- встановлюють початок (кінець) шкали движка проти відстані АВ на шкалі NQ+1;
- риску візира встановлюють на значення кута 15-00-R по шкалі sin або S i T, в залежності від величини кута 15-00-R;
- знімають по шкалі NQ+1 значення ∆Х;
- переводять риску візира на величину R і знімають по шкалі NQ+1значення ∆У.
72. Для обчислення приросту координат на обчислювачі СТМ потрібно:
- встановити початок шкал рухомого кола проти відстані АВ на шкалі чисел (шкала 3) основного кола;
- індекс движка встановити на величину 15-00-R по шкалі синусів (шкали 4 або 5) і по шкалі 3 проти індексу читають ∆X;
- індекс встановити на величину R по шкалі синусів (шкали 4 або 5) і по шкалі 3 проти індексу прочитати ∆У.
Кількість цілих знаків в прирості координат визначають виходячи із такого правила: - якщо 15-00-R (R) по величині від 0-95,7 до 15-00, то
0,1 АВ≤∆Х(∆У)≤АВ
- якщо 15-00-R (R) по величині від 0-09,5 до 0-95,7, то
0,01 АВ≤∆Х(∆У)≤0,1 АВ
- якщо 15-00-R (R) по величині від 0-01 до 0-09,5 то
0,001 АВ≤∆X (∆У)≤0,01 АВ.
73. Вирішення зворотної геодезичної задачі (див. рис. 2.15) на площині зводиться до обчислення дирекційного кута з даної точки на іншу і відстані між ними за прямокутними координатами цих точок.
Вирішення зворотної геодезичної задачі на логарифмічній лінійці і обчислювачі СТМ (бланк 2) проводиться в такому порядку:
1. Визначають значення приросту координат за формулою:
(дія 5 і 6);
2. Обчислюють величину кута ρ (дія 2) за формулою:
де b - менше із приросту координат ∆X або ∆Y;
а - більше із приросту координат ∆X або ∆У;
Обчислення проводяться в такій послідовності:
На обчислювачі СТМ | На логарифмічній лінійці |
- індекс движка встановлюють на величину b по шкалі чисел (шкала 3) основного кола; - обертанням рухомого кола встановлюють під індекс движка значення величини a по шкалі чисел (шкала 6) індекс движка суміщають з початком рухомого кола і по шкалі тангенсів (шкали 1 і 2) знімають значення кола ρ. | - початок шкали N движка встановлю-ють проти значення а на шкалі чисел корпуса лінійки; - встановлюють візирну лінійку проти значення b на тій самій шкалі корпуса лінійки; - знімають проти візирної лінійки значення кута ρ по шкалі tg або S і Т. Якщо візирна лінійка не попадає на шкалу tg або S і Т, то з числом а суміщають не початок, а кінець шкал движка. |
Примітка. Якщо значення b більше значення а в 10 разів, то відлік знімають зі шкали 1 обчислювача (шкали тангенсів логарифмічної лінійки); якщо більше 10, але менше 100, зі шкали 2 обчислювача (шкали S і Т логарифмічної лінійки) і зменшують в 10 разів.
3. Обчислюють дирекційний кут αАВ по величині ρ, користуючись таблицею 2, і записують в бланк (дія 8).
4. Обчислюють відстань АВ (дія 9) за формулою:
в такій послідовності:
На обчислювачі | На логарифмічній лінійці |
- встановлюють індекс движка по шкалі 3 на величину меншого приросту; - обертанням рухомого кола підводять під індекс движка значення кута ρ по шкалі синусів (шкали 4, 5); - індекс движка суміщають з початком рухомого кола і по шкалі 3 проти індексу движка знімають значення АВ. | - встановлюють риску візира проти меншого приросту NQ+1; - переміщуючи движок, підводять значення кута ρ по шкалі синусів або S і Т - проти початку (кінця) шкали движка знімають значення відстані, яку відшукують, із шкали NQ+1. |
Таблиця 2 - Визначення дирекційного кута цілі через кут ρ
ρ | 30- ρ | 30+ ρ | 60- ρ | |
+ | - | - | + | |
+ | + | - | - | |
15- ρ | 15- ρ | 45- ρ | 45+ ρ |
Бланк 2
№ дії | Позначення | СП-ОР1 | СП-ОР2 |
1 | ХОР | 44544 | 34260 |
3 | ХНП | 44256 | 32568 |
5 | ∆Х | 1288 | +1692 |
2 | YОР | 86465 | 49780 |
4 | YНП | 86870 | 49997 |
6 | ∆Y | -405 | -217 |
7 | ρ | 5-91 | 1-22 |
8 | α | 50-91 | 58-78 |
9 | АВ | 497 | 1706 |
74. При більш точних розрахунках на логарифмічній лінійці відстань АВ визначають через приріст ∆а більшої різниці координати "а".
