План
Вступ
1. Суть, функції і механізм фінансового менеджменту
1.1 Еволюція фінансового менеджменту
1.2 Зарубіжні концепції і теорії розвитку фінансового менеджменту
2. Аналіз застосування закордонного досвіду фінансового менеджменту в окремих сферах діяльності
2.1 Аналіз закордонного досвіду ведення та використання офшорного бізнесу
2.2 Закордонний досвід у сфері управління колективними інвестиціями
3. Система підготовки фінансових менеджерів за кордоном
3.1 Підготовка фінансових менеджерів в США
3.2 Система підготовки фінансових менеджерів в Європі
3.3 Система підготовки фінансових менеджерів в Росії
Висновки
Список використаної літератури
Основний зміст фінансового менеджменту полягає в управлінні формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єктів господарювання та оптимізації обороту їх грошових коштів. Матеріальною основою фінансового менеджменту є грошовий оборот підприємства, який спричинює зміну форм вартості і супроводжується потоками платежів і розрахунків.
Ефективно управляти грошовим оборотом означає: передбачати його можливий стан на близьку і далеку перспектива; уміти визначати обсяги та інтенсивність надходження і витрат грошових коштів як в поточному, так і в довгостроковому періодах.
У широкому розумінні фінансовий менеджмент — це стратегія і тактика фінансового забезпечення підприємницької діяльності, що дає змогу ефективно управляти рухом грошових коштів і знаходити оптимальні фінансові рішення.
Поняття "фінансовий менеджмент" можна одночасно розглядати в трьох аспектах:
· як систему раціонального управління фінансами підприємства;
· як орган управління фінансами підприємства;
· як форму підприємницької діяльності.
Однак зрозуміло одне, що в сучасних умовах господарювання ефективний фінансовий менеджмент передбачає перш за все поєднання всіх вищезгаданих аспектів в єдине комплексне цілеспрямоване управління фінансовою складовою діяльності компанії.
Актуальність обраної теми полягає в тому, що в в умовах ринку та створення демократичного середовища підприємницької діяльності неможливо не використовувати багатолітній досвід закордонних фахівців фінансового менеджменту, які формували та обґрунтовували власні ідеї саме в подібних умовах – за часи становлення та розвитку ринкової економіки та вільного ринку.
Предметом дослідження є перш за все закордонний досвід фінансового менеджменту який знайшов своє відображення в конкретних концепціях, ідеях чи просто інструмента управління. Предметом дослідження є механізм впровадження та результати які були отримані після впровадження конкретних прийомів фінансового менеджменту закордонними компаніями чи результат застосування концепцій управління підприємствами, що розробили провідні іноземні фахівці.
Метою даної роботи є аналіз закордонного досвіду у сфері фінансового менеджменту. Виходячи з мети біли поставленні наступні завдання:
· аналіз концепцій розвитку фінансового менеджменту;
· аналіз сучасних теорій управління фінансовою складовою діяльності підприємства;
· аналіз окремих інструментів управління певними видами діяльності підприємства.
Таким чином, аналіз закордонного досвіду фінансового менеджменту дасть змогу виокремити найбільш ефективні та придатні до використання в умовах вітчизняного управління інструментів фінансового менеджменту.
В системі управління діяльністю будь-якого підприємства в сучасних умовах найбільш складною ланкою є управління фінансами. У країнах з ринковою економікою принципи і методи цього управління ще на рубежі XIX—XX століть оформилися в спеціалізовану галузь знань, що отримала назву «Фінансовий менеджмент» (відомий американський фахівець в області фінансового менеджменту — Ю. Брігхем — зв'язує його зародження як самостійної наукової дисципліни в США, де вперше виник цей термін, з 90-мі роками XIX століття). Фінансовий менеджмент є системою принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства і організацією звороту його грошових коштів.
Виділення фінансового менеджменту в самостійну наукову дисципліну визначилося рядом передумов:
В кінці XIX століть економічний розвиток почав набувати такі специфічні межі, як великомасштабну організацію господарської (а відповідно і фінансовою) діяльності розвиток потужних корпорацій, організовуваних у формі акціонерних суспільств. У зв'язку з активним розширенням акціонерних суспільств і підвищенням ролі фінансового капіталу потужний імпульс до розвитку отримав фінансовий ринок. У системі загальної економічної теорії були в цілому сформовані основи теорії фінансів і теорії фірми, що зумовило можливість синтезу основних положень цих теорій в новому науковому напрямі. На рубежі Х1 Х-ХХ століть почато формування основ наукового управління підприємством, яке зв'язується з Ф. Тейлором і А. Файолем. Багато принципів загальної системи управління підприємством вимагали конкретизації з врахуванням специфіки управління фінансовою діяльністю. Розроблені до даного періоду методологічні підходи школи маржіналістов до кількісного мікроекономічного аналізу діяльності підприємства дозволяли вирішувати основні завдання управління його фінансами не лише в теоретичному, але і практичному аспекті.
