Кожна держава–член ЄС для подання платниками ПДВ податкових декларацій встановлює строк, який не перевищує двох місяців із дня закінчення податкового періоду. Податковий період може дорівнюватися одному, двом місяцям або кварталу. Втім, директива дозволяє встановлювати інші періоди, які не мають перевищувати рік. У податковій декларації зазначається вся інформація, необхідна для розрахунку податку та його зменшення, в тому числі, коли це необхідно для визначення бази оподаткування: загальна сума операцій, які належать до такого податку та його зменшення й загальна сума звільнених від оподаткування поставок. Для імпортованих товарів держави–члени можуть впровадити детальні правила складання податкових декларацій та сплати податку. Зокрема ПДВ, який має бути сплачений за імпортовані товари платниками податку або податковими боржниками, за умов зазначення ПДВ у податковій декларації не сплачуватиметься під час імпорту товарів.
З січня 1993 р., згідно з Директивою Ради 92/77/ЄC звичайна ставка ПДВ в ЄС не може бути меншою ніж 15 %. У певних випадках до поставок товарів і послуг можуть застосовуватися зменшені ставки, які дорівнюють або є більшими ніж 5 %, та застосовуються виключно до окремих товарів і послуг соціального та культурного значення. До них належать харчові продукти, фармацевтичні продукти, послуги з транспортування пасажирів, книги, газети й періодичні видання, білети на вистави, до музеїв та подібних закладів, житлове будівництво, розміщення в готелях, медичний догляд у лікарнях, поставки електроенергії та газу. За пропозицією Комісії ЄС, Рада кожні два роки переглядає перелік товарів і послуг, до яких застосовується зменшена ставка. Ставка, яка застосовується при імпорті товарів, має дорівнювати тій, що застосовується до подібних внутрішніх товарів.
Шоста директива містить деталізований перелік операцій, які звільнені від оподаткування. В якості прикладу розглянемо внутрішні операції, звільнені від ПДВ. Це здійснювані в громадських цілях послуги державної поштової служби, державних лікарняних установ; медичні послуги професійного та середнього медичного персоналу; донорство людських органів, крові та молока; послуги дантистів; послуги, що надають незалежні об’єднання осіб, діяльність яких звільнена або не підлягає оподаткуванню ПДВ; роботи в сфері соціального забезпечення; послуги й товари благодійних організацій для захисту дітей та молоді; шкільне або університетське навчання, практика на канікулах або перепідготовка дітей та молоді; освіта, яку вчителі надають приватно; послуги релігійних і філософських інституцій з метою духовного збагачення населення; надання неприбутковими організаціями своїм членам послуг і товарів за підпискою; послуги неприбуткових організацій щодо спортивного та фізичного навчання; певні культурні послуги й товари, що надаються державними органами; діяльність зазначених організацій щодо мобілізації капіталу для власних цілей; надання транспортних послуг хворим або пораненим особам у спеціальних транспортних засобах; діяльність громадського радіо й телебачення, крім комерційної діяльності.
Також звільнюються від оподаткування ПДВ такі операції: страхування й перестрахування; лізинг нерухомого майна (крім готелів, турбаз, місць кемпінгу й паркування, інстальованого обладнання та машин, сейфів); надання кредиту; управління кредитором гарантіями кредиту; операції щодо депозитів, поточних рахунків, платежів, трансферів, боргів, чеків та інших інструментів (за винятком стягнення заборгованості й факторингу); операції з валютою, банкнотами та монетами, що виступають платіжним засобом (крім предметів колекціонування; операції з акціями, частками компаній, борговими зобов’язаннями та іншими цінними паперами, крім операцій щодо їх збереження й управління); операції з правовстановлюючими документами; операції з цінними паперами, які визначають отримання процентів від нерухомості або встановлюють право власності на нерухомість або її частину; операції з правами користування нерухомістю; управління інвестиційними фондами; продаж за номінальною вартістю поштових, фіскальних та інших марок; лотереї й інші форми грошових ігор; продаж будівель або їх частин та земельних ділянок, на яких вони розташовані; продаж земельних ділянок, на яких немає будівель. Директива звільняє від оподаткування ПДВ цілий ряд операцій з імпорту, експорту та міжнародних перевезень.
Директива передбачає можливість впровадження спеціальних схем оподаткування ПДВ для малих підприємств. Так, держави–члени, які зазнають труднощів у застосуванні нормальної схеми оподаткування щодо малих підприємств у зв’язку з структурою або особливістю діяльності останніх, можуть ввести спрощену процедуру, за умов, що вона не призводить до зменшення податку.
