Розглянемо декілька резервів збільшення виробництва і урожайності зернових культур, при застосуванні інтенсивних методів.
Таблиця 3.1 Резерв збільшення виробництва продукції за рахунок додаткового внесення добрив під зернові
| Показники | Озима пшениця | Ячмінь |
| Добрива кількість, ц NPK | 347 | 760,5 |
| Фактична окупність 1 ц NPK, ц | 5,5 | 4,9 |
| Резерв збільшення, ц | 1908,5 | 3726,45 |
Т.ч. за рахунок внесення додаткового внесення добрив, виробництво озимої пшениці може підвищитися на 1908,5ц, а ячменю на 3726 ц.
Важливим резервом збільшення виробництва продукції є недопущення втрат при зборі урожаю.
Таблиця 3.2. Розрахунок резервів збільшення виробництва продукції за рахунок збору урожаю в оптимальні строки
| Культура | Площа зібрана пізніше оптимального строку, га | Урожайність при зборі,ц/га | Витрати продукції, ц | ||
| В строки | Пізніше | 3 1 га | Усього | ||
| Озима пшениця | 35 | 26,2 | 21,3 | 4,9 | 171,5 |
| Ярий ячмінь | 50 | 13,0 | 9,96 | 3,04 | 152 |
| Разом | 85 | - | - | - | 323,5 |
Тобто при зборі продукції пізніше оптимальних строків господарство у 2004р. втратило 171,5 ц озимої пшениці та 152 ц ячменю. Збільшення об'єму реалізації, зниження собівартості, підвищення якості тощо, являються основними факторами, які впливають на збільшення прибутку.
Таблиця 3.3. Підрахунок резервів збільшення виробництва зерна за рахунок зміни структури посівів
| Культури | Структура | Посівна площа ,га | Урожайність в середньому за три роки , ц/га | Обсяг виробництва при структурі ПОСІВІВ, Ц | |||||
| ПОСІВІВ | ,% | ||||||||
| Зернові і | 100 | 100 | 1383 | 1383 | - | ||||
| бобові(без кукурудзи) | 24618,5 | 25629 | |||||||
| в.т.ч. оз. пшениця | 38,4 | 43,42 | 531 | 600,5 | 24,6 | 13062 | 14772 | ||
| ярі | 57,3 | 52,98 | 792 | 732,9 | - | - | - | ||
| зернові | |||||||||
| просо | 5,9 | 5,14 | 81 | 71,1 | 16,85 | 1364,9 | 1198,0 | ||
| ячмінь | 41,8 | 44,0 | 578 | 608,5 | 13,8 | 7976 | 8397,3 | ||
| овес | 0,9 | 0,24 | 13 | 3,3 | 11,2 | 145,6 | 36,96 | ||
| яр. пшениця | 8,7 | 3,6 | 120 | 50 | 10,0 | 1200 | 500 | ||
| зернобобові | 4,3 | 3,6 | 60 | 50 | 14,5 | 870 | 725 | ||
Таким чином збільшення частки пшениці до 43,42% і ячменя до 44,0% в загальній площі зернових і бобових культур дозволить збільшити обсяг виробництва зерна на 1010,5ц .У зв'язку з низькою середньою врожайністю яр.пшениці і вівса ,вирощування цих культур не рекомендується
Таблиця 3.4. Підрахунок резервів збільшення виробництва зерна за рахунок покращення сортового складу посівів
| Сорт | Урожайніс ть ц/га | Питома вага,% | Посівна площа,га | Зміна сер. Урож-ті | |||
| Факт | Можл | +,- | Факт. | Можл. | |||
| Безоста-1 | 24,3 | 31,5 | 55,8 | 24,3 | 167,3 | 296,3 | 5,9 |
| Юність | 21,6 | 36,6 | 40,0 | 3,4 | 194,3 | 212,4 | 0,73 |
| Княжна | 19,2 | 31,9 | 4,2 | -27,7 | 169,3 | 22,3 | 5,32 |
| Всього | 100 | 100 | 531 | 531 | 1,31 | ||
В основу даного розрахунку покладено принцип абсолютних різниць :зміна питомої ваги кожного сорту помножується на його урожайність, ділиться на 100 і результати підсумовуються. Дані цього розрахунку показують ,що у зв'язку із збільшенням питомої ваги сорту оз. пшениці Безоста-1 і Юність та відповідно скорочення сорту Княжна сер. урожайність оз. пшениці підвищується на 1,31 ц/га, а з всієї площі буде додатково отримано 695,6ц.