Таким чином, виділення фінансового менеджменту в самостійну наукову дисципліну, з одного боку, було викликане потребами практики, а з іншою, — можливостями використання відповідного теоретичного базису, накопиченого до цього періоду. За більш ніж столітній період свого існування фінансовий менеджмент ряд етапів. На первинному етапі свого становлення фінансовий менеджмент був направлений на вирішення наступних основних проблем:
· визначення джерел і форм залучення капіталу; вивчення можливостей збільшення фінансових ресурсів за рахунок емісії акцій і облігацій;
· розгляд фінансових аспектів і форм об'єднання окремих компаній;
· формування системи рейтингової оцінки облігацій і інших боргових зобов'язань, а пізніше і акцій;
· розробку системи основних індикаторів стану і динаміки кон'юнктури фінансового ринку і тому подібне.
Другий етап розвитку фінансового менеджменту (1931 — 1950) був зв'язаний, перш за все з Великої депресії 1930 р. і післявоєнного економічного спаду. Найважливішими цілями управління фінансовою діяльністю підприємств цього періоду були виведення підприємств з кризисного стану і запобігання їх банкротству, з одного боку, і відновлення їх активності як суб'єктів фінансового ринку, з іншою. Наукові зусилля в області фінансового менеджменту були направлені на вирішення наступних основних проблем:
· формування системи методів поглибленої діагностики і критеріїв інтегральної оцінки фінансового стану підприємств;
· визначення основних напрямів виведення підприємств з фінансової кризи, форм і методів регулювання процедур санації і банкротства;
· формування методів і показників оцінки реальної ринкової вартості основних фінансових інструментів інвестування з врахуванням чинника ризику і тому подібне. [1]
Третій етап розвитку фінансового менеджменту (1951–1980) без перебільшення можна назвати періодом розквіту його концептуальних основ:
· теоретичне обґрунтування головної мети фінансової діяльності підприємства;
· виявлення умов ефективного формування портфеля фінансових інвестицій;
· поглиблення методологічних підходів і методичного апарату оцінки;
· різних видів фінансових інструментів інвестування;
· формування умов рівного доступу до інформації і забезпечення його прозорості;
· розробка методології оцінки вартості капіталу;
· формування теоретичних основ дивідендної політики компанії;
· підвищення ефективності управління оборотними активами підприємства;
· формування методологічних основ фінансового планерування і бюджетування і так далі.
Основи сучасної парадигми фінансового менеджменту були сформовані саме на цьому етапі його розвитку.
Четвертий, етап розвитку фінансового менеджменту (з 1981 р. по теперішній час) характеризується посиленням процесів глобалізації економіки, зростанням нестабільності кон'юнктури окремих видів фінансових ринків, як національних, так і світових. У цих умовах розвиток фінансового менеджменту направлений на вирішення наступних основних проблем:
· інтеграція теоретичних виводів різних наукових шкіл (американською, європейською, японською);
· обґрунтування принципів і моделей фінансового забезпечення стійкого зростання підприємства;
· вдосконалення системи методів фундаментального аналізу кон'юнктури фінансового ринку;
· активна розробка нових фінансових інструментів і фінансових технологій;
· формування нового напряму фінансової науки — «фінансовій інженерії»;
· подальший розвиток інформаційних технологій у сфері фінансового ринку і фінансів підприємств;
· поглиблення методів оцінки інвестиційної привабливості окремих фінансових активів;
· конкретизація теоретичних основ розробки фінансової стратегії підприємства.
Систему найважливіших теоретичних концепцій і моделей, складових основу сучасної парадигми фінансового менеджменту, можна умовно розділити на наступні групи:
1. Концепції і моделі, що визначають мету і основні параметри фінансової діяльності підприємства.
2. Концепції і моделі, що забезпечують реальну ринкову оцінку окремих фінансових інструментів інвестування в процесі їх вибору.