МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра «Екології та безпеки життєдіяльності»
Курсова робота
з дисципліни «Цивільна оборона»
Тема: «Прогнозування і оцінка обстановки у разі вибуху газоповітряної суміші»
Вступ
Завдання курсової роботи
· виконання розрахунково-пояснювальної записки з оцінки обстановки на підприємстві у разі вибуху газоповітряної суміші нанесення обстановки, яка склалася на підприємстві після вибуху на карту або схему;
· прогнозування обстановки на об'єкті у разі вибуху газонебезпечної суміші;
· розробка заходів, щодо підвищення стійкості роботи підприємства у надзвичайних ситуаціях.
Загальні питання курсової роботи складається з пояснювальної записки та графічної частини.
Цивільний захист – це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.
Єдина державна система цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. – це сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.
Відповідно до Закону України «Про правові засади цивільного захисту» (2004), із змінами прийнятими в 2005 році, визначається діяльність Уряду, органів центральної виконавчої влади з питань захисту населення, організацій, підприємств і закладів.
В Розділі 1 «Загальні положення» вказана мета та завдання цивільного захисту, реалізація державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення територій, матеріальних та культурних цінностей, довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період.
Розділ 2 Закону присвячено основним заходам у сфері цивільного захисту.
В Розділі 3 Закону приведена єдина система цивільного захисту та режими її функціонування.
Розділ 4 Закону розглядає питання управління єдиною системою цивільного захисту.
В Розділі 5 Закону розглядаються питання координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту.
Розділ 6 Закону присвячений питанням стандартизації, державній експертизі та ліцензування у сфері цивільного захисту.
В Розділі 7 Закону приведений порядок комплектування органів і підрозділів цивільного захисту та проходження служби цивільного захисту.
Розділ 8 Закону присвячений соціальному і правовому захисту осіб рядового і начальницького складу та працівників органів і підрозділів цивільного захисту та їх пенсійному забезпеченню.
Розділ 10 Закону присвячений фінансовому і матеріальному забезпеченню.
Розділ 11 Закону регламентує міжнародне співробітництво в сфері цивільного захисту.
Розділ 12 Закону освітлює питання контролю і нагляду за діяльністю у сфері цивільного захисту.
Розділ 13 Закону присвячений питанням відповідальності за порушення законодавства у сфері цивільного захисту.
Розділ 14 Закону приводить прикінцеві та перехідні положення.
При цьому попередження соціально-політичних, міжнаціональних конфліктів, масових безпорядків і дій, щодо ліквідації їх наслідків, до компетенції органів управління сил цивільного захисту не входить.
Цивільний захист здійснюється з метою:
Реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення територій, матеріальних та культурних цінностей, довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період.
Подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Цивільний захист базується на наступних принципах:
1. Гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров’я та їх майна, а юридичним особам – права на безпечне функціонування.
2. Добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов’язаних з ризиком для життя і здоров’я.
Комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту.
Створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків.
Територіальності та функціональності єдиної системи цивільного захисту
Мінімізації заподіяння шкоди довкіллю.
Основними завданнями цивільного захисту є:
- Збір та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації.
- Прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій.
- Здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту.
- – Розробка і виконання законодавчих та інших нормативно – правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту.
- Розробка і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту.
- Створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям.
- Розробка та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям.
- Оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення НС, своєчасне достовірне інформування про обстановку яка складається та заходи, що вживаються для запобіганням надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків.
- Організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим.
- Проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення.
- Забезпечення постійної готовності сил та засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків.
- Надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій.
- Навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань.
2. Міжнародне співробітництво в галузі цивільного захисту
З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об’єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили та засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, добровільні рятувальні формування здійснюють оповіщення та інформування, спостереження та лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.
Загальне керівництво єдиною системою цивільного захисту здійснює Кабінет міністр України.
Начальником цивільного захисту України є Прем’єр – міністр України.
Безпосередні керівництво діяльністю єдиної систему цивільного захисту покладається на спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань цивільного захисту. Керівник цього органу є заступником начальника цивільного захисту України.
До сил цивільного захисту належать:
Оперативно – рятувальна служба цивільного захисту.
Спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи.
Аварійно-відновлювальні формування, спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту.
1. Формування особливого періоду.
2. Авіаційні та піротехнічні підрозділи.
3. Технічні служби та їх підрозділи.
4. Підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.
До регіональних і місцевих сил цивільного захисту належать:
1. Аварійно-рятувальні формування і підрозділи.
2. Спеціалізовані аварійно-рятувальні служби.
3. Сили та засоби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
4. Сили та засоби територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту.
5. Сили та засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту.
6. Добровільні рятувальні формування.
Координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту здійснюють:
Рада національної безпеки і оборони України у межах, передбачених законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України»