Таблиця. Зміст статей довгострокових зобов'язань
| Стаття | Зміст |
| Довгострокові кредити банків | Сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов'язанням |
| Інші довгострокові фінансові зобов'язання | Сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов'язань із залучених позикових коштів (крім банківських кредитів), на які нараховуються відсотки |
| Відстрочені податкові зобов'язання | Сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковими базами оцінки |
| Інші довгострокові зобов'язання | Сума довгострокових зобов'язань, які не можуть бути включені до наведених статей |
Усі довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображають у Балансі підприємства за їхньою теперішньою вартістю.
Для оцінки зобов'язань теперішня вартість (Present Value) – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства. Довгострокові зобов'язання відображають у Балансі за формою, визначеною П(с)БО 2 "Баланс" за такими статтями:
Фрагмент Балансу за 200_ р.
| Пасив | Код рядка | На початок року | На кінець звітного року |
| ІІІ. Довгострокові зобов'язання | |||
| Довгострокові кредити банків | 440 | ........0 | ...............0 |
| Інші довгострокові фінансові зобов'язання | 450 | ........0 | ...............0 |
| Відстрочені податкові зобов'язання | 460 | ........0 | ...............0 |
| Інші довгострокові зобов'язання | 470 | ........0 | ...............0 |
| Усього за розділом ІІІ | 480 | ........0 | ...............0 |
У Примітках до річної фінансової звітності розкривається інформація про забезпечення у розділі VII "Забезпечення".
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про довгострокові зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(с)БО 11 "Зобов'язання".
1.2 Форми кредиту підприємств та їх класифікація
Зобов’язання підприємств можуть виникати через такі форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний.
Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів – зобов’язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.
Об’єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.
У випадку оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається.
Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:
сплати боржником за векселем;
передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);
переоформлення комерційного кредиту на банківський.
У випадку оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя, погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.
Лізинговий кредит – це відносини між юридичними особами, які виникають у випадку оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.
Об’єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.
Суб’єктами лізингу можуть бути лізингодавець (суб’єкт господарювання, що є власником об’єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб’єкт, що домовляється з лізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об’єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб’єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).
Іпотечний кредит – це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.
Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.
Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичальника.
Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, які є власністю позичальника і не є об’єктом застави за іншою угодою.
Споживчий кредит – кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.
Кредити, які надаються банками, поділяються:
за строками користування:
а) короткострокові – до 1 року;
б) середньострокові – до 3 років;
в) довгострокові – понад 3 роки.
Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.
Короткострокові кредити можуть надаватись банками у випадку тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.
Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.
Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.
за забезпеченням:
а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);
б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);
в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);
г) незабезпечені (бланкові);
за ступенем ризику:
а) стандартні кредити;
б) кредити з підвищеним ризиком;
за методами надання:
а) у разовому порядку;
б) відповідно до відкритої кредитної лінії;
в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов’язанням).
за строками погашення:
а) водночас;
б) у розстрочку;
в) достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);
г) з регресією платежів;
д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
Банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.
Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.
Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород.
1.3 Довгострокові кредити банків
Здійснення підприємницької діяльності суб'єктом господарювання залежно від окреслених цілей може потребувати кредитування.
Основним видом кредитування є банківський кредит. Відповідно до Закону України від 7 грудня 2000 р. № 2121–ІІІ "Про банки і банківську діяльність" з наступними змінами та доповненнями, банківський кредит – будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Залежно від строку надання підприємству грошових коштів банківський кредит поділяють на:
довгострокові кредити;
короткострокові кредити банків.
Довгострокові кредити банків(Long-term Bank Loans) – сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов'язанням. Об'єктами довгострокового кредиту банку можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію та ін.
Відповідно до П(с)БО 11 "Зобов'язання", довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в Балансі за їхньою теперішньою вартістю.
Теперішня вартість довгострокового зобов'язання за кредитом банку розраховується так:
| Теперішня вартість довгострокового зобов'язання за кредитом | = | Теперішня вартість основної суми боргу | + | Теперішня вартість відсотка (ануїтету) |
Розмір заборгованості підприємства за отриманими позиками на кінець року залежатиме від графіка погашення, обумовленого договором.