У березні 2002 року було прийнято Закон України «Про інститути спільного інвестування». Цим правовим актом було визначено ряд положень, що регламентують на сьогодення діяльність інститутів спільного інвестування в Україні. Закон встановлює систему обмежень щодо діяльності керуючого активами, спрямованої на захист коштів інвестора та запобігання некоректним операціям.
Взагалі спільне інвестування в Україні зобов’язане своєю появою масовій приватизації. Через спеціально створені для цього інвестиційні компанії та фонди було вкладено до половини всіх приватизаційних майнових сертифікатів. Однак у розрізі приватизації ІСІ відіграли й негативну роль. Обіцянки, що їх роздавали перші компанії та фонди перетворити ваучер за кілька років на щось вагоме, були тільки обіцянками. Тепер уже не секрет, що перші ІСІ, щоправда, в іншій організаційній формі, стали просто інструментом для концентрації власності - розумніше було відразу дозволити вільний обіг ваучерів, аніж створювати посередників, до планів більшості яких однак не входило працювати на вкладників.
Адже відомо, що створені згідно з Декретом КМ (вересень 1993 р) "Про довірчі товариства", трасти майже не контролювались державними органами - ФДМУ, Мінфіном та Мінекономіки
Взагалі, не дивлячись на деяку дискредитацію ІСІ в очах громадськості в роки „ваучерної приватизації” діяльність інститутів спільного інвестування є вкрай позитивною для вітчизняної економіки. Інститути спільного інвестування — це ефективний інструмент нагромадження значних капіталів, обіг яких забезпечує гармонійний розвиток національної економіки. Кошти спільного інвестування безпосередньо не беруть участі у виробництві. Але, як відомо, виробництво і фінансовий ринок — елементи однієї системи. Розвиток виробничої сфери зумовлює пожвавлення на фондовому ринку, і навпаки, ефективно діючий ринок капіталів стимулює розвиток економіки в цілому. Інститути спільного інвестування — саме той інструмент, який може примусити працювати заощадження населення на користь країни та її громадян.
Приплив коштів у сферу спільного інвестування не позбавить державу проблем, пов'язаних з бюджетним дефіцитом чи необхідністю залучення зовнішніх кредитів, але розширить потенціал внутрішніх запозичень, оскільки в усьому світі інститути спільного інвестування — основні покупці державних боргових зобов'язань.
Розвиток індустрії спільного інвестування становить один з опосередкованих стимулів для розвитку фондового ринку, а саме це є обов'язковою умовою залучення капіталу в національну економіку.
Підводячи підсумки, слід зазначити, що позитивні чинники стають дійовими лише за умови створення ефективної системи інститутів спільного інвестування та сприятливого інвестиційного клімату в країні. Крім ринкової кон'юнктури, яка не є ідеальною для їх розвитку, створення такої системи вимагає невідкладного вирішення ряду питань. По-перше, необхідна розробка такої моделі інститутів спільного інвестування, яка була б життєздатною у сучасних умовах і враховувала тенденції розвитку фінансового ринку України в перспективі. По-друге, забезпечення державної підтримки діючих та новостворюваних інститутів спільного інвестування, насамперед у галузі запровадження максимально пільгової системи їх оподаткування. По-третє, створення умов, які б стимулювали індивідуальних інвесторів до участі в інвестиційному фонді. Йдеться передусім про створення механізмів гарантування прав учасників інститутів спільного інвестування.
1. Закон України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”// Голос України, 26.03.2002.
2. Положенням про інвестиційні фонди та компанії, затверджено Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. N 55/94.
3. Баскакова М. А. Толковый юридический словарь бизнесмена (русско-английский, английско-русский).-6-е изд., перераб. и доп.- М.: Финансы и статистика, 1994.- 640 с.
4. Батищев В.О. Фондовая биржа и инструменты фондового рынка.- М.: Международные отношения, 2002.- 272 с.
5. Берлач А. І. та ін. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. посібник/А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов.- К.: Фенікс, 2000. - 336 с.
