1. Предмет соціальної філософії.
Предмет соц.философии - изучение общечеловеческих основ цивилизационного существования и развития общества – целостной системы с позиций человека и самоценности гуманистических приоритетов соотношение основних фактов жизнедеятельности людей в историческом пространстве и времени.
СФ исходит из объективности принципа приобретения и организации знаний. Исследователь не обязательно должен нейтрально относится к событиям, явлениям, а имеет право на обоснование позиции собственной и той среды, к которой пренадлежит. Объективность состоит в правдивом отражении всей палитры противоречий, столкновений разнообразных интересов социальных общностей. Сама объективность обеспечивает научность. Этот принцип смыкается с принципом системности. СФ – системная наука, дает целостное представление об обществе – развивающейся системе. Важный принцип СФ есть принцип развития, он тесно смыкается с принципом историзма.
Как и каждая наука СФ опелирует определенными категоріями – фундаментальними понятиями, отражает саме существенные, закономерные святи и отношения действительности и познания. (Человек, цивилизация, общественные отношения, деятельность, производство, практика); (социальная справедливость, гуманизм, прогрес и регрес, свобода, смисл жизни).
Micце соціальної філософії в системі філософських знань,
Наголошуючи знову і знову на надзвичайній складності суспільства як природно-історичного процесу, на його динамізмі (а про це ще буде мова у наступних лекціях), можна зробити висновок, що його пізнання не може здійснюватися засобами якоїсь однієї чи декількох наук. Суспільство як соціальнасистема пізнається системою суспільних наук, його пізнання вимагає комплексного підходу. Ці науки (їх називають і соціальними, останнім часом – гуманітарними) мають один об’єкт – суспільство, але їх роль у цьому пізнанні зводиться до того, що предметом дослідження є окремі сфери суспільства -–матеріальні чи духовні.Отже, суспільствознавство є сукупністю наук про суспільство, його функціонування та розвиток. Кожна з цих наук вивчає:
– процес виникнення суспільства (такими є антропологія як наука про виникнення й розвиток людини як суспільної істоти); історія первісного суспільства, археологія, яка вивчає пам’ятки матеріальної культури минулих суспільств та інші);
– процес функціонування суспільства у відповідності з видами суспільних відносин: економічні науки (від політичної економії до економік галузей виробництва – промисловості, її галузей, сільського господарства та інших); соціально-політичні науки (політологія); юридичні науки; психологічні науки тощо.У вивченні суспільства значна роль належить соціології як науці про закономірності виникнення і розвитку соціальних утворень, соціальних систем, форм спільності тощо. Філософія історія розглядає й оцінює історію з точки зору виявлення закономірностей історичного процесу, вивчення специфіки історичного знання, сенсу і спрямованості людської історії. Пізнання суспільства неможливе без пізнання його історичного розвитку, тобто його історії. Історична наука займається описом історичних подій у їх взаємозв’язку і послідовності; прослідковує дії загальних закономірностей в конкретній історії різних країн та народів; розкриває власне історичні закони, які визначають своєрідність історичних подій.Отже, кожна з суспільних наук досліджує один і той же об’єкт – суспільство, але з різних сторін, тобто кожна з них має власний предмет пізнання і свої засоби пізнання.Специфіка ж підходу до вивчення суспільних явищ з позицій соціальної філософії виявляється у розгляді суспільних явищ з точки зору причин їх виникнення, у з’ясуванні найбільш загальних законів їх розвитку і функціонування. Якщо говорити про своєрідний “стрижень” соціальної філософії, то ним є вивчення відносин людини і суспільства у всій складності їх відтінків, тобто суспільного буття людини.Отже, головною особливістю предмету соціальної філософії є те, що вона вивчає не ту чи іншу сторону життя суспільства, а суспільство в цілому, суспільство як цілісну систему. Соціальний філософ на основі узагальнення знань про суспільство розглядає його в цілому, добуває інтегративне знання про суспільство як систему, яка має свою історію, досягла певного рівня розвитку, функціонує у тісній взаємодії економічних, соціальних, політичних, психологічних та інших, коротко кажучи – матеріальних та духовних факторів.Соціальна філософія є світоглядною наукою, оскільки вивчає закономірності й проблеми розвитку суспільства через визначення місця і ролі в ньому людини. До числа її ключових проблем відносяться:– проблеми людського начала: як виникла людина? Які основні визначальні чинники її появи та існування? Природне в людині та суспільстві тощо;– проблеми індивідного начала в суспільстві: яким чином можливе перетворення індивідного в суспільне і навпаки? Взаємодія індивідів як основний елемент соціуму;– проблеми розвитку та функціонування законів соціальної системи;
– проблеми способів людського буття у суспільстві: діяльності, праці, виробництва;– проблеми соціальних форм духовного, його об’єктивації та індивідуального освоєння;– накінець, проблеми спрямованості людської історії.
