Військовий інститут внутрішніх військ МВС України
Кафедра соціально-гуманітарних наук
Курсова робота
з навчальної дисципліни: Теорія і практика виховної роботи
Тема: „Профілактика позастатутних взаємовідносин у військових колективах”
Виконав: курсант 111 групи
Харченко Сергій Сергійович
Керівник: старший викладач, полковник
Іллюк Олександр Олександрович
Харків - 2009
Зміст
Вступ
Друге питання. Практика роботи щодо попередження позастатутних взаємовідносин у підрозділі
Література
Важливим аспектом служби є військова дисципліна. Вона визначає не тільки зовнішні вчинки і дії військовослужбовців, а й упорядковує їх психічну діяльність, робить внутрішнє зібраними, організованими. Вимоги дисципліни розповсюджуються на спілкування в/с забезпечують чіткість службових і не службових контактів, упорядкованість взаємовідносин. Якість і стан взаємовідносин у підрозділі у великій мірі залежить від того, якими нормами керуються в/с, вступаючи в службові чи особисті контакти, які традиції діють в цій сфері життя колективу. Взаємовідносини в/с є суттєвими факторами зміцнення дисципліни. Вони будуються на основі статутних положень, регулюються ними.
Статутні взаємовідносини, як один із засобів підвищення бойової готовності, наповненні глибоким змістом конституційного обов‘язку щодо захисту Української держави, представляють собою важливу ланку впливу людського фактору на успішне виконання кожного учбового і бойового завдання. В цьому їх суть і велике значення.
Статутними прийнято називати такі взаємовідносини у військових колективах, які повністю відповідають вимогам військових статутів Збройних Сил України. Але характеристика суті статутних взаємовідносин цим не вичерпується. Важливо мати на увазі, що в них виражається єдність відносин загальноприйнятих в демократичному суспільстві і специфічних, притаманних в/с.
Загальні обов‘язки збройних захисників Батьківщини включають в себе одне з головних положень: свято і непорушно підтримувати Конституцію та закони України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов‘язок.
Основою підтримання статутних взаємовідносин є висока національна та державна свідомість військовослужбовців, глибоке розуміння ними свого патріотичного обов'язку, безмежна відданість Українському народу.
В статутах знаходять своє вираження ідеали демократії та гуманізму, загальнолюдські моральні цінності, наші національні звичаї та традиції,
Як бачимо, наша мораль увібрала в себе норми поведінки людей і відношення між ними, які формувались в процесі встановлення демократичного суспільства, в ході багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність. Так мораль, закріплюючись у свідомості кожного військовослужбовця, стає важливим ідейним стрижнем статутних взаємовідносин.
Важливими специфічними принципами, які визначають характер взаємозв'язків і взаємодії військовослужбовців в повсякденній обстановці та під час виконання службово-бойових завдань, є єдиноночальність та субординація.
Важливим аспектом служби є військова дисципліна. Вона визначає не тільки зовнішні вчинки і дії військовослужбовців, а й упорядковує їх психічну діяльність, робить внутрішньо зібраними, організованими. Вимоги дисципліни розповсюджуються на спілкування військовослужбовців, забезпечують чіткість службових і неслужбових контактів, упорядкованість взаємовідносин. Якість і стан взаємовідносин у підрозділі значною мірою залежить від того, якими нормами керуються військовослужбовці, вступаючи в службові чи особисті контакти, які традиції діють у цій сфері життя колективу. Взаємовідносини військовослужбовців є суттєвим фактором зміцнення дисципліни. Вони будуються на основі статутних положень, регулюються ними.
Статутні взаємовідносини як один із засобів підвищення бойової готовності наповнені глибоким змістом конституційного обов’язку щодо захисту Української держави, представляють собою важливу ланку впливу людського фактора на успішне виконання кожного учбового і бойового завдання. У цьому їх сутність і велике значення.
Статутними прийнято називати такі взаємовідносини у військових колективах, які повністю відповідають вимогам військових статутів Збройних Сил України. Однак характеристика сутності статутних взаємовідносин цим не вичерпується. Важливо мати на увазі, що в них виражається єдність відносин, загальноприйнятих у демократичному суспільстві й специфічних, притаманних військовослужбовцям.
