Велику роль у формуванні марксистського філософського бачення світу відіграв бурхливий розвиток природознавства. Особливе місце тут належить трьом великим науковим відкриттям першої половини XIX ст., які дали можливість зробити ряд нових, принципово важливих філософських висновків, сприяли утвердженню діалектичного способу мислення.
1. На початку 40-х років XIX ст. німецький природознавець Ю.Майєр відкрив закон збереження і перетворення енергії, згідно з яким різні види енергії (механічна, теплова, електромагнітна, гравітаційна та ін.), маючи якісну специфіку, взаємодіють між собою і можуть переходити з одного виду в інший. При цьому кількісно енергія не знищується, а лише набуває іншої міри, по-іншому проявляється. Згодом цей закон назвуть першим законом термодинаміки. За 100 років до Майєра великий російський вчений М.Ломоносов відкрив закон збереження і перетворення речовини. Відкриття закону збереження і перетворення енергії у поєднанні із законом збереження й перетворення речовини стало науковою основою для філософських висновків про нестворюваність і незнищуваність матерії та руху, єдність різноманітних форм руху, їх взаємодію і взаємоперехід.
2. У 1838—1839 pp. німецькими біологами Т.Шванном і М.Шлейденом була створена клітинна теорія живої речовини. Факт існування клітин був відомий ще в XVII ст., але тільки цими вченими було встановлено, що клітини — першооснова, анатомічні одиниці живих організмів, причому як рослинних, так і тваринних. До того ж, немає принципової відмінності між клітинами рослин і тварин, вони виконують однакові функції. Розвиток живих організмів здійснюється завдяки розмноженню клітин, їх виникненню, росту і відмиранню. Ця теорія дозволила зробити філософський висновок про єдність усіх живих організмів і про те, що основою цієї єдності є клітина.
3. На початку 40-х років XIX ст. англійський дослідник природи Ч.Дарвін, дослідивши величезний пласт емпіричного матеріалу в сфері біології та сільського господарства, робить висновок про еволюційний розвиток живої природи. Основні ідеї теорії щодо виникнення і розвитку рослинного та тваринного світу, походження людини Ч.Дарвін виклав у науковій праці "Походження видів шляхом природного відбору або збереження сприятливих порід у боротьбі за життя" (1859 p.).
Вчення Ч.Дарвіна нанесло руйнівний удар по релігійних уявленнях про походження життя на планеті і виникнення людини. У філософському аспекті набула належної аргументації ідея безперервності еволюції органічного світу, закономірності виникнення людини як найвищого прояву природи. Великий вплив на формування філософських поглядів К.Маркса і Ф.Енгельса справила класична німецька філософія, особливо праці Г.Гегеля і Л.Фейербаха. Німецька класика виступила теоретичною основою нового філософського світобачення. К.Маркс і Ф.Енгельс критично сприйняли і застосували на абсолютно нових засадах гегелівське вчення про діалектику як теорію розвитку і філософський метод. По-новому трактуються також філософські ідеї Фейербаха, зокрема щодо об'єктивності матерії, сутності людини, критики релігії.
Якісно відрізняючись від німецької класики за духом і змістом, марксистська філософія успадкувала від неї раціоналізм як спосіб пояснення і осягнення дійсності. Віра в силу розуму, наукове знання, соціальний прогрес представлені тут максимально повно, що певною мірою визначило її оптимістичний характер і забезпечило широку підтримку цього вчення з боку багатьох послідовників.
43.Відчуження та шляхи його подолання
Отчужде́ние (англ.alienation) — это процесс отделения от людей процесса и результатов их деятельности (деятельность понимается широко, как любая социальная деятельность), которые становятся неподвластными человеку и даже господствующими над ним. В результате этого люди становятся чуждыми миру, в котором живут.
· Тема отчуждения впервые появляется в эпоху барокко и рассматривается сторонниками теории «общественного договора» (Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локк, Т. Гоббс, К. А. Гельвеций). Они характеризовали современное им общество как общество отчуждения — делегирования полномочий. Социальные институты в таком обществе (мораль, религия, искусство, также обычаи, привычки — всё, что несет в себе подчинение общим интересам) являются посредниками между людьми и в силу того, что они есть воплощение воли частных лиц, становятся чуждыми человеку, заставляя его подчиняться частным интересам и развивать свою личность в рамках установленных законов. Эта сила, ставшая над человеком, забирает у него «подлинность», ничего не дав взамен, и он превращается в частичного человека («дробную единицу»).
· В таком значении «отчуждение» применялось и М. Гессом. Помимо вышеописанных социальных институтов, господствующих над человеком, он отмечает еще явление денежного фетишизма в обществе: «Деньги — это продукт взаимно отчуждённых людей, отрешённый вовне человек» (М. Гесс «О сущности денег»).
