При застосуванні непрямого методу фінансовий результат перетворюється за допомогою низки коригувальних процедур у величину зміни грошових коштів за період (різниця сум на початок і кінець періоду). У методичних цілях необхідно виділити певну послідовність здійснення таких коригувань.
На першому етапі встановлюють відповідність між фінансовим результатом і власним оборотним капіталом. Для цього усувають вплив на фінансовий результат:
• операцій нарахування амортизації;
• операцій, пов'язаних з вибуттям об'єктів довгострокових активів.
Бухгалтерські операції нарахування амортизації полягають, як відомо, у віднесенні на собівартість продукції амортизаційних відрахувань. Оскільки зменшення прибутку внаслідок цих операцій не приводить до скорочення грошових коштів, для отримання реальної величини грошових коштів суми нарахованої амортизації мають бути додані до чистого прибутку.
Операції списання з балансу залишкової вартості об'єктів основних засобів та інших необоротних активів ніяк не впливають на величину грошових коштів, оскільки пов'язаний з ними відтік коштів відбувся значно раніше — у момент його придбання. Відповідно сума збитку в розмірі недоамортизованої вартості має бути додана до величини чистого прибутку.
Якщо фінансовим результатом вибуття довгострокових активів є прибуток, виникає ситуація, при якій його величина може бути врахована двічі: перший раз – у складі чистого прибутку, другий раз – у складі виручки від реалізації довгострокових активів при аналізі грошових потоків від інвестиційної діяльності. Для того щоб усунути подвійний облік, використовують таку коригувальну процедуру: величина прибутку від реалізації (вибуття) довгострокових активів вилучається з чистого прибутку; сума збитків додається до чистого прибутку.
На другому етапікоригування встановлюють відповідність змін власного оборотного капіталу і грошових коштів. У цьому зв'язку необхідно визначити, як зміни по кожній статті оборотного капіталу впливають на стан грошових коштів підприємства.
Для того щоб оцінити реальний притік грошових коштів на підприємство від його покупців, розглянемо механізм відображення бухгалтерських операцій на прикладі рахунка «Розрахунки з покупцями і замовниками». Сальдо цього рахунка являє собою заборгованість покупців на початок (кінець) періоду, оборот за дебетом — виникнення (збільшення) заборгованості, оборот за кредитом — її погашення.
Очевидно, що рух грошових коштів виникає лише при операціях, що відображуються за кредитом рахунку (надходження грошових коштів). Як і для будь-якого активного рахунка, для цього рахунка діє принцип визначення кінцевого сальдо за формулою
С2= С1+ОД-ОК (1.4.)
де С1, С2 — сальдо на початок і кінець періоду; ОД, ОК — обороти за дебетом і кредитом рахунка. Тоді
ОК= ОД + С1-С2=Од-(С2-С1) (1.5.)
Якщо протягом звітного періоду заборгованість покупців збільшується (С2 > С1), це вказує на те, що притік коштів на підприємство був нижчим за зафіксований у Звіті про фінансовий результат на величину різниці кінцевого і початкового залишків, тобто ця різниця має бути вилучена з величини чистого прибутку.
Запис за дебетом рахунка «Розрахунки з покупцями і замовниками» передбачає кредитування покупців. Відповідно притік грошових коштів на підприємство буде визначатися сумою реалізації та зміною виличини дебіторської заборгованості. Якщо за даними підприємства виручка від реалізації становить 12 000 000 грн, а дебіторська заборгованість на початок — 3 500 000 грн і на кінець періоду — 5 500 000, то реальне надходження коштів на підприємство дорівнює 10 000 000 грн (12 000 000 - (5 500 000 - 3 500 000)). Це означає, що на суму 2 000 000 грн чистий прибуток, відображений у Звіті про фінансовий результат, був завищений порівняно з реальним притоком грошових коштів; відповідно сума 2 000 000 грн має бути вилучена з фінансового результату.
Отже, рух коштів пов'язаний з надходженням матеріальних цінностей (їх платою), а операції їх вибуття формують собівартість продукції. Тоді, використовуючи формулу
ОД =ОК+(С2-С1) (1.6.)
можемо стверджувати, що якщо С2 > С1, тобто відбувається збільшення запасів, то ОД > ОК. Це означає, що якщо протягом звітного періоду виробничі запаси збільшилися (наприклад, на 30 000 грн), то реальний відтік грошових коштів буде на цю величину вищим, ніж сума витрат, відображених у собівартості продукції. З цієї причини для підприємства прибуток є завищеним на 30 000 грн і має бути зменшеним на цю величину.
У операцій, що відображуються на пасивних рахунках, механізм впливу на рух грошових коштів обернений.
Як приклад можна розглянути зміни залишків по кредиторській заборгованості. Збільшення залишків свідчить про те, що відвантажені матеріальні цінності або продані послуги залишаються неоплаченими, тоді як підприємство витрачає матеріальні цінності і списує їх вартість на собівартість продукції.
