1 |
| Кіпр | 27,4 | 20,7 | 48,1 | 8,8 | 15,2 | 4,7 | 28,4 | 23,2 |
| Мальта | 23,3 | 22,1 | 45,4 | 19,2 | 11,3 | 3,9 | 34,4 | 20,2 |
| Португалія | - | - | 43,3 | - | - | - | - | 32,1 |
| Греція | 21,5 | 15,9 | 37,4 | 14,7 | 10,3 | 2,5 | 27,5 | 35,1 |
| Польща | 22,6 | 18,0 | 40,6 | 11,5 | 7,4 | 1,6 | 20,5 | 40,0 |
| Естонія | 28,3 | 15,4 | 43,7 | 18,2 | 4,8 | 0 | 22,8 | 33,5 |
| Ірландія | 24,9 | 19,3 | 44,2 | 23,8 | 11,1 | 5,5 | 40,3 | 15,4 |
| Латвія | 26,8 | 17,1 | 43,9 | 19,6 | 6,9 | 0,7 | 27,2 | 28,9 |
| Словаччина | 27,3 | 17,0 | 44,3 | 9,4 | 9,5 | 1,8 | 20,8 | 36,9 |
| Литва | 25,0 | 15,0 | 40,0 | 24,1 | 7,3 | 0,1 | 31,5 | 28,5 |
| Румунія | 29,0 | 17,3 | 46,3 | 8,4 | 9,6 | 1,1 | 19,1 | 34,6 |
| ЄС-27 | ||||||||
Джерело: Taxation trends in the European Union. Data for the EU Member States and Norway// Eurostat Statistical books. – 2007ed. – P.239, 241, 249, 251, 253, 255, 256.
Найбільшим успіхом податкової гармонізації можна вважати зближення параметрів розподілу ВВП ЄС-27 у розрізі непрямого оподаткування. Хоча з огляду на національні відмінності офіційного і реального ВВП, доречно говорити лише про зближення формальних параметрів. Податковій конвергенції сприяло таке: прагнення кожної країни використати фіскальні можливості непрямого оподаткування для забезпечення надійної фінансової бази функціонування держави, вимоги керівних органів ЄС щодо встановлення стандартної ставки ПДВ на рівні, не нижчому 15%, рекомендації обмежити перелік підакцизних товарів алкогольними напоями, тютюновою продукцією та енергоносіями, а також уніфікація митного оподаткування інтегрованого ринку [9, 38]. Динаміку питомої ваги податків на споживання у ВВП можна простежити з рисунку 2.1.
Протягом останніх років в ЄС спостерігається тенденція зростання частки податків на споживання в структурі загальних податкових надходжень. Передумовою таких змін можна вважати високі частки податків на споживання нових держав ЄС, де податкові надходження від них є традиційно вищими: з перших 11 держав рейтингу лише Португалія представляє ЄС – 15. Основними причинами такої статистики є традиційно нижчі ставки оподаткування капіталу, а часто й робочої сили в державах ЄС – 12, що відповідно збільшує частку податків на споживання в загальній структурі оподаткування. Крім того, такий розподіл спричиняється деякими структурними факторами: нові держави ЄС мають порівняно більш енергоємні економіки, а оподаткування нафтопродуктів складає суттєву частину податків на споживання. Зазвичай і податки на тютюнові та алкогольні вироби також мають більшу питому вагу в цих країнах [5, 28].
Найбільший ступінь узгодженості податків на споживання порівняно з іншими групами податків обумовлений історичним розвитком процесу гармонізації податкової сфери в об’єднаній Європі. Потребу гармонізації податкових систем Європи було усвідомлено ще у процесі становлення європейської інтеграції – на початку 1960-х років. До сьогодні податкова гармонізація залишається пріоритетним напрямом розвитку внутрішньої європейської політики.
Рис.2.1. Динаміка питомої ваги податків на споживання у ВВП, 1995 – 2006 рр.,% [23, 274] (Побудовано автором на основі Taxation trends in the European Union, 2008 edition: Data for the EU Member States and Norway)
Значні диспропорції в країнах ЄС спостерігаються стосовно оподаткування специфічними акцизами. Це пов’язано насамперед з територіальним поділом праці та відповідною спеціалізацією певних країн на виробництві тих чи інших товарів. Спільне для країн Євросоюзу те, що найвагомішим джерелом надходжень від специфічних акцизів є акциз на енергоносії, але надходження від даного податку коливаються в країнах-членах (Італія – 80% усіх надходжень від акцизу, Ірландія – 41,2%, Франція, Німеччина, Великобританія – 71%, 69% та 54% відповідно) [12, 183].
