| Форма власності | Частка в загальній кількості підприємств, % | |
| Державний сектор | 12,3 | |
| Колективні підприємства | 72,0 | |
| Приватні підприємства | 14,9 | |
| Підприємства інших форм власності | 0,8 | |
За даними статистики, частка власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав, які зареєстрували свою власність на території України, становила 0,9% від загальної кількості об’єктів. Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. З них власне спільних підприємств 0,7%. Із підприємств колективної форми власності іноземний капітал цікавлять переважно акціонерні товариства (а кількість таких новоутворень має негативну динаміку), частка приватних підприємств незначна, а великих приватних виробництв – ще менша. Тому, незважаючи на велику роботу, проведену державою з метою створення і регламентації діяльності на те-ритор» України вільних економічних зон, кількісна перевага підприємств із залученням іноземних інвестицій (або спільних підприємств) не настала.
Зацікавленість інвесторів та інвестування у вигляді прямих іноземних інвестицій у спільні підприємства (таблиця 3.6).
Таблиця 3.6. Структура іноземних інвестицій у СП за галузями економіки
| Галузь економіки | Примі іноземні інвестиції.% до загалу | Прямі іноземні інвестиції на одиничне підприємство % до загалу | Доля Підприємств з виготовлення продукції, % | Прямі інвестиції України (внутрішні) у% до інвестицій в Україну | Доля прямих іноземних інвестицій у суспільних капіталовкладеннях, % |
| Загалом | 100 | 100 | 28,6 | ІЗ | 4,0 |
| Промисловість | 70.0 | 24,4 | 57,4 | 0,6 | 6,7 |
| Сільське господарство | 1,6 | 7.9 | 43,2 | - | 1,3 |
| Транспорт і зв'язок | 4.4 | 31,5 | 8,0 | 20,9 | 1.5 |
| Будівництво | 2,6 | 5.6 | 17.7 | 0J2 | 42 |
| Торгівля і громадське харчування | 14,2 | 3.1 | 14,4 | 0,0006 | 23,9 |
| Матеріально-технічне забезпечення | 0,2 | 4,6 | . | 6,6 | |
| Виробничі види побутового обслуговування | 1,3 | 50,0 | - | 6,5 | |
| Житлово-комунальне господарство | 0,4 | S.8 | 47,5 | 0,2 | 0,09 |
| Охорона здоров'я, фізкультура і спорт, соціальне забезпечення | 4,9 | 27.4 | 9,6 | 0,2 | 1,5 |
| Наука і наукове обслуговування | 0,4 | 2,1 | 30,0 | 0,2 | - |
Незважаючи на законодавчу відсутність на сьогодні терміна «спільне підприємство» у зв'язку із необхідністю більш чіткого розподілу підприємств за формою власності, наведений аналіз статистичних даних яскраво висвітлює сфери галузевих пріоритетів іноземного капіталу в Україні.
Аналіз наведених даних свідчить, що за ступенем привабливості галузі вітчизняної економіки розташовуються:
1. промисловість;
2. торгівля і громадське харчування;
3. охорона здоров'я.
Дві перші позиції є сферами переважно портфельних інвестицій у промислово розвинуті території України. Територією пріоритетного розвитку охорони здоров'я в Україні визначено тільки курортополіс «Трускавець» загальною площею 774 га (таблиця 3.4).
За даними статистики, для України нині характерна така динаміка капіталовкладень (таблиця 3.7).
Таблиця 3.7. Зіставлення напрямів розвитку держави і сфер нововведень в Україні на початку 21-го століття
| Напрям | Річний темп | Напрям | Річний темп зростання.% |
| Обробна промисловість Операції з нерухомістю Добувна промисловість Наземний транспорт Виробництво та розподілення енергії, газу, води | 21,7 13.0 13.0 11.0 7.2 | Фінансовий сектор Державне управління і податкова системи Міжнародне співробітництво, митна справа Космічна галузь Промисловість та будівництво | 27.4 12.4 8,0 5,9 4,6 |
| Зв'язок | 6.6 | Транспорт, зв’язок, телекомунікації, інформатика | 4,2 |
| Сільське господарство | 4.8 | Аграрний сектор | 1,8 |
Як бачимо, найбільші темпи розвитку має фінансовий сектор та інші сфери обслуговування функціонування держави. Визначимо спрямування вітчизняних фінансових потоків.
За даними Національного банку України, кількість банків, які мають ліцензію і розташовані на території України, на 1.04.04 становила 156. Кількість банків за участю іноземного капіталу – 18. Найбільші обсяги довгострокового кредитування припадали на оптову і роздрібну торгівлю, торгівлю транспортними засобами, послуги з ремонту (31,4%), обробну промисловість (21,8%), сільське господарство, мисливство та лісове господарство (5,5%), операції з нерухомістю, здавання під наймання та послуги юридичним особам (4,8%), транспорт (7%).