Соціальна філософія, таким чином, є розділом філософії, який включає в себе вивчення якісної своєрідної суспільства, його відмінностей від природи, відношення до держави, релігії, моралі, духовної культури; його цілей, суспільних ідеалів, генези і розвитку соціальної історії, її долі і перспектив.Розглянувши це питання, перейдемо до аналізу природного, економічного, соціального та етносоціального, політичного та духовного буття (життя) суспільства.Соціальна структура суспільства. Соціально-економічна стратифікаціяСоціальна структура — це сукупність соціальних груп, що розрізнюються за становищем у суспільстві.Аналіз соціальної структури суспільства має тривалу історію. Ще Платон у моделі соціальної структури суспільства виокремлював такі складові: філософів, керівників держави, воїнів, робітників (селяни, ремісники).Інше уявлення в соціальній структурі розробив видатний соціаліст Фур’є, який висував п’ять класів: двір, знать, буржуазія, народ, чернь. Кожен клас ворогує з іншим. Над усіма класовими суперечностями панує основна — між багатими і бідними.Спільним для цих двох уявлень про соціальну структуру є, по-перше, те, що визначена безліч соціальних груп розрізняться між собою функціями в суспільстві та за розміром багатства. По-друге, і за Платоном, і за Фур’є, в основі соціальних прошарків — позиції, які вони обіймають у суспільстві: влада, багатство, можливість (неможливість) привласнення. Сучасним інструментом, який дає змогу вивчити соціальну структуру суспільства, є теорія соціальної стратифікації.
Причини формування в суспільстві несистемних елементів соціальної структури, що діють нелегітимними засобами, зумовлені складною сукупністю об'єктивних і суб'єктивних чинників, серед яких не останню роль відіграють непослідовність у здійсненні ринкових перетворень і реформуванні соціальних відносин, викривлення у здійсненні зваженої економічної та соціальної політики, суперечності реформування політичної системи, тривале протистояння різних політичних сил, невисокий рівень духовної, соціальної культури суспільства, різноманітні соціальні патології постсоціалістичного суспільства та інші чинники
3. Соціально-філософські ідеї античної філософії.
Философия Древней Греции берет начало в древней мифологии и культуре. Первые фундаментальные фил.ДГ – Фалес, Анаксимандр, Анаксимен. Они сосредотачивались на вопросах философской онтологии, философии природы, космологии.
Фалес – предвидел солнечные затмения, рассматривая воду как первооснову всего сущего. Ему принадлежит оригинальная концепция души, одушевленности и божественности первоначала.
Анаксимандр и Анаксимен изучали происхождение человека, эволюционные процессы в природе и обществе.
Самый фундаментальной идеей тогда выступает мысль софиста Протагора – о человеке как мериле всех вещей.
Сократ предметность философствования видел в учении о том, как надо жить человеку в мире и среди людей. Основу основ жизни составляют знания. Без них человек не способен обстоятельно настроить жизнь. Естественно нужно преобрести знания. Именно поэтому Сократ первым вопросом философии ставит вопрос о сущности знаний. Вопрос решается определением понятий, окончательная основа находится в самом человеке. «Познай самого себя!!!».
Демокрит: люди – это атомы, которые постоянно в движении под напором необходимости – определенных потребностей, прежде всего, материальных. Утверждение, что движущей силой человеческой истории есть потребность – новое фундаментальное приобретение античной философии.
Социально-фил.концепция Платона начинается с поиска оптимально принятой формы государственного сожительства, ідеального государства, где полене реализуется принцип справедливости. Платон определяет справедливость как способность отдать каждому надлежащее; как искуство приносить пользу друзьям на вред врагам; как способность никому ни в чем не вредить.
В каждом государстве есть государство богатых и бедных. Избежать противоречий возможно лиш государству с оптимально надлеженным механізмом управления. Он предлагает теорію ідеального государства: разделение труда соответственно по потрібностям, раз мер государства, роль законов и воспитания, сила мудрости и в государственном управлении.
Аристотель «Политика». Человек – существо политическое. Лиш человек имеет способность чувственного восприятия таких понятий как добро и зло, справедливость и несправедливость.
4. Соціально-філософські ідеї Середньовыччя