1. Склад, задачі, обов’язки особового складу та приладне обладнання груп самоприв’язки артилерійських підрозділів

1.1 Склад і задачі груп самоприв’язки

Для проведення топогеодезичної прив’язки вогневих позицій і спостережних пунктів у батареях створюються групи самоприв’язки.

Група самоприв’язки вогневої позиції очолюється, як правило, командиром другого вогневого взводу; вона включає в себе двох солдат зі складу гарматних обслуг.

Група самоприв’язки спостережного пункту очолюється командиром взводу управління або командиром відділення розвідки; вона включає в себе двох солдат зі складу відділення розвідки батареї.

Особовий склад групи самоприв’язки зобов’язаний:

- здійснювати топогеодезичну прив’язки вогневої позиції або спостережного пункту по карті (аерознімку) за допомогою приладів;

- знати зміст топогеодезичної прив’язки ВП і СП та вимоги до точності її проведення;

- мати навички у швидкому орієнтуванні на місцевості за допомогою топографічної карти.

1.2 Приладне обладнання груп самоприв’язки

Для виконання топогеодезичних робіт група самоприв’язки може використовувати наступні прилади:

- перископічну артилерійську бусоль ПАБ-2А;

- артилерійський компас;

- двометрову далекомірну рейку з електроосвітленням;

- мірну стрічку для вимірювання відстаней;

- бінокль;

- номограма інструментального ходу (НИХ);

- хордокутомір з циркулем-вимірювачем;

- артилерійський круг АК-3 з МПЛ-50;

- курвіметр;

- артилерійську логарифмічну лінійку (АЛЛ);

- обчислювач топографічний модернізований (СТМ);

- електронні обчислювальні машини (ЕОМ);

- топографічні карти 1:50 000, 1:25 000;

- спеціальні карти 1:100 000 з вдрукованими координатами;

- прилад управління вогнем (планшет).

Крім того, група самоприв’язки спостережного пункту у ряді випадків для прив’язки може використовувати далекомір ДС-1, ДАК-2.

1.3 Розподіл обов’язків особового складу групи при виконанні топогеодезичної прив’язки

Обов’язки особового складу групи при виконанні топогеодезичної прив’язки розподіляються наступним чином.

Начальник групи ставить задачу, керує роботою особового складу групи, контролює польові і вимірювальні роботи і при необхідності особисто працює на приладі.

Перший номер (обчислювач), навчений виконанню обчислень за матеріалами польових вимірювань, в ході топогеодезичної прив’язки ВП (СП) працює на приладі (бусолі, далекомірі), веде запис спостережень і абрис, виконує обчислення і графічні роботи на карті.

Другий номер виставляє рейку на точках за вказівкою начальника групи або першого номера; закріплює на місцевості точки, що прив’язуються кілками; приймає участь у вимірюванні відстаней.

1.4 Порядок постановки задачі начальником групи

– напрямок на північ (або іншу сторону горизонту) по будь-якому предметові;

– місцезнаходження відносно найближчого орієнтира, що чітко виділяється серед інших (від загального до часткового);

– умовне найменування місцевих предметів, орієнтирів;

– положення противника;

– положення своїх військ;

– задачі групи самоприв’язки;

– рішення:

- місце основної гармати;

- дирекційний кут основного напрямку стрільби;

- точку стояння бусолі СОБ;

- точки наводки і орієнтирні точки;

- способи визначення координат і дирекційних кутів;

- початкові контурні точки;

- час закінчення робіт;

- порядок і місце подання результатів прив’язки.

2. Початкові напрямки і кути, що застосовуються в артилерії та взаємозв’язок між ними

; (2.1)

; (2.2)

; (2.3)

; (2.4)

; (2.5)

де: А – істиний азимут;

Am – магнітний азимут;

a – дирекційний кут;

g – зближення меридіанів;

d – магнітне схилення;

DAm– поправка бусолі,

визначена на місцевості;

DAm_К– поправка бусолі,визначена за даними

карти;

3. Визначення величини зближення меридіанів

3.1 Визначення зближення меридіанів по карті для довільної точки на карті

Величина зближення меридіанів для любої точки на карті визначається за формулою:

(3.1)

де:

– зближення меридіанів для центра листа карти (вибирається із текстової довідки в лівому нижньому куті карти).