· Для Гегеля отчуждение — это реализация и овнешнение Абсолютного Духа.
Марксистская теория отчуждения
Для Маркса отчуждение — это потеря смысла существования рабочим в процессе труда в эпоху капитализма. Осмысливается в ранних работах таких как «Экономико-философских рукописях»1844 года. К. Маркс рассматривал работника в капиталистическом обществе. Вследствие развития машинного производства и соответствующего уровня разделения труда, — превращения работника в «деталь» огромного машинного механизма, в «придаток» — а также превращения рабочей силы в товар (продажа данного товара за заработную плату) первому, чтобы существовать, необходимо было работать на капиталиста, имеющего в собственности средства производства. Произведенный работником продукт «уходил» к капиталисту (не-работнику), и вследствие этого представлял собой как бы чуждый, отделённый от работника предмет. Отчуждение рассматривалось и в процессе отделения продукта труда, и в самой производственной деятельности, и в отношении работника к самому себе, и к другим людям.
Маркс. "Экономическо- философские рукописи 1844 года" Основное в работе - идея отчуждениячеловека в обществе господства частной собственности и преодоление отчуждения в исторической переспективе коммунистического будущего. Отчуждение--- процесс превращение деятельности человека и продуктов этой деятельности в самостоятельную, довлеющую над человеком силу. Следствие этого--- фетишизация предметного мира. Субъект превращается в объект манипуляций, что появляется в апатии, атрофии гуманитарных ценностей. формы отчуждения: 1) опустошение и обеднение труженика в процессе труда; 2)отч условий деятельности от деятельности - противостояние условий труда (собственность на средства произ, управление, организация) - субъекту труда; 3)отч результатов деятельности от субъекта;4)отч теории от практики, что дает отклонения в сознании и поведении членов общества; 5)соц структур и институтов от трудящихся -- бюрократическая машина. Отчужденный труд М рассм в 4 аспектах. 1.Рабоч использует матер, взятые у природы и получает в итоге нужные для жизни предметы, продукты труда. Ни исх материал, ни прод ему не принадлежат - они ему чужие. Чем больше р. работает, тем больше мир предм, не принадл ему. Природа делается для раб только средством труда, а предметы, кот создаются в производстве - средством жизни, физ существования. Раб полностью от них зависит. 2. Процесс труда для р принудителен. Но такой труд - это не удовлетвор потребности в труде, а только средство для удовлетвор др потребностей. Только вне труда р. распоряжается собой. Он свободен только осущ. жизненные функции, общие у чел с животными. А труд - форма деят, специф для чел, для раб представляется унижением в себе человека.3. Труд подневольный отнимает у чел его "родовую" жизнь. Род челов. Живет в природе. Жизнь чел неразрывно связана с прир. Эта связь - деятельный контакт с прир, в кот главное - труд, производство: " .производственная жизнь и есть родовая жизнь". Но для раб труд - лишь средство для поддержания собственной жизни, а не рода. Р относится к прир и производству не как своб человек, а как рабочий, т.е отчужденно. Это и значит,что у раб отобраны и родовая жизнь и чел сущность.4.Подневольный труд порождает отчужд между людьми. Отч труд равнозначен сущ частной собственности. Ч собств - основа экон жизни. На частнособственнической экономике держится вся история. Это значит, что эконом история - ключ к пониманию челов жизни как таковой. "Религия, семья, гос-во, право, мораль, наука, искусство . суть лишь особые виды производства и подчиняются его всеобщему закону". Жизнь людей в усл отчуждения калечит их, делает "частичными индивидами" или неразвитыми, недочелов существами. "Частная собств сделала нас настолько глупыми и односторонними, что какой-нибудь предмет явл нашим лишь когда мы обладаем им . когда мы им непосредственно владеем, едим его, пьем - употребляем . Поэтому на место всех физ и духовных чувств стало простое отчуждение всех этих чувств - чувство обладания".
44.Земна цивілізація сьогодні: перспективи розвитку.
В історії людства можна виділити два основні види цивілізацій: 1) традиційні суспільства, 2) техногенну цивілізацію.
- Традиційні суспільства охоплюють період до епохи Відродження. – Техне як здатність за приниження знань і винаходу нового. Цінність вважається сама інновація, нове. – Бурхливий розвиток наукових знань, техніки, технологій, НТР. – Економічне зростання, нагромадження суспільного багатства. Комп’ютери, зв’язок. – Фактична залежність і нерівність людей. – Тенденція до глобалізації, до взаємозалежності й цілісності людського суспільства. Взаємопроникнення національних економік. – Боротьба різних спільнот за право на самовираження. – Діяльність міжнародних організацій, політичних спілок, культурних товарів. – ідея миру світу без війни і насилля, глобальної міжнародної безпеки, і вирішення всіх спірних питань шляхом переговорів.