Загальні обов’язки збройних захисників Батьківщини містять одне з головних положень: свято і непорушно додержувати Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок.
позастатутний військовий колектив військовослужбовець
Основою підтримання статутних взаємовідносин є висока національна та державна свідомість військовослужбовців, глибоке розуміння ними свого патріотичного обов’язку, безмежна відданість Українському народові.
У статутах знаходять своє вираження ідеали демократії та гуманізму, загальнолюдські моральні цінності, національні звичаї та традиції.
Як бачимо, наша мораль увібрала в себе норми поведінки людей і стосунки між ними, які формувалися в процесі становлення демократичного суспільства, у ході багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність. Така мораль, закріплюючись у свідомості кожного військовослужбовця, стає важливим ідейним стрижнем статутних взаємовідносин.
Важливими специфічними принципами, які визначають характер взаємозв’язків і взаємодії військовослужбовців у повсякденній обстановці та під час виконання службово-бойових завдань, є єдиноначальність та субординація.
Сутність принципу єдиноначальності полягає в такому:
наділення командира (начальника) розпорядчою владою стосовно підлеглих і покладення на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
надання командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпечення виконання зазначених рішень (наказів), виходячи з усебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Командир як єдиноначальник тісно пов’язаний з особовим складом, виявляє постійну турботу про підлеглих, стежить за точним дотриманням ними службових обов’язків і стоїть на сторожі їх законних прав. У своїй роботі командир спирається на громадські організації та актив, повною мірою використовує їх вплив на військовослужбовців в інтересах підвищення якості бойової і гуманітарної підготовки особового складу, зміцнення військової дисципліни.
Службово-посадові взаємовідносини військовослужбовців визначаються відносинами субординації. Вона відображає повноту виконання військовослужбовцями статутних вимог:
хто має право віддавати накази;
кому зобов’язаний підкорятися військовослужбовець;
який порядок виконання розпоряджень і доповіді про їх виконання;
яка форма звернення військовослужбовців одного до іншого.
Дотримання принципу субординації дає можливість будувати взаємовідносини у військовому колективі на основі суворого статутного положення, згідно з яким начальники мають право віддавати підлеглим накази і розпорядження, добиватись їх виконання. Підлеглі зобов’язані бездоганно підкорятися начальнику.
Велику роль у встановленні статутних взаємовідносин між військовослужбовцями відіграє військове товариство. Статут внутрішньої служби пропонує військовослужбовцям “поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від учинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини”. Військове товариство як моральний регулятор життя колективів підрозділів виявляється у різних формах. Найбільш характерні з них - взаємна виручка в бою, вимогливість, взаємодопомога у навчанні і службі, наслідування прикладу кращих.
Серед факторів, які визначають характер взаємовідносин у військових колективах, особлива роль належить індивідуальним особливостям військовослужбовців. Справа в тому, що незважаючи на наявність у військовослужбовців багатьох спільних ознак, кожний із них залишається по-своєму неповторною особистістю зі своїм характером, темпераментом, певними здібностями, колом інтересів, які, звичайно ж, впливають на взаємовідносини членів військового колективу.
Цей вплив може носити як позитивну, так і негативну спрямованість. Треба пізнати індивідуальність військовослужбовця, врахувати ті його особливості, які виявляються у процесі формування статутних взаємовідносин. Тільки за цієї умови можливо попередити порушення військової дисципліни, пов’язані з відхиленнями від статутних норм поведінки. Цього вміння якраз і не вистачає багатьом молодим командирам і начальникам у роботі щодо зміцнення статутних взаємовідносин.
Характеристика статутних взаємовідносин буде неповною, якщо не сказати про форми звернення військовослужбовців один до одного. Правильними є лише ті звернення, що відповідають букві і духу статутів. Вони лежать в основі як навчальної, так і службово-бойової діяльності військовослужбовців. У неслужбовий час (в години дозвілля, в домашній обстановці) звернення військовослужбовців один до одного носять характер неофіційних міжособистих зв’язків. Ці зв’язки диктуються взаємними інтересами, потребами в обміні інформацією, особистими симпатіями. Найчастіше неофіційні міжособисті відносини будуються у процесі проведення культурно-виховної та просвітницької роботи, в ході індивідуальної виховної роботи, організації дозвілля.