Нормування оборотних засобів (стр. 3 из 6)
Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.
2. Методика нормування оборотних засобів на підприємстві
2.1 Нормування матеріальних запасів
Норматив оборотних засобів— це їх мінімальний плановий розмір, необхідний для нормального функціонування підприємства.
Норматив оборотних засобів у виробничих запасах:
Виробничий запас = поточний запас + страховий запас + технологічний запас + транспортний запас.
,(2.1)Qр - річний обсяг виробництва, шт.;
Д - кількість календарних днів у плановому періоді, дн;
qн - норма витрати матеріалу на 1 виріб, кг/вироб;
Ц - ціна матеріалу, грн.
Тп - проміжок між 2 постачаннями, дн.;
Тстрах – страховий запас, дн.;
Поточний запас досягає максимальної величини в момент постачання даного матеріалу, потім він поступово скорочується і до моменту наступної постачання стає рівним нулю. Тому при розрахунку оборотних засобів по поточному запасі приймається не вся його величина, а тільки половина.
У залежності від призначення запасу і необхідності підготовки матеріальних ресурсів до використання у виробництві, розрізняють транспортний, підготовчий, поточний, страховий (чи гарантійний) і технологічний запас.
Транспортний запас створюється на підприємствах на ті постачання, по яких виникає розрив між термінами надходження платіжних документів і матеріалів. У цілому по промисловості він повинний складати 1—2 дні.
Підготовчий запас складається з часу, необхідного для приймання, складування і лабораторного аналізу якості матеріалів, що надійшли. Визначається шляхом розрахунків чи за фактичним часом за звітний період, скоректований на умови, що змінюються, (механізація вантажно-розвантажувальних робіт, удосконалювання методів контролю й ін.).
Поточний запас — основний вид запасу, що необхідний для безперебійного забезпечення виробництва в період між двома черговими постачаннями.
Величина поточного запасу в днях визначається звичайно в межах половини середнього інтервалу між постачаннями.
Нормування страхового (гарантійного) запасу в днях здійснюється двома способами:
а) по середньому відхиленню фактичних термінів постачання від планових;
б) за часом, необхідному для термінового оформлення замовлення і доставки матеріальних ресурсів від постачальника до споживача.
Технологічний запас необхідний на час підготовки прибулих матеріальних ресурсів до виробничого споживання. Якщо для цього не потрібно спеціальних операцій по попередній технологічній обробці матеріалів, технологічний запас приймається рівним одному дню.
При необхідності технологічної підготовки запас матеріальних ресурсів для цього встановлюється за умови, що інтервал постачання менш 90 днів.
Крім цього, у ряді випадків створюються сезонні запаси, утворення яких обумовлене або сезонним характером заготівлі ресурсів (цукрового буряка), або умовами завезення (водяним шляхом).
Норма виробничого запасу при сезонних постачаннях визначається кількістю днів від дати початку нагромадження матеріальних ресурсів у пункті відправлення до дати надходження його першої партії до споживача.
Норматив оборотних засобів на незавершене виробництво
, (2.2)Qр - річний обсяг виробництва, шт;
Д - кількість календарних днів у плановому періоді, дн;
Сп - повна собівартість даного виробу, грн.
Кн.в. - коефіцієнт наростання витрат;
Тц - тривалість виробничого циклу виготовлення виробів, дн;
коефіцієнт наростання витрат:
(ступінь готовності виробу), (2.3)де См – матеріальні витрати у собівартості, грн.;
Сп – повна собівартість даного виробу, грн.
Норматив оборотних засобів на витрати майбутніх періодів
НБП = РБН + РП - РВ,(2.4)
де РБН — сума засобів, вкладених у витрати майбутніх періодів, на початок планового року;
Рп — витрати на даний плановий період по кошторису;
Рв — витрати, що включаються в собівартість продукції планового періоду по кошторису витрат на виробництво.
Норматив на готову продукцію, що знаходиться на складі
, (2.5)Нгот - норма наявності готової продукції, дн.
В усіх перерахованих нормативах оборотних засобів варто враховувати потреба підприємства в засобах не тільки для їхньої основної діяльності, але і для виробничої інфраструктури.