Інший приклад — зміни залишків по статті «Кредиторська заборгованість з оплати праці». Збільшення заборгованості в періоді означає, що реально було нараховано і включено до собівартості більше, ніж виплачено робітникам.
Очевидно, що в наведених прикладах і для кожної статті пасиву діє загальне правило: при збільшенні залишків кредиторської заборгованості величина собівартості є завищеною порівняно з реальним відтоком грошових коштів, а фінансовий результат – заниженим. І навпаки, при скороченні залишків по статтях поточних пасивів фінансовий результат є завищеним порівняно з фактичним витрачанням грошових коштів.
Слід зазначити, що таке правило дає змогу виявити та проаналізувати фактори, що вплинули на зміну грошових коштів. Для цього спочатку оцінюють зміни, що відбулися у складі активів і капіталу підприємства (табл. 1.4.).
Таблиця 1.4. Зміна величини майна і капіталу підприємства за звітний період
| Статті балансу | На початок | На кінець | Відхилення, |
| періоду | періоду | +, - | |
| АКТИВ:тив | |||
| Основні засоби | 7164,7 | 6804,4 | -360,3 |
| Запаси | 2465,9 | 3207,6 | 741,7 |
| Дебіторська заборгованість | 840,4 | 1361,1 | 520,7 |
| Поточні фінансові вкладення | — | — | — |
| Грошові кошти та їх еквіваленти | 114,2 | 184,7 | 70,5 |
| Витрати майбутніх періодів | 12,7 | 9,9 | -2,8 |
| ПАСИВ^СИВ | |||
| Статутний капітал | 6043,5 | 6225,0 | 181,5 |
| Додатковий капітал | 1371,8 | 1044,6 | - 327,2 |
| Резервний капітал | 541,7 | 687,4 | 145,7 |
| Нерозподілений прибуток | — | — | — |
| Довгострокові зобов'язання | — | — | — |
| Короткострокові кредити банку | 350 | 603,6 | 253,1 |
| Кредиторська заборгованість за товари, роботи,послуги | 1984,0 | 2441,7 | 457,7 |
| Поточні зобов'язання за розрахунками: | |||
| з одержаних авансів | 126,7 | 325,6 | 198,9 |
| з бюджетом | 53,3 | 82,4 | 29,1 |
| з позабюджетних платежів | 46,7 | 63,7 | 17,0 |
| з оплати праці | 79,7 | 93,7 | 14,0 |
| інші розрахунки | — | — | — |
| Доходи майбутніх періодів | — | — | — |
Після цього визначають, як зміни по кожній статті активу і пасиву балансу вплинули на стан грошових коштів підприємства та розміри його чистого прибутку.
Зростання будь-яких елементів активу балансу — фактор, що зменшує грошові кошти, і навпаки; збільшення будь-яких елементів пасиву балансу — фактора, який збільшує грошові кошти, і навпаки.
Таблиця 1.5. Аналіз руху грошових потоків
| Показник | Зміни за період, що аналізується |
| І. Фактори, що збільшують грошові кошти1.Основні засоби2.Статутний капітал3.Резервний капітал4.Короткострокові кредити банку5.Кредиторська заборгованість6.Поточні зобов'язання7.Витрати майбутніх періодів | + 360,3 + 181,5 + 145,7 + 253,1 + 457,7 + 259,0 + 2,8 |
| Усього по розділу І | + 1660,1 |
| II. Фактори, що зменшують грошові кошти1.Запаси2.Дебіторська заборгованість3.Додатковий капітал | -741,7 -520,7 -327,2 |
| Усього по розділу II | -1589,6 |
| Усього чисті зміни грошових коштів (розд. І + розд. II) | + 70,5 |
Виходячи з даних табл. 1.5., основними факторами, що мали вплив на збільшення грошових коштів, стали зниження вартості основних засобів і зростання короткострокових зобов'язань. Основні фактори, які зменшили величину грошових коштів, — це зростання дебіторської заборгованості та запасів.
Очевидно, що подальший аналіз даної ситуації передбачає вирішення таких завдань:
1)оцінити причини зниження вартості основних запасів;
2)визначити характер збільшення залучених коштів та надійності їх джерел;
3)проаналізувати причини збільшення дебіторської заборгованості: переглянути дебіторів, за рахунок яких це відбулося;
4)оцінити обґрунтованість збільшення виробничих запасів.
Отже, оцінюючи кожен із факторів, що позитивно чи негативно вплинули на приріст грошових коштів, можна не тільки виявити причини приросту, а й розробити конкретні заходи щодо змін у структурі активів і пасивів, а також удосконалити фінансову політику підприємства.
На третьому етапі коригувальних процедур проводять додаткові операції, пов'язані з використанням чистого прибутку (штрафи, що сплачуються з чистого прибутку, дивіденди, виплати з фонду споживання тощо).