Облаштування привалів
Корткочасні привали на 10-15 хвилин влаштовуються після 45 хвилин руху по місцевості. При пересуванні по складній місцевості привали організовуються частіше. Командант має заздалегідь визначати можливі місця облаштування привалів. Під час привалу третина партизанського підрозділу займає кругову оборону, в той час як всі інші використовують наявний час для короткочасного перепочинку, підігнання спорядження. При неможливості проходження маршруту вдень влаштовується постій.
Постій
Постій організовується для короткочасного прихованого перебування партизанскього підрозділу. Для постою має бути вибрано таку ділянку місцевості, яка в першу чергу маскувала би підрозділ від наземного та повітряного спостереження супротивника. Водночас місце постою має бути придатним для короткочасної оборони, а також мати приховані шляхи входу-виходу.
Як тільки вибрано місце для облаштування постою, частина партизан негайно займає кругову оборону. При чисельності підрозділу близько 30 вояків має залучатися третина особового складу - 10-12 вояків. Пости розташовують по колу на певній віддалі від бази, на одному пості має бути не менше двох вояків. В залежності від місцевості та технічного оснащення звязок між командантом та стежами забезпечується або за допомогою радіозвязку або візуально. Кожен пост має визначений сектор обстрілу. На місці облаштування має бути викопано неглибокий але ретельно замаскований місцевими предметами шанець. По можливості окремі пости мають облаштовуватися в кронах дерев. Також по можливості стійкові мають оснащуватися засобами оптичної та технічної розвідки (біноклями, приладами нічного бачення) направленими мікрофонами, світловими сигналізаторами, тощо). Командант має встановити графік зміни стійкових.
При облаштуванні постою командант виділяє групу вояків яка займатиметься обслуговуванням групового спорядження. Всі інші вояки мають використати час для відпочинку та інших нагальних потреб.
Під час пребування у постої партизани мають знаходитися у постійній бойовій готовності та дотримуватися всіх правил маскування. Під час відпочинку та сну спорядження не розкладається, воякам не вільно знімати взуття, розвантажувальні жилети та розлучатись зі зброєю. Категорично забороняється палити та розпалювати багаття без дотримання маскування.
Після перебування на постої близько доби партизани мають покинути його. Під час зняття з місця постою стежі продовжують займати оборону. Спеціально виділені вояки складають і пакують намети. Інші партизани мусять якнайретельніше знищити будь яки сліди свого перебування на місцевості: закопується або спалюється сміття, засипається місце багаття, тощо.
Постої у населених пунктах
Постій ку населеному пункті має свої переваги й недоліки. У населеному пункті існують більш комфортні умови перебування. Партизани мають можливість належним чином обігрітися, прийняти всі потрібні заходи гігієни, прийняти гарячу іжу і належно вілдпочити. Крім того у випадку прихильного ставлення населення партизани можуть здобути додатклові припаси.
З іншого боку спостій у населених пунктах можливий лише за відсутності у ньому ворожих військ чи колабораціоністських формувань. Обов'язковою умовою безпечного постою у населеному пункті є його повне блокування силами партизан. Відповідно крупний населений пункт має болкуватися не менш як силою сотні чи куреня. Дрібні підрозділи (чоти й рої) мають блокувати лише невеликі населені пункти (хутори, окремі будинки). Як праивло супротивник намагається контролювати місцевість шляхом утримання саме населених пунктів.
Таким чином партизани мають таборувати лише у тих наслених пунктах, які:
· знаходяться на території, повністю підконтрольній партизанам (як правило це територія партизанських країв);
· у населеному пункті є своя мережа законспірованих агентів;
· цивільне насселення прихильно ставиться до партизанського руху.
У противному випадку населені пункти слід оминати, а надто коли місцеве населення вороже ставиться до партизан.
Якщо остання існує, команаднт мусить звязатися з місцевими агентами і зібрати у них розвідувальну інформацію про населений пункт. Причому місцеві жителі ні в якому разі не мають довідатися про співпацю агента з партианами. Якщо місцева обстановка сприятлива команаднт віддає наказ про вхід у населний пункт. Командант мусить організувати його кругову оборону. На входах з населеного пункту розташовуються стежі, які на час перебування у населеному пункті повністю його блокують, не допускаючи вільного входу й виходу цивільного населення. Окремі квартали розподіляються між меншими частинами підрозділу які відповідальні за його оборону у випадку необхідності. Під час перебування у населеному пункті командант має визначити кількість та порядок зміни стійкових, місця придатні для оборони а також шляхи прихованого відходу. Заздалегідь має бути визначено дії всього партизанського підрозділу у випадку ворожої облави.
Під час перебування у населеому пункті партизани мають суворо дотримуватись заходів маскування. Обмежується рух партизан по території населеного пункту, не слід створювати зайвого шуму. Інтенсивний рух, гавкання собак, зайвий людський гомін буде для ворога першою ознакою перебування партизан. Партизани мусять знаходитися у стані готовності до швидкого відступу з населеного пункту або його оборони.
Під час перебування у населеному пункті партизани мають забезпечити себе їжою, питною водою, а також використати час для гігієнічних процедур та відпочинку. Якщо у селі є агенти, відповідальні за матеріальне та продовольче оснащення партизан, партизанський підрозділ має поповнити свої запаси за його рахунок. При наявності грошей допускається купівля у місцевого населення необхідних предметів та харчів. Дотримання суворої дисципліни є обов'язковим. Недопустиме застосування погроз та фізичного насильства для здобуття необхідних припасів. Будь які акти крадіжок, грабежу, розбою, та безчинств по відношенню до місцевого населення з боку окремих партизан мають негайно припинені, а їх виконавці - негайно і жорстоко покарані.
Якщо соновною метою рейду є пропаганда, то додатоково партизани мають розгорнути активну агітаційну роботу серед населення. Завдання пропагандистського рейду полягають у: популяризації повстанчого руху на певній території, створення антиокупаційних настроїв серед широкого загалу, створення сприятливих умов для заснування і організації агентурної мережі партизан. Пропаганда ведеться за допомогою приватних бесід, розповсюдження листівок, нанесення агітаційних лозунгів, тощо.
Партизанам не слід перебувати у населеному пункті більше доби. Після того як загін відпочив і поповнив свої запаси, йому слід покинути населений пункт і продовжувати вимарш.