6. Бєлєнький П. Механізм розвитку ринкової інфраструктури в Україні // Вісник НАН України №4, 2002р., с.11-17
7. Биржевая деятельность. Учебник/Под ред. проф. А. Г. Грязновой, проф. Р. В. Корнеевой, проф. В. А. Галанова., 3-е изд.,- М.: Финансы и статистика, 2003.- 457 с.
8. Бланк И. А. Торгово-посредническое предпринимательство. Экономические основы биржевой торговли.- К., 1992.- 230 с.
9. Бородулин В. Рынки ценных бумаг США.- М.: Московская центральная фондовая биржа, 2004г.- 520 с.
10. Брокер и дилер - биржевые дельцы. Руководство по биржевой деятельности.- Частное право, 1999.- 115 с.
11. Буренин А. Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки.- М.: Тривола, 2002.- 240с.
12. Быков А.В. и др. Биржевая торговля. ИСИ - что это такое? - Красноярск: Скиф, 2004.- 163с.
13. Варенков С.В. Инвестиционный сертификат, как особый фондовый инструмент// Фондовый рынок, №39, 2003.- с. 39-42.
14. Васильев Г. А., Каменева Н. Г. Организация фондового рынка в Западной Европе / ВЗФЭИ. - М.: Экономическое образование, 2003.- 324 с.
15. Васильев Г. А., Каменева Н. Г. Фондовый рынок и товарные биржи., 3-е изд. переработанное. - М.: Высшая школа, 2001.-317с.
16. Герчикова И. Н. Маркетинг и международное коммерческое дело.- М.: Внешторгиздат, 1990.- 263 с.
17. ГолубовичА. Д., Миримская О. М. Биржевая торговля и инвестирование в США., 5-е изд. - М.: МЕНАТЕП-ИНФОРМ, 2004.-678 с.
18. Гольцберг М. А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. - К.: Текст, 1992.- 94 с.
19. Гудков Ф. В. Инвестиции и ценные бумаги.- М.: ИНФРА-М, 2001.- 263 с.
20. Дебора Дж. Блек. Успіх та невдача ф'ючерсних контрактів: Теорія і практика. Матеріали компанії "Кемонікс". 1995.- 45 с.
21. Дегтярева О.И., Кандинская О.А. Биржевое дело, 2-е изд. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2002.-237с.
22. Драчев С. Н. Фондовые рынки США. Основные понятия, механизмы, терминология.- М.: Церих-ПЭЛ, 2001.- 184 с.
23. Економічний словник-довідник: За ред. д-ра. екон. наук, проф. С.В. Мочерного.- К.: Феміна,1995.- 386с.
24. Иванов К. А. Карманная книга брокера.- М.: Московский университет, 2001.-200с.
25. Карайченцева Г.О. Технології залучення інвестиційних ресурсів на ринку цінних паперів // Збірник наукових праць НДФІ, №3, 2004р., с.27-31
26. Каратуев А. Г. Ценные бумаги: виды и разновидности. // Учебное пособие.- М.: Деловая литература, 2000.- 256 с.
27. Княжанський В. Продається «українська ідея». Без венчурного капіталу інновацій не буде // День, №9 18.01.2003.
28. Ковни Де. Ш., Такки К. Стратегия хеджирования.- М.: ИНФРА-М, 1996.- 186с.
29. Колб Роберт У. Финансовые деривативы// Учебник.- М.: Изд. "Филинъ", 2001.-411с.
30. Колесник В. В. Ринок цінних паперів і принципи правового регулювання.- ІДП АН України, 1993. С.12.
31. Кравчук А. Н. Обращение и регистрация ценных бумаг в странах Западной Европы, США и Японии.- М.: ИНФРА-М, 2003.- 573 с.
32. Кузнецова Н. С., Назарук I. Р. Ринок цінних паперів в Україні. Правові основи формування та функціонування. - К.: Юрінком Інтер, 1998.- 128 с.
33. Л.С.Сміян та ін. Ринок біржі: поняття та організація їх роботи. - К., 1994.-232с.