Таблиця 3.5 Підрахунок резервів збільшення виробництва зерна за рахунок застосування фунстицидів в ДГ «ТОКМАЦЬКЕ»
| Показники | Тілт(0,5л/га) | Альто(0,2л/га) | ||
| Оз.пшениця | Яр.ячмінь | Оз.пшениця | Яр.ячмінь | |
| Вартість обробки 1га,грн | ЗО | ЗО | 28 | 28 |
| Прибавка врожаю, т/га | 0,7 | 0,7 | 0,7 | 0,7 |
| Вартість прибавки врожаю, грн. | 1197 | 499,8 | 1197 | 499,8 |
З даних таблиці видно ,що при застосуванні препаратів : Тілт і Альто ми отримуємо умовну середню прибавку врожаю 7ц/га вартість прибавки складає : оз. пшениця - 1197грн/га, яр. ячмінь -499,8грн/га.
3.2. Впровадження інтенсивних та індустріальних технологій при вирощувані зернових культур
Підвищення економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Вирішення цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою і всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство повинне розвиватися переважно на основі інтенсифікації — головного джерела підвищення його економічної ефективності.
У зв'язку з цим основним напрямом піднесення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є послідовна його інтенсифікація шляхом розширення площ меліорованих земель, хімізації рослинництва і тваринництва, впровадження високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, застосування інтенсивних та індустріальних технологій.
Напрями підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, які забезпечують збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, включають комплекс таких заходів: поліпшення використання землі і підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва; поглиблення його спеціалізації і концентрації на основі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; впровадження госпрозрахунку, широке використання прогресивних форм організації виробництва й оплати праці, колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як нової прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання та створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.
У комплексі заходів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва найважливішим є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності сільськогосподарських культур. Збільшення врожайності сільськогосподарських культур — один з найважливіших напрямів підвищення економічної ефективності сільського господарства. Однак впровадження у виробництво культур і сортів інтенсивного типу має не тільки позитивні результати, а й можливі негативні наслідки. Розвиток інтенсифікації землеробства за відповідних умов призводить до погіршення структури ґрунту, підвищення темпів деградації земель і загострення екологічної ситуації. Важливим напрямом підвищення економічної ефективності сільського господарства є впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва в усіх галузях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми насамперед сприяє підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві — основного якісного фактора його економічного і соціального розвитку.
Матеріальною основою підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, який включає удосконалення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці — знарядь і предметів праці та робочої сили. В результаті підвищення технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, а також поліпшення організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі і голову худоби скорочуються. Проте зростання продуктивності праці (отже, й ефективності виробництва) на 70—75 % залежить від технічного прогресу, а решта (25—ЗО %) припадає на організаційні фактори. Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва відбувається в умовах поглиблення спеціалізації і посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції. У спеціалізованих господарствах, міжгосподарських підприємствах і агропромислових об'єднаннях урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби вищі порівняно з неспеціалізованими на 35—40 %, продуктивність праці — в 4—5 разів, а собівартість продукції зменшується на 25—ЗО %.
Важливим напрямом зростання ефективності сільськогосподарського виробництва є підвищення рівня забезпеченості господарств основними і оборотними фондами та поліпшення їх використання. Із збільшенням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності при деякому зниженні фондовіддачі. Тому важливо, забезпечити раціональне використання машинно-тракторного парку, автомобілів, виробничих приміщень та їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах значно впливає склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, питома вага технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основних фондів — один з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і піднесення його ефективності. У системі заходів по підвищенню економічної ефективності; сільськогосподарського виробництва важливе місце займає поліпшення якості продукції. Воно має велике економічне і соціальне значення і рівнозначне збільшенню виробництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення вищих кінцевих результатів нерозривно пов'язане з проблемою якості, вирішення якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільськогосподарської продукції і збільшення потужностей для її переробки і зберігання. Це дозволяє забезпечити поліпшення якості та збереження виробленої продукції і на 20—ЗО % підвищити рівень її споживання. У зв'язку з цим поліпшення якості продукції сільського господарства сприяє повнішому задоволенню потреб населення в продуктах харчування. Важливим джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів.