Механізований взвод на БМП (стр. 5 из 7)

Під час бою в глибині оборони противника для здійснення обходів і атаки противника у фланги тил командир механізованого взводу повинен широко застосовувати дії відділень на лижах.

4. Механізований взвод на БМП в обороні

Оборона - вид бою. Вона має на меті зірвати або відбити наступ (удар) переважаючих сил противника й нанести йому значні втрати, удержати важливі райони (рубежі, об'єкти) місцевості й тим самим створити сприятливі умови для переходу в рішучий наступ.

Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, при відсутності безпосереднього зіткнення із противником і в умовах зіткнення з ним.

Оборона повинна бути стійкою й активною, здатною відбити удари противника із застосуванням всіх видів зброї.

Стійкість і активність оборони досягаються: витримкою, стійкістю й завзятістю військ, що обороняються, при відбитті атак противника, їх високим моральним духом; мистецьки організованою обороною й системою вогню; швидким знищенням противника, що вклинився в оборону; умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерним устаткуванням і ретельним маскуванням; виконанням заходів щодо захисту від запальної зброї; підготовкою особистого складу до ведення бою на зараженій місцевості протягом тривалого часу, чіткою взаємодією, всебічним забезпеченням бою й умілим керуванням підрозділами.

В обороні кожний солдат, вміло використовуючий свою зброю, фортифікаційні спорудження й вигідні умови місцевості, може знищити велику кількість солдатів противника, а також успішно вести боротьбу з його наступаючими танками й іншими броньованими машинами.

Взвод не має права залишати займаний опорний пункт (позицію) і відходити без наказу командира роти (взводу).

При переході взводу до оборони насамперед повинні бути організовані спостереження й система вогню перед фронтом і на флангах.

Система вогню взводу в обороні включає: ділянки зосередженого вогню взводу, підготовлені перед переднім краєм оборони; зони протитанкового вогню бойових машин піхоти і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем бойових машин піхоти на загрожуючому напрямку.

Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей всіх видів зброї взводу й доданих йому вогневих засобів, на тісній їхній взаємодії й у сполученні з інженерними загородженнями й природними перешкодами. Вона повинна забезпечити поразку противника, насамперед його танків і інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами й у глибині оборони, можливість ведення дійсного фронтального, флангового й перехресного вогню.

При організації системи вогню механізованому взводу й відділенню вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, - одна - дві ділянки зосередженого вогню.

Гранатометному й кулеметному (протитанково-кулеметному) взводам вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, - основний напрямок стрільби й рубежі загороджувального вогню.

Бойовим машинам піхоти, танкам, знаряддям, установкам протитанкових керованих ракет, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні й запасні вогневі позиції, основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їхнього дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовляється в смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається заняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, знаряддями й іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

Механізований взвод, уміло використовуючи свою зброю, місцевість і її інженерне устаткування, а також загородження, здатний нанести наступаючому противникові більші втрати й удержати займані позиції. Він обороняється, як правило, у складі роти, може перебувати в резерві батальйону, а також призначатися в бойову охорону або в засідку.

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронті й до 300 м у глибину.

Опорний пункт механізованого взводу складається з позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти і доданих вогневих засобів.

Бойові машини піхоти в опорному пункті взводу розташовуються по фронті й у глибину з інтервалами до 200м. Вогневі позиції для них вибираються з урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних скатах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалися спостереження за - противником і ведення вогню на граничну дальність прямим наведенням зі знарядь, кулеметів і протитанкових керованих ракет, взаємна вогнева підтримка й можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, таємне розташування вогневих засобів і маскування.

Додані механізованому взводу кулеметне (протитанкове) відділення й відділення вогнеметів можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатомете відділення- у проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу.

В опорному пункті взводу й на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби й танки, не підпорядковані командирові взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів, їхніх командирів і підтримувати з ними взаємодію.

Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень - до 50 м. Вони повинні перебувати під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

Гранатометний взвод в обороні діє звичайно в повному складі або по відділеннях, займаючи вогневі позиції в проміжках між опорними пунктами механізованих рот (взводів) або на їхніх флангах. Вогневі позиції по фронті можуть бути: для взводу - до 100 м, для відділення - до 20 м, інтервали між відділеннями-10-20 м.

Кулеметний (протитанково-кулеметний) взвод діє по відділеннях, займаючи вогневі позиції в опорних пунктах механізованих взводів, у проміжках між ними або на флангах.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, командир взводу повинен швидко поставити завдання відділенням на заняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті, організувати спостереження перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу, взаємодію й систему вогню, бойове забезпечення, керування, захист від запальної зброї й інженерне встаткування опорного пункту. Надалі він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням і порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

При переході до оборони поза зіткненням із противником командир взводу виводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, таємно розташовує його, організує спостереження й безпосередню охорону. Після цього він разом з командирами відділень і доданих засобів проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організує взаємодію й систему вогню, бойове забезпечення, керування й захист від запальної зброї. Потім командир взводу організує заняття опорного пункту, створює бойовий порядок і систему вогню, організує спостереження й інженерне встаткування опорного пункту.

У ході рекогносцировки командир взводу вивчає місцевість, указує командирам відділень орієнтири й уточнює: положення, склад і найбільш ймовірний напрямок наступу противника, можливі рубежі переходу в атаку й напрямки дій його бойових вертольотів; накреслення переднього краю оборони роти, опорний пункт взводу й сусідів; позиції відділень (вогневі позиції танків)

і доданих вогневих засобів; смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу; основні й запасні вогневі позиції, основні й додаткові сектори обстрілу бойових машин піхоти, а також доданих вогневих засобів і засобів, призначених для забезпечення флангів і проміжків; порядок і строки інженерного встаткування опорного пункту й позицій відділень (вогневих позицій), місця й характер інженерних загороджень, що влаштовують перед фронтом оборони взводу й на флангах, і порядок прикриття їхнім вогнем; місце командно-спостережного пункту.

При постановці завдань відділенням командир взводу в бойовому наказі вказує:

- завдання відділенням, їхньої позиції, смуги вогню й додаткові сектори обстрілу; основні й запасні вогневі позиції бойових машин піхоти, їх основні й додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу й місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення; завдання доданим вогневим засобам, їх основні й запасні вогневі позиції, основні й додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; завдання снайперові, основні й запасну вогневі позиції, порядок спостереження й ведення вогню; завдання стрільцеві-санітарові й порядок надання медичної допомоги пораненим; якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами й фланги;

Командир взводу в бойовому наказі вказує також час заняття оборони, готовності системи вогню, черговість і строки інженерного устаткування опорного пункту.

При організації взаємодії командир взводу повинен:

- визначити порядок знищення противника під час висування його до переднього краю оборони й розгортання для атаки (у вихідному положенні для наступу), у ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у випадку виходу їх на фланги й у тил;

- указати рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових і інших вогневих засобів;

- визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по літаках, вертольотах і інших повітряних цілях противника зі стрілецької зброї;