Аналіз вхідних і вихідних грошових потоків підприємства (стр. 5 из 6)
К ав на поч. року = 83,2 : 161,5 = 0,5
К ав на кін. року = 195,9 : 482,4 = 0,4
Коефіцієнт автономії є нормальним, якщо його значення > 0,5. У першому випадку на початок року К ав. = 0,5. Це означає, що на початок 2003 року, приватне підприємство “ШАНС” не залежало від зовнішніх джерел фінансування. Але на кінець 2003 року ми вже бачимо протилежну картину. К ав. = 0,4, що означає про часткову фінансову залежність від зовнішніх джерел.
З метою своєчасного виявлення тенденцій формування незадовільної структури балансу у прибутку працюючого суб'єкта підприємницької діяльності і вжиття випереджувальних заходів, спрямованих на запобігання банкрутству, проводиться систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта Бівера.
Коефіцієнт Бівера розраховується як відношення різниці між чистим прибутком і нарахованою амортизацією до суми дострокових і поточних зобов'язань за формулою:
Кб = (Фп - Фа): (Па + Пл), де (2.22)
Кб - коефіцієнт Бівера;
Фп - чистий прибуток наведений у формі № 2 "Звіт про фінансові результати";
Фа - амортизація наведена у формі № 2 "Звіт про фінансові результати";
Па - довгострокові зобов'язання наведені у формі № 1 "Баланс";
Пл - поточні зобов'язання наведені у формі № 1 "Баланс".
На прикладі приватного підприємства “ШАНС”:
Кб = (112,6 – 3,5) : (78,3+286,5)/ 2 = 0,6
Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства (організації), у якого протягом року коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку спрямованої на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає меншим ніж 0,1.
У нашому випадку коефіцієнт Бівера дорівнює 0,6 що значно вище 0,2. Це є позитивним явищем, тому що це означає, що на підприємстві велика частка прибутку була спрямована на розвиток виробництва. Причиною цього є нормальна робота приватного підприємства, що призвело до збільшення прибутку.
Для подальшого аналізу платоспроможності і ліквідності приватного підприємства ”ШАНС” потрібно розрахувати ці самі показники за 2003 рік і порівняти їх з звітнім періодом.
Таблиця 2.3
Аналіз ліквідності балансу приватного підприємства “ШАНС” за 2003 рік, тис.грн.
| Актив | Рядок | На поча-ток минулого року | На кіне-ць мину-лого року | Пасив | Рядок | На поча-ток мину-лого року | На кінець мину-лого року | Платіжний надлишок(недостача) | |
| На початок минуло-го року | На кінецьми-нулого року | ||||||||
| А1 | 220,230 240 | 5,6 | 31,5 | П1 | 530 до 610 | 24,8 | 78,3 | - 19,2 | - 46,8 |
| А2 | 160до 220 | 5 | 31,7 | П2 | 500,510,520 | 0 | 0 | 5 | 31,7 |
| А3 | 100 до 130,250 | 18,2 | 90,8 | П3 | 480 | 0 | 0 | 18,2 | 90,8 |
| А4 | 080 | 0 | 7,3 | П4 | 380,430,630 | 4 | 83,2 | - 4 | - 75,9 |
| Баланс | 280 | 28,8 | 161,5 | Баланс | 640 | 28,8 | 161,5 | X | X |
Баланс буде абсолютно ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови:
За даними таблиці 2.3 баланс приватного підприємства “ШАНС” є в основному ліквідним. За минулий рік:
1. А1 < П1;
2. А2 > П2;
3. А3 > П3;
4. А4 < П4.
Проте абсолютно ліквідним баланс вважати не можна оскільки в підприємства за минулий рік виникли проблеми з погашенням кредиторської заборгованості.
Загальний коефіцієнт ліквідності (за 2003 рік) дає загальну оцінку платоспроможності підприємства і розраховується за формулою:
Кз.л. = 161,5 : 83,2 = 2 (2.23)
Коефіцієнт швидкої ліквідності(за 2003 рік):
Кш.л. = 161,3 : 83,2 = 2 (2.24)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності(за 2003 рік):
Ка.л. = 7,3 : 83,2 = 0,08 (2.25)
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)(за 2003 рік):
К ав на поч. року = 4 : 28,8 = 0,1
К ав на кін. року = 83,2 : 161,5 = 0,5 (2.26)
Коефіцієнт Бівера (за 2003 рік):
Кб = (81,2 –0,5) : (24,8+78,3)/2 = 1,6
Порівнюючи 2007 рік з 2003 роком можна сказати ,що:
1. Загальний коефіцієнт ліквідності за 2007 рік , який дорівнює 1,5 є меншим за загальний коефіцієнт ліквідності за 2003 рік, який дорівнює 1,9. А це означає, що приватне підприємство “ШАНС” у 2003 році мало оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам.
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності за 2007 рік дорівнює 2,5 є більшим за коефіцієнт швидкої ліквідності за 2003 рік який дорівнює 2.
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності за 2007 рік, який дорівнює 0,2 є більшим за коефіцієнт абсолютної ліквідності за 2003 рік, який дорівнює 0,08.
