Аналіз фінансового стану підприємства та місце довгострокових зобов’язань у цьому процесі (стр. 7 из 9)
| На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду | |
| Позаоборотні активи (основний капітал) | 30 000 | 38 000 |
| Оборотні активи | 17 500 | 29 500 |
| Власний капітал | 34 000 | 44 100 |
| Позиковий капітал | 13 500 | 23 400 |
| Власний оборотний капітал | 4 000 | 6 100 |
Вихідні дані для розрахунку впливу чинників:
| Показники | На початок року | На кінець року |
| Коефіцієнт фінансового левериджа | 0,39 | 0,53 |
| Частка позикового капіталу в активах | 0,29 | 0,35 |
| Частка основного капіталу в загальній сумі активів | 0,63 | 0,56 |
| Доводиться оборотного капіталу на рубель основного капіталу | 0,58 | 0,78 |
| Частка власного капіталу у формуванні оборотних активів | 0,23 | 0,21 |
| Коефіцієнт маневреності власного капіталу | 0,12 | 0,14 |
Розрахунок впливу даних чинників виробимо способом ланцюгової підстановки:
Кф.л.0= 0,29 : 0,63 : 0,58 : 0,23 х 0,12 = 0,41,
Кф.л усл1 = 0,35 : 0,63 : 0,58 : 0,23 х 0,12 = 0,50,
Кф.л.усл2= 0,35: 0,56 : 0,58 : 0,23 х 0,12 = 0,56,
Кф.л.усл3 = 0,35: 0,56 : 0,78 : 0,23 х 0,12 = 0,42,
Кф.л.усл4 = 0,35: 0,56 : 0,78 : 0,21 х 0,12 = 0,46,
Кф.л.1= 0,35: 0,56 : 0,78 : 0,21 х 0,14 = 0,53.
Загальне збільшення коефіцієнта фінансової риски за звітний період складає 0,12 (0,53 - 0,41), у тому числі за рахунок зміни:
частки позикового капіталу в загальній валюті балансу:
0,50 - 0,41=+0,09;
частки основного капіталу в загальній сумі активів:
0,56 - 0,50 =+0,06;
співвідношення оборотних активів з основним капіталом:
0,42 - 0,56 = - 0,14;
частки власного оборотного капіталу у формуванні поточних| активів:
0,46 - 0,42 = +0,04;
коефіцієнта маневреності власного капіталу:
0,53 - 0,46 = +0,07.
Як видно з наведених даних, основну роль в підвищенні| коефіцієнта фінансового левериджа зіграли такі фактори, як зміна частки позикового капіталу в загальній валюті балансу (на 9%), долі основного капіталу в загальній сумі активів (на 6%), долі власного капіталу у формуванні оборотних активів (на 4%) і коефіцієнта маневреності власного капіталу (на 7%).
Коефіцієнт фінансового левериджа не лише є індикатором фінансової стійкості, але і робить великий вплив на збільшення або зменшення величини прибили і власного капіталу підприємства.
РОЗДІЛ 3. УПРАВЛІННЯ ДОВГОСТРОКОВИМИ ЗОБОВ’ЯЗАННЯМИ ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ
3.1 Управління довгостроковими зобов’язаннями підприємства
Основна діяльність компанії є головним джерелом прибутку компанії і відповідно основним джерелом грошових коштів. Якщо справи в компанії йдуть добре і компанія прагнути до розширення діяльності і модернізації виробничих потужностей, то це наводить до генерації грошових потоків інвестиційної діяльності. І в цьому випадку інвестиційна діяльність наводить до тимчасового відтоку грошових коштів. Фінансова ж діяльність в ідеалі покликана збільшити грошові кошти у розпорядженні компанії для фінансового забезпечення основної і інвестиційної діяльності.
Звичайно, грошові потоки тісно зв'язують всі сфери діяльності компанії. Зазвичай грошові потоки, що створюються основною діяльністю перетікають в сфери інвестиційної (наприклад, придбання основних засобів) і фінансової (виплата дивідендів акціонерам) діяльності. У російській практиці, на жаль, часто рух грошових потоків має однобоку спрямованість: відбувається "підживлення" основної діяльності за рахунок інвестиційної і фінансової.
Фінансова політика - комплекс підходів і заходів по управлінню фінансовими активами і джерелами фінансування діяльності підприємства з метою забезпечення його фінансової стійкості і позитивної рентабельності в короткостроковій і довгостроковій перспективі.
Довгострокова фінансова політика направлена на управління довгостроковими джерелами засобів підприємства - власним капіталом і довгостроковими зобов'язаннями, які в рамках фінансового аналізу прирівнюються до власних засобів.
Краткосрочная фінансова політика вирішує питання управління короткостроковими зобов'язаннями підприємства і оборотними коштами фінансового характеру (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість). Термін дії управлінських рішень - в межах фінансового року або одного операційного циклу підприємства, якщо він більше року.
