3. Оцінка вартості капіталу підприємства
Оцінивши скільки коштів нам потрібно для ефективного управління тепер слід проаналізувати з яких джерел ми будемо залучати дані кошти (банки, інвестори).
Однією із важливих передумов ефективного управління капіталом підприємства є оцінка його вартості.
Вартість капіталу - це ціна залучення підприємством фінансових ресурсів. Це винагорода, за яку капіталодавці погоджуються вкладати кошти в дане підприємство.
Концепція такої оцінки виходить із того, що капітал має відповідну вартість, яка формує рівень операційних та інвестиційних витрат підприємства. Ця концепція є однією з базових у системі управління фінансовою діяльністю підприємства. При цьому вона не зводиться тільки до визначення ціни капіталу, який залучається, а визначається цілий ряд напрямів господарської діяльності підприємства в цілому.
Отже, розглянемо основні сфери використання показника вартості капіталу в діяльності підприємства.
1. Вартість капіталу підприємства є мірою прибутковості операційної діяльності. Вартість капіталу характеризує частину прибутку, який повинен бути сплачений за використання сформованого чи залученого нового капіталу для забезпечення випуску і реалізації продукції. Цей показник виступає мінімальною нормою формування операційного прибутку підприємства, тобто нижньою межею у плануванні його розмірів.
2. Показник вартості капіталу використовується як критерій у процесі здійснення реального інвестування. Перш за все, рівень вартості капіталу конкретного підприємства виступає як дисконтна ставка, за допомогою якої сума чистого грошового потоку приводиться до теперішньої вартості у процесі оцінки ефективності окремих реальних проектів. Крім того, він є базою порівняння з внутрішньою ставкою дохідності інвестиційного проекту, який розглядається. Якщо вона нижча, ніж показник вартості капіталу підприємства, такий інвестиційний проект повинен бути неприйнятним.
3. Вартість капіталу підприємства є базовим показником формування ефективності фінансового інвестування. Оскільки критерії цієї ефективності задаються самим підприємством, то при визначенні оцінки прибутковості окремих фінансових інструментів базою порівняння виступає показник вартості капіталу. Цей показник дозволяє оцінити не тільки ринкову вартість чи дохідність окремих інструментів фінансового інвестування, але й сформувати найбільш ефективний напрям і види цього інвестування на попередній стадії формування інвестиційного портфеля. Таким чином, цей показник є мірою оцінки прибутковості сформованого інвестиційного портфеля в цілому.
4. Показник вартості капіталу підприємства виступає критерієм прийняття управлінських рішень щодо використання оренди (лізінгу) чи придбання у власність виробничих основних засобів. Якщо вартість використання (обслуговування) фінансового лізингу перевищує вартість капіталу підприємства, застосування цього напряму щодо формування виробничих основних засобів є для підприємства невигідним.
5. Показник вартості капіталу в розрізі окремих його елементів використовується у процесі управління структурою цього капіталу на основі механізму фінансового левериджу. Використання фінансового левериджу полягає у формуванні найвищого його диференціалу, однією із складових якого є вартість позикового капіталу. Мінімізація цієї складової забезпечується у процесі оцінки вартості капіталу, який залучається з різних позикових джерел, і формування відповідної структури джерел його використання підприємством.
6. Рівень вартості капіталу підприємства є важливим виміром рівня ринкової вартості даного підприємства. Зниження рівня вартості капіталу приводить до відповідного зростання ринкової вартості підприємства і навпаки. Особливо оперативно ця залежність відображається на діяльності акціонерних компаній відкритого типу, ціна на акції яких піднімається чи падає при відповідному зниженні чи зростанні вартості їх капіталу. Отже, управління вартістю капіталу є одним із самостійних напрямів підвищення ринкової вартості підприємства, що є однією із цілей управління його прибутковістю.
