У США, де більшість "відкритих" інвестиційних фондів (mutual funds) мають корпоративну форму, функції контролера здійснює Рада директорів. Для США типові "нейтральні" зберігачі цінних паперів і коштів фонду (кастодіани), що не виконують спеціальних контрольних функцій стосовно своїх клієнтів. Управляюча компанія інвестиційного фонду, як правило, є лише інвестиційним консультантом. Бухгалтерський облік, оцінку ВЧА, також як ведення реєстру акціонерів Рада директорів передає спеціалізованій організації - трансфер-агенту. У ряді випадків його функції може виконувати кастодіальний банк [31].
Таким чином, незалежно від особливостей кожної з країн, є деяка загальна риса, властива схемі інвестиційного фонду відкритого типу, а саме, необхідність забезпечення в інтересах інвесторів контролю за діями управляючої компанії з незалежною від нього особою. Необхідність зазначеного контролю за діяльністю управляючої компанії з боку спеціалізованого депозитарію, і навпаки, контролю спеціалізованого депозитарію з боку управляючої компанії в інтересах власників інвестиційних паїв повинна бути реалізована і стосовно до схеми пайових інвестиційних фондів в Україні.
Організація взаємного контролю управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію в Росії насамперед залежить від того, яким чином "розподілені" права, обов'язки і відповідальність управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію в схемі пайового інвестиційного фонду відповідно до вимог діючих правових актів, правилами фонду і договором, що укладається між управляючою компанією пайовим інвестиційним фондом і його спеціалізованим депозитарієм.
Організація взаємного контролю управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію насамперед залежить від того, яким чином "розподілені" обов'язки і відповідальність управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію в схемі фонду відповідно до діючих вимог актів ФЦКП Росії, правилам пайового фонду і договором, що укладається між управляючою компанією фондом і його спеціалізованим депозитарієм.
Примірна схема розподілу функцій управляючої компанії і спеціалізованого депозитарію й аналіз можливості делегування ними своїх обов'язків третім особам, аналізуються в Додатку А.
Як видно з таблиці, основні обов'язки перед власниками інвестиційних паїв пайового інвестиційного фонду, несе управляюча компанія. Разом з тим, значну частину своїх обов'язків управляюча компанія вправі, а в ряді випадків і зобов'язана, делегувати іншим особам. Наприклад, не виключається можливість делегування управляючою компанією функцій здійснення бухгалтерського обліку майна, що складає пайовий інвестиційний фонд і оцінки ВЧА спеціалізованим професійним організаціям, що надають відповідні послуги своїм клієнтам.
Досвід подібних організацій за рубежем - "адміністраторів" у Великобританії чи "трансферт-агентів" у США, показує, що подібний вид професійної діяльності може активно сприяти ефективності діяльності інвестиційних фондів відкритого типу насамперед за рахунок концентрації цих послуг, що надаються для багатьох інвестиційних фондів і управляючих компаній у великих спеціалізованих організаціях.
Делегування управляючою компанією пайового інвестиційного фонду своїх прав і обов'язків спеціалізованому депозитарію чи іншим особам не звільняє управляючу компанію від майнової відповідальності перед власниками інвестиційних паїв пайового фонду.
З переліку зобов'язань спеціалізованого депозитарію видно, що його головний обов'язок перед інвесторами фонду - забезпечити контроль за відповідністю діяльності управляючої компанії законодавству, актам ФКЦП і правилам пайового інвестиційного фонду.
Контроль спеціалізованого депозитарію поширюється на наступні сфери:
· контроль за дотриманням управляючою компанією установлених вимог до складу і структури активів пайового інвестиційного фонду;
· контроль за правильністю оцінки вартості чистих активів і розрахунку і вартості інвестиційного паю;
· звірення даних про майно, що складає пайовий інвестиційний фонд, з управляючою компанією і спеціалізованого депозитарію цього фонду.
Стосовно дотримання вимог до складу і структури активів російських пайових інвестиційних фондів, то у даному випадку можна виділити попередній і наступний контроль за складом і структурою активів фонду.