Тобто напрями фінансових потоків є не корегованими державою і не збігаються з визначеними провідними напрямами розвитку економіки.
Висновок
Здійснений аналіз фактичного і статистичного матеріалів дав змогу визначити недоліки формування інвестиційно-інноваційних систем в Україні (нескорегованість інтересів держави та інвестиційного капіталу, непрофесійність у декларуванні ВЕЗ і ТПР, невизначеність стратегії розвитку України як держави в цілому) та шляхів залучення капіталовкладень.
Сфери зацікавленості іноземного капіталу в Україні не збігаються зі сферами інтенсивного розвитку держави. Приділяючи увагу залученню іноземних інвестицій, держава повинна підтримувати свої стратегічні пріоритети, використовуючи світовий досвід і провідну наукову думку. Якщо не покладати на розвиток БЕЗ та ТПР надмірних сподівань, а використовувати їх за прямим призначенням – відпрацювання моделі відкритої економіки, вивчення інтересів світового капіталу та інтеграції у світову економіку, – то цей метод залучення коштів стане одним із важливих економічних факторів керування державою.
Визначивши шляхом порівняння напрямів розвитку ВЕЗ та ТПР України кількісні параметри інвестицій у підприємства різних форм власності та галузі господарства, можна зробити такі висновки:
1. Україна на сьогодні є територією перерозподілу інвестованих коштів на користь третіх держав.
2. Іноземний капітал на території України цікавлять промисловість (як сировинна база), торгівля і громадське харчування, охорона здоров'я.
3. Ці сфери інвестиційної привабливості не збігаються зі сферами пріоритетного інноваційного розвитку України.
4. Території розташування об'єктів інвестицій вимагають перспектив збуту продукції.
5. Розташування ВЕЗ та ТПР в Україні не відповідає тенденціям
створених світових шляхів міграції галузевих капіталів.
6. Динаміка формування центрів світового розвитку може або зацікавити іноземний капітал в Україні як одному зі шляхів міграції капіталу, або залишити її осторонь світових інвестиційних процесів.
Оскільки іноземний капітал ставить за мету панування на обраній території і безпосередній вплив на її розвиток, держава – об'єкт інвестування перш за все повинна визначитися у своїх стратегіях розвитку і чітко означити межі іноземного впливу на свою діяльність, і лише після цього визначати методи залучення інвестицій – шляхом створення ВЕЗ, СП, продажу майна чи фінансового або техніко-технологічного кредитування.
З проведеного дослідження випливає, що інвестиції являють собою найважливішу економічну категорію розширеного відтворення, що грає ключову роль у реалізації структурних зрушень в економіці і формуванні народногосподарських пропорцій на макрорівні, адекватних ринковим формам господарювання.
З аналізу інвестиційної діяльності, у сфері виробництва, випливає наступний висновок: метою інвестиційних програм повинна стати переорієнтація значних ресурсів на розвиток галузей, що задовольняють споживчі запити населення. При цьому необхідно в перелік пріоритетних напрямків включити і галузі соціальної інфраструктури.
Аналіз також показує, що в даний час капітальні вкладення, в основному, зосереджуються в сфері основного виробництва. Відсутність розвитий сфери послуг виробничого характеру негативно позначається на ефективності виробничої діяльності. Тому інвестиційна стратегія в даний час повинна бути орієнтована на першочергове задоволення потреб у розвитку тих галузей, що доповнюють і обслуговують основне виробництво.
Глобальні народногосподарські пропорції формуються на основі визначеної галузевої структури інвестицій. В даний час, в Україні, високий питому вагу займають сировинні галузі, а також виробництво проміжного продукту. У нинішній період завдання полягає в тім, щоб із проміжного продукту робити більше готових засобів праці і предметів споживання. Проведений аналіз показав, що останнім часом велика частина інвестиційних ресурсів концентрується в промисловості. Разом з тим, спостерігається істотне ослаблення інвестиційної діяльності в таких найважливіших галузях народного господарства як сільське господарство і будівництво. Логічно, в умовах зростаючої економіки, галузева структура інвестицій повинна змінюватися таким чином, щоб у ній підвищувалася частка тих галузей, де більш висока капіталовіддача. Якщо виходити з цього показника, то можна зробити висновок, що в даний час, пріоритетними напрямками інвестиційної політики держави повинна стати визначена переорієнтація капіталовкладень на користь інвестиційних галузей і сільського господарства, але це лише загальний висновок, тому що усередині кожної галузі є свої підгалузі і різні підприємства з неоднаковою ефективністю виробництва, тому пріоритетний розвиток самих прогресивних з них може зробити вирішальний вплив на поліпшення економічної ситуації в галузі в цілому.