7. Показник вартості капіталу – це критерій оцінки і формування відповідного типу політики фінансування підприємством своїх активів (у першу чергу – оборотних). Виходячи із реальної вартості капіталу, який використовується, та оцінки її виміру, підприємство формує агресивний, помірний (компромісний) або консервативний тип політики фінансування активів.
Вартість капіталу підприємства розраховується на основі середньозваженої вартості капіталу (WACC):
(3.1)де Квк – очікувана ставка вартості власного капіталу;
Кпк - очікувана ставка вартості позичкового капіталу;
К – сума капіталу підприємства;
ВК – сума власного капіталу;
ПК – сума позичкового капіталу.
WASS показує середню дохідність, яку очікують (вимагають) капіталодавці (власники та кредитори), вкладаючи кошти в підприємство. WASS залежить від структури капіталу та ціни залучення капіталу, від власників і кредиторів. Дану модель можна деталізувати, виокремивши власний і позичковий капітал.
Очікувана ставка вартості позичкового капіталу визначається на основі аналізу фінансових відносин підприємства з його кредиторами і включає всі витрати, пов’язанні із залученням позичкового капіталу в тому числі процентні платежі, дизажіо, різного роду збори тощо. В даному випадку ця ставка відповідає кредитній ставці, за якою підприємство залучає (чи може залучити) кредити (20-25%).
Отже, Кпк = 23%.
Для розрахунку КВК за допомогою показника PER, що є оберненим до відношення ринкового курсу до чистого прибутку на 1 акцію.
. (3.2)Отже,
або 27 %.Розрахувавши даний показник в сучасних умовах (економічної кризи) можемо сказати, що відсоток середньої дохідності, який прагнуть отримати капіталодавці, вкладаючи свої кошти в ЗАТ «Сіверянка» майже дорівнює банківському кредиту (24%, відповідно23%). Тобто слід залучати кошти з тих джерел, де їх легше отримати. А в сучасних умовах банки затрудняються давати кредити.
На практиці при розрахунку вартості залучення позичкового капіталу слід враховувати податковий фактор. З його урахуванням:
(3.3)де S – податковий мультиплікатор (ставка податку на прибуток – 25%).
У процесі оцінки вартості власного капіталу слід чітко виокремлювати очікувану ціну, за яку інвестори будуть згодні вкладати кошти в підприємство, та очікувану рентабельність власного капіталу. Різниця полягає в тому, що останній показник розраховується з використанням балансової вартості власного капіталу. Натомість ціна залучення власного капіталу визначається на основі ринкових оцінок вартості капіталу підприємства та його доходів.
Отже, при очікуваній вартості власного капіталу 27% і очікуваній ставці позичкового капіталу 23%, середньозважена вартість капіталу буде становити 21%.
При врахуванні податкового фактора, а саме податку на прибутку у розмірі 25%, на практиці отримаємо, що інвестори вкладуть кошти в ЗАТ «Сіверянка» під 21%, що на 2 % менше, ніж при залученні кредитів, тому співпраця з інвесторами є більш вигіднішою, а ніж співпраця з банківськими структурами.
Висновки
Фінансовий стан підприємства – це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами. Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук шляхів покращення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства, і як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції, робіт послуг; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства.
Основним завданням проведення оцінки фінансового стану підприємства є аналіз результатів господарської діяльності за попередній та поточні роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняти рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємство платоспроможним (неплатоспроможним). Основним джерелом інформаційного забезпечення даного аналізу є бухгалтерський баланс підприємства (форма № 1), «Звіт про фінансові результати» (форма № 2), «Звіт про рух грошових коштів», «Звіт про власний капітал» та примітки до річної фінансової звітності за 2007 рік.
Об’єкт дослідження ЗАТ «Сіверянка». Основною метою дiяльностi є виробництво робочого одягу, верхнього одягу та оптова торгівля одягом, включаючи спортивний.
Для того щоб провести детальний аналіз даного підприємства, в першу чергу було проаналізовано чистий рух грошових коштів від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства.