Розвиток фінансового механізму газового комплексу України (стр. 32 из 43)

Зважаючи на терміни експлуатації газопроводів та їх технічний стан, для підтримання надійного та ефективного функціонування до 2015 року планується повністю завершити реконструкцію всіх компресорних станцій. До 2030 року буде завершено модернізацію та техпереоснащення газотранспортної системи з використанням найбільш сучасних та ефективних технологій.

Сучасний рівень цін на природний газ у країнах Європи становить 220-350 USD/тис.м3 для промислових споживачів та 550-600 USD/тис.м3 для побутових споживачів з тенденцією до подальшого зростання. У зв’язку з лібералізацією енергетичних ринків, неминучим є наближення цін на природний газ в Україні до рівня світових.

Зростання ціни на природний газ до середньоєвропейського рівня призведе до зниження його конкурентоспроможності у виробництві досить широкого спектру товарної продукції та послуг в Україні. Найбільші зміни відбуватимуться під час вибору первинного енергоносія для виробництва тепла та електроенергії.

Прогнозоване зростання світових цін на нафту та природний газ відбуватиметься в умовах відносно стабільних цін на вугілля та ядерне паливо, що підвищує конкурентоспроможність гідравлічних, атомних і теплових електростанцій, які працюють на вугіллі та стимулює розвиток нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії. Тому перевага у структурі палива для виробництва енергії в Україні надаватиметься власному урану та вугіллю, що забезпечить певну стабільність паливної складової на електричну енергію та підвищить рівень енергетичної безпеки країни.

Водночас прогнозоване відставання темпів зростання цін на електричну енергію від цін на природний газ та нафту створює економічні умови для використання електричної енергії замість природного газу та мазуту у системах промислового та побутового теплозабезпечення.

З метою оптимізації режимів виробництва електричної енергії та підвищення коефіцієнта використання потужностей атомних енергоблоків шляхом збільшення споживання електроенергії в години „нічного провалу” доцільно поетапно замінювати газовий нагрів системами акумуляційного електронагріву, які є споживачами-регуляторами, забезпечивши оптимальне управління зонними та диференційованими тарифами на електричну енергію. Це дозволить суттєво знизити обсяги споживання природного газу на потреби опалення.

Окрім використання акумуляційних систем електронагріву, масштабне витіснення вуглеводневого палива із систем низько- та середньотемпературного нагріву (технологія опалення, гаряче водопостачання, вентиляція та кондиціонування) забезпечить використання електричних теплогенераторів та термотрансформаторів.

Заміна газових котелень на електричні теплогенератори та акумуляційний електричний нагрів може забезпечити витіснення більше половини природного газу, що використовується для теплопостачання у промисловості і побуті.

Забезпечення та регулювання ринку нафтопродуктів України передбачається за рахунок переробки нафти і газового конденсату власного видобутку та видобутих українськими компаніями за межами України, заміщенням моторного палива стиснутим (метан) та скрапленим (пропан-бутан) газом, а також рідким паливом, отриманим внаслідок переробки органічної маси (ріпаку, зерна, цукрових буряків тощо) та кам’яного вугілля.

Враховуючи наведені факти, за базовим сценарієм прогнозується таке споживання основних енергоресурсів до 2030 року [ ]:

· Споживання електроенергії збільшиться в 2,2 рази і перевищить за прогнозними даними 395,1 млрд.кВтг, експортні можливості зростуть до 25 млрд.кВтг;

Рис.3.9. – Прогноз споживання електроенергії в Україні до 2030 року[108]

· Споживання вугільної продукції збільшиться майже в 2,2 разу – до 130,3 млн.тонн;

Рис.3.10. – Прогноз споживання вугілля в Україні до 2030 року[108]

· Споживання природного газу зменшиться майже на 36% – до 49,5 млрд. м3;

Рис.3.11. – Прогноз споживання газу в Україні до 2030 року[108]

· Споживання нафти для внутрішніх потреб збільшиться на третину – до 23,8 млн.тонн.

Рис.3.12. – Прогноз споживання вугілля в Україні до 2030 року[108]

Рис.3.13. – прогноз споживання власних та імпортованих ресурсів у 2005, 2030 роках, млн. т у.п. / % [108]

Одним із шляхів диверсифікації шляхів поставки природного газу по імпорту в Україну є використання зрідженого природного газу (ЗПГ). ЗПГ –це природний газ зріджений шляхом охолодження до – 1610С. В процесі зрідження об'єм газу зменшується майже в 600 разів, що робить економічно прийнятним його транспортування в спеціальних танкерах-метановозах по всьому світі. В 2003 році 12 країн світу (США, Алжир, Лівія, ОАЕ, Бруней, Індонезія, Малайзія, Австралія, Трінідад та Тобаго, Нігерія, Оман, Катар) експортували 126 млн т ЗПГ (біля 128 млрд м3) в 13 країн світу. ПостачанняЗПГ в 2003 році забезпечило біля 6 % загального споживання газу та 27 % всієї міжнародної торгівлі газом. Темпи зростання торгівлі ЗПГ досить високі: вже до 2007 року обсяг світової торгівлі ЗПГ може скласти від 200 до 330 млн т на рік, тобто за 4 роки зрости майже вдвічі.