34. Лисенков Ю. М., Фетюхіна Н. Б. Ринок цінних паперів: Основні поняття і терміни.- К.: Київський інститут банкірів банку "Україна", 2002.- 346 с.
35. Лысенков Ю. М., Фетюхина Н. В., Зельцер Е. Р. Международный фондовый рынок., 3-е изд. - К.: Киевский институт банкиров банка "Украина", 2004.- 451 с.
36. Марченко О.О Введение в рынок ценных бумаг- К.: Діло., 2003.-265 с.
37. Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран.- М.: Финстатинформ, 1999.-362 с.
38. Машина М. В. Фондовая биржа.- М.: Международные отношения, 2002.-246 с.
39. Мертенс А. В. Инвестиции: курс лекций по современной финансовой теории., 7-е изд., - К.: Либідь, 2004.- 679 с.
40. Мобиус М. Руководство для инвестора по развивающимся рынкам.- М.: Инвестиционная компания "Атон", 2000.- 84 с.
41. Мозговой О. Н. Профессионалы фондового рынка //Учебное пособие.- Киев, УАННП "Феникс", 1997.- 38 с.
42. Мозговой О. Н. Сделки на фондовом рынке//Учебное пособие.- Киев, УАННП "Феникс", 1997.- 34 с.
43. Мозговой О. Н. Стоимость ценных бумаг- Киев, УАННП "Феникс", 2003.- 154с.
44. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины.- Киев, УАННП "Феникс", 1997.-276с.
45. Мозговой О. Н. Ценные бумаги // Учебное пособие.- Киев, УАННП "Феникс", 2002.- 122 с.
46. Мусатов В. Т. США: биржа и экономика.- М.: Наука, 2001.- 180 с.
47. Мусатов В., Шевцов А. Школа акционера и биржевика: Вторинний рынок ценных бумаг.- Экономика и жизнь., №2, 2004г. с. 10-12.
48. О'БрайенДж., Шривастава С. Финансовый анализ и торговля ценными бумагами.- М.: Дело ЛТД, 1995.- 208 с.
49. Петруня Ю.Є. Непрофесійні суб’єкти ринку акцій України., К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. — 262 с.
50. Правовое регулирование рынка ценных бумаг в Российской Федерации.- М.: Де-Юре, 2003.- 96 с.
51. Ринг "быков" и "медведей".- М.: Политиздат, 2003.- 128 с.
52. Рубцов Б. Б. Зарубежные фондовые рынки: инструменты, структура, механизм функционирования.- М.: ИНФРА-М, 2000.- 304 с.
53. Рынок ценных бумаг и его финансовые институты / Под ред. В. С. Торкановского.- Спб.: АО "Комплекс", 2002.- 421 с.
54. Рынок ценных бумаг: учебник (под ред. В. А. Галанова и А. И. Басова.- М.: Финансы и статистика, 2002.- 352 с.
55. Фельдман А. Б. Основы рынка производных ценных бумаг // Учебно-практическое пособие.- М.: ИНФРА-М, 1999.- 96 с.
56. Фондовые рынки США. Основные понятия, механизмы, терминология.- М.: Церих-ПЭЛ, 2003.- 184 с.
57. Шварц Ф. Биржевая деятельность Запада.- М.: Аи Кью, 2003. – 127с.
58. Шмелев О.Б. Финансовый рынок Европы: монография., М.: Издательство МГУ, 2004г., 237с.
59. Шмелев О.Б. Паевые фонды Германии // Рынок ценных бумаг, №7, 2003, с.15-18.
60. Ярмольник Г.Н. Банки, биржи, ценные бумаги., М.: Финансы и статистика., 2003г., - 278с.
61. Якименко П.П. Биржевая деятельность: учебник., Таганрог, 2002г., - 351с.
[1] Далі по тексту пасивно-керовані інвестиційні фонди, що випускають фінансові інструменти, які обертаються на біржах, називаються "індексними інвестиційними фондами", чи "ІІФ", оскільки на практиці інвестиційний портфель фондів подібного типу формується відповідно до одного із загальновизнаних фондових індексів.