Одним з основних критеріїв правильності управлінських рішень, що приймаються у фінансовій сфері, є позитивність сукупного потоку грошових коштів у будь-який момент часу (негативний грошовий потік і негативний оборотний капітал - перший симптом фінансового неблагополуччя підприємства).
Основні можливі напрями діяльності компанії по ліквідації дефіциту грошових коштів представлені в таблиці № 1. Основні напрями діяльності по ліквідації дефіциту грошових коштів підприємства
Таблиця № 1.
| Заходи | Напрями діяльності | |
| Збільшення припливу грошових коштів | Зменшення відтоку грошових коштів | |
| Короткострокові | 1. Продаж або здача в оренду внеоборотных активів. 2. Раціоналізація асортименту продукції. 3. Реструктуризація дебіторської заборгованості, управління нею. 4. Використання адекватних фінансових інструментів. 5. Використання механізму часткової або повної передоплати за продукцію, що відпускається. 6. Використання зовнішніх джерел короткострокового фінансування. 7. Розробка системи знижок для покупців. | 1. Скорочення всіх видів витрат. 2. Відстрочення платежів по зобов'язаннях. 3. Використання знижок, що надаються постачальниками. 4. Передивляється інвестиційних програм. 5. Податкове планерування|. 6. Перехід до вексельних розрахунків і взаємозаліків. |
| Довгострокові | 1. Додаткова емісія акцій або емісія облігацій. 2. Пошук стратегічних партнерів і інвесторів. 3. Реструктуризація компанії. | 1. Висновок довгострокових контрактів з постачальниками сировини, матеріалів і комплектуючих, що передбачають знижки, відстрочення платежів і інші пільги. 2. Податкове планерування. |
Інша ситуація, з якою може зіткнутися підприємство, - це надлишок грошових коштів в окремі моменти часу, що утворюється у зв'язку з тим, що величина позитивного грошового потоку перевершує потреби компанії в грошових виплатах. В даному випадку неминуче виникає питання про їх доцільне використання (інвестуванні).
Необхідність інвестування (природно, в даному випадку йдеться про короткостроковому вкладенні засобів) обумовлена тим, що при надлишку грошових коштів компанія зазнає збитки, пов'язані або з упущеною вигодою від недовикористання потенційно прибуткового розміщення вільних засобів, або з їх знеціненням в результаті інфляції.
Управленческое рішення відносно інвестування тимчасово вільних засобів повинне відповідати звичайним вимогам до інвестицій як таким (вкладення мають бути ліквідними, безпечними і прибутковими).
Фінансове забезпечення інвестиційного процесу - це, по суті, участь фінансів в відтворенні основного капіталу. У економічній теорії розвинених країн розрізняються поняття фінансування і інвестування .
Процес визначення джерел і виділення (залучення позики) грошових коштів для інвестицій називається фінансуванням.
Процес вживання грошових коштів як довгострокові вкладення означає інвестування, тобто фінансування передує інвестуванню.
Визначення джерел формування інвестиційних ресурсів компанії є одному з найважливіших завдань для успішного функціонування бізнесу і успішної реалізації інвестиційних проектів.
Важливою особливістю вибору джерел формування інвестиційних ресурсів є досить широка їх альтернативність для задоволення одних і тих же інвестиційних потреб компанії. Ця альтернативність формується не лише в діапазоні можливого залучення власних або позикових джерел інвестиційних ресурсів (наприклад, власний капітал або довгостроковий кредит), але і в діапазоні кожного з цих видів капіталу, що залучається (власний капітал, що залучається з внутрішніх або зовнішніх джерел; позиковий капітал, що залучається у формі довгострокового кредиту банку, фінансового лізингу або облігаційної позики).
За чинним законодавством інвестиційна діяльність на території України може фінансуватися за рахунок:
- власних фінансових ресурсів і внутрішньогосподарських резервів інвестора (прибули, амортизаційних відрахувань, грошових накопичень і заощаджень громадян і юридичних осіб, засобів, що виплачуються органами страхування у вигляді відшкодування втрат від аварій, стихійних лих і інших засобів);
- позикових фінансових коштів інвестора або переданих ним засобів (банківські і бюджетні кредити, облігаційні позики і інші засоби);
- притягнених фінансових коштів інвестора (засобів, що отримуються від продажу акцій, пайових і інших внесків членів трудових колективів, громадян і юридичних осіб);
- фінансових коштів, підприємств, що централізуються об'єднаннями (союзами), в установленому порядку;
- засобів федерального бюджету, що надаються на безповоротній і поворотній основі, засобів бюджетів суб'єктів Російської Федерації;
- засобів позабюджетних фондів;
- засобів іноземних інвесторів.
При всьому різноманітті джерел фінансування основними методами інвестування є самофінансування, кредитний, бюджетний, а також комбінований методи.