Функціонування Єдиної системи акцизних зборів щодо основних груп підакцизних товарів було запроваджене у зв’язку зі створенням Єдиного внутрішнього ринку з 01.01.93 р. Система гармонізованих у межах ЄС акцизних зборів передбачає запровадження єдиної системи акцизних ставок для основних трьох груп підакцизних товарів (тютюнових виробів, алкогольних напоїв та енергоносіїв – моторного пального та палива для опалення, бензину, газоліну, електроенергії, природного газу, вугілля та коксу), залишаючи право країнам-членам стягувати інші види податків з цих груп товарів.
З метою запобігання шахрайства та полегшення руху основних груп підакцизних товарів між податковими юрисдикціями шляхом усунення існуючих перешкод, 2003 року було законодавчо оформлено проект створення системи контролю за рухом підакцизних товарів ( Excise Movement and Control System) (Рішення Європейського парламенту і Ради ЄС № 1152/2003 / ЄС від 16.06.2003 р. щодо комп’ютеризації руху та нагляду за підакцизними товарами) [5, 30].
Відсутність єдиного підходу в оподаткуванні корпорацій у різних країнах часто призводить до подвійного оподаткування компаній на території країн ЄС. Таким чином, транснаціональні фірми опинилися у гіршому, ніж національні, становищі, що суперечить меті єдиного ринку ЄС.
Для зміни ситуації, яка склалася, в ЄС були прийняті важливі рішення щодо усунення податкових бар'єрів на шляху транснаціональної діяльності західноєвропейських компаній: директива "Про єдину систему оподаткування материнських фірм та їх філіалів" і Конвенція "Про усунення подвійного оподаткування прибутку асоційованих підприємств". Згідно з цими документами національні податкові відомства повинні або звільняти від оподаткування величину прибутку, яка перераховується іноземним компаніям, розташованим на їх території філіалами, або враховувати сплачені цими філіалами податки при оподаткуванні материнської компанії. Компанії можуть за необхідності звертатися до арбітражних органів ЄС. Така процедура відбиває інтереси не тільки великих індустріальних груп, а й насамперед малих та середніх підприємств, які займаються експортом товарів через свої представництва в інших країнах ЄС.
Іноді проблеми виникають через невідповідність методик розрахунку обсягів оподаткованого прибутку. Країни-учасниці у своїх національних законодавствах по-різному трактують поняття амортизації, капіталізації прибутків, збитків, резервів і запасів, оцінюють активи і пасиви, що так чи інакше впливає на обсяг чистого прибутку.
Фактором, який гальмує вирівнювання податкових структур у країнах ЄС під впливом інтеграції, є різні рівні тінізації їх економічних відносин. Адже чим більший тіньовий сектор, тим помітніше офіційний рівень перерозподілу ВВП відхиляється від фактичного податкового навантаження на економіку. І якщо зважити на те, найбільший у країнах ЄС обсяг тінізації економіки зафіксовано в Бельгії (28%), Греції (27%), Італії (20%), Іспанії (16%), то очевидним є відставання їх реального рівня оподаткування від цього показника в Австрії, де найменший тіньовий сектор (5,8%). Фактична різниця між податковим навантаженням у північноєвропейських країнах, з одного боку, та південно європейських країнах і нових учасницях ЄС, з другого, є набагато більшою. У зв’язку з цим, останнім доводиться активно розвивати податковий інструментарій сприяння детінізації економічних відносин, насамперед певним чином оптимізуючи структуру оподаткування, щоб, усунувши диспропорції в податковому навантаженні на легальну і тіньову економіки, перейти до формування податкової політики за прикладом високо розвинутих країн ЄС [9, 37].
Практика реалізації податкової політики країн-членів ЄС, що досягли успіху в економічному розвитку на основі формування різних соціально-економічних концепцій державотворення, не дає підстав сподіватися на проведення повної уніфікації оподаткування навіть у віддаленій перспективі. На сьогодні залишається не вирішеним питання щодо формування єдиного оптимального європейського оподаткування, яке б виступало передумовою стабільно високих темпів економічного зростання всіх інтегрованих національних економік. Тому гармонізація регулювання податкових відносин у рамках ЄС і надалі відбуватиметься еволюційним шляхом, за допомогою поетапного встановлення нових вимог до податкових систем країн-учасниць.