деДля визначення величини ∆а край шкали движка встановлюють проти величини " b " на шкалі NQ+1 корпуса лінійки, а потім встановлюють візирну лінію проти значення ρ/2 на відповідній шкалі тангенсів і на шкалі NQ+1 знімають величину ∆а. При цьому, якщо кут ρ/2 брався по шкалі tg, то 0,1 b ≤ ∆а ≤ b, якщо по шкалі синусів, то 0,01 b ≤ ∆а ≤ 0,1 b, і якщо по точках шкали S і T, то 0,001 b ≤ ∆а ≤ 0,01 b.
75. Обчислення дальності при її визначенні за допомогою короткої бази здійснюють (рис. 2.18) за формулою:
Д= b /tgγ
Обчислення проводять у такому порядку:
На обчислювачі СТМ | На логарифмічній лінійці |
- встановлюють індекс движка по величині γ по шкалі 1 або 2; - обертанням рухомого кола встановлюють проти індексу движка значення b по шкалі 6; - суміщають індекс движка з нульовим радіусом основного кола, знімають дальність на шкалі 6 рухомого кола. | - встановлюють візирну лінію на величину бази b по шкалі NQ+1 корпуса лінійки; - движком підводять під візирну лінію величину γ по шкалі tg або S і T; - значення дальності знімають по шкалі NQ+1 корпуса лінійки проти краю шкал движка дальність. |
Кількість цілих знаків у числі визначають виходячи з величини γ:
- якщо γ встановлювали по шкалі tg логарифмічної лінійки (шкалі 1 обчислювача СТМ), то b ≤Д≤10 b;
- якщо γ встановлювали по шкалі S і Т логарифмічної лінійки (шкалі 2 обчислювача СТМ), то 10 b ≤Д≤100 b.
Приклад: Обчислити відстань АВ, якщо на одній із точок перпендикулярно напрямку АВ відкладена допоміжна база:
b =45м, кут γ =1-27,3
АВ=45/tg1-27,3=336м.
76. Обчислення горизонтальної дальності за виміряною похилою дальністю проводять за формулою:
Обчислення проводять в такому порядку:
На обчислювачі СТМ | На логарифмічній лінійці |
- суміщають нульовий радіус рухомого кола із значенням похилої дальності по шкалі 3; - встановлюють індекс движка на відлік 15-00-ξ по шкалі 4 і проти індексу на шкалі 3 знімають значення горизонтальної дальності | - встановлюють кінець шкал движка проти значення похилої дальності по шкалі NQ+1 корпуса лінійки; - риску візиру встановлюють на величину 15-00- ξ по шкалі синусів і проти риски на шкалі чисел корпуса лінійки знімають значення горизонтальної дальності. |
Приклад: Обчислити горизонтальну дальність, якщо похила дальність ДП = 4870м, а кут місця ξ =1-85.
Рішення. м.
77. Обробку результатів зворотної засічки за дирекційними кутами аналітичним методом проводять в такому порядку:
- визначають прямокутні координати контурних точок (А і В);
- вирішенням зворотної геодезичної задачі обчислюють дирекційний кут αАВ і відстань ВА;
- змінюють дирекційні кути αРА і αРВ на 30-00 і обчислюють кути А і В:
А= αАР- αВА; В= αВР – αВА;
- обчислюють кут γ= αРА - αРВ;
- обчислюють відстань від контурних точок до точки, що прив'язується, за формулами:
- вирішенням прямих геодезичних задач обчислюють координати точки Р відносно точок А і В. Різниця в координатах не повинна перевищувати 20м, якщо координати контурних точок взяті з каталогу (списку) координат геодезичних мереж, і 50м, якщо координати визначались по карті масштабом не менше 1:50000.
2.5 Вибір орієнтирів і складання схем орієнтирів
78. Орієнтири призначають з метою забезпечення швидких і надійних передач (прийомів) цілевказання і доповідей про розвідані цілі, а також для визначення місцеположення розвіданих цілей на місцевості відносно орієнтирів.