Отже, стислий огляд особливостей законодавства ЄС про податок на додану вартість свідчить про широке коло питань, які український законодавець повинен врахувати при проведенні податкової реформи, яка на сьогодні є надзвичайно актуальною. Експертиза відповідності проектів актів вітчизняного законодавства положенням європейських директив вже стала новим етапом процесу правотворчості в Україні. Проведення таких експертиз і, як наслідок, врахування положень інтеграційного податкового законодавства ЄС в проектах актів податкового законодавства України фактично є податковою гармонізацією, яку українська сторона зобов’язалася здійснити відповідно до ст. 51 Угоди про партнерство й співробітництво. Важливим чинником ефективності проведення податкової гармонізації є правильне розуміння положень директив, врахування тлумачень Суду ЄС щодо застосування їх положень, чітке й повне відображення змісту директив в національному податковому праві, а також систематизованість та взаємна узгодженість законодавчих новел. Тож сподіватимемося, що податкова реформа врахує зобов’язання України з наближення національного законодавства до законодавства ЄС, і майбутній податковий кодекс України належним чином інкорпорує положення податкового законодавства ЄС.
3.3 Критерії розбудови системи непрямого оподаткування в проекті Податкового Кодексу України
3.3.1 Напрямки реформування податку на додану вартість
Досвід країн із ринковою економікою дає безпосередні підстави стверджувати, що сучасні податкові системи не є нейтральними щодо забезпечення структурних змін та інноваційного розвитку національних економік. Податкові інструменти виступають одним з елементів механізмів економічного стимулювання інноваційного розвитку та структурних змін.
Менш досліджений вплив конкретно непрямих податків на структурний та інноваційний розвиток. Здебільшого висловлюється теза про їхню нейтральність щодо виробництва, в кращому разі визнається їхній опосередкований вплив на структуру споживчого попиту.
В той же час привертають увагу негативні зміни, які відбулися в галузевій структурі економіки України, як і інших країн СНД. Пошуки причин та механізмів зростання частки паливноенергетичного комплексу та сировинних галузей при зменшенні частки переробних галузей, і особливо машинобудування, привернули увагу спеціалістів до можливої причетності ПДВ до цього процесу. Вказані структурні зміни пов’язують з дією системи оподаткування в цілому та ПДВ зокрема дослідники Інституту прогнозування НАН України та група харківських науковців. Вони привертають увагу до нерівномірності оподаткування різних галузей економіки України. Проте причини вказаної нерівномірності пояснюються ними по-різному.
За результатами аналізу, значні відмінності в рівні оподаткування проявляються між галузями економіки України, орієнтованими на зовнішню торгівлю та галузями, орієнтованими на внутрішній ринок. Згідно з аналізом Інституту економічного прогнозування НАН України2, саме у галузях експортерах і спостерігаються найнижчі рівні чистих непрямих податків: у кольоровій металургії 4 % валової доданої вартості, чорній металургії 6,1 %, транспорті 10 %. Фактором нерівномірності податкового навантаження в Україні є те, що експорт оподатковується ПДВ за нульовою ставкою, а потрібні для його виробництва проміжні товари звільняються від ПДВ та ввізного мита як критичний імпорт. Застосування режиму критичного імпорту тривалий час було однією з найбільш масштабних податкових пільг. Так, у 2000 році, за розрахунками ІЕП НАНУ, із загального рівня податків на продукти у 16 % на додану вартість внутрішнього виробництва припадало 11,1 відсоткового пункту, а на імпорт 4,9. По відношенню до валової доданої вартості зазначені податки становили 13,1 %, а до вартості імпорту – 8,6 %, тобто у 1,5 разу менше. У попередні роки розрив був набагато більшим: 1996 р. 11,2 разу, 1997 р. 2,8, 1998 р. 2,7, 1999 р. 2,6 разу.
Водночас середні фактичні ставки непрямих податків на продукцію хімічної промисловості, машинобудування, деревообробної, легкої промисловості та виробництва будівельних матеріалів є у 24 рази більшими, ніж в електроенергетиці, паливній промисловості та металургії.
Негативна спрямованість структурних змін в українській економіці також зумовлена нерівномірністю оподаткування, яка викликана відмінностями дії ПДВ в умовах різної капіталоємності галузей виробництва3. На погляд дослідників, негативний вплив ПДВ на деякі галузі української промисловості пов’язаний з невідповідністю умов економіки України умовам, в яких ПДВ застосовується в країнах Заходу. Згадані країни, які застосують ПДВ, завдяки міжгалузевій конкуренції та переливу інвестицій не мали таких значних відмінностей у рівні капіталоозброєності праці в різних галузях, які виникли в адміністративно регульованій економіці України .