Сформовану в даний час в Україні галузеву структуру інвестицій, не можна вважати оптимальної, тому що вона постійно відтворює далеко не зроблену галузеву структуру економіки в цілому. Для подолання подібного положення, першорядне значення має розвиток ринкових відносин, становлення приватного підприємництва, насамперед, у сферах фінансової і виробничої інфраструктур, в області надання послуг виробничого і споживчого характеру, приватизації підприємств побутового обслуговування і становлення ринкових форм інвестування галузей цих сфер.
З проведеного аналізу випливає, що основними напрямками підвищення ефективності інвестиційної діяльності, у даний час і в найближчій перспективі, будуть:
- поліпшення відтворювальної структури капіталовкладень, підвищення питомої ваги витрат на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері;
- удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в їхньому складі питомої ваги устаткування і скорочення, відповідно, будівельно-монтажних робіт;
- зміна галузевої структури капітальних вкладень з погляду значного підвищення життєвого рівня населення, на користь галузей, що виробляють продукти харчування і предмети особистого споживання (сільське господарство, що переробляють галузі, легка і харчова промисловість), сфера обслуговування;
- пріоритетне забезпечення капітальними вкладеннями прогресивних напрямків науково-технічного прогресу, що сприяють зниженню ресурсоемкости виробництва і підвищенню якості продукції;
збільшення обсягів капітальних вкладень на будівництво комфортного житла
- інших об'єктів суспільного користування і медичного забезпечення;
- збалансованість інвестиційного циклу.
Зміна ситуації у світовому господарстві впливає на політику управління державою і вимагає адекватного реагування на ці зміни. Важливим фактором успіху України на сьогодні повинно стати вміння кадрового потенціалу швидко адаптуватися до інноваційного середовища з використанням мінімальних інвестиційних запозичень, а розробка і реалізація інноваційно-інвестиційної моделі розвитку України сфокусує її інноваційну політику на інтересах як держави в цілому, так і громадянського суспільства.
Список використаних джерел
1. Актуальні проблеми економіки №2 (20), 2005 с. 36–39
2. Бойчик І.М., Харів П.С., Хлопчин М.І. Економіка підприємств. Навч. посібник. – Львів: «Сполом», 2000. С. 128–138
3. Вахтенко Т. Теоритичні засади регулювання руху капіталів // Економіка України. – 2001 – №8
4. Глухов В.В. Экономика малого предприятия. – М.: Смолин плюс 2000.
5. Загородний А., Сліпушко Т. Словник банківських термінів. – К.: Аконіт, 2000.
6. Закон України від 3.04.03 №672-IV «Про інвестиційну діяльність» // Додаток до «Вісника НБУ». – 2003. – №5. – C. 3–5.
7. Краснов В. Український ринок капіталів // Вісник НБУ. – 2001. – №2. С. 35–37
8. КузнецоваН.П. Экономический рост: история и современность.-М., 2001.с. 144
9. Макаренко І.П. Проблеми становлення інноваційної політики в Україні.-К.:УІДНСІР. – 2004.-с. 123
10. Пересада А. Інвестиційний процес в Україні. – К., 1998.
11. Покропівний С.Ф. Економіка підприемства. Підруч. – К. – 2000. С. 178–195.
12. Примак Т.О. Економіка підприємств. – К.: МАУП 1999. С. 83–91
13. Статистичний щорічник України за 2004 рік. К. Техніка, 2004, с. 273–277.
14. Підлісна О. // Економіст №4 (4), 2005 с. 80–83
15. Поддерьогін А.М.Фінанси підприємств. – К.: КНЕУ, 1999. – с. 288 – 302;
16. Поддерьогін А.М.Фінанси підприємств:Підручник. – К.:КНЕУ. 2000;
17. Покропивний С.Ф.Підприємництво: стратегія, організація, ефективність.с. 352
18. Поліщук О.В. Планування результативної діяльності підприємства;
19. Петюх В.М. Ринок праці. – К.: КНЕУ, 2001;
20. Примостка Фінансовий менеджмент. с. 203
21. Рожманов В. // Економіст №2 (2), 2005 с. 48–49
22. Слав`юк Р.А.Фінанси підприємств.:Навчальний посібник. – К. ЦУЛ, 2002 – с. 322 – 336;
23. Швиданенко Г.О. Економіка підпртємства.
24. Шеремет А.Д. Финансы предприятий. – М.: ИНФРА, 1998 г. – с. 166 – 169;
25. Шершньова З.Є., Об орська С.В. Стратегічне управління: Навч.посібник. – К.: КНЕУ. – 1999;
Додаток А
Рис. 2.1 Склад джерел фінансування капітальних вкладень на підприємстві