– поправка на віддаленість точки по довготі від центру листа карти (вибирається з таблиці 1) по значенню координати Х точки в км і віддалі Д в км точки від центру листа карти.

Знак «+» – якщо точка на схід від центра листа карти.

Знак «–» – якщо точка на захід від центра листа карти.

Таблиця 1. Таблиця для визначення поправки

Х, км.	Д, км.
Х, км.	5	10	15	20	25	30
4 000	0–00,5	0–01,1	0–01,6	0–02,2	0–02,7	0–03,3
4 500	0–00,6	0–01,3	0–01,9	0–02,6	0–03,2	0–03,8
5 000	0–00,8	0–01,5	0–02,3	0–03,0	0–03,8	0–04,5
5 500	0–00,9	0–01,8	0–02,6	0–03,5	0–04,4	0–05,3
6 000	0–01,0	0–02,1	0–03,1	0–04,1	0–05,2	0–06,2
6 500	0–01,2	0–02,5	0–03,7	0–04,9	0–06,2	0–07,3
7 000	0–01,5	0–02,9	0–04,4	0–05,9	0–07,4	0–08,8
7 500	0–01,8	0–03,6	0–05,4	0–07,2	0–09,0	0–10,8
8 000	0–02,3	0–04,6	0–06,9	0–09,2	0–11,6	0–13,8

3.2 Обчислення величини зближення меридіанів по формулі

Величина зближення меридіанів для любої точки Землі може бути обчислена по формулі:

(3.2)

де:

– різниця довгот даної точки і осьового меридіану, надана в кутових мінутах;

L – довгота точки (визначається по карті);

L₀ – довгота осьового меридіану зони, в якій знаходиться точка; визначається з таблиці 2 або обчислюється за формулою:

; (3.3)

де N – номер зони, в якій знаходиться точка; обчислюється за формулою:

; (3.4)

В-широта даної точки (визначається по карті).

Таблиця 2. Таблиця визначення довготи осьового меридіану L₀

Довгота точки у межах:	Довгота осьового меридіану	Довгота точки у межах:	Довгота осьового меридіану
L	L₀	L	L₀
0° – 6°	3°	90° – 96°	93°
6° – 12°	9°	96° – 102°	99°
12° – 18°	15°	102° – 108°	105°
18° – 24°	21°	108° – 114°	111°
24° – 30°	27°	114° – 120°	117°
30° – 36°	33°	120° – 126°	123°
36° – 42°	39°	126° – 132°	129°
42° – 48°	45°	132° – 138°	135°
48° – 54°	51°	138° – 144°	141°
54° – 60°	57°	144° – 150°	147°
60° – 66°	63°	150° – 156°	153°
66° – 72°	69°	156° – 162°	159°
72° – 78°	75°	162° – 168°	165°
78° – 84°	81°	168° – 174°	171°
84° – 90°	87°	174° – 180°	177°

Приклад: обчислити зближення меридіанів для точки з координатами:

51°17,1¢ пн. ш.,

44°13,0¢ сх. д.

а) Рішення за допомогою артилерійської
логарифмічної лінійки.

1. Використовуючи формули 3.3, 3.4 або таблицю 2, визначити довготу осьового меридіану зони, в якій знаходиться дана точка:

=45°.

2. Обчислити величину

= 44°13,0¢ – 45° = – 0°47¢ = –47¢

3. За допомогою артилерійської логарифмічної лінійки виконати множення згідно 2.2:

= (–47¢)*sin (51°17,1¢) = – 36,6¢

для чого:

3.1. Початок (кінець) шкали движка поставити на значення

= –47¢ по шкалі чисел N_Q₊₁корпусу лінійки без урахування знаку.

3.2. Візир центральною рискою поставити на округлене до мінут значення

51°17¢ по шкалі «Sin» на червоній стороні движка.

3.3. Напроти центральної риски візиру на шкалі чисел N_Q₊₁ корпусу лінійки прочитати значення

в мінутах (36,6).

4. Перевести значення зближення меридіанів

в поділки кутоміру, для чого:

Топогеодезична привязка силами і засобами артилерійських підрозділів (стр. 1 из 6)