Не зважаючи на наявні переваги торгівлі ЗПГ є і певні вади, а саме:

- технологічна складність виробництва та транспортування ЗПГ;

- значні обсяги інвестування виробництва;

- значні обсяги витрат споживача для будівництва приймальних терміналів та заводів з ре газифікації.

На сьогоднішній день собівартість виробництва 1 т ЗПГ складає біля $ 250 для повного початкового виробництва і біля $ 175 для розширення потужностей на діючому виробництві. Саме використання ЗПГ в сучасних умовах є реальною можливістю диверсифікації газових постачань.

«Нафтогаз України» запропонував побудувати регазифікаційну установку для ЗПГ на Чорному морі з наміром імпортувати ЗПГ з Лівії, Єгипту та інших країн. У січні 2006 р. «Нафтогаз України» оголосив про завершення технічко-економічного обґрунтування для терміналу з початковою потужністю 10 млрд м3. Такий проект коштуватиме 3 млрд дол. США.

Теоретично термінал ЗПГ допоміг би Україні диверсифікувати постачання газу. Однак такий проект потребував би ретельного аналізу витрат та вигід, з урахуванням варіантів постачання, прогнозованих світових цін на ЗПГ, витрат на транспортування та потенційний попит на ЗПГ, що постачається за світовими цінами. Є очевидним, що фінансування було б проблемою. НАК «Нафтогаз України» стверджує, що він фінансував би проект завдяки своїм власним фондам та кредитам, але заборгованість компанії вже викликає занепокоєння. Додаткова складність, яка має враховуватися – це транзит суден з ЗПГ через Босфорську протоку, чому протистоять владні структури Туреччини. Тим не менше, подальше зростання ціни на російський та каспійський газ та широкі реформи в українському газовому секторі можуть в кінцевому підсумку покращити перспективи спорудження терміналу ЗПГ у країні.

Рис.3.14. - Прогнозна динаміка видобутку та імпорту природного газудля забезпечення власного споживання, млрд. м3 [108]

3.3 Удосконалення державного регулювання цін (тарифів) на послуги природних монополій та функціонування комерційних посередників в схемах поставок і фінансових розрахунків на аукціонному принципі

Для вироблення рекомендацій по удосконаленню тарифної політики в фінансових розрахунках суб’єктів газового ринку України в рамках обмежених можливостей дипломного дослідження проведений наступний інтегральний аналіз.

В табл.3.3 наведена динаміка тарифів для 4-х сегментів ринку споживачів України у 2004 -2008 роках.

На рис. 3.15 – 3.18 наведені результати оцінки рівня сплати за спожитий газ на регулюємому державою частці ринку за перші 5 місяців 2008 року [118]:

– оцінка рівня рівня сплати за спожитий газ за 5 місяців 2008 року в сегменті «Населення» за даними НАК «Нафтогаз України» ;

– оцінка рівня рівня сплати за спожитий газ за 5 місяців 2008 року в сегменті «Бюджетні установи» за даними НАК «Нафтогаз України»;

– оцінка рівня рівня сплати за спожитий газ за 5 місяців 2008 року в сегменті «Підприємства ТКЕ - теплокомуненерго» (інформація середня по області) за даними НАК «Нафтогаз України»;

- оцінка рівня рівня сплати за спожитий газ за 5 місяців 2008 року в сегменті «Підприємства ТКЕ - теплокомуненерго»(інформація по крупним містам України) за даними НАК «Нафтогаз України».

Як показують результати аналіза графіків рис.3.13 -3.16:

- Середньозважений рівень сплати по сегменту «Населення» становить- 82,6%;

- Середньозважений рівень сплати по сегменту «Бюджетні установи» становить- 86,0%;

- Середньозважений рівень сплати по сегменту «Теплокомуненерго- середньообласні рівні» становить- 53,0%;

- Середньозважений рівень сплати по сегменту «Теплокомуненерго- міста України» становить- 45,1%;

В табл.3.2 наведені результати статистичної обробки рядів рівня сплати споживачами за газ в регульованих сегментах ринку, виконані за допомогою програмного забезпеченя пакету EXCEL-2007.

Таблиця 3.4

Статистичні характеристики рядов розподілу рівня сплати за 5 місяців 2008 року

Як показує аналіз даних табл.3.4 – найгірші показники рівня сплати за спожитий газ – в сегменті «підприємства теплоенерго – крупних міст України», тобто навіть дотація для цього сегменту з державного бюджету не покращує положення в секторі, де є міста з рівнем оплати 5%.