4. Коефіцієнт платоспроможності (автономії) за 2007 рік, який дорівнює 0,4 є меншим за коефіцієнт платоспроможності за 2003 рік, який дорівнює 0,5. А це означає про часткову фінансову залежність від зовнішніх джерел приватного підприємства у звітному періоді.
5. Коефіцієнта Бівера за 2007 рік, який дорівнює 0,6 є меншим за коефіцієнт коефіцієнта Бівера за 2003 рік, який дорівнює 1,6.А це означає, що у 2003 році це є позитивним явищем, тому що на підприємстві велика частка прибутку була спрямована на розвиток виробництва. Причиною цього є нормальна робота приватного підприємства, що призвело до збільшення прибутку.
РОЗДІЛ 3ФОРМУВАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА І ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ НИМИ В НАСТУПНОМУ ПЕРІОДІ
Проводячи аналіз фінансового стану приватного підприємства “ШАНС” потрібно розрахувати в грошових коштах підприємства на майбутнє. Для цього потрібно зробити слідуючі дії: нехай коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює 0,3 , тоді:Звідси знаходимо X:
X=286,5 * 0,3 = 85,95
Отже, потреба в грошових коштах приватного підприємства ”ШАНС” на майбутнє складає 85,95 тис.грн. Для того, щоб задовільнити цю потребу підприємство повинно продати основних фондів на цю суму.
Таблиця 3.1
| №п/ п | Основні фонди | Ринкова ціна тис.грн. |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. | Силова машина | 28,56 |
| 2. | Точильний верстат | 40,67 |
| 3. | Фрезерний верстат | 16,72 |
| Всього | X | 85,95 |
Формування та управління грошовими потоками підприємства є одним з найважливіших напрямків діяльності фінансового менеджера, оскільки наявність та достатність грошових потоків обумовлює життєздатність підприємства, поточну ефективність його діяльності та можливі темпи її зростання. Існують слідуючі основні напрямки використання грошових коштів підприємства: закупівля сировини, деталів, запасів, зарплата робітникам та службовцям, плата по рахункам за комунальні послуги, податки.
Збільшення активів. Власні грошові кошти, виручка від реалізації, запаси, обладнання, будівлі, земля - все це активи. Будь-яке збільшення активів означає використання фондів.
Зменшення пасивів. Пасив підприємства включає все, що воно винне іншим: банківські позики, оплата постачальникам та податки. Фонди, отримані підприємством, можуть піти на зменшення пасива.
Планування грошових потоків передбачає визначення можливих джерел надходження та напрямків використання грошових коштів підприємства для забезпечення його платоспроможності впродовж планового періоду. Поточне регулювання грошових потоків охоплює такі напрямки роботи:
1. Синхронізація грошових потоків. Цей напрямок передбачає узгодження вхідних та вихідних потоків грошових коштів за обсягами та в часі. Проведення цієї роботи дозволяє: по-перше, уникнути дефіциту готівки; по-друге, вивільнити частину грошових коштів й використати її для отримання додаткового доходу; по-третє, зменшити норматив готівки на рахунку підприємства.
2. Прискорення процесу надходження грошей. Цей напрямок здійснюється з метою скорочення часу між моментом сплати дебіторами своїх боргів та моментом надходження грошових коштів на рахунок підприємства.
3. Контролювання витрат грошей. Цей напрямок передбачає застосування стратегії виплат в їх максимально можливому уповільненні в часі. Поєднання швидкої інкасації та уповільнення виплат призведуть до отримання максимального обсягу вільних грошових коштів.
4. Капіталізація тимчасово вільних залишків грошових коштів. Ефективне використання методів прискорення надходжень та контролю витрат обумовлює виникнення протягом окремих проміжків часу тимчасово вільних грошових коштів. Управління вільними залишками коштів передбачає вибір та здійснення операцій щодо їх інвестування з врахуванням можливих термінів доходності та ризику, притаманим окремим інвестиційним альтернативам. Дохідність інвестування повинна покрити інфляційні втрати від знецінення національної валюти та забезпечити отримання інвестиційного доходу відповідно до цільового або фактичного рівня прибутковості активів.
Виходячи з ролі та функцій грошей, стратегічних цілей підприємства в процесі управління фінансовою діяльністю, управління грошовими коштами спрямоване на реалізацію таких завдань:
1. Забезпечення стабільної платоспроможності підприємства, як в теперішній час, так і в майбутньому. Реалізація цього завдання передбачає управління грошовими потоками підприємства, створення умов для їх стабільності, ритмічності, синхронності, забезпечення достатності формування та обґрунтування витрачання грошових коштів, формування необхідного розміру запасів грошових коштів для захисту від ризику неплатоспроможності в зв’язку з неочікуваним коливанням надходжень та витрат коштів.
2. Зростання ефективності (прибутковості) фінансової діяльності за рахунок управління грошовими коштами в наступному періоді. Реалізація цього завдання передбачає максимізацію додаткових доходів (прибутку) від управління грошовим оборотом та мінімізацією “ціни ліквідності” підприємства, тобто додаткових витрат, на які йде підприємство для підтримки постійної платоспроможності.