2.2 Нормування запасів грошових активів
Нормування запасів грошових активів спрямоване на визначення максимального обсягу наявних запасів грошових коштів, перевищення якого недоцільне з точки зору обсягу втрат від невикористання грошей (наявності "вільного" залишку). Такий підхід відповідає стратегічній меті управління - забезпеченню доходності (прибутковості) і реалізується за допомогою використання різних економіко-матеріальних методів (моделей).
Розробка моделей оптимізації залишку грошей базується на використанні загальних засад та методичного інструментарію теорії управління матеріальними запасами, оскільки цілі та обмеження їх формування приблизно однакові.
Моделі оптимального залишку коштів оцінюють:
- обсяг грошових коштів та їх еквівалентів, необхідний підприємству для задоволення його потреб;
- оптимальну пропорцію розподілу грошових коштів між окремими формами: гроші на розрахунковому рахунку або цінні папери, що швидко реалізуються;
- періодичність (умови) та обсяги трансформації грошей в цінні папери та навпаки.
В сучасній економічній літературі світове визнання отримали декілька моделей, зокрема: модель Баумоля; модель Міллера-Орра; модель Стоуна; модель Беранека.
Відмінності між ними полягають в різному визначенні та математичній формалізації процесів надходження та витрачення грошей, системи обмежень, які необхідно враховувати.
Планування руху грошових коштів передбачає визначення можливих джерел надходження та напрямків використання грошових коштів підприємства для забезпечення його платоспроможності впродовж планового періоду.
Поточнерегулювання грошових потоків (операцій) охоплює такі напрямки роботи (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Напрямки поточного регулювання грошових потоків (операцій)
1. Синхронізація грошових потоків. Цей напрямок поточного регулювання передбачає узгодження вхідних та вихідних потоків грошових коштів за обсягами та в часі.
Проведення цієї роботи дозволяє: по-перше, уникнути дефіциту готівки; по-друге, вивільнити частину грошових коштів й використати її для отримання додаткового доходу; по-третє, зменшити норматив готівки на рахунку підприємства.
2. Прискорення процесу надходження грошей. Цей напрямок поточного регулювання здійснюється з метою скорочення часу між моментом сплати дебіторами своїх боргів та моментом надходження грошових коштів на рахунок підприємства (моментом, коли підприємство може їх використовувати). Є багато способів прискорення цього процесу:
1. Змінити час переказу платежів від покупця підприємству.
2. Скоротити час, протягом якого отримані платежі залишаються неінкасованими грошовими коштами.
3. Прискорити рух грошових коштів до банків, що здійснюють виплати.
3. Контролювання витрат грошей. На відміну від завдань управління щодо надходження грошей, мета застосування стратегії виплат полягає в їх максимально можливому уповільненні в часі. Поєднання швидкої інкасації та уповільнення виплат призведуть до отримання максимального обсягу вільних грошових коштів.
При контролі за витратами грошей в світовій практиці застосовуються такі інструменти, як флоут, централізація кредиторських рахунків, рахунки з нульовим балансом, контрольовані рахунки витрат тощо.
4. Капіталізація тимчасово вільних залишків грошових коштів.
Ефективне використання методів прискорення надходжень та контролю витрат обумовлює виникнення протягом окремих проміжків часу тимчасово "вільних" грошових коштів.
Управління вільними залишками коштів передбачає вибір та здійснення операцій щодо їх інвестування з врахуванням можливих термінів доходності та ризику, притаманних окремим інвестиційним альтернативам.
Розрізняють два методи розрахунку показників руху коштів: прямий і непрямий. Як правило, у світовій обліково-аналітичній практиці застосовують один із цих методів. Різниця між ними полягає у різній послідовності процедури визначення величини потоку коштів у результаті операційної діяльності.
Прямий метод базується на обчисленні надходження (виручка від реалізації продукції (товарів, послуг), аванси отримані та ін.) і вибуття (оплата рахунків постачальників, повернення кредитів, позик та ін.) коштів. Тобто вихідним елементом є виручка. При застосуванні даного методу використовуються дані бухгалтерського обліку, які відображають рух коштів і які отримують з облікових реєстрів підприємства.
Непрямий метод базується на ідентифікації та обліку операцій, пов'язаних із рухом коштів, і послідовному коригуванні чистих прибутків або збитків. Тобто вихідним елементом є прибуток (збиток).
3. Аналіз нормування оборотних засобів на прикладі ЗАТ “Сумський завод “Насосенергомаш”