На попередньому етапі контролю можна виявити тільки найбільш істотні порушення управляючою компанією вимог до складу активів.
При порушенні установлених вимог до структури активів пайового інвестиційного фонду управляюча компанія повинна усунути порушення протягом 30 днів із дня їх виникнення. Кількаразове недотримання вимог до термінів усунення порушень за структурою активів є підставою для призупинення й анулювання ліцензії управляючої компанії на здійснення діяльності по довірчому управлінню майном пайових інвестиційних фондів.
Аналогічні вимоги можуть відноситися і до визначених порушень у складі активів пайових інвестиційних фондів, що виявляються в процесі наступного контролю. Управляюча компанія також протягом 30 днів зобов'язана усунути допущені порушення. Кількаразове порушення вимог по складу активів є підставою призупинення чи анулювання ліцензії управляючої компанії фондом [36, c.52].
В схемі пайового інвестиційного фонду найбільш дієвий є наступний контроль. Активному застосуванню попереднього контролю в даний час перешкоджає нерозв'язаність у законодавстві Російської Федерації й у конкретних депозитарних договорах уже діючих фондів питань майнової відповідальності спеціалізованого депозитарію перед інвесторами і управляючою компанією.
Узагальнюючи основні засади функціонування інститутів спільного інвестування в різних країнах розглянемо особливості управління американським біржовим індексним фондом на прикладі одного з перших інвестиційних фондів подібного типу - SPDRTrust та іShares Trust(див. додаток Б і В).
З початком процесів масової приватизації в Україні та створенням інститутів спільного інвестування виникла потреба у особливому фондовому інструменті, який би являвся синтезом існуючих форм цінних паперів і підходив саме для обслуговування такого специфічного ринкового утворення як ІСІ. Такий інструмент на українському ринку цінних паперів з’явився лише у 1994 році і має назву інвестиційний сертифікат. Інвестиційним сертифікатом визнається цінний папір, який випускається інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає його власникові право на отримання доходу у вигляді дивідендів.
Правовий статус інвестиційних сертифікатів нормативно закріплений у Положенні про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженому Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. № 55/94 "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії". Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними та на пред'явника. Випускаються вони з метою залучення коштів інвесторів для здійснення спільного інвестування і не дають їх власникові права участі в управлінні юридичною особою, що випустила їх. Якщо емітентом інвестиційних сертифікатів є акціонерне товариство (інвестиційна компанія може бути створена також у формі товариства з обмеженою відповідальністю), то номінальна вартість одного сертифіката має дорівнювати номінальній вартості однієї акції, що належить засновникам цього акціонерного товариства. [1]
Щоб випустити інвестиційні сертифікати, емітент повинен укласти договір з інвестиційним керуючим, аудитором або аудиторською фірмою, а також депозитний договір з депозитарієм, провести реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, а також опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск інвестиційних сертифікатів. Інвестиційні фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-кратного розміру їх статутних фондів. Інвестиційні сертифікати закритих фондів можуть обмінюватись на приватизаційні папери, якщо ці фонди отримали у встановленому Фондом державного майна України порядку дозвіл на комерційну діяльність з приватизаційними паперами. Такі фонди мають право здійснювати додаткову емісію інвестиційних сертифікатів у 50-кратному розмірі обсягу прийнятих для розміщення приватизаційних паперів у порядку, який затверджується Фондом державного майна України та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Доходність по інвестиційних сертифікатах, випущених в Україні, може коливатися в дуже широких межах залежно від прибутку, одержаного їх емітентами від інвестування залучених коштів у цінні папери інших емітентів, а також придбання нерухомого майна, часток і паїв, що належать державі в майні господарських товариств, у процесі приватизації. Загалом, активність вітчизняного ринку інвестиційних сертифікатів безпосередньо залежить від активності процесів приватизацій в Україні і пропозиції для продажу привабливих цінних